Тема 25. Третинний період сифілісу

Тема 26. Вроджений сифіліс

1. Методика опитування хворого (збір скарг та даних анамнезу).

2. Методика спеціального огляду хворого.

3. Пальпація лімфатичних вузлів при обстеженні хворих на сифіліс.

4. Дослідження блідої трепонеми в темному полі.

5. Двомоментне внутрішньом’язове введення препаратів.

1. Методика опитування хворого (збір скарг та даних анамнезу)

Насамперед з’ясовують скарги хворого. Зазвичай, це можуть бути різні суб'єктивні відчуття, що супроводжують висип: свербіж, печія, біль, оніміння, підвищення чи зниження чутливості, гіпо- і анестезія тощо.

Аналізують інтенсивність свербежу, який буває сильним при нейродерміті, екземі, свербці, кропив'янці, корості, червоному плоскому лишаї, грибоподібному мікозі та інших дерматозах, помірним — при псоріазі, піодермітах, рожевих вуграх тощо.

Печію хворі відзначають при герпетиформному дерматозі Дюринга, пухирцевому лишаю, пустульозному псоріазі; біль - при глибоких піодермітах, трофічних виразках; анестезію - при лепрі (проказі), сирингомієлії та ін.

Не менш важливими є анамнестичні дані щодо порушень загального характеру, які турбують хворих на шкірні та венеричні хвороби (втрата апетиту, безсоння, зниження працездатності, дратівливість, підвищення температури).

З’ясовують ознаки порушення функції інших органів та систем, що можуть спричинити дерматоз або стати фоном, на якому він розвинеться чи сприяти загостренню хвороби (алергійні дерматози, свербіж шкіри, порфірія та ін.) Нерідко хвороби шкіри пов’язані з порушеннями менструального циклу, вагітністю, клімаксом, ендокринопатіями.

Слід відзначити, що опиратися повністю на анамнестичні дані про суб'єктивні відчуття не слід. Оцінка та інтерпретація їх залежить від психіки хворого, характеру сприйняття, помисливості.

Висипи на шкірі зазвичай асоціюються у хворого з неминучим свербежем, якого насправді може й не бути (псоріаз). Отже, виникає необхідність більш детального з'ясування характеру проявів хвороби: ритмічність нападів свербежу, болю, печії, в який період вони переважають, їх тривалість, зв'язок із факторами довкілля, тривалістю захворювання, порою року, місцем появи і загострень. Так, наприклад, вузлувата еритема, багатоформна ексудативна еритема виникають частіше навесні і восени, а дисемінований нейродерміт, псоріаз, вульгарні вугри - взимку, червоний вовчак, рожеві вугри, "сонячна екзема", порфирія - влітку.

Низка хвороб (фіксована еритема, простий міхурцевий лишай та ін.) схильні до рецидивування, інші ж (оперізуючий лишай, інфільтративно-нагнійна трихофітія) -практично не мають рецидивів.

Важливе значення у діагностиці посідають й інші дані: вік та стать хворого, вік на початок хвороби, Наприклад, туберкульоз шкіри зазвичай розпочинається в дитинстві або юнацтві, а червоний вовчак – в дорослому віці. Деякі хвороби уражають осіб певного віку. Так, стафілококовий сикоз, ринофіма, вузликовий хондродерматит майже завжди зустрічаються у дорослих чоловіків; везикулопустульоз, епідемічна пузирчатка - у немовлят; рожеві вугри, хронічна трихофітія – у дорослих; хвороба Фокса-Фордайса - у жінок.

При деяких хворобах шкіри велику роль відіграє постійне чи тимчасове проживання в тій чи іншій географічній місцевості (ендемічні вогнища) (лепра, хвороба Боровського, флеботодермії).

Важливим є з’ясування характеру роботи, наявності хімічних, фізичних та біологічних шкідливостей, з якими контактує хворий, особливо при діагностиці професійних дерматозів, озноблення, туберкульозу, еризепелоїду, окремих форм дерматомікозів тощо.

Для постановки правильного діагнозу мають значення відомості про перебіг хвороби, місце її виникнення, характер первинних морфологічних елементів, їх подальша еволюція, Іноді хворий може висловити свою думку щодо причини появи висипу, проте до його міркувань треба ВІДноситись критично. Важливу інформацію можна отримати при з’ясуванні попереднього лікування і його результативності.

Для розпізнавання хвороби непересічне значення має анамнез життя, Умови, в яких ріс і розвивався хворий, характер його трудової діяльності (професійні шкідливості), умови побуту, харчування, захоплення (фотографія, садівництво і городництво, розведення риб, звірів, домашніх тварин тощо), спадковий анамнез (перенесені або наявні хвороби шкіри у кровних родичів), шкідливі звички (алкоголь, тютюнопаління, вживання наркотичних середників).

Збір анамнезу у хворих на недуги, що передаються статевим шляхом (венеричні хвороби) має свої особливості. Насамперед, це вміння лікаря знайти із хворим психологічний контакт, що необхідно для з’ясування питань інтимного характеру (джерело і статеві контакти). Ці хворі часто подають неправдиві дані про себе, свої контакти, соромлячись і боячись розголосу, конфліктів на роботі, в сім'ї, а нерідко і свідомо приховують, не розуміючи, що цим вони наносять моральну і фізичну шкоду рідним і близьким.

Особливо важко зібрати анамнез у дітей, які не завжди вміють диференціювати свої відчуття, не пам'ятають початок і перебіг хвороби, а тим паче попередню терапію. У цих випадках звертаються до послуг родичів чи осіб, що доглядають за дитиною.

Якщо хворого раніше вже обстежували і лікували, тоді корисно ознайомитись із результатами обстеження, детальною випискою із амбулаторної карти, історії хвороби.

Важливим для призначення майбутнього лікування є з'ясування питання: "Які ліки допомагали хворому при попередньому лікуванні?". Віра пацієнта в ліки має виключне значення для формування призначеної вами терапії.

Необхідно пам’ятати, що економити час на збирання анамнезу не варто. При неповному з'ясуванні анамнестичних даних діагностика може ускладнитися. Проте, процес збору анамнезу повинен бути керованим з боку лікаря, особливо у емоційних хворих та пацієнтів з хронічними захворюваннями.