2. 3. Економічна ефективність виробництва зерна.

При оцінці економічної ефективності виробництва продукції зерна використовують систему показників:

1. Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва є вартість валової і товарної продукції, на основі якої можна розрахувати валовий і чистий дохід, а також прибуток:.Розраховується:

• На 1 середньорічного працівника;

• На 1 люд.год.;

• На 100 грн основних виробничих фондів;

• На 100 грн виробничих витрат;

2 Прибуток господарств – це реалізована частина їх чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств і сільського господарства вцілому не повністю відображує їх внесок у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості та фактичних цін реалізації:

• На 1 середньорічного працівника;

• На 100 грн основних виробничих фондів;

3 Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів використовують такий показник, як норма прибутку. Норма прибутку визначається як процентне відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів. Цей показник розраховується по господарству в цілому і показує величину прибутку, що припадає на 1 грн основних і оборотних фондів.

4.Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств є рентабельністью Вона означає їх доходність, прибутковість. Рівень рентабельності визначається як процентне відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Він показує величину прибутку на 1 грн витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році. При цьому кожен процент рентабельності відповідає отриманню однієї копійки прибутку з розрахунку на гривню виробничих витрат.

Визначимо вартість валової продукції зерна у ТОВ «Контакт Плюс».

Таблиця 2. 14

Вартість валової продукції зерна у порівняльних цінах.

Види продукції	Ціна 1 ц за 2006р, грн	Вартість валової продукції, тис. грн
		2004р	2005р	2006р
Зерно	56, 17	1309, 14	1562, 93	1476, 26
Пшениця	41, 43	132, 91	171, 19	148, 94
Ячмінь	42, 48	120, 01	67, 12	70
гречка	111, 96	11, 2	30, 57	54, 3
Жито	64, 23	-	-	876, 74
Овес	42, 05	205, 25	196, 37	212, 1
Кукурудза на зерно	46, 92	95, 01	88, 3	-
Разом	Х	1873, 53	2116, 48	2838, 34

Отже, як видно з даної таблиці найбільшу вартість валової продукції підприємство отримало б за 2006 рік, тобто 2838, 34 тис. грн.

Продуктивність праці – це здатність конкретної праці виробляти в процесі виробництва відповідну кількість продукції за одиницю робочого часу або співвідношення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу.

Зробимо аналіз динаміки продуктивності праці за останні 3 роки. Дані для аналізу наведені в таблиці 2. 15.

Таблиця 2. 15

Динаміка продуктивності праці при вирощуванні зерна в ТОВ «Контакт Плюс».

Показники	2004	2005	2006	2006 у % до 2004
Затрати праці на 1 ц зерна, люд.-год.	4, 45	2, 66	3, 01	67, 64
Виробництво зерна:
на 1 люд.-год., кг	22, 45	37, 6	33, 27	148, 2
на 1 середньорічного працівника, ц	424, 06	283, 9	225, 07	53, 08

Отже, можна зробити висновок, що затрати праці на 1 ц зерна зменшились на 32, 36%. Вирбництво зерна на 1 люд.-год збільшилось порівняно з 2004 роком на 48, 2%,на 1 середньорічного працівника значно скоротилось – на 46, 92% . В 2005 році ще спостерігалось деяке підвищення виробництва зерна на 1 люд.-год. Збільшення трудомісткості виробництва пояснюється тим, що в господарстві не впроваджується комплексна механізація і не використовуються новітні технології вирощування зерна.

Визначимо, які фактори і яким чином впливають на продуктивність праці.

Таблиця 2. 16

Фактори впливу на зміни продуктивності праці при виробництві зерна

Показники	2004	2006	Відхилення (+, -)
Затрати праці на 1 га, люд, -год.	97, 61	45, 56	-46, 05
Виробництво зерна на 1 люд.-год, кг	22, 45	33, 27	10, 82
Затрати праці на 1ц, люд.-год.(Трудомісткість)	4, 45	3, 01	-1, 44
Урожайність з 1 га, ц	21, 91	12, 85	-9, 06
Виробництво зерна на 1 люд.-год при затратах праці 2006 р. і урожайності 2004 р., кг	28, 99		Х

Проаналізуємо таблицю 2.16. Продуктивність праці при виробництві зерна збільшилась на 10, 82 кг за 1 люд.-год. порівняно з 2004 роком. В тому числі знизилась урожайність на 9, 06 ц/га та знизилась трудомісткість на 1, 44 люд.-год./ц

Таким чином, продуктивність праці протягом трьох років помітно збільшилась за рахунок зменшення затрат праці, хоча відбулось зниження урожайності. В свою чергу на зниження рівня урожайності вплинули несприятливі природні умови.

