26. Зміст державних витрат та їх значення.

Державні витрати- це частина фінансових відносин, що обумовлена використанням централізованих та децентралізованих доходів держави. Їх специфіка полягає в забезпеченні потреб державної сфери діяльності. Тому, зміст і характер витрат безпосередньо пов’язані з функціями держави: економічною, соціальною, управлінською та оборони. Держвитрати безпосередньо складаються з прямих витрат держави, що здійснюються через систему бюджетних та позабюджетних фондів та витрат держпідприємств, організацій. В умовах загального одержавлення економіки, держава виступала найбільшим власником засобів виробництва і тому широкий розвиток мала економічна функція держави, а сама держава постійно втручалася в економіку. Однак при переході до ринку, з розвитком різноманітних форм власності ситуація зазнає суттєвих змін. За державою лишається роль координатора економічних процесів, виконувати яку вона має за допомогою економічних методів. Тому буде значно скорочуватись дотирування, бюджетне фінансування і відповідно докорінним чином буде змінюватись структура державних видатків. Рис.7.3. Державні витрати та напрями їх використання Буде посилюватись спрямованість держвитрат на здійснення структурної перебудови, природоохоронні заходи, соціальні заходи. Суттєво збільшується роль місцевих бюджетів щодо покриття витрат з: Ø вдосконалення соціально-побутової інфраструктури, Ø утриманню закладів освіти та охорони здоров’я, Ø фінансуванню муніципального будівництва. Організаційна будова держвитрат базується на дотриманні таких принципів: 1) цільового спрямування коштів; 2) безповоротності; 3) дотримання режиму економії. За роллю у суспільному виробництві розрізняють поточні витрати і витрати на розвиток. В окремих випадках це закріплюється в офіційному поділі бюджету на дві частини: поточний бюджет і бюджет розвитку. Фінансування держвитрат здійснюється у формах: Ø самофінансування (на госпрозрахункових підприємствах); Ø бюджетного фінансування (для забезпечення витрат загальнодержавного значення); Ø кредитного забезпечення (банківський та державний кредит). А отже за формами фінансування розрізняють такі державні видатки: інвестиції, бюджетні кредити, державні дотації, субсидії і виплати, кошторисне фінансування. Відповідно до цільового призначення видатки класифікуються за статтями витрат, наприклад, капітальні вкладення, капітальний ремонт, заробітна плата, господарські витрати тощо. Система державних видатків призначена забезпечити раціональне розміщення та ефективне використання державних коштів. Вона характеризує державну політику фінансового забезпечення та соціально-економічного розвитку країни.

27. Охарактеризуйте структуру державних витрат.

Державні витрати та їх структура.

Виникнення державних витрат зумовлено появою держави, виконанням нею різноманітних функцій.

Державні витрати — відносини економічної власності (привласнення) між державою І юридичними та фізичними особами в процесі розподілу, використання і споживання частини національного доходу.

За капіталізму (на нижчій його стадії у XVI—XIX ст.) державні витрати спрямовувались переважно на військові цілі, утримання державного апарату, будівництво залізниць, підприємств із великим робочим періодом. В окремих країнах (наприклад, у Німеччині) у другій половині XIX ст. частка державних витрат починає спрямовуватись на соціальні цілі. На цій стадії розвитку капіталізму обсяг державних витрат був незначним (у 1890 р. їх питома вага у ВВП становила: у США — 7 %, Великобританії — 9,2, Франції — 12, у Німеччині — 13,2 %).

На вищій стадії капіталізму масштаби і темпи державних витрат зростають, а найдинамічніше вони збільшуються з початком дії закону одержавлення економіки (з середини 50-х років). У 2000 р. державні витрати у США становили до 32 % ВВП, в країнах ЄС — в середньому 45 %. Найнижчими серед розвинутих країн вони були в Японії (ЗО %), найвищими — у Швеції (58 %). В Україні лише за період 1997—2003 рр. частка державних витрат у ВВП скоротилася з 36,7 % до 27,8 %, що йде врозріз із загальносвітовою тенденцією і негативно позначається на трансформуванні економічної системи і виконанні державою соціально-економічних функцій.

Структуру державних витрат визначають роль та значущість виконуваних державою функцій. Якщо у середині XIX ст. основна частина державних витрат у нині розвинутих країнах спрямовувалась на утримання державного апарату і військові цілі, то наприкінці XX ст. найбільшими стали витрати на соціальні цілі — до 50 % ВВП (розвиток освіти, охорону здоров'я, охорону довкілля, виплату безробітним, пенсіонерам та ін.). Це зумовлено якісно новою роллю особистісного фактора у сучасному виробництві (значення освіти, кваліфікації, розвитку творчих здібностей працівників тощо), посиленням загальнолюдських цінностей у комплексі ціннісних орієнтирів суспільства, зростанням кількості безробітних тощо.

Другими за значенням є витрати на економічні цілі — житлове будівництво і його реконструкцію, освоєння природних ресурсів і охорону навколишнього середовища, сільське господарство, транспорт, науку, зв'язок, державне регулювання і прогнозування економіки та ін. Такі витрати у розвинутих країнах становили наприкінці 90-х років XX ст. приблизно 25—27 % державних витрат. їх висока питома вага зумовлена перетворенням держави на головну організацію із забезпечення розширеного відтворення економічної системи, а державного регулювання — на ядро господарського механізму, а також неспроможністю недержавних типів і форм економічної власності і ринкового механізму самостійно розвивати фундаментальні наукові дослідження, подолати екологічну кризу та вирішити інші глобальні проблеми.

Третє місце у структурі державних витрат посідають витрати на військові цілі, причому їх питома вага у багатьох країнах знизилась. Вони поділяються на прямі — безпосередні витрати з державного бюджету на оборону і непрямі — витрати на космічні дослідження, військову допомогу іншим країнам, виплату пенсій ветеранам війн. У деяких розвинутих країнах (США, Німеччині, Франції) такі витрати становлять 15— 20 %, в Японії — до 10 % сукупних державних витрат.

Наступною за величиною статтею державних витрат є витрати на обслуговування державного боргу. У США наприкінці 90-х років XX ст. державний борг дорівнював майже 60 % валового національного продукту, в Японії — 20 %. Зростання державного боргу і суми виплат за ним зумовлене величезними військовими витратами, які призводять до хронічного дефіциту державного бюджету і платіжного балансу. Виплата державного боргу і відсотків за ним здійснюється через викуп державних цінних паперів за кошти із державного бюджету.