2.3 Види вправ для навчання грамматики

В педагогічній та методичній літературі ( Й.М.Берман, І.Я.Лернер, Р.К.Міньяр-Белоручев), під евристичною бесідою розуміють ряд розташованих в логічній послідовності питань, що потребують вдумливих відповідей, завдяки яким буде вирішена поставлена задача. Ця загальна концепція була покладена в основу створення евристичних бесід для навчання граматики.

Під час евристичної бесіди вчитель привертає увагу учнів до “критичних точок”, “зон небезпеки”, тобто до місць, де можуть з’явитися найбільш типові та стійкі помилки. Такий підхід дозволяє диференційовано підходити до кожного класу та враховувати індівідуальні особливості учнів. Вчитель може швидко реагувати на висловлювання учнів, визначати ступінь розуміння та усвідомлення учнями нового граматичного матеріалу, регулювати рівень проблемності згідно рівня підготовленості класу. Учні розмірковують, формулюють висновки вголос, що дозволяє вчителю постійно контролювати їх дії.

В залежності від складності граматичного матеріалу, що вивчається, евристичні бесіди можуть включати в себе різні моделі питань: 1) питання, які передбачають порівняння граматичних явищ англійської та української мов, характеристики яких співпадають в обох мовах; 2) питання, які передбачають порівняння граматичних явищ англійської та української мов, характеристики яких не співпадають в обох мовах; 3) питання, які передбачають співставлення всередені англійської мови; 4) питання, які передбачають аналіз граматичних явищ, в яких є суперечливі факти; 5) питання, які передбачають у відповіді здогадку, висновок.

Граматичний матеріал, що пропонується для засвоєння в підручнику ЕТС для 10 і 11 класу, розділений на три групи:

1) Граматичний матеріал, в якому пріоритетною є функціональна сторона явища, що вивчається, наприклад, Infinitive and its Functions or Modal Verbs;

2) Граматичний матеріал, в якому пріоритетною є формальна сторона явища, що вивчається, наприклад, Forms of the Infinitive (таких явищ дуже мало);

3) Граматичний матеріал, в якому аналізується і функціональна і формальна сторони граматичного явища, наприклад, Subjunctive Mood or Perfect Progressive Tense (ця група є найбільшою).

Згідно з таким розподілом граматичного матеріалу розроблено три типи евристичних бесід з урахуванням специфіки граматичного матеріалу:

І - евристичні бесіди, метою яких є визначення функції граматичних явищ, що вивчаються;

ІІ - евристичні бесіди, метою яких є визначення форми граматичних явищ;

ІІІ - евристичні бесіди, метою яких є визначення як функціональних, так і формальних особливостей граматичних явищ.

Кожний тип евристичної бесіди має свої характеристики та включає певні моделі питань.

Наведемо приклад евристичної бесіди ІІІ типу, яка включена до підручника ЕТС та використовується в процесі вивчення узгодження часів.

1. a) Read the first verse of A.A.Milne’s poem “The King’s Breakfast”:

The King asked the Queen and

The Queen asked the Dairymaid:

“Could we have some butter

For the Royal slice of bread?”

The Queen asked the Dairymaid,

The Dairymaid said:”Certainly,

I’ll go and tell the cow

Before she goes to bed.”

b) Now read our version of what the King and the Queen, the Dairymaid, the cat and the cow say. Note the tense forms in the subordinate clаuses. Refer to the table of tenses if necessary.

Учні вголос читають речення та визначають видо-часову форму дієслова підрядного речення. Наприклад:

P1: The Queen says that she is waiting for the Dairymaid. У підрядному реченні вжито теперішній тривалий час.

T: А в головному реченні?

P1: У головному - теперішній неозначений час.

T: Вірно. У головному реченні - теперішній неозначений час, у підрядному - теперішній тривалий час.

c) Read the same statements. Note how the tense forms in the subordinate clause have been changed.

Учні знов читають вголос та аналізують речення, наприклад:

P1: The Queen said that she was waiting for the Dairymaid. У підрядному реченні вжито минулий тривалий час.

T: А в головному?

P1: У головному - минулий неозначений час.

Т: Так, вірно. У головному реченні - минулий незначений час, у підрядному - минулий тривалий час.

d) Let’s fill in the following chart. The last line has been done for you.

Учні спочатку самостійно заповнюють таблицю письмово в зошиті, а потім усно разом перевіряють правильність її заповнення, визначаючи які помилки було зроблено, наприклад:

P1: Present Simple changes into Past Simple.