Для підприємства, організації, селянина, фермера важливо знати не тільки обсяг виробленої продукції, ай скільки витрачено матеріальних засобів і праці, яка собівартість цієї продукції, на скільки ефективна та чи інша галузь виробництва. Тому важливе значення серед економічних показників ефективності має собівартість виробництва продукції.

Собівартість – це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість є джерелом формування ціни на продукцію.

Рівень собівартості продукції рослинництва і тваринництва формується під впливом розміру витрат та обсягу виробленої продукції. На собівартість значно впливає якість земельних угідь господарства, технічна оснащеність, технологія й організація виробництва, - трактори, комбайни, автомобілі, обладнання, сільськогосподарські машини, добрива, тощо.

В ТОВ «Контакт Плюс» повна собівартість в рослинництві протягом останніх трьох років постійно зростає. Нам потрібно з’ясувати, за рахунок чого відбувається це зростання. Для цього розглянемо структуру виробничих витрат в рослинництві на даному підприємстві. Структура виробничих витрат наведена в талиці 2. 17.

Таблиця 2. 17

Динаміка структури виробничих витрат

Показник	2004		2005		2006
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Витрати на оплату праці	120, 8	16, 11	247, 4	18, 11	245, 8	15, 15
Відрахування на соціальні заходи	2, 5	0, 33	27, 6	2, 02	26, 8	1, 65
Матеріальні витрати, які увійшли в собівартість продукції, в т. ч.:	535, 0	71, 35	915, 8	67, 03	1184, 9	73, 04
насіння та посадковий матеріал	162, 8	21, 71	224, 7	16, 45	349, 8	21, 56
інша продукція сільського господарства	Х	Х	Х	Х	Х	Х
мінеральні добрива	110, 0	14, 67	144, 2	10, 55	290, 9	17, 93
Нафтопродукти	134, 9	18, 0	271, 8	19, 9	400	24, 66
Електроенергія	Х	Х	9, 7	0, 71	55, 2	3, 4
запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали	42, 8	5, 71	44, 8	3, 28	50, 9	3, 14
оплата послуг і робіт, що виконані сторонніми організаціями, та інші матеріальні витрати	78, 0	10, 4	220, 6	16, 15	38, 1	2, 35
Амортизація основних засобів	48, 1	6, 42	142, 6	10,44	114, 5	7, 06
Орендна плата за земельні частки	43, 4	5, 79	29, 3	2, 14	50, 2	3, 09
Майнові паї	33, 5	4, 47	Х	Х	18, 1	1, 12
Інші витрати	Х	Х	192, 8	14, 11	30, 5	1, 88
Усього витрат	749, 8	100	1366, 2	100	1622, 2	100

З даних таблиці можна зробити висновок, що найбільше на виробничу собівартість впливають матеріальні витрати, які увійшли в собівартість продукції, у відсотковому відношенні до загальних витрат, їх відсоток протягом 3-х років зріс від 71, 35% у 2004 році до 73,04% у 2006 році. Серед матеріальних витрат найбільший вплив на собівартість має нафтопродукти (їх відсоток у загальних витратах збільшився – від 18% (2004 р.) до 24, 66% (2006 р.) та насіння та посадковий матеріал (їх відсоток майже не змінився: у 2004 – 21, 71%; в 2006 – 21, 56%). Витрати на оплату праці різко скоротились з 16, 11% до 15, 15%. Це не найкращим чином впливає на продуктивність праці робітниківЗбільшення витрат на мінеральні добрива (14, 67% в 2004 р. і 16, 93% в 2006 р.), свідчить про збільшення норм їх внесення. Також можемо сказати, що розмір амортизаційних відрахувань збільшився. Ще в 2004 році він становив 6, 42%, а в 2006 він становить 7,06%. Це пояснюэться тим, що термін амортизаційних відрахувань не вийшов, або давно купували нову техніку,

Отже, можемо зробити висновок, що загальні витрати на виробництво збільшились з 749, 8 тис. грн. в 2004 році до 1622, 2 тис. грн. в 2006 році. Повна собівартість за 3 роки помітно збільшилась. Це аргументується підвищенням витрат на реалізацію і зберігання продукції.

