2.3 Пам'ятник інженерній прямолінійності

Південно-Український гідроенергетичний комплекс у складі Ташлицької ГАЕС потужністю 1820 МВт, Новокостянтинівської ГЕС-ГАЕС — 380 та Олександ-рівської ГЕС — 10 МВт було запроектовано для забезпечення доповнюючої маневрової потужності до 4000 МВт (за проектом) Південно-Української АЕС. Крім того, верхова Ташлицька водойма виконує функцію ставка-охолоджувача для приймання близько 70 % теплової енергії ядерних реакторів, яку згідно з фізичними законами неможливо перетворити в механічну і далі в електричну. Ташлицька ГАЕС, за рахунок водообміну з Олександрівським водосховищем на р. Південний Буг, підвищує ефективність Ташлицької водойми, як ставка-охолоджувача Південно-Української АЕС.

Будівництво почалося в 1980 р. Після Чорнобильської катастрофи в ході демократизації радянського суспільства та розвитку природозахисного руху зусиллями громадської асоціації «Зелений світ», Миколаївської обласної ради народних депутатів і Міністерства екології України розширення Південно-Української АЕС та будівництво Ташлицької ГАЕС були призупинені.

У ході боротьби противників та прихильників будівництва Ташлицької ГАЕС до вивчення впливу гідроенергетичного комплексу на навколишнє природне середовище було залучено інститути гідробіології, зоології, ботаніки, геофізики, археології Національної АН України та міжнародні природоохоронні організації.

З метою підтримки водогосподарського балансу в регіоні Держкоматом та Укргідропроект пропонують підняти нормальний підпірний рівень Олександрівського водосховища з 14,6 м до 20,7 м [5]. Це зменшить напругу у водопостачанні території, але порушить ст. 82 Водного Кодексу України, який «з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок» прямо забороняє споруджувати в їх басейнах «водосховища та ставки загальним обсягом більше обсягу стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, що спостерігається один раз у двадцять років» і тому потребує окремого державного рішення.

На жаль, як і щодо інших АЕС, поки що не беруться до уваги оцінки надвисоких впливів теплового забруднення території та випаровування води з водойм-охолоджувачів на клімат навколишнього регіону.

Зазначені та інші обставини змусили зменшити проектну потужність Ташлицької ГАЕС удвічі, тобто до 900 МВт, розглядається питання введення першої черги у складі двох агрегатів по 150 МВт.

2.4 Що фактично дає гаес

Існують три економічно ефективних варіанти роботи ГАЕС у складі ОЕС, яка використовує значні потужності нерегульованих АЕС:

• класичний (реверсивний) — ГАЕС заряджає верхову водойму під час нічного провалу сумарного графіка електронавантаження ОЕС і знімає піки сумарного графіка в години ранкового та/або вечірнього максимумів. Доцільність використання цього варіанту залежить від співвідношення різниці максимуму та мінімуму (прогнозованого провалу) добового графіка сумарного навантаження ОЕС та суми наявних регулювальних потужностей (регулювального діапазону) ТЕС і ГЕС. Якщо прогнозований провал не перекривається регулювальним діапазоном, використання ГАЕС у класичному варіанті є цілком правильним;

• альтернативний (акумуляторний) варіант — якщо регулювальний діапазон перевищує прогнозований провал, є можливість зарядити верхову водойму і не спрацьовувати її, зберігаючи акумульований енерго-ресурс на випадок аварійного дефіциту потужності ОЕС. Економічна доцільність акумуляторного варіанту визначається співвідношенням втрати енергоре-сурсу в циклі заряд-розряд ГАЕС та підвищення витрат органічного палива під час розширеного регулювання енергоблоків ТЕС. Винятком з цього правила можуть бути пуски ГАЕС, необхідні для запобігання обмерзанню затворів верхової водойми;

• комбінований — частина місткості верхового водосховища використовується в реверсивному, а решта — в акумуляторному режимі.

У передових країнах, зокрема у Франції, де АЕС виробляють до 70 % сумарної електроенергії, реверсивний режим повного спрацювання верховихводосховищ майже не використовується. В середньому 50—60 % їх місткості залишається в комбінованому варіанті як аварійний резерв.

За акумуляторним варіантом ГЛЕС спрацьовують воду та виробляють електроенергію лише в аварійних ситуаціях — можливо, декілька разів на рік. Наприклад, саме так експлуатується єдина, розташована високо в горах, ГАЕС у Норвегії, країні з найрозвиненішою гідроенергетикою у світі.

Не слід думати, що зарубіжні ГАЕС в акумуляторних режимах використання не виправдовують себе. Адже збитки енергокомпанії у разі втрати довіри споживачів через аварійні перерви електропостачання можуть значно перевищити витрати на утримання ГАЕС.

Вирішальна перевага ГАЕС, завдяки якій вони з'явилися у більшості розвинених країн, полягала в можливості швидкого їх пуску в умовах аварійного дефіциту потужності ОЕС. З появою мобільних (газотурбінних і парогазових) установок ТЕС гідроакумулювальні електростанції у значній мірі втратили зазначені переваги (важливою перевагою залишилося забезпечення додаткового навантаження вночі в режимі заряду верхової водойми, коли це потрібно). Важливо підкреслити, що мобільні теплові енергоблоки не потребують додаткової території — вони можуть бути розташовані на площадках ТЕС, обладнання яких відпрацювало свій експлуатаційний ресурс.