Т: Do you all agree?

Ps: Yes, we do. Etc.

e) What has caused the changes in the subordinate object clauses?

Відповідаючи на це питання, учні роблять важливий висновок про те, в яких випадках змінюється час у підрядному реченні, наприклад:

Р1: Причиною зміни дієслова у підрядному реченні є зміна форми дієслова у головному реченні.

Т: Подивіться уважно. Змінилося саме дієслово чи щось інше?

Рs: Змінилася форма дієслова.

Т: Вірно! За якої умови змінюється форма дієслова у підрядному реченні?

Р2: Якщо у головному реченні дієслово стоїть у минулому часі, то у підрядному реченні дієслово стоятиме в одному з минулих часів.

Т: Так, цілком вірно! Давайте проглянемо ще раз, як змінюються видо-часові форми дієслів у підрядному реченні, якщо у головному реченні дієслово стоїть у минулому часі. Etc.

2. Read the following sentences from the story “The Enchanted Doll”. Consider the verb in the principal clause and define the tense forms in the subordinate object clauses.

1) The doctor thought that this doll would be the best present for his niece.

2) Jim said that the young doctor had worked too hard.

3) I suddenly remembered that it was my niece’s birthday next week.

4) Jim told me that this beautiful doll had been made by a tall red-haired woman.

5) The doctor thought that this girl was very unhappy. [див. додаток 1]

В підручнику ЕТС пропонуються лише універсальні схеми евристичних бесід, які можуть бути розширені, скорочені або трансформовані згідно з об’єктивними умовами в кожному конкретному класі та згідно з побажаннями вчителя.

Враховуючи вікові особливості учнів середнього ступеня та вихідні положення НМК ЕТС, була створена підсистема граматичних вправ, яка є інтегральною частиною всієї системи вправ підручника. Визначено 18 типів вправ, які складають підсистему граматичних вправ підручника ЕТС для 10 і 11 класів, а саме:

А) за критерієм вмотивованості - вмотивовані;

Б) за критерієм комунікативності - комунікативні, умовно-комунікативні, некомунікативні з пізнавальною мотивацією;

В) за критерієм наявності рольового компоненту - особистісно-рольові, рольові та міжособистісні;

Г) за критерієм “спосіб організації вправ”- фронтальні, хорові, парні та групові;

Д) за критерієм “рівень керування” - з повним та частковим керуванням;

Е) за критерієм взаємозв’язку навчання говоріння та письма - усні та письмові;

Є) за критерієм поліфункціональності - поліфункціональні;

Ж) за критерієм залучення рідної мови - одномовні та двомовні.

Граматичні коментарі НМК ЕТС вміщені в кінці підручника як окремі розділи, що дозволяє учням швидко знайти потрібну інформацію про граматичні явища англійської мови в класі і вдома, тобто тоді, коли вчитель вважає це за доцільне. Інформація граматичного коментаря викладена у формі комп’ютерного довідника: чітко і в тому обсязі, який потрібен на даному етапі навчання. Матеріал коментаря розташований в тій послідованості, в якій він зустрічається в циклі уроків і містить велику кількість прикладів, схем та узагальнюючих таблиць.

Розвідувальний навчальний експеримент проводився протягом лютого - березня 1996 навчального року на базі середньої школи N 16 м.Житомира. В експерименті взяли участь дві групи учнів 10-а та 10-б класів. Результати розвідувального експерименту дозволили встановити, що обраний підхід до навчання граматичного матеріалу є доступним для учнів з різним рівнем підготовки; підсистема граматичних вправ дозволяє сформувати в учнів граматичні навички потрібних нам якостей.

Основний навчальний експеримент проводився протягом березня - квітня 1997 року на базі середньої школи N 27 м.Житомира. В експериментальному навчанні взяли участь дві групи 10-а та 10-б класів. Метою експерименту було підтвердити гіпотезу реферованого дослідження про те, що методика навчання граматичного матеріалу з використанням різних типів евристичних бесід та підсистеми граматичних вправ, що враховує вікові особливості учнів 10 і 11 класів, дозволить ефективно сформувати в учнів граматичні навички усного та писемного мовлення.

Рівень сформованості граматичних навичок в ході обох експериментів визначався за кількістю набраних балів згідно чотирьох основних критеріїв: відповідність комунікативному завданню, правильність мовлення (враховувалися як функціональні, так і формальні помилки), темп мовлення та обсяг висловлювань учнів. Максимальна сума балів, яку міг набрати учень, дорівнювала 100. З цієї суми визначався рівень навченості кожного учасника експерименту та групи в цілому за методикою В.П.Беспалька.