Далі будемо визначати вплив урожайності і витрат виробництва на собівартість зерна. Дані беремо з таблиці 2. 18.

Таблиця 2.18

Собівартість 1 ц зерна і фактори, що її формують

Показник	2004	2006	Відхилення (+, -)
Витрати на 1 га посіву, грн	562, 68	693, 4	130, 72
Урожайність з 1 га, ц	21, 9	15, 16	-6, 74
Собівартість 1 ц зерна, грн	25, 68	45, 75	20, 07
Собівартість 1 ц зерна при витратах 2006 р і урожайності 2004 р	52, 51

На основі даних таблиці 2. 18 можемо сказати, що собівартість 1 ц зерна збільшилась в 2006 році порівняно з 2004 на 130 грн 72 коп. За рахунок збільшення витрат виробництва собівартість збільшилась на 20, 07 грн. Висновок такий: якби дані фактори діяли навпаки – витрати на виробництво продукції скорочувались, а урожайність підвищувалась, спостерігалась би тенденція до зниження собівартості.

Для повного аналізу економічної ефективності виробництва зерна дослідимо собівартість і ціни його реалізації, визначимо прибутковість (збитковість) підприємства та її динаміку, рівень рентабельності. Розрахунок цих показнтків проведемо в таблиці 2.19.

Таблиця 2.19

Собівартість і рентабельність виробництва зерна

Показник	2004	2005	2006	2006 у % до 2004
Реалізовано зерна, ц	6622	19622	19174	289,55
Собівартість 1 ц зерна, грн	25,68	40,27	45,75	178,15
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн	48,8	38,18	56,17	115,1
Прибуток (збиток) на 1 ц зерна, грн	23,12	-2,09	10,42	Х
Рівень рентабельності (збитковості),грн	66,39	-19,34	15,77	Х

З даних таблиці випливає, що реалізація зерна в 2006 році в порівнянні з 2004 зросла майже в 2 рази. Собівартість 1 ц зерна значно зросла – на 78,15%, а ціна реалізації зросла – на 15,1%. У зв’язку з тим ,що собівартість 1 ц зерна перевищує ціну його реалізації у 2005 році, за винятком 2004 року, де прибуток на 1 ц зерна складає 23 грн 12 копійок, а в 2006 – зменшився до 10,42 грн за 1 ц зерна), підприємство знаходилось в збитковому стані. Спостерігається різке падіння рівня рентабельності в 2006 році порівяно з 2004, де її рівень складає 15,77% та 66,39% відповідно, В 2005 році ми бачимо збитковість виробництва зерна. Рівень збитковості складає відповідно -19,34%. При цьому спостерігається тенденція до зростання прибутковості.

Крім собівартості і ціни реалізації зернових на масу прибутку впливають ще й обсяги їх реалізації. Тому потрібно оцінити міру впливу обсягів реалізації, собівартості і ціни реалізації зернових на масу прибутку від їх реалізації. Що ми й зробимо, користуючись таблицею 2.20.

Таблиця 2.20

Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації зерна

Показники	2004	2005	2006	Відхилення (+, -)
Реалізовано зерна, ц	6622	19622	19174	12552
Прибуток (збиток), грн.	129000	-179600	146700	17700
Собівартість 1 ц зерна, грн	25,68	40,27	45,75	20,07
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн	48,8	38,18	56,17	7,37
Прибуток (збиток) на 1 ц зерна, грн	23,12	-2,09	10,42	-12,7

З даних таблиці 2.20 можна зробити висновок, що реалізація зерна протягом трьох років збільшилась на 12552 ц. Прибуток на 1 ц зерна ще в 2004 році складав 23,12 грн., в 2006 році на 12,7 грн зменшився, при цьому спостерігався у 2005 році збиток у розмірі -2,09 грн з 1 ц зерна.. Це можна пояснити перевищенням собівартості над ціною реалізації. Взагалі маса прибутку не просто зменшилась, прибуток перейшов у збиток. За рахунок збільшення обсягу реалізованої продукції маса прибутку повинна збільшитись, проте вона різко зменшиться (до рівня збитку) за рахунок зменшення ціни реалізації і за рахунок збільшення собівартості. Отже, дані фактори несприятливо вплинули на масу прибутку. Їх протилежно спрямована дія призвела до значного збитку в 2005 році. Проте в 2006 підприємство покращило свою діяльність.

