2.7 Повернімося на рідну землю

Один з недоліків проектування потужних промислових об'єктів у колишньому СРСР полягав у недостатній системологічній обґрунтованості будівництва того чи іншого надпотужного об'єкту.

Спочатку приймалося політичне рішення, і вже потім проектні організації опрацьовували окремі напрямки будівництва, мало цікавлячись (або й не маючи права цікавитися) суміжними проблемами.

Така практика витісняла з ужитку техніко-економічні показники, які відображають співвідношення різнорідних якостей об'єкту.

Показниками співвідношень гідротехнічної та електроенергетичної сторін ГАЕС є енергетичний еквівалент акумульованого водоресурсу і особливо час його спрацювання з максимальною потужністю.

Зазначені показники (табл. 1 і 2) чітко демонструють порівняну неефективність українських ГАЕС.

Якщо Україна побудує три запроектовані надпотужні ГАЕС і навіть не буде виводити з експлуатації вкрай застарілі пиловугільні енергоблоки, частка ГАЕС в установленій потужності електростанцій становитиме 10 %.

Чи пасує рівнинній Україні бігти попереду США, Франції та Німеччини, доганяючи Швейцарію та Італію?

Україна наполегливо шукає стратегічних інвесторів, які погодилися б фінансувати добудову українських ГАЕС за умови отримання частини прибутку від їх майбутньої експлуатації.

Проте потенційні інвестори вважають, що запроектовані в Україні ГАЕС не зможуть дати рекламований прибуток.

Зараз точаться суперечки навколо доцільності введення на Ташлицькій ГАЕС хоча б двох агрегатів сумарною потужністю 2x150 МВт у генераторному та 2x207 МВт у насосному режимі.

Для цього потрібно додатково до вже вкладених у гідротехнічне будівництво 310 млн дол. витратити ще 87 млн.

Ефективність першої черги цієї ГАЕС буде забезпечено тільки за комплексного її використання—як значної регулюючої потужності, так і для підвищення виробітку блоків Південноукраїнської АЕС.

Саме на їх площадках могли б розміститися мобільні теплові енергоблоки, побудовані за новими технологіями.

Адже у довгобуди — Канівську, Дністровську та Таш-лицьку ГАЕС уже вкладено в сумі понад 500 млн дол. Як же так? Виходить, що ці мільйони Україна витратила даремно?

Може бути, що й не даремно. Тут потрібен ретельний аналіз. Але якщо аналіз покаже, що необхідні додаткові капіталовкладення економічно не виправдовуються, не можна залишати галузь і державу у становищі, визначеному народним прислів'ям «гірко їсти, але шкода виплюнути». Доведеться-таки проявити державну мудрість і виплюнути, щоб не втрачати даремно ще сотні мільйонів доларів.

2.8 Основи розрахунку доцільності добудови українських гаес

Енергетика України тільки зараз, із запізненням більш як на ЗО років, починає впроваджувати економічні стимули для вирівнювання сумарних добових графіків електрокавантаження ОЕС на основі обліку електроенергії тритарифними лічильниками та її оплати за зонними тарифами.

Проте в результаті кризового спаду виробництв та широкого використання примусових відключень елект-роспоживання сумарні добові графіки електронаван-таження ОЕС України вже тепер у ряді днів мають прогнозований провал, менший від доступного регулювального діапазону ТЕС і ГЕС.

Перспектива використання нових українських ГАЕС залежатиме від майбутнього співвідношення темпів виходу з економічної кризи та вирівнювання, під впливом упроваджуваних в Україні зонних тарифів, добових графіків сумарного електронавантаження ОЕС.

В основу аналізу доцільних масштабів добудови нових українських ГАЕС слід покласти розрахунки можливої економії органічного енергоресурсу за реверсивного варіанту та оцінки відвернених суспільних збитків за акумуляторного варіанту. Грошові розрахунки, побудовані на різниці тарифів на активну електроенергію в провалах добових графіків і в зоні пік, необхідно відкинути як методично некоректні.