Середній коєфіцієнт навченості груп, що навчалися за розробленою в дослідженні методикою, після експерименту становив: 0,86 (експериментальна група розвідувального експерименту); 0,89; 0,82 (експериментальні групи основного експерименту), що перевищує умовний коєфіцієнт навченості 0,7 за В.П.Беспальком. Суттєво скоротилася також кількість формальних та функціональних помилок, про що свідчать результати перед- та післяекспериментальних зрізів за критерієм “правильність”.

Отримані експериментальні результати підтверджують ефективність запропонованої у дослідженні методики навчання граматичного матеріалу учнів середнього ступеня з використанням різних типів евристичних бесід та підсистеми граматичних вправ.

Як відомо, граматичні навички відрізняються один від одного настільки, наскільки різні самі види мовної комунікації (говоріння, читання, аудіювання, письмо).

Під граматичним навиком говоріння мається на увазі правильне комунікативно-мотивоване автоматизоване вживання граматичних явищ в усному мовленні. Граматичні навички, що забезпечують правильне формоутворення і формоупотребленіе, можна назвати мовними морфологічними навичками (наприклад, утворення особистих закінчень дієслів). Ті навички, які відповідають за вірне автоматизоване розташування слів у всіх типах пропозицій, визначаються як синтаксичні мовні навички.

Морфологічні та синтаксичні мовні навички писемного мовлення носять більш аналітичний (дискурсивний) характер завдяки специфіці письмового виду мовлення. Тут стає можливим повертатися до вже написаного, виправляти і змінювати вже створений текст.

Рецептивні граматичні навички-це автоматизовані дії за вказівкою і розшифровці граматичної інформації в письмовому або звуковому тексті.

Оскільки сприйняття і розуміння усного або письмового тексту відбувається як при активному, так і при пасивному знанні мовного матеріалу, рецептивні граматичні навички діляться на рецетівно-активні й рецептивно-пасивні навички читання та аудіювання.

Існує ще один вид навичок, який в психологічній літературі відноситься до «розумових», чи «інтелектуальних»: мовні дискурсивно аналітичні граматичні навички. Вони формуються на основі граматичних знань і використовуються як фоновий компонент в основному в письмовій мові, рідше в говорінні. Мовний навик допомагає мовцеві контролювати правильність виконання мовної дії, а при помилковому його виконанні забезпечує виправлення неточностей.

Визначаючи роль мовних навичок у їх формуванні, можна відзначити, що перші створюють операційно-орієнтовну основу для володіння мовними граматичними діями; вони позитивно впливають на формування мовного граматичного автоматизму, хоча зовсім не гарантують його створення.

Функціонування граматичної сторони говоріння відбувається наступним чином:

а) мовець вибирає модель, адекватну своєму мовному задуму. Вибір, звичайно, відбувається підсвідомо. Коли нам потрібно щось пообіцяти співрозмовнику, то ми в залежності від ситуації і відносин з співрозмовником скажемо: «Я зроблю це». Або «Добре, я обіцяю тобі». Або: «Добре, добре, зроблю» і т.п. Це відбудеться тільки в тому випадку, якщо форма дієслова майбутнього часу засвоювалася разом з функцією «обіцянку» і, отже, маркована нею у свідомості людини. Це і є функціональна сторона навички, або операція вибору;

б) мовець оформляє мовні одиниці, якими заповнюється модель. Операція оформлення повинна відбутися згідно з нормами мови і в певних часових параметрах.

Може здатися, що співвіднесеність з ситуацією властива тільки операції вибору. Але це не так: вона властива і операції оформлення, правда, опосередковано, через те, що лінгвісти називають граматичним значенням. Скажімо, фразою «У місті багато будують» можна виразити і підтвердження, і заперечення думки співрозмовника (тобто зовсім протилежні мовні функції), але в обох випадках використання в ній невизначено-особового займенника означає висування на передній план самої дії, а не його виробника. Вибір моделі залежить і від того, наскільки засвоєно мовцем його граматичне значення (у даному випадку-невизначеність дійової особи). А воно якраз найтіснішим чином пов'язане з оформленням даної моделі, бо форма та її значення єдині і нерозривні. Говорячи інакше, граматичне значення, з одного боку, пов'язано з оформленням моделі, з іншого - із ситуацією, від чого залежить вибір.