Охарактеризувавши економічну ефективність виробництва зерна в ТОВ «Контакт Плюс» можемо зробити висновок, що протягом 2004 – 2006 років спостерігається стрімкі перепади (то зменшується, то збільшується) у рівні виробництва зерна,. Вже в 2004 - 2005 роках зерновиробництво вийшло на збитковий рівень, хоча вже в 2006 році підприємство покркщило своє становище. Головними факторами, які спричинили збитковість виробництва є : зниження урожайності, зниження продуктивності праці, нераціональне використання земельних ресурсів, підвищення собівартості виробленої продукції.

Економічна наука розрізняє дві форми розширеного відтворен­ня у сільському господарстві: екстенсивну та інтенсивну. При пер­шій збільшення виробництва продукції досягається за рахунок розширення посівних площ або збільшення поголів'я тварин при незмінному рівні врожайності культур та продуктивності тварин. При другій зростання виробництва продукції відбувається за ра­хунок підвищення економічної родючості грунту і продуктивності тварин.

У сільському господарстві об'єктивна необхідність переходу від екстенсивної форми розширеного відтворення до інтенсивної зу­мовлена, по-перше, зростанням населення Земної кулі та необхід­ністю збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженістю орнопридатних земель. Об'єктивна ж мож­ливість ведення інтенсивного виробництва грунтується на: тій особливості землі як засобу виробництва, що вона при правильному обробітку здатна підвищувати свою родючість; наявності у су­спільстві достатньої кількості засобів виробництва (капіталу); рів­ні розвитку науково-технічного прогресу.

Інтенсифікація, що означає кількісний і якісний розвиток сіль­ськогосподарського виробництва,— основа постійного збільшення обсягу продукції землеробства і тваринництва. Вона передбачає госпрозрахунковий метод господарювання, спрямований на досяг­нення найвищої ефективності виробництва.

В умовах інтенсифікації виробництва вихід сільськогосподар­ської продукції збільшується насамперед на основі найефективні­шого використання як наявних земельних і трудових ресурсів, так і матеріальних засобів виробництва. А це передбачає вдоскона­лення сільськогосподарського виробництва, його техніки, техноло­гії, біологічних факторів (сортів рослин і порід тварин), форм ор­ганізації праці та всього механізму господарювання.

Отже, інтенсифікація сільського господарства як особлива фор­ма розширеного відтворення являє собою послідовний процес кон­центрації на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одну й ту ж одиницю земельної пло­щі, спрямований на збільшення обсягу високоякісної продукції і підвищення ефективності її виробництва.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва і надалі грунтуватиметься на досягненнях науково-технічного прогресу як головної умови розвитку продуктивних сил суспільства. Вона здій­снюватиметься шляхом впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва на основі електрифікації, широкої хімі­зації землеробства і тваринництва, розвитку сільськогосподар­ських меліорацій (зрошення, осушення та обводнення земель), а також впровадження у виробництво досягнень науки і передово­го досвіду, різних прогресивних організаційно-економічних захо­дів.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва неможлива без здійснення комплексної механізації, що передбачає постійне удосконалення техніки, створення систем машин, які повністю від­повідали б вимогам агротехніки.

При інтенсифікації сільського господарства передбачається найповніше, високопродуктивне використання всіх засобів вироб­ництва. Для підвищення ефективності використання машинно-тракторного парку необхідно ліквідувати нерегламентовані про­стої, правильно агрегатувати і повністю використовувати потуж­ності агрегатів, організовувати двозмінну роботу, особливо в на­пружені періоди посівної та збиральної кампаній, поліпшувати технічне обслуговування машин з додержанням правил технічного обслуговування.

