15.5. Прийоми створення образів уяви

Образи уяви створюються людиною внаслідок перетворення теперішніх і минулих її вражень від об'єктивної дійсності. Відомі наступні типові прийоми створення образів уяви: аглютинація, до­повнення, комбінування, гіперболізація, акцентування, літота, якісне перетворення, типізація, схематизація, перенесення, ана­логія та реконструювання.

Аглютинація (від лат. agglutinatio — склеювання) — це створен­ня образів шляхом поєднання якостей, властивостей, частин різних об'єктів в єдине ціле. Цей прийом знайшов широке застосу­вання в давньогрецькій міфології, народній творчості, мистецтві, літературі, науково-технічному винахідництві. Так, образ русалки виник шляхом поєднання в уяві голови і тулуба жінки з хвостом риби; образ кентавра — голови людини з тулубом коня. Результа­том аглютинації є аеросани, тролейбуси тощо.

При доповненні образ одного об'єкта береться за основу, до якої приєднуються елементи, взяті з образів інших об'єктів. Таким спо­собом було створено, наприклад, радіоприймач із програвачем. Комбінування є складнішим прийомом створення нових образів. Суть його полягає у переробці уявлень двох або низки об'єктів. Комбінування потребує попереднього глибокого вивчен­ня тих об'єктів, із уявлень яких має створитися новий образ. При цьому поєднуються не випадкові, а лише певні ознаки. Такий прийом характерний для творчості музикантів, художників, пись­менників тощо.

Гіперболізація полягає у значному рівномірному перебіль­шенні у нашій уяві всіх частин образів об'єктів чи явищ (напри­клад, велетні, циклоп, Котигорошко тощо) або у збільшенні кількості частин предмета (наприклад, стоголові чудовиська). Завдяки цьому створені образи певною мірою відходять від реаль­ної дійсності. Цей прийом широко застосовують у міфології, на­родній творчості, художній та науково-фантастичній літературі.

Якщо перетворення відбувається у напрямку нерівномірного перебільшення лише окремих частин та ознак об'єктів чи явищ, його називають акцентуванням. У цьому випадку виділяють лише найхарактерніші ознаки предметів чи явищ з метою звернути на них увагу. Цей прийом широко застосовують у карикатурі і сатирі.

Літота — це рівномірне зменшення об'єктів чи явищ в уяві людини (наприклад, хлопчик-мізинчик, карлики, Дюймовочка тощо).

При якісному перетворенні образи уяви, залишаючись, по суті, попередніми, набувають іншого зовнішнього вигляду, який не відповідає природі об'єкта чи явища. Наприклад, перетворення героя казки в тварину чи неживий предмет, перетворення в міфо­логії німфи Дафни в лаврове дерево, донь велетня Алона в джере­ло. Особливістю такого перетворення є його раптовість, різка якісна зміна та набуття нових якостей.

Типізація як прийом створення образів уяви є однією з форм узагальнення, яка полягає у виділенні в образах предметів і явищ суттєвого і того, що регулярно повторюється. Другорядні ознаки упускають. Особливо часто типізація застосовується у художній творчості при створенні письменником художніх типів на основі десятків прототипів.

У результаті схематизації подібності між образами об'єктів та явищ постають на перший план, а відмінності згладжуються.

При перенесенні новий образ створюється в результаті пере­несення ознак одних об'єктів на інші, яким ці ознаки не властиві. Так виникли образи розмовляючих тварин і птахів, жива та мерт­ва вода тощо.

Шляхом аналогії вибудовується образ, частково схожий на реально існуючий предмет чи явище. Цей прийом утворив основу для спеціальної галузі знань — біоніки. Біоніка виокремлює певні властивості живих організмів як біологічних моделей для інженерів. За аналогією з органами орієнтації кажанів створили локатори, з птахами — літаки, і рибами — підводні човни.

Реконструювання — це відтворення цілого об'єкту за його елементами. Наприклад, відтворення обличчя за останками, архітектурної споруди — за розвалинами.