- •Міністерство охорони здоров’я України
- •1. Конкретні цілі
- •2. Базовий рівень підготовки
- •3. Організація змісту навчального матеріалу Вогнищевий туберкульоз легень (втб)
- •Інфільтративний туберкульоз легень (ітб)
- •Казеозна пневмонія (кп)
- •Туберкульома легень (тл)
- •Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень(ФкТб)
- •Циротичний туберкульоз легень (цтб)
- •Ускладнення туберкульозу легень Кровохаркання і легенева кровотеча
- •Патогенез
- •Фактори, що сприяють виникненню кровохаркання та легеневої кровотечі
- •Основні ознаки кровохаркання, легеневої кровотечі
- •Лікування
- •3. Підвищення згортання крові :
- •Спонтанний пневмоторакс (сп)
- •Хронічне легеневе серце (хлс)
- •Патогенез хлс
- •Фактори розвитку гіпертензії малого кола кровообігу
- •Лікування хлс
- •Групи ліків, що їх вживають для лікування хлс
- •4. Засоби для покращення інотропної функції серця та обмінних процесів в міокарді -
- •Амілоїдоз внутрішніх органів
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни
- •7. Рекомендована література
3. Підвищення згортання крові :
- дицинон (етамзилат натрію) 12,5%-2мл внутрішньовенно чи підшкірно;
- гемофобін - 1,5%-5-10мл внутрішньовенно або 3% розчину по 1 ст. ложці 3-4 рази на день;
- фібриноген(при гіпофібриногенемії) - 1-4г на добу вводять внутрішньовенно краплинно, розчинивши у воді для ін’єкцій;
- свіжозаморожена плазма – 100-200мл;
- вікасол – 1%- 1-2мл доцільно застосовувати у разі порушенні протромбіноутворювальної функції печінки.
3. Зниження фібринолітичної активності крові:
синтетичні інгібітори:
- амінокапронова кислота - 5% розчин у ізотонічному розчині натрію хлориду (до 100мл) вводять внутрішньовенно краплинно 2-4 рази на добу; при кровохарканнях можливе пероральне призначення по 3-4 рази на добу;
- амбен - 1%-5мл розчин внутрішньом’язово або внутрішньовенно;
природні інгібітори:
- контрикал, трасилол - 10 000-20 000 ОД внутрішньовенно краплинно у ізотонічному розчині натрію хлориду.
4. Зменшення проникності стінки легеневих судин:
- кальцію глюконат - внутрішньовенно або внутрішньом’язово (10%-10мл) чи внутрішньо (2 г 2-4 рази на день), кальцію хлорид вводять тільки внутрішньовенно (10%-10мл);
- галаскорбін (0,5г тричі на день) або аскорбінову кислоту (0,1г 3-5 разів на день) або натрію аскорбінат (5% - 1-3мл 1 - 2 рази на день внутрішньом’язово або внутрішньовенно).
Спонтанний пневмоторакс (сп)
(грец. pneuma – повітря + thõrax – панцир, грудь) – патологічний стан, що характеризується надходженням повітря до плевральної порожнини при відсутності ураження грудної порожнини.
Етіологія |
- Розрив емфізематозних булл, що формуються при фіброзно-вогнищевому, хронічному дисемінованому, циротичному туберкульозі легень, пневмосклерозі, бульозній емфіземі; - Прорив каверни або кісти у плевральну щілину. |
Патогенез |
Спонтанний пневмоторакс виникає при порушення цілісності вісцеральної плеври. Не плутати з травматичним пневмотораксом, який є наслідком проникаючого пошкодженням грудної клітки. |
Види |
- Відкритий – повітря надходить до порожнини плеври при вдиху і виходить при видиху через отвір у вісцеральній плеврі. - Закрити й– повітря потрапляє у плевральну порожнину під час вдиху, але назад не виходить, бо отвір у вісцеральній плеврі зачиняється. Клапанний – на вдиху повітря постійно входить у плевральну порожнину, а на видиху дефект у вісцеральній плеврі зачиняється, утворюючи клапан. Найнесприятливий вид СП. |
Клініка |
Клінічні прояви залежать від поширеності. Основні скарги - гострий біль в ураженій половині грудної клітки, задишка, сухий кашель, серцебиття. |
Об’єктивно |
Тахікардія, тимпаніт і ослаблене дихання на боці СП. У тяжких випадках – шкірні покриви бліді, холодний піт, ціаноз, підвищення артеріального тиску. При клапанному пневмотораксі – тяжка задишка, ціаноз. Хворі часто перебувають у вимушеному сидячому положенні збуджені, занепокоєні. За відсутності лікувальних заходів розвивається гостра дихальна недостатність. |
Діагностика |
Найінформативніший метод – рентгенологічне дослідження. |
Лікування |
- Хворому надають положення напівсидячи; - для зменшення болю вводять омнопон або морфіну гідрохлорид; - сульфокамфокаїн - 2мл 10 % (підшкірно); - оксигенотерапія; - пункція плевральної порожнини - для аспірації повітря, якщо стан хворого залишається тяжким. Більш адекватним є дренування плевральної порожнини і постійне відсмоктування повітря. |
Ускладнення |
Піопневмоторакс. – При СП у плевральній порожнині може утворюватися ексудат, який інфікується неспецифічно мікрофлорою. - Виникає при прориві у плевральну порожнину каверни, з якої надходить її вміст |