Урок №4 взаємозв’язок елементів музичної мови.

Мета: Акцентувати увагу учнів на значенні взаємодії музичного ми-

стецтва та літератури, зокрема в пісенному жанрі. Розгляну­ти можливість вокального виконання музики за відсутності слів. Дати учням визначення поняття «вокаліз» та нагадати (уточнити) поняття «жанр». Поглибити знання учнів про твор­чість Сергія Рахманінова. Розвивати вміння учнів логічно мислити, інтерпретувати та виразно виконувати музичні тво­ри. Виховувати почуття єдності з музичним образом пісні.

ПЛАН УРОКУ:

• Бесіда про значення музичного мистецтва та літератури в житті людини.

• «Посміхайтесь» - розучування.

• «Рапсодія » Ференц Ліст - слухання.

• Узагальнення.

• Домашнє завдання: слухати музику за власним вибором, спробувати виконати її вокалізом, розповісти про її зміст та звучання.

Славетний син Угорщини

Я належу Угорщині, доки я живий.

Ф. Ліст (1811—1886)

Після вивчення цієї теми ти зможеш:

• розповідати про життєвий і творчий шлях Ференца Ліста;

• пояснювати особливості жанру «рапсодія»;

• спостерігати за розростанням танцювальної стихії в Другій угорській рапсодії Ференца Ліста.

Ференц Ліст — видатний угорський композитор і піаніст зі світовим ім'ям, яскравий представник романтичного сти­ля в музиці.

Уся його прогресивна творча діяль­ність тісно пов'язана з національною угорською культурою, з народно-визволь­ною боротьбою рідної країни. «Я твер­до вірю в свою провідну зірку; мета мого життя в тому, щоб Угорщина з гордістю могла вказати на мене», — писав Ф. Ліст.

Народився майбутній композитор у маєтку угорських князів Ес-тергазі, де служив його батько. Він настільки вражав своїми музичними здібностями, що князі взяли під опіку маленького вундеркінда й допомог­ли батькові в наданні професійної музичної освіти для сина.

Після переїзду до столиці Австрії Відня у хлопчика залишилося неза­бутнє враження від зустрічі з Л. Бетховеном. Відомий композитор побачив у ньому великий талант. Задоволений успіхами сина, батько повіз його до Паризької консерваторії. Але як іноземця Ф. Ліста до консерваторії не прийняли, і він обмежився приватним навчанням у Фердинанда Паера, ком­позитора й диригента італійської опери. У ці роки Ф. Ліст багато писав та одночасно гастролював Англією, Францією, Швейцарією.

Спілкування з видатни­ми музикантами епохи — Гек­тором Берліозом, Фридеріком Шопеном, Ніколо Паганіні, з про­гресивними письменниками — Віктором Гюго, Жорж Санд, Оноре де Бальзаком, Генріхом Гейне та іншими — зміцни­ло демократичні переконання й плідно вплинуло на формуван­ня творчих принципів компо­зитора. У 1837 — 1847 роках, подорожуючи країнами Європи,Ф. Піст також давав благодійні концерти і в рідній Угорщині. Кошти від них надходили на заснування Угорської консерваторії. Угорщина з під­несенням зустріла свого славетного музиканта і влаштувала урочис­тий прийом. Він був обраний почесним громадянином Пешта, столиці Угорщини. Перебуваючи в рідних місцях, композитор вбирав у себе ба­гатство угорського й циганського фольклору та створив на їх основі «Угорські національні мелодії» й «Угорські рапсодії».

Неодноразово Ференц Піст виступав із концертами в Російській імперії. Він високо оцінював творчість музикантів цієї країни і вважав її найвищим досягненням усієї сучасної музики.В останній період життя композитор зосередився на педаго­гічній діяльності, сприяв розвиткові різних національних шкіл — чеської, польської, норвезької тощо.

Найкраща частина творчого доробку Ф. Ліста — це його фор­тепіанні твори. Геніальний піаніст Ференц Ліст оновив звучання фортепіано, зробивши з нього «цілий оркестр». Сучасники компо­зитора говорили, що, починаючи з Ф. Ліста, «для фортепіано ста­ло можливим усе».

Улюблений жанр композитора — рапсодія — це інструмен­тальний твір вільної форми, який складається з кількох контраст­них частин. Цей жанр дає можливість широко використовувати народні й національні мотиви, що, власне, і було творчим кредо митця.

Відома Друга угорська рапсо­дія являє собою багатокольорову картину народного гуляння. Перші звуки відтворюють величний образ співця-оповідача. Схвильовано й скорботно лунає речитатив, неначе рапсод збирається розповісти про драматичні події минулого.

А потім виникає сумна мелодія, яка несе в собі глибоке ліричне по­чуття. Але поступово вона наси­чується більш яскравими барвами, музика повертає на стрімкий танцювальний наспів, легкий і граціозний. Рух стає жвавішим, захоп­люючи все навкруги, все енергійнішим стає танець, безперервно наростають звучність і темп. Стихія танцю затоплює все навкруги, приводячи до стрімкого бурхливого фіналу.

Рапсоди — так у Стародавній Греції називалися мандрівні співці-оповідачі, виконавці героїчних оповідей.