Вантажно-розвантажувальні

Зберігання, складська обробка, підготовка до реалізації, управління товарними запасами

Виробничо-технологічні

Забезпечення товарного обігу у вартісній формі

Лізингові (орендні)

Оптова закупівля

Оптовий продаж

Розрахунково-фінансові

Кредитні

Страхові

Інформація про стан ринку: попит, пропонування, ціни та інше

Інформаційно-рекламне забезпечення

Маркетингові-дослідження

Узгодження умов закупівлі та продажу

Виставково-рекламні

Правове забезпечення товарного обігу

Інформація про товаровиробників, конкурентів

Облік та контроль виконання угод

Укладання комерційних угод

Проведення комерційних переговорів

Документальне оформлення комерційних операцій

Оформлення претензій до порушників

Транспортно-експедиторські

Рис. 5.1 Класифікація мікрофункцій підприємств оптової торгівлі.

Рис. 5.2. Схема складу робіт за видами діяльності оптово-торговельного підприємства.

Подібні методи застосовують і при визначенні потреб у товарах виробничо-технічного призначення.

Підприємства-оптовики, які мають тривалі комерційні стосунки з підприємствами-споживачами, тобто з організованими споживачами, завчасно отримують від них замовлення на поставку товарів, в яких обумовлені не тільки обсяги та строки поставки, але й вказано подібний асортимент та якість товарів. Оброблення цих замовлень дає змогу визначити основну частину очікуваного попиту.

Загальний попит на товари виробничого технічного призначення може визначитись за допомогою коефіцієнта еластичності.

Здатність попиту підвищуватися або знижуватися під впливом різноманітних чинників називається еластичністю попиту. Рівень еластичності вимірюється коефіцієнтом еластичності, який характеризує відносну зміну попиту під впливом зміни фактору (групи факторів). Існує декілька методів визначення цього показника, але найбільш простим є розрахунок за формулою:

, (5.1.)

де К_{ел —} коефіцієнт еластичності попиту;

- приріст (скорочення) попиту в звітному періоді порівняно з базовим;

- показник попиту в базовому періоді;

— приріст (скорочення) фактору в звітному періоді порівняно з базовим;

— показник фактору в базовому періоді.

Коефіцієнт еластичності показує на скільки відсотків зміниться попит при зміні факторана один відсоток.

Якщо в базовому періоді показники тадорівнюють 100%, то формула розрахункубуде мати вигляд:

, (5.2.)

звідси:, (5.3.)

де - зміна попиту в прогнозованому періоді;

- зміна фактору в прогнозованому періоді;

—коефіцієнт еластичності між попитом і вибраним фактором впливу.

За цією формулою розраховується, на скільки відсотків зміниться попит в прогнозованому періоді в порівнянні з його останнім значенням в ряду динаміки. Потім можна визначити абсолютний обсяг попиту в прогнозованому періоді за формулою:

, (5.4.)

де - обсяг попиту в прогнозованому періоді;

—обсяг попиту в останньому періоді перед прогнозованим

Наприклад: В базовому періоді загальний обсяг реалізованого попиту (х) склав 100%, відповідно обсяг попиту (у) на товар А також 100%, у звітному періоді загальний обсяг реалізованого попиту досяг 107%, а попит на товар А зріс до 109% та склав 1500 грн.

Коефіцієнт еластичності попиту (у) на товар А відносно загального обсягу реалізованого попиту (х) дорівнює:

Це означає, що при збільшенні загального обсягу реалізованого попиту на 1%, попит на товар А зріс на 1,29%, тобто випереджає зростання загального обсягу реалізованого попиту на 0,29%.

Відповідно до раніше проведених розрахунків в прогнозованому періоді загальний обсяг реалізованого попиту збільшиться на 3%. В зв’язку з цим, попит на товар А в цьому ж періоді виросте на:

Враховуючи, що у звітному періоді обсяг реалізації товару А склав 1500, то в прогнозованому періоді він може досягти:

Таким чином, прогнозований попит на товар А складає 1558 грн.

Прогнозування попиту на товари виробничо-технічного призначення може бути виконане також нормативним методом. Цей метод не пов’язаний з трудомістким процесом збирання даних та побудовою рядів динаміки і, водночас, дає можливість прогнозувати попит на певний період. Він ґрунтується на використанні системи раціональних норм та нормативів витрат та споживання окремих товарів на певну одиницю виміру. Наприклад, нормативи витрат вугілля на виробництво 1 тис. кВт. год. електроенергії на теплових електростанціях.

Для забезпечення стабільності та безперебійності оптових продаж, задоволення попиту покупців, оптово-торговельні підприємства формують достатні та комплектні товарні запаси, постійно контролюють їх стан.

Якщо асортимент, кількість та якість товарів не задовольняють попит покупців, то це означає відсутність належних товарних запасів у оптовика. Для успішної діяльності підприємства оптової торгівлі найбільш важливою умовою є підтримання товарних запасів на такому рівні, який би повністю забезпечував попит споживачів і не змушував їх шукати інші джерела закупівлі товарів.

Товарними запасами підприємств оптової торгівлі вважаються товари, зосереджені на їхніх базах і складах та призначені для подальшої реалізації покупцям, як організованим споживачам, так і в роздрібну мережу. За абсолютну величину запасу приймають його кількість у натуральному або вартісному виразі, а за відносну — число днів, протягом яких наявний запас забезпечує безперебійну реалізацію товарів покупцям.

