- •1Теорії походження держави і права
- •2 Поняття держави та її основні ознаки
- •3.Характеристика функцій держави
- •4. Поняття форми держави
- •5 Державний механізм
- •6 Характеристика держав, що існували на території сучасної України
- •7. Поняття права та його ознаки, принципи, функції.
- •8 Поняття ознаки і види норм права.
- •9 Структура правової норми
- •10 Норми права та інші соціальні норми
- •11.Поняття, систем джерел ( форм) права.
- •12Характеристика нормативних актів як джерел права, їхня система , межа дій.
- •14 Поняття системи права та її елементи
- •15 Характеристика основних галузей права
- •17 Поняття, види способи тлумачення права
- •20 Поняття законність, правопорядку та дисципліни.
- •21Правова культура : поняття і види
- •22 Правомірна поведінка .Правопорушення: поняття, причини і види.
- •23 Склад правопорушення, зміст його елементів, його ознаки.
- •24 Юридична відповідальність: загальне поняття, мета, принципи, види.
- •25 Поняття, джерела, система цивільного права. Предмет та методи цивільно- правового регулював.
- •26 Цивільно - правові відносини: суб’єкти, юридичні факти.
- •27 Поняття та зміст права власності, види форм власності.
- •28 Правосуб’єктність громадян ( фізичних осіб)
- •29 Правосуб’єктність юридичних осіб
- •30 Поняття класифікації ( види) форма угод.
- •31 Умови дійсності угод. Визнання угоди недійсною правові наслідки.
- •Правочин, який вчинила фізична особа, цивільна
- •Правочини, які може вчиняти представник
- •Представництво за законом
- •. Комерційне представництво
- •. Представництво за довіреністю
- •Форма довіреності
- •Строк довіреності
- •. Припинення представництва за довіреністю
- •Передоручення
- •37 Способи припинення зобов’язань.
- •41 Особисті і майнові права та обов'язки батьків та дітей.
- •42 Поняття, метод, принципи та джерела трудового права.
- •47 Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу: підстави порядок
- •50 Правове регулювання робочого часу: тривалість, режим облік.
- •54 Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарні стягнення, порядок їх накладання
20 Поняття законність, правопорядку та дисципліни.
Законність - це такий режим державного і суспільного життя, при якому забезпечується повне і неухильне дотримання та виконання законів і підзаконних нормативних актів усіма без винятку органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами.
Правопорядок визначають як результат дотримання законності. Тому зміцнення законності має своїм наслідком більш високий рівень правопорядку.
Правопорядок передбачає закріплення справжнього демократичного правового статусу особи, неухильне втілення в життя демократичних прав і свобод особи, гарантованість від свавілля. Поряд із цим, такий порядок неможливий без найсуворішого виконання кожним громадянином своїх обов'язків, закріплених у нормах права.
Зміцнення правової основи державного та громадського життя передусім залежить від стану законності і правопорядку в роботі державного апарату та дотримання дисципліни.
Дисципліна і правопорядок взаємопов'язані і характеризують у суспільстві взаємозв'язок людини зі своїм трудовим колективом, суспільством, масою інших спільнот.
Таким чином, дисципліна - це певний порядок поведінки людей, що забезпечує узгодженість їх дій у колективі, державному та суспільному житті.
21Правова культура : поняття і види
Правова культура — це глибокі знання й розуміння права, ретельне виконання його вимог як усвідомленої необхідності та внутрішньої переконаності. Основними показниками рівня правової культури вважають: право, що відповідає вимогам справедливості та свободи; рівень правосвідомості громадян і посадових осіб, їхню переконаність діяти відповідно до вимог правових приписів; рівень культури творення та реалізації права; рівень якості роботи правоохоронних і правозастосовних органів та посадових осіб; якість системи законодавства, певний рівень законності й правопорядку.
В основі права лежить принцип справедливості, що характеризує моральний зміст нормативного характеру правил поведінки людей у суспільстві, встановлених і забезпечених державою. Законодавство являє собою зовнішній вираз права, визначає рівень свободи людини, яка постійно вступає управовідносини з іншими людьми, колективами людей, державою та суспільством у цілому. Кожна приватна чи посадова особа, громадянин, особа без громадянства чи іноземний громадянин мають бути переконані в тому, що їхня діяльність відповідає вимогам правових приписів. Названі правові приписи характеризують рівень культури творення та реалізації права кожної посадової особи. Якісна праця посадових осіб цих органів є критерієм якості законодавства та його здійснення.
Правова культура має певну структуру, що охоплює правову психологію (правові почуття, емоції; оцінні поняття щодо права чинного та права бажаного; елементи настрою стосовно конкретних правових явищ і правових ситуацій), правову ідеологію (правові ідеї, правові теорії, правові поняття й категорії, правові принципи) та елементи поведінки (вміння і навички ефективної реалізації норм права в повсякденному практичному житті; правову активність громадян). До правової культури належать: правові знання, в тому числі знання конкретних норм права; про державний устрій, про призначення держави, політичну систему суспільства; престиж юридичної професії, авторитет і ступінь розвитку юридичної науки; участь громадян в управлінні державою, стан законності й правопорядку; форми та методи правового регулювання, якість роботи правоохоронних органів.
У сучасних умовах у нашому суспільстві, включаючи і юристів, поширеним явищем є правовий нігілізм — напрям суспільно-політичної думки, націлений на девальвацію права і законності, на відверту недооцінку соціальної і особистої цінності права. Прихильники цього вважають право найменш досконалим способом регулювання суспільних відносин. Правовий нігілізм існує у різних формах: а) байдуже ставлення до ролі і значення права; б) скептичне ставлення до потенційних можливостей права; в) ігнорування правових приписів більш високої юридичної сили; г) повна недовіра до приписів права; г) негативне ставлення до права в цілому.
Для зниження впливу правового нігілізму необхідні: а) забезпечення високої якості законів, що приймаються; б) зміцнення законності; в) підвищення ролі судів і прокуратури; г) підвищення ролі правового виховання; ґ) підвищення правової культури українського суспільства і професійної правової культури.