Ключова роль в оцінці економічної доцільності завершення будівництва конкретної ГАЕС, якщо вона буде експлуатуватися переважно за комбінованого варіанту, може належати чотирьом величинам:

• необхідних додаткових капіталовкладень;

• передбачуваної економії органічного палива протягом розрахункового періоду за умови розбудови ГАЕС завдяки експлуатації енергоблоків ТЕС у режимах, ближчих до оптимальних, а також забезпечення базового режиму АЕС;

• математичного сподівання аварійних недовідпусків електроенергії, які можуть бути відвернені протягом розрахункового періоду завдяки акумуляції енергоресурсу ГАЕС;

• оцінки суспільних збитків або збитків енергосистеми на одиницю аварійного недовідпуску електроенергії.

Розрахунковим періодом може бути рік, наступний за тим, в який стане до ладу певна черга ГАЕС. Капіталовкладення попередніх періодів треба привести до розрахункового року.

Для визначення математичного сподівання аварійних недовідпусків електроенергії в принципі треба розглянути сукупність можливих сценаріїв розвитку аварій, використати статистичну оцінку вірогідності кожного сценарію, визначити потужність знеструмлених споживачів і час до відновлення нормальної роботи, перемножити та підсумувати значення зазначених величин. Оскільки всі оцінки тут вельми приблизні, залежно від конкретних умов можна обмежитися двома-трьома найнебезпечнішими сценаріями, а менш небезпечні врахувати під час визначення зони запасу надійності у висновку про доцільність добудови ГАЕС.

Найнебезпечнішими для України є сценарії аварійного розпаду ОЕС, коли знеструмлюється до 70—90 % території та виникає загроза припинення постачання електроенергії для власних потреб АЕС [9].

Потужні ГАЕС вимагають для повного розвороту приблизно 5 хв часу, особливо дорогоцінного в ході ліквідації чи попередження системних аварій, і тому малоефективні в момент, коли потрібні надтермінові заходи для відвернення загроз розпаду ОЕС. Значно ефективніші та вимагають набагато менших капіталовкладень діючі в секундних інтервалах часу пристрої автоматичного частотного розвантаження (АЧР), системного автоматичного відключення навантаження (САВН), автоматичного обмеження перетоків (АОП), автоматичного виділення електростанцій на збалансований район розподільчої електромережі, автоматичного поділу ОЕС тощо. Тому для визначення доцільності добудови ГАЕС доводиться брати до уваги тільки такі сценарії, за якими загрози розпаду ОЕС можуть бути прогнозовані не пізніше як за 5 —15 хв. до їх виникнення.

Оцінка суспільних збитків на одиницю недовідпущеної електроенергії пов'язана з певними невизначеностями. Під час розгляду локальних порушень електропостачання в колишньому СРСР звичайно враховували щодо конкретних підприємств недовипуск промислової продукції, відбраковування предметів незавершеної праці та оплату простоїв робочої сили. Принциповий недолік цього методу полягає в тому, що він ігнорує соціальний, екологічний та моральний аспекти знеструмлення споживачів електроенергії.

Допоки у нас не створено систему компенсації енер-гокомпаніями збитків споживачів або не введено державного нормативу вартості знеструмлення споживачів, доведеться враховувати зазначені аспекти, скажімо, перемножуючи орієнтовну експертну оцінку на чисельність людей, які живуть чи працюють на зне-струмленій території, або використовувати зарубіжні аналоги. Наприклад, в Англії втрати споживача у разі його знеструмлення вважаються такими, що дорівнюють 1 фунту стерл./кВттод.

Доцільність капіталовкладень на кожному конкретному етапі добудови Дністровської та Ташлицької ГАЕС, а також обгрунтованого відновлення будівництва Канівської ГАЕС визначатиметься відношенням капіталовкладень, приведених до першого року початку їх окупності, до суми передбачуваних прибутків, які забезпечить використання ГАЕС у реверсивних та акумуляторних режимах.

Відзначимо, що в соціальне орієнтованій економіці ринкового типу доцільність тих чи інших капіталовкладень прийнято визначати співвідношенням сумарних прогнозованих величин дисконтованих витрат та дисконтованих прибутків протягом усього життєвого циклу технічного об'єкту. В сьогоденній Україні такий підхід поки що не може дати надійних результатів через нестабільність макроекономічних процесів, особливо через досі не подолану неплатоспроможність і інші недоліки реального електроенергетичного ринку.