Величина товарних запасів формується під впливом різних факторів: обсягу і асортименту продукції, що реалізується, періодичності її виробництва, надходження на підприємство оптової торгівлі та відпускання покупцям, діючих умов замовлення і відвантаження різних видів товарів, умов приймання, зберігання та реалізації товарів з бази, тощо.

Оптимальна величина товарних запасів, яку поділяють на поточну, підготовчу і страхову повинна враховувати всі ці нормоутворюючі чинники.

Поточна частина товарного запасу створюється для забезпечення покупців товарами в період між черговими надходженнями продукції на базу; підготовча частина — в межах циклу складської обробки товарів для реалізації споживачам протягом часу приймання, розвантажування, розсортування, розміщення по місцях зберігання, формування партії відпуску, вантаження та документального оформлення надходження на базу. Страхову частину товарного запасу передбачають на випадок не передбачуваного зростання попиту на товари, можливих відхилень періодичності та величини партій закупівлі від прогнозованих.

Найпростіша формула визначення нормативної величини товарного запасу в днях і-го найменування товару має вигляд:

, (5.5.)

де — час складської обробки і-го виду товарів для реалізації споживачам;

- час між черговими надходженнями і-го товару на базу;

—час, необхідний для організації термінового поповнення поточного запасу товару і-го виду;

Для визначення величини оптимального товарного запасу все ширше застосування знаходять економіко-математичні методи. Одним з них є розрахунок оптимального розміру поточного запасу при мінімальних витратах на їх закупівлю та зберігання. Класична модель розрахунку найбільш економічної величини поточного товарного запасу , або розміру оптимальної партії закупівлі з врахуванням витрат обігу має вигляд:

, (5.6.)

де — витрати по зберіганню та складському оброблюванню товарів;

—витрати на закупівлю товарів;

- обсяг реалізації (товарообороту)

Розрахована величина оптимальної партії закупівлі товару може використовуватися як критична межа для передачі наступного замовлення постачальникам.

В зарубіжній практиці для управління товарними запасами широко застосовуються розрахунки максимальної та мінімальної величини запасу, за межі яких не повинен виходити його фактичний обсяг.

Максимальний рівень встановлюється для кожної позиції товарного асортименту і представляє собою загальну кількість наявних та замовлених (але ще не надійшовших) товарів.

Під мінімальним рівнем товарних запасів розуміють їх фактичну величину напередодні терміну надходження наступної партії замовленого товару. Частіше всього вона може дорівнювати або бути близькою до розрахованої раніше оптимальної партії закупівлі товару ().

Для управління товарними запасами необхідно, крім оптимальної партії замовлення, встановлювати для кожної товарної позиції максимальний та мінімальний рівень замовлення. Як правило, при покупці мінімальної партії товару виробник не вимагає від оптовика додаткової плати за реалізований товар, але досить часто закупівля мінімальної партії обходиться дорожче ніж більших партій, наприклад, оптимальної партії закупівлі.

Мінімальна партія поставки може визначатись як виробником-постачальником, так і підприємством оптової торгівлі. Підприємство оптової торгівлі встановлює її на рівні оптимальної партії закупівлі (), яка є найбільш вигідною в економічному відношенні.

Максимальний обсяг замовлення — це максимальна кількість товарів, яка включається в замовлення на поставку продукції конкретному постачальнику. При розрахунку обсягу максимальної партії враховують багато факторів, в тому числі тривалість виконання замовлення, величина транспортних тарифів, умови реалізації товару виробником, розмір знижок, які він надає при збільшенні обсягу замовлення, швидкість обороту товарів, наявність можливостей у оптовика забезпечити якісне зберігання товару.

Багато виробників встановлюють нижню межу обсягу замовлення, при якій вони покривають виробничі витрати та отримують прибуток. При замовленні меншої кількості вони можуть підняти вартість замовлення, або ввести надбавку до ціни.

Все це обумовлює необхідність тісного співробітництва оптовика з виробником-постачальником при узгодженні умов оптової закупівлі товарів.

Підприємство оптової торгівлі після розміщення замовлень підприємствам промисловості на виготовлення та поставку обумовленої кількості товару визначеного асортименту та якості, здійснює операції, пов’язані з організацією виконання замовлень постачальниками, прийманням товарів на склад (базу) та відпуском їх покупцям. Ці операції складають технологічний процес складської обробки товарів.

Технологічний процес на складах включає послідовно виконувані операції з розвантаження транспорту з товаром, приймання його за кількістю і якістю, організації зберігання, підсортування, розподілу, підготовки до виробничого споживання чи реалізації, упакування, обробки документів і відпуску товарів із складів.

Від організації технологічного процесу залежить величина витрат обігу, загальна тривалість товароруху від виробників до споживачів товарів.

Раціональна організація технологічного процесу дозволяє забезпечити:

• своєчасне і чітке приймання товарів за кількістю та якістю;

• ефективне використання транспортно-розвантажувального та іншого складського обладнання;

• оптимальне використання площі та місткості складських приміщень та якісне зберігання товарів;

• раціональну організацію операцій відбирання, комплектування та підготовки товарів до відпуску споживачам;

• чітку роботу транспортної служби по централізованій доставці товарів;

• ефективне виконання виробничо-технологічних операцій на замовлення покупців;

• застосування сучасного обладнання та засобів механізації для підвищення продуктивності та поліпшення праці складських робітників;

• скорочення загального рівня складських витрат та ліквідація втрат товарів в процесі складського обробітку та зберігання.

Ефективна складська робота сприяє успішному виконанню підприємством оптової торгівлі всіх інших видів його діяльності.