Розуміння і визнання цього тягнуть за собою відмову від послідовного формування спочатку операції оформлення (в мовних і їм подібних вправах), а потім операції вибору (в мовних вправах), бо в цьому випадку оформлення змушене відривати від ситуативності і тому не виробляється механізм ситуативного стеження за оформленням висловлювання. Названий механізм виробляється тільки в тому випадку, якщо форма і функція засвоюються паралельно, при провідній ролі функції, як це має місце в умовно-мовленнєвих вправах.

Обидві операції - вибір і оформлення - синтезовані в граматичному навичці в єдине дію, що має якостями мовного досвіду як такого.

2.4 Зміст навчання граматики

Це питання стосується змісту навчання граматики. Стосовно англійської мови, наприклад, її каркас складають три елементи:

1. Порядок слів, від якого дуже часто залежить навіть значення слова (пор. animal fat – fat animal, oil lamp – lamp oil, etc.).

2. Використання службових і структурних слів (Have you read it? In the box; of the room; to my brother, etc.).

3. Застосування закінчень, суфіксів і префіксів (She goes, two boys; the strongest animal, etc.).

У плані синтаксису звертають на себе увагу твердо фіксований порядок слів і рамочна конструкція простого і підрядного речення.

У практиці навчання іноземних мов застосовують часто і так званий лексичний спосіб подачі граматики, згідно з яким елементи окремих граматичних тем подаються як окремі лексичні одиниці. При цьому граматичні протиставлення між ними іноді не акцентуються. Прикладом лексичного способу подачі граматичного матеріалу може бути вивчення числівників, займенників тощо. Його можна застосовувати також у процесі оволодіння так званими «нестандартними» дієсловами і у тих випадках, коли з якоїсь парадигми засвоюється лише один елемент. Так вивчається, наприклад, форма is, яка на початку навчання подається поза зв’язком з іншими формами тієї ж парадигми. Аналогічно засвоюються і усі службово-структурні елементи, які виконують у реченні граматичні функції, але вивчаються як лексичні одиниці.

У навчанні іноземних мов застосування правил є необхідністю,оскільки:

1. Правило дає можливість зосередити зусилля на засвоєнні певного елементу форми. Якщо учень знає, на що спрямовані його зусилля, засвоєння матеріалу відбувається швидше, оскільки діють мотиваційно–вольові фактори.

2. Шляхом застосування правил формується природне вміння контролювати правильність свого мовлення. Постійне застосування їх у процесі тренування веде до згортання усвідомлення, забезпечує перехід його в «настороженість» щодо нових форм, а згодом – у потенціальну здатність до усвідомлення. Останнє активізується лише в міру потреби (контроль периферією уваги).

3. Опора на правила забезпечує безпомилкове мовлення, що є дуже важливим у період формування навичок (становлення стереотипів), оскільки запобігає інтерференції рідної мови. Особливо це стосується початкових етапів навчання. Тут «профілактика помилок» з допомогою правил необхідна, адже помилкове застосування мовних форм руйнує створюваний стереотип.

В сучасній методиці навчання іноземних мов розрізняють два види правил: правила-інструкції і правила-узагальнення.

Правило-інструкція – це коротка формула, що стосується не всього комплексу граматичного явища, а лише якогось одного його елемента, однієї форми, включеної до мовного зразка. Такі правила застосовують при структурному способі подачі граматичного матеріалу і кількісно вони відповідають набору зразків. Так, під час опрацювання розповідних форм Present Perfect викладач спирається на два мовні зразки:

Pete has written this letter.

The boys have read this book.[див. додаток 2]

До першого з них правило - інструкція звучатиме так: «У третій особі однини Present Perfect утворюється з допоміжного дієслова has + третя форма відмінюваного дієслова». Таке правило не пропонується для заучування і відтворення, його повідомляють учням перед початком виконання вправи і фактично «приписують» до неї. Учні зберігають його в оперативній пам'яті, бо воно служить їм інструкцією до дії, полегшує виконання завдання.

У сучасній методиці намітились спроби формулювати правила-інструкції відповідно до потреб мовлення. Так, наведене вище правило-інструкцію до першого мовного зразка можна сформулювати і так: « Коли потрібно сказати, що одна людина тільки що виконала якусь дію, вживають форму типу has done, has taken, has broken, etc.» Такі формулювання правил , не зважаючи на їх певну мовну «нечіткість», з комунікативної точки зору дуже корисні.