Хімізація сільськогосподарського виробництва — один з основ­них напрямів його інтенсифікації. Вона забезпечує підвищення врожайності культур, продуктивності тварин та продуктивності праці

Для підвищення ефективності хімізації важливо раціонально використовувати добрива. При цьому слід пам'ятати про те, що мінеральні добрива дають найвищий економічний ефект в поєднан­ні з органічними, передусім з гноєм. Самі лише мінеральні добри­ва не можуть замінити гній і компости. Ефективність застосування добрив знижується недостатньою їх забезпеченістю.

При інтенсивних системах землеробства відновлення і підви­щення родючості грунту основане головним чином на внесенні органічних і мінеральних добрив. Для того щоб запобігти непот­рібним втратам при використанні добрив і одержати максималь­ний ефект, треба в кожному конкретному випадку мати агрохіміч­не й економічне їх обгрунтування, ширше застосовувати хімічні засоби для систематичної боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин.

Одним з головних напрямів інтенсифікації сільського господар­ства, необхідною умовою підвищення продуктивності сільськогос­подарських угідь є меліорація земель. Зрошення земель під сільськогосподарськими культурами і багаторічними насадження­ми, лук і пасовищ не тільки в посушливій зоні, а й у зоні недос­татнього зволоження підвищує їх урожайність в 1,5—-2 рази і більше. Воно дозволяє інтенсивніше використовувати землю, адже відпадає потреба у паровому полі і виникає можливість збирати 1,5—2 врожаї на рік шляхом післяжнивних та повторних посівів.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва лередбачає впровадження в усіх галузях інтенсивних технологій. Практика господарств України свідчить, що завдяки їм урожай­ність зернових подвоюється при дотриманні всіх складаючих еле­ментів.

Інтенсивне ведення сільського господарства передбачає якнай­ширше впровадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду. В рослинництві передові прийоми і методи спрямовані на підвищення врожайності всіх сільськогосподарських культур. Дос­від багатьох господарств і навіть цілих районів доводить, що в цій справі у нас є необмежені можливості.

Велике значення для дальшої інтенсифікації сільського госпо­дарства мають виведення та впровадження у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур, а також поліп­шення породного складу тварин.

Послідовна інтенсифікація сільського господарства, яка здійс­нюється на основі науково-технічного прогресу, супроводжується дальшим суспільним поділом праці шляхом поглиблення спеціалі­зації і концентрації виробництва, організації таких виробничих одиниць, які розвиватимуться на індустріальній основі. Організа­ція промислових комплексів по відгодівлі великої рогатої худоби, свиней, будівництво птахофабрик свідчать про розвиток індустрі­ального виробництва у сільському господарстві, що забезпечує найвищу продуктивність праці і становить один з найважливіших напрямів розвитку сільського господарства у перспективі.

Нові форми організації праці мають забезпечувати якнайефек­тивніше використання землі, засобів виробництва та трудових ре­сурсів. Практика довела, що у великих виробничих підрозділах найкращою формою внутрішньобригадної кооперації праці є меха­нізовані ланки. Вони сприяють підвищенню рівня керівництва, лік­відації знеосібки у догляді за посівами і на цій основі поліпшенню якості сільськогосподарських робіт, забезпеченню підвищення вро­жайності та продуктивності праці.

Серед заходів, спрямованих на підвищення економічної ефек­тивності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, вели­кого значення набувають добре поставлений первинний облік, гос­подарський та внутрішньогосподарський розрахунок, застосування наукової організації праці в управлінні виробництвом.

Розміщення сільськогосподарського виробництва означає розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни. Розміщення визначається обсягом виробництва в окремих районах і областях, їх місцем у виробництві цієї продукції в масштабах держави.

Раціональне розміщення сільського господарства забезпечує виробництво необхідних суспільству продуктів харчування і сільськогосподарської сировини в потрібних розмірах при мінімальних затратах праці і коштів на виробництво продукції і доведення її до споживача. Розміщення сільського господарства як одна з форм суспільного поділу праці вдосконалюється в умовах науково-технічного прогресу.

Територіальна форма поділу праці зумовлює спеціалізацію сільськогосподарського виробництва окремих районів і зон. Розміщення і спеціалізація сільськогосподарського виробництва – це дві взаємопов’язані форми суспільного поділу праці. Перша характеризує його кількісну сторону, а друга – якісну.Спеціалізація сільського господарства являє собою переважний розвиток однієї або кількох галузей на виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва нерозривно пов’язано з дальшим поглибленням його спеціалізації. В умовах спеціалазації відкриваються широкі можливості для впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва, переведення галузей на індустріальну технологію, застосуавння прогресивних методів організації виробництва і праці, раціонального та ритмічного використання засобів і предметів праці. Отже, у процесі поглиблення спеціалізації значно вдосконалюється сільськогосподарське виробництво, що сприяє підвищенню економічної ефективності окремих галузей і сільського господарства в цілому.

