- •1Теорії походження держави і права
- •2 Поняття держави та її основні ознаки
- •3.Характеристика функцій держави
- •4. Поняття форми держави
- •5 Державний механізм
- •6 Характеристика держав, що існували на території сучасної України
- •7. Поняття права та його ознаки, принципи, функції.
- •8 Поняття ознаки і види норм права.
- •9 Структура правової норми
- •10 Норми права та інші соціальні норми
- •11.Поняття, систем джерел ( форм) права.
- •12Характеристика нормативних актів як джерел права, їхня система , межа дій.
- •14 Поняття системи права та її елементи
- •15 Характеристика основних галузей права
- •17 Поняття, види способи тлумачення права
- •20 Поняття законність, правопорядку та дисципліни.
- •21Правова культура : поняття і види
- •22 Правомірна поведінка .Правопорушення: поняття, причини і види.
- •23 Склад правопорушення, зміст його елементів, його ознаки.
- •24 Юридична відповідальність: загальне поняття, мета, принципи, види.
- •25 Поняття, джерела, система цивільного права. Предмет та методи цивільно- правового регулював.
- •26 Цивільно - правові відносини: суб’єкти, юридичні факти.
- •27 Поняття та зміст права власності, види форм власності.
- •28 Правосуб’єктність громадян ( фізичних осіб)
- •29 Правосуб’єктність юридичних осіб
- •30 Поняття класифікації ( види) форма угод.
- •31 Умови дійсності угод. Визнання угоди недійсною правові наслідки.
- •Правочин, який вчинила фізична особа, цивільна
- •Правочини, які може вчиняти представник
- •Представництво за законом
- •. Комерційне представництво
- •. Представництво за довіреністю
- •Форма довіреності
- •Строк довіреності
- •. Припинення представництва за довіреністю
- •Передоручення
- •37 Способи припинення зобов’язань.
- •41 Особисті і майнові права та обов'язки батьків та дітей.
- •42 Поняття, метод, принципи та джерела трудового права.
- •47 Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу: підстави порядок
- •50 Правове регулювання робочого часу: тривалість, режим облік.
- •54 Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарні стягнення, порядок їх накладання
11.Поняття, систем джерел ( форм) права.
Окрім внутрішньої, розрізняють також зовнішню форму права, або джерела права. Це способи юридичного виразу права, його організація в належну юридичну оболонку.
Право завжди повинно мати певну форму, тобто бути формалізованим, а форма має бути змістовною, тобто повинна містити виражений юридичною мовою текст, що несе певне смислове навантаження. Якщо нормі не надана певна форма, то вона залишається нормою поведінки, але не є нормою права.
До зовнішньої форми (джерел) права відносять: правовий звичай, судовий чи адміністративний прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт.
Правовий звичай — це санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру.
Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент — це рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов'язковість під час вирішення всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ.
Нормативний договір — це формально-обов'язкові правила поведінки загального характеру, що встановлені за домовленістю і згодою двох чи більше суб'єктів і забезпечуються державою (наприклад, договір про утворення федерації, колективний
Нормативно-правовий акт — це рішення компетентних суб’єктів, що виноситься в установленому
законом порядку, має загальний характер, зовнішній вигляд офіційного документа в письмовій
формі, забезпечується державою та породжує юридичні наслідки.
Нормативно-правові акти поділяють на закони й підзаконні нормативно-правові акти.
Закони — це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні. Крім конституції країни, є ще такі види законів: конституційні, органічні, звичайні.
Усі закони мають вищу юридичну силу, яка виявляється в тому, що:
а) ніхто, крім органів законодавчої влади, парламенту і народу в процесі законодавчого референдуму, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх;
б) Конституційний Суд України може визнати закон України чи його окреме положення неконституційним;
в) усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів;
г) у разі колізій між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону;
ґ) тільки законодавчий орган може потвердити чи не потвердити прийняття закону при поверненні його Президентом у разі відкладного вето.
Підзаконні нормативно-правові акти — це результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб), уповноважених на те державою громадських об'єднань з установлення, впровадження в дію, зміни і скасування нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів. Розглядають такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали:
нормативні акти Президента України;
акти Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих судів України, Генерального прокурора України, Верховного суду Автономної республіки Крим;
акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом;
нормативні акти державних адміністрацій у регіонах, містах Києві та Севастополі, районах у цих містах;
І нормативні акти органів регіонального та місцевого самоврядування;
- нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях;
нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях;
інші підзаконні нормативні акти.