У всіх випадках правило-інструкція формулюється стисло і коротко. Та частина його, яка стосується форми може підкріплюватися або замінятись схемами і формулами.

У процесі тренування правило повинно спрямовувати мовні вчинки учня. Поступово воно застосовується в єдності з мовною дією і стає елементом мовної поведінки людини.

Процес практичного засвоєння граматичного явища завершується так званим «зштовхуванням» мовних зразків, тобто протиставленням їх по лініям парадигми, а від так усього граматичного явища іншим явищам на основі функції (англ. Past Indefinite – Present Perfect). Граматичні форми тепер постають у комплексі і підлягають усвідомленню з допомогою правил-узагальнень. Останні трактують граматичне явище у комплексі. Наприклад: «Present Continuous утворюється від особової форми теперішнього часу дієслова to be та четвертої форми відмінюваного дієслова. Він вживається для вираження дії… і т. д.» Правило-узагальнення систематизує набуті раніше знання і описує граматичне явище оглядово. При цьому воно відбиває взаємодію форм у середині парадигми і зв’язок цього явища з дотичними граматичними явищами. За своєю методичною функцією правила-узагальнення нагадують теоретичний опис закономірностей будови рідної мови.

Психофізіологічну основу граматичних навичок складають так звані граматичні динамічні стереотипи, які формуються в результаті багаторазового повторення мовних зразків з різним лексичним наповненням і в різних комунікативних умовах. Той, хто навчається, багаторазово сприймає речення однакової будови, сам застосовує їх, і, хоча зміст кожного з них не закріплюється в його пам’яті, їх спільні властивості, зокрема аналогічна будова, запам’ятовуються.

Сформований таким чином мовний стереотип набуває властивості автоматизму: запуск одного його елементу спричиняє збудження інших. У навчанні іноземного мовлення на основі цієї закономірності здійснюється цілеспрямоване інтенсивне тренування.

Приступаючи до опрацювання будь-якого граматичного явища, викладач насамперед визначає, якими мовними зразками і ії варіантами воно може бути представлене (розповідна, питальна, заперечна форми і т. п.).Маючи такий список, він визначає послідовність їх засвоєння і планує роботу у відповідності з відведеним для цього часом.

Отже, робота над граматичним явищем повинна включати такі етапи.

1. Презентація мовного зразка з поясненням нової форми (правило-інструкція) на початковому етапі навчання переважає усне введення. Складніші граматичні явища можна проілюструвати на дошці, нову форму виділити.

2. Вправи на формування слухового образу: «Слухати речення, піднесіть руку, якщо в них зустрінеться форма …» (Дається набір речень, частина з яких містить нову форму). Для засвоєння зорового образу (пасивна граматика)таку вправу можна пропонувати як письмову: «Прочитайте і знайдіть…» або «Перепишіть і підкресліть…»

3. Кількаразове повторення речень з новим граматичним елементом. При цьому можлива хорова форма роботи, робота групами та індивідуальна, за диктором.

4. Виконання серій вправ на формування навичок – підстановчих, вправ на перетворення, на закінчення речень, питально-відповідних тощо. Ці вправи супроводяться правилами-інструкціями і по можливості мають бути комунікативно спрямованими.

5. Опрацювання інших елементів граматичного явища у мовних зразках.

6. Пояснення спорідненості нових елементів у різних мовних зразках, або різниці між ними, тобто подача правила-узагальнення. При цьому можна зіставити відповідні мовні зразки, наприклад:

Pete has written this letter.

The boys have seen that film.

Правило-узагальнення необхідно закріпити на серії підстановочних або інших вправ на формування навичок. Так, для даного конкретного випадку шляхом підстановки можна міняти підмет залежно від особової форми допоміжного дієслова have або has.

7. Включення опрацьованих мовних зразків з новим граматичним явищем у загальномовну практику.

Вправи на розвиток мовлення повинні мати комунікативний характер, тобто вживання нового граматичного явища має зумовлюватись потребою спілкування.

Якщо граматичне явище засвоюється рецептивно, то його іноді доцільно подати парадигматичним способом, тобто оглядово і комплексно. Проте, до цього способу засвоєння матеріалу можна вдатися лише тоді, коли нові форми часто і неодноразово зустрічаються у легких текстах. Елементи аналізу і деяке зосередження уваги студентів на формах цього явища в тексті також сприятимуть засвоєнню його.