Визначальним фактором розвитку зернового господарства має бути інтенсифікація галузі на основі досягнень науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин. Поряд з впровадженням інтенсивних технологій суттєва увага повинна приділятися поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, збиранні, доробці, зберіганні та переробці зерна, впровадженню нових організаційних форм господарювання, посиленню матеріальної зацікавленості працівників.

Суть інтенсивної технології полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту і розвитку рослин, розміщенні культур після кращих попередників вирощуванні інтенсивних сортів, застосуванні добрив з розрахунку на заплановану врожайність, використанні інтегрованої системи захисту рослин від бур’янів, шкідників та хвороб, захисті грунтів від ерозії.

Слід впроваджувати інтенсивну технологію вирощування зерна таку, що враховує особливості конкретної природно-кліматичної зони. Раціональне розміщення і спеціалізація сільського господарства є важливими факторами інтенсифікації виробництва.

Проведемо аналіз процесу інтенсифікації в ТОВ «Контакт Плюс».

Таблиця 2.21

Динаміка рівня інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації виробництва зерна в ТОВ «Контакт Плюс».

Показник	2004	2005	2006	2006 у % до 2004
Виробничі витрати на 1 га, грн.	717,51	935,37	935,52	130,38
Затрати праці на 1 га, люд.-год.	97, 61	50,66	45,56	46,68
Урожайність з 1 га, ц	21,91	19,05	15,16	69,19
Затрати праці на 1 ц зерна, люд.-год.	4, 45	2, 66	3,01	67,64
Собівартість 1 ц зерна, грн.	25,68	40,27	45,75	178,15
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн.	48,8	38,18	56,17	115,1
Прибуток (збиток) з 1 ц, грн.	23,12	-2,09	10,42	45,07
Рентабельність (збитковість), %	66,39	-19,34	15,77	Х
Окупність виробничих витрат, грн	1,49	0,78	0,91	Х

З даних таблиці 2.21 можемо зробити висновок, що виробничі витрати на 1 га посіву збільшились на 30,38%, а затрати праці на 1 га зменшились на 53,32%. Зниження затрат праці на 1 га мало б підвищити рівень інтенсивності виробництва зерна, проте значне підвищення виробничих витрат свідчить про низький рівень інтенсивності виробництва. Також відбувається процес підвищення собівартості – на 78,15%, збільшення ціни реалізації – на 15,15%, що супроводжується прибутковістю виробництва зерна, хоча в 2005 – спостерігається збитковість підприємства. Ці зміни негативно впливають на процес інтенсифікації. Окупність витрат характеризує процес інтенсифікації найкращим чином. В 2004 році цей показник становив 1,49, а в 2006 – 0,91. Це означає, що витрати були не ефективними або не окупились. Для того, щоб рівень інтенсифікації в нашому господарстві став високим, потрібно, щоб усі показники інтенсифікації сприяли її підвищенню. Отже, інтенсифікація в ТОВ „Контакт Плюс» знаходиться на досить низькому рівні.

Розрахуємо показники економічної ефективності виробництва зерна у ТОВ „Контакт Плюс».

Таблиця 2 .22

Розрахунок показників економічної ефективності виробництва зерна.

Показники	2004	2005	2006	2006 до 2004 у %
1	2	3	4	5
Зібрана площа, га	1734	1460, 62	1045	60, 27
Урожайність, ц/га	15, 16	19, 05	21, 91	144, 53
Валовий збір основної продукції, ц	26282	27825	22899	87, 13
Ціна реалізації 1ц, грн	48,8	38,18	56,17	115,1
Вихід побічної продукції, ц	10512,8	11130	9159,6	0,87
Вартість побічної продукції, тис грн	367,42	388,99	320,13	87,13
Вихід побічної продукції, у к. од.	2102,56	2226	1832,92	87,13
Вартість основної продукції, тис. грн	1282,56	1062,36	1286,24	100,29
Загальна вартість продукції, тис.грн	1649,98	1451,35	1606,37	0,97
1	2	3	4	5
Виробничі витрати, тис грн	749,8	1366,2	1622,2	216,35
Прямі затрати праці, тис. люд-год.	102,0	74	79	77,45
Затрати праці на 1ц, люд-год.	4, 45	2, 66	3,01	67,64
Собівартість 1 ц, грн	25,68	40,27	45,75	178,15
Чистий дохід, тис.грн	1088,26	133,56	355,94	32,71
Прибуток, тис.грн (+,-)	129,0	-179,6	146,7	113,72

