Урок №1

Тема уроку: «МУЗИКА І МИСТЕЦТВО СЛОВА. ПІСНЯ»

Мета: Акцентувати увагу учнів на значенні взаємодії музичного ми-

стецтва та літератури, зокрема в пісенному жанрі. Розгляну­ти можливість вокального виконання музики за відсутності слів. Дати учням визначення поняття «вокаліз» та нагадати (уточнити) поняття «жанр». Поглибити знання учнів про твор­чість Сергія Рахманінова. Розвивати вміння учнів логічно мислити, інтерпретувати та виразно виконувати музичні тво­ри. Виховувати почуття єдності з музичним образом пісні.

ПЛАН УРОКУ:

1. Вхід під «Оду пісні» О. Антоняка.

2. Бесіда з учнями про їхні музичні враження, отримані під час літніх канікул.

3. Бесіда про значення музичного мистецтва та літератури в житті людини.

4. «Ой на горі та женці жнуть» (або інша знайома пісня за вибором учнів чи пропозицією вчителя) - виконання.

5. «Ода пісні» О. Антоняка - розучування.

6. «Вокаліз» С. Рахманінова - слухання.

7. Узагальнення.

8. Домашнє завдання: слухати музику за власним вибором, спробувати виконати її вокалізом, розповісти про її зміст та звучання.

9. Вихід під «Оду пісні» О. Антоняка.

ОДА ПІСНІ

Людські пісні — найглибша мука,

Найвища радість на землі!

Людська душа — тисячозвука,

В гірськім одбита кришталі.

І перемога, і жалоба,

Веселки і грози подоба!

М. Рильський

Пісня завжди була віддзеркаленням настрою людини і душі народу. Пісня — поєднання поезії з музикою — це найпошире­ніший музичний жанр. Вона супроводжує нас протягом усього життя — ми співаємо, коли нам радісно і коли сумно, у свята і в будні. Пісня підбадьорює нас і надає наснаги.

Чи можна із впевненістю визначити, що в пісні є важ­ливішим — її текст чи музика? У більшості народних пісень (заспіваймо, наприклад, українську народну пісню «Ой на горі та й женці жнуть») музика і слова нерозривні, тому що складалися вони як цілісні музично-поетичні твори — пісні.

Пісні зазвичай створюються композиторами на вже відомі вірші. Та серед авторів пісень є не лише професійні композитори. Так, на вірші Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» вчитель з Болграда Данило Крижанівський створив музику. Ця прекрасна і драматична мелодія настільки органічно поєдналася з віршами великого Кобзаря, що стала народною піснею. Такі вірші, звичайно ж, є самостійними творами в літературі. Музика до цих віршів теж може існувати самостійно. Проте, коли вірші і мелодія поєднуються в пісні, вони починають жити як новий твір мистецтва, в якому збагачують і доповнюють одне одного музика і література, висвітлюючи по-новому свій життєвий зміст. Саме про це йдеться в «Оді пісні» композитора Олега Антоняка, яку ми можемо вивчити (див. стор. 10).

«Одами» в Давній Греції називали пісні. Із плином віків ода визначилась як різновид віршованого твору, часто покладеного на музику, створеного на честь певної ідеї, визначної події чи видатної особистості.

А чи можна співати без слів? Звичайно. Кожен із нас, мабуть, наспівував мелодію пісні, що полюбилася (але слова не запам'я­талися) на будь-який голосний (а-а-а) чи склад — ля-ля-ля, та-та-та, або із закритим ротом. Це означає, що ми співали вокалізом. Так ми виконували і музику, не призначену для співу, наприклад, фрагмент третьої частини П'ятої симфонії Людвіга ван Бетховена.

ВОКАЛІЗ — це музичний твір для виконання голосом (солістом ¹ або хором) без слів у супроводі музичного інструмента або ор­кестру.

Надзвичайно красивий «Вокаліз» створив видатний російсь­кий композитор, піаніст і диригент Сергій Рахманінов (XIX— XX ст.). Він присвятив цей твір видатній співачці Антоніні Неждановій. Вслухаймося в цю виразну мелодію, яку задумливими ніжними акордами огортає фортепіанний супровід. Зверніть увагу на схвильованість, що поступово нарос­тає у звучанні мелодії і передається до акомпанементу. А далі акомпанемент на­буває все більшої самостійності та вираз­ності, щоб потім знову відступити перед мелодичною лінією. В кінці твору ство­рюється відчуття схвильованого діалогу між голосом та інструментом.

Нам вже знайома творчість Сергія Рахманінова. Згадаймо «Італійську польку», в якій поєдналися характерні риси чеської та італійської музики на основі яскравого авторського стилю композитора. Сергій Рахманінов — майстер фортепіанної, вокаль­ної, симфонічної та оперної музики. Через складні політичні події, що відбулися в Росії на початку XX ст., Сергій Рахманінов залишив батьківщину і останні роки свого життя жив за кордоном, зокрема в Спо­лучених Штатах Америки. Проте любов до Батьківщини ніколи не згасала в його серці.

Він дуже любив співати народні пісні. Твори Сергія Рахманінова є глибоко слов'янськими за своїм змістом і звучанням.

Перебуваючи в Україні, Сергій Рахманінов познайомився з творчістю Тараса Шевченка і створив кілька вокальних творів на його вірші.

Музика Сергія Рахманінова відображає найрізноманітніші настрої і завжди хвилює слухача, вражаючи своєю глибиною виражених почуттів, мелодійністю.

Сергій Васильович Рахманінов (1873—1943) — всесвітньо відомий, видатний російський композитор, геніальний піаніст, ди­ригент. Він почав займатися музикою у 4 роки, а в 9 років був прий­нятий до консерваторії.

Музика С Рахманінова передає всю глибину людських почут­тів, відрізняється надзвичайною мелодійністю, співучістю.

Серед найвищих вершин рахманіновської мелодійності назива­ють «Вокаліз» — один з найпопулярніших творів композитора. Він був створений у 1915 році для голосу у супроводі фортепіано, а потім перекладений композитором для скрипки, віолончелі і навіть для оркестру.