Етапи оволодіння матеріалом:

1) учні опановують новим граматичним матеріалом (структурами і морфологічними формами) на основі раніше вивченої, тематично пов’язаної лексики.

2) головна увага надається новій лексиці з теми на основі засвоєних раніше структур.

3) створюються умови для творчого і правильного перекомбінування раніше засвоєного і досліджуваного лексичного і граматичного матеріалу в усному і писемному мовленні.

Види МД:

1) граматична навичка говоріння.

2) морфологічні н.

3) синтаксичні н.

4) рецептивні граматичні н. (рецептивно-активні і рецептивно-пасивні).

Основні етапи роботи над граматичним матеріалом:

1) Етап презентації граматичних явищ.

2) Формування граматичних навичок.

3) Включення навичок у різні види мовлення.

4) Розвиток мовленнєвих умінь.

Етап формування мовленнєвих граматичних навичок можна вважати найважливішим, оскільки з ним пов'язана автоматизація граматичних дій, без якої неможливе формування навички.

Зв’язок між окремими сторонами психічного розвитку старшокласників та змістом навчання має місце у наступному:

1. Особистість старшокласника спрямована на майбутню професійну діяльність. Це сприяє розвитку професійних інтересів, прагненню до засвоєння інформації про об‘єкт їх підвищеного інтересу тощо.

2. У старшокласників спостерігається синтез відносно високої абстрактно-логічної форми мислення та висхідної тенденції до регуляції власної та чужої поведінки. Такий синтез визначає появу в аналітичній діяльності старшокласника критичних рис, причинного пояснення явищ, прагнення до обговорення проблем, які їх хвилюють, тощо.

3. Мислення старшокласників характеризується високим рівнем узагальнення, абстрагування, їх пам’ять та увага спеціалізуються у відповідності до спрямованості особистості. Велика роль у процесі навчання ІМ на цьому етапі відводиться читанню.

У сучасній методиці навчання іноземним мовам існують два підходи до подачі граматичного матеріалу: структурний (спочатку формулюється правило, потім ілюструється його реалізація в мові) і функціонально-значеннєвий (з'ясування закономірності й формулювання правила відбуваються в процесі роботи з конкретним мовним матеріалом).

Функціонально-значеннєвий підхід представляється найбільш ефективним при виконанні самого актуального в сучасних умовах завдання - навчанні комунікації, і насамперед усної.

Традиційне заняття складається із трьох блоків: введення, закріплення й контроль. Введення граматичного матеріалу повинне відбуватися в процесі аналізу фрагмента мови: викладач підводить учнів до формулювання правила за допомогою або таблиці з підручника, або самостійно складеної парадигми. Закріплення граматичного матеріалу містить у собі два етапи: цільовий і комунікативний. При цільовому закріпленні спрацьовується тільки досліджуваний граматичний матеріал на прикладі таких вправ, які вимагають строгого проходження певної моделі. На етапі комунікативного закріплення учнем дається комунікативне завдання, що припускає волю вибору. Поурочний контроль над засвоєнням матеріалу не повинен проходити в явно вираженій формі тесту, тому що це створює стресову ситуацію на занятті.

Існує ряд прийомів навчання граматики:

Вправа - найбільш ефективний спосіб цільового закріплення матеріалу, а також контролю над ним.

Відтворення тексту може проходити у формі диктанту. Незвичайним прийомом є імітація тексту. Учнем пропонується написати подібний текст, зберігаючи граматичну структуру оригіналу.

Трансформація тексту - процес, протилежний імітації: зміна структури тексту при збереженні змісту.

Діалог - основа мовного спілкування, і тому він уважається найважливішим прийомом навчання комунікації.

Гра - один із самих цікавих й ефективних дидактичних прийомів. В основі рольової гри лежить "легенда", тобто коротка інформація про ролі, і ігрове завдання, що переслідує комунікативну мету.

Сценка представляється найбільш творчим, емоційно пофарбованим видом роботи.

Все сказане вище дозволяє зробити висновок про те, що сучасна методика викладання мов має у своєму розпорядженні багатий арсенал ефективних, цікавих, творчих прийомів, які дозволяють забезпечити учнів основними знаннями й навичками, необхідними для повноцінної комунікації.

Головне завдання будь-якого етапу з - розвиток навичок й умінь на строго обмеженому мовному (граматичному) матеріалі. Тому істотну роль у методиці викладання іноземної мови грає поняття граматичного мінімуму.

У середніх навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища виучуваної іноземної мови, а спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного і пасивного граматичного мінімуму.