Продовження таблиці2.22

У 2006 році порівняно з 2004 валовий збір зернових зменшився на 12,87%, що пов язане з скороченням посівних площ, незалежно від збільшення рівня урожайності.

З підвищенням ціни на 15,1% , зросла і вартість основної продукції на 0,29%, проте через зменшення вартості побічної продукції – загальна вартість продукції зменшилась на 0,03%. Собівартість 1 ц зерна збільшилась на 78,15%, прибуток збільшився на 13,72%, проте чистий дохід значно зменшився, а саме на 67,29%.

Таблиця 2. 23

Економічна ефективність виробництва зерна.

Показники	2004	2005	2006	2006 до 2004 у %
1	2	3	4	5
Виробництво валової продукції, тис.грн:	588,0	1120,5	1202,4	204,49
На 1 га посіву	0,56	0,77	0,69	123,21
На 1 люд – год	5,76	15,14	15,22	264,24
На грн виробничих витрат	0,78	0,82	0,74	94,87
Чистий дохід, тис. грн	1088,26	133,56	355,94	32,71
На 1 га посіву	1,04	0,09	0,21	20,19
На 1 люд – год	10,67	1,8	4,51	42,27
1	2	3	4	5
На грн виробничих витрат	1,45	0,1	0,22	15,17
Прибуток, (+,-),тис.грн	129	-179, 6	146, 7	113,72
На 1 га посіву	0,12	-0,12	0,08	66,67
На 1 люд – год	1,26	-2,43	1,86	147,6
На грн виробничих витрат	0,17	-0,13	0,1	58,82

Продовження таблиці 2.23

З даної таблиці видно, що економічна ефективність ТОВ «Контакт Плюс» зростає, хоча не досить швидко. Виробництво валової продукції збільшилось на 104,49% та збільшився прибуток на 13,72%, навідміну від чистого доходу, який значно зменшився - на 67,29%.

Для кожного підприємства важливо знати його фінансовий стан у майбутньому, виходячи з передбачуваних витрат і кон’юнктури ринку на ті види продукції, які воно виробляє і реалізує. Насамперед менеджери підприємства повинні знати, за якого обсягу реалізації того чи іншого виду продукції (обсяг продажу) досягається беззбитковість виробництва (нульова рентабельність). Такий обсяг реалізації (продажу) називають критичним, оскільки при його зменшенні підприємство починає зазнавати збитків. Водночас при збільшенні продажу над його критичним обсягом забезпечується прибутковість виробництва. Керівникам підприємства також важливо знати, наскільки потрібно збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції, щоб одержати бажану суму прибутку, та як вплине на його величину зміна витрат виробництва, що піддаються коригуванню в короткостроковий період.

Визначення критичного обсягу реалізації, а також аналіз беззбитковості виробництва та прогнозування прибутку ґрунтуються на використанні принципу класифікації витрат залежно від їх зв’язку з обсягом виробництва. За цією ознакою всі витрати поділяються на постійні і змінні. Різне співвідношення між цими групами витрат, а також їх абсолютна сума істотно впливають на критичний обсяг продажу і прибуток підприємства. Щоб безпосередньо визначити їх, можна скористатися двома способами: 1) графічним, побудовою графіка критичної точки обсягу реалізації продукції (обсягу продажу); 2) за допомогою формули норми беззбитковості.

