3. Пальпація лімфатичних вузлів при обстеженні хворих на сифіліс

При сифілітичній інфекції уражаються насамперед регіонарні лімфатичні вузли, найчастіше пахвинні, спочатку з одного боку, потім з двох. При екстрагенітальній локалізації первинної сифіломи спочатку уражаються ліктьові (при шанкеріпанариції) та підщелепні (при локалізації в ротовій порожнині та на червоній облямівці губ) лімфатичні вузли. Звертають увагу на їх характеристики — розмір від горошини до голубиного яйця, щільно-еластична консистенція, безболісність, рухомість.

Найбільше діагностичне значення має пальпація пахвинних, пахвових та підщелепних лімфатичних вузлів. Пахвинні лімфатичні вузли пальпують в положенні стоячи. Для пальпації пахвових вузлів лікар просить хворого стати до нього спиною, підняти руки догори та повільно опустити їх через боки. Для дослідження підщелепних лімфатичних вузлів слід попросити хворого направити підборіддя дещо вперед та вниз, що полегшує процедуру пальпації.

4. Дослідження блідої трепонеми в темному полі

Використовують для підтвердження заразних сифілісу. Методику здійснюють у темному полі зору із застосуванням параболоїд-конденсора або кардіоїд-конденсора та електричного джерела світла.

Поверхню ерозивного сифіліду двічі промивають ізотонічним розчином натрій хлориду, далі протягом 12-24 год. прикладають примочки з фізіологічним розчином. Очищену поверхню сифіліду обережно погладжують бактеріологічною петлею до появи серуму, який переносять на тонке предметне скельце, змішують з краплиною теплого фізіологічного розчину, накривають покривним скельцем і мікроскопують.

Якщо сифілід ускладнений вторинною інфекцією, – пунктують регіонарний лімфатичний вузол. Це роблять шприцом на 5 мл. Вузол фіксують пальцями, голку вводять у дистальну стінку вузла, далі поступово виводять голку, відсмоктують шприцом тканинний сік. Краплину соку змішують із краплиною теплого ізотонічного розчину натрію хлориду і мікроскопують.

Блідні трепонеми в темному полі мають вигляд тонкої спіралі, що трохи поблискує і має 8-12 рівномірних завитків. її рухи можуть бути поступальні (вперед-назад), маятникоподібні, навколо своєї осі, згинальні; характеризуються повільністю та ритмічністю.

У проявах пізнього сифілісу дослідження на блідну трепонему не проводять!

5. Двомоментне внутрішньом’язове введення препаратів

Олійні препарати, зокрема вісмуту, перед ін’єкцією гріють на водяній бані і ретельно струшують до рівномірної консистенції. Місце проколу шкіри протирають спиртом. Стерильну голку вводять на 6-7 см у м’язи окремо від шприца. За голкою спостерігають протягом 10-15 с. Якщо за цей час з'являється кров, треба робити прокол в іншому місці новою голкою. Голка не новина містити олійних препаратів, бо в разі потрапляння їх у судину кров буде не в змозі проштовхнути препарат. Крім того, деякі препарати (Бійохінол) дуже схожі кольором на кров. Проникнення олії в судину може призвести до жирової емболії і, як наслідок, некрозу тканин навіть до смерті. Отже, спочатку вводять голку, що не мала контакту з олійним препаратом, далі, пересвідчившись, що вона не потрапила в судину, прикріплюють шприц і повільно роблять ін’єкцію. Крім олійних препаратів, двомоментно вводять Біциліни та ферментні препарати.

Рекомендована література

1. Владимиров В.В., Зудин Б.И.Кожные и венерические болезни: Атлас // М.: Медицина, 1982. – 288 с.

2. Гольдштейн Л.М., Ткач В.Є., Фіщук В.О.Методи і методики обстеження хворих на шкірні та венеричні хвороби. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. – 144 с.

3. Зудин Б.И. Кожные и венерические болезни. - М.: Медицина, 1990. - 214. с.

4. Кравченко В.Г. Шкірні та венеричні хвороби. - К.: Здоров'я, 1995. – 260 с.

5. Савчак В.І., Галникіна С.О. Хвороби шкіри. Хвороби, що передаються статевим шляхом. – Тернопіль, „Укрмедкнига”, 2001, - 507 с.

6. Скрипкин Ю.К.Кожные и венерические болезни. Учебник для студентов мед. вузов.- М.: Медицина, 1990. – 525 с.