Методологія розрахунків точки беззбитковості при виробництві с\г продукції передбачає застосування загальноприйнятої формули її визначення, яка має вигляд:

Уб = Пв : Цр – Сз ,

де Уб – точка беззбитковості, в запланованих одиницях виміру: ц, т, грн;

Пв – постійні витрати на виробництво продукції з одиниці площі, голови худоби і т.д;

Цр – ціна реалізації одиниці продукції;

Сз – собівартість виробленої продукції по змінних витратах;

Дану формулу можна розрахувати завдяки таким перетворенням:

Уб = Пв : Цр – Сз , або Уб * Цр – Уб * Сз = Пв

Це означає, що шуканий урожай, помножений на ціну реалізації одиниці продукції, повинен відшкодовувати повну собівартість мінімальною виробленою продукцією. Вона складається із постійних і змінних витрат.

В українській економічній науці і практиці розрахунків немає однозначних поглядів на віднесення статті витрат до постійних і змінних, представлена формула не дає змоги профести однозначні розрахунки при визначенні точки беззбитковості, на кількісний вираз якої значною мірою впливає кількісне значення постійних витрат.

При цьому, кількісне значення точки беззбитковості пропорційне коефіцієнту К, що видно з формули:

Уб = К * Пв : Цр – Сз ,

де К – коефіцієнт, який збільшує або зменшує точку беззбитковості в стільки разів, у скільки разів змінюються постійні витрати.

Коли йде мова про розрахунок критичної точки врожайності, за якої досягається беззбитковість виробництва, формула її визначення матиме вигляд:

Уб = (Пв + Сз) * Уп : Цр = Сп * Уп : Цр ,

де Уп – плановий (прогнозований) урожай, т\га;

Сп – повна планова собівартість одиниці продукції грн.\т

Отже, маючи теоретичне підгрунтя, визначимо точку беззбитковості виробництва пшениці в ТОВ «Контакт Плюс»у 2006 р. Для цього згрупуємо всі витрати, понесені на вирощування зерна на площі 1734 га.

Таблиця 2.24

Вихідні та розрахункові дані для визначення точки беззбитковості вирощування зернових в ТОВ «Контакт Плюс» в 2006 р.

Дані для розрахунку	Сума, тис.грн
Змінні витрати - всього	1430,7
У т.ч. заробітна плата	245,8
Насіння	349,8
мінеральні добрива	290,9
Нафтопродукти	400,0
Решта матеріальних витрат	144,2
Постійні витрати - всього:	191,5
амортизація необоротних активів	114,5
відрахування на соціальні заходи	26,8
решта витрат	50,2
Виробнича собівартість	1202,4
Постійні витрати на 1 га посіву	0,11
Змінні витрати на 1га посіву	0,83
Площа, га	1734
Виручка від реалізації	1077
Виробництво продукції, ц	26282
Витрати на 1 га	0,94
Собівартвсть 1 ц	0,046
Змінні витрати на 1 ц	0,054
Ціна реалізації, грн\ц	56,17
Планова урожайність ц\га	25

Отже, беззбитковий урожай, який відшкодовує повні витрати на виробництво одиниці продукції - Уп = Сп * Уп : Цр = 46 грн\ц * 25 ц\га : 56,17 грн. \ц = 20,47 ц\га.

Отримані дані свідчать, що при собівартості 1 ц зерна 46 грн і ціні реалізації 56,17 грн урожайність зернових має бути не менше 20,47 ц\га.

Аналогічно можна розрахувати беззбиткову урожайність, яка відшкодовує змінні витрати на виробництво одиниці продукції:

Убз =Сз * Уп : Цр,

Убз = 54* 25 : 56,17 = 24,03 ц\га

Можна зобразити точку беззбитковості графічним методом (рис.1)

Рис. 1 Критична точка урожайності за якої досягається беззбитковість виробництва

OAB – збиткова зона (за урожайності менше 4,66 ц\га);

ADF – зона прибутковості (за урожайності вище 4,66 ц\га);

BC – лінія постійних витрат (грн\т);

RA – лінія сукупних витрат (грн\т).

Отже, можемо зробити узагальнюючий висновок, що для підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарського виробництва необхідно:

• Здійснювати послідовну його інтенсифікацію;

• Поліпшувати використання землі на основі підвищення її родючості і зростання урожайності сільськогосподарських культур;

• Впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва;

• Поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції;

• Підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання;

• Поліпшення якості продукції;

• Раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці;

• Поєднання різноманітних форм власності та видів господарювання, широке використання підрядних, особливо орендних, форм організації праці.