Запам’ятайте паралельні форми закінчень деяких слів (-а/-у):

Агата (окремий кристал)	Агату (речовина)
Акта (документ)	Акту (дія)
Блока (механізм)	Блоку (об’єднання)
Вала (деталь машини)	Валу (насип, нитки)
Верха (дах, димар, у шапці)	Верху (верхня частина чогось)
Знака (мітка, позначка, марка, літера, значок, сигнал).	Знаку (слід, відбиток, прикмета)
Каменя (окремий уламок)	Каменю (маса, матеріал)
Корпуса (тулуб)	Корпусу (споруда, військове з’єднання, шрифт)
Листопада (місяця)	Листопаду (опадання листя)
Папера (документ)	Паперу (матеріал)
Піщаника (тварина)	Піщанику (порода)
Пояса (пасок, талія)	Поясу (смуга, зона)
Рахунка (документа)	Рахунку (дія, результат)
Регістра (пристрій)	Регістру (список, перелік)
Рога (предмет)	Рогу (матеріал, зовнішній кут)
Стана (у техніці)	Стану (в інших значеннях)
Центра (у математиці)	Центру (в інших значеннях)
Цоколя (в електролампі)	Цоколю (у будинку)

Орудний відмінок однини

1. Закінчення -ом мають:

а) неслов'янські прізвища, що закінчуються на -ов, -ині -ін: Бюловом, Мартином, Дарвіном, Чапліном;

б) географічні назви із суфіксами -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що не відмінюються як прикметники: Азовом, Голосієвом, Києвом, Харковом, Святбшином, Люботинбм, Яготином, Хотином, Батурином, Берліном.

2. Закінчення -им мають прізвища твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Глібовим, Звегін-цевим, Ковалевим (від Ковалів), Лестим, Бабкіним, Пушкіним, Щєпкіним, Ільїним.

Примітки: 1. Із прийменником по в місцевому відмінку існують паралельні закінчення: по Дніпру — по Дніпрі, але для позначення часу (у значенні після) тільки -і: по обіді, по закінченні.

2. У місцевому відмінку можливі варіанти закінчень -у та -і: для географічних назв з основою на г, ґ, к, х: у Владивостоку (-ці), на Единбургу (рзі), у Карабаху (-сі), але тільки у Петербургзі, на Люксембургу, у Цюриху.

Кличний відмінок однини

1. Закінчення -у мають:

а) іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок, -к (о): ударнику, синку, батьку, робітнику (робітниче), Шевченку;

б) іншомовні імена з основою на ґ, к, х: Людвігу, Джеку, Жаку, Фрідріху;

в) іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): слухачу, товаришу;

г) також іменники: діду, сину, тату.

2. Закінчення -ю мають іменники м'якої групи: Віталію, учителю, Григорію, краю, лікарю, місяцю, розмаю (але Господи).

3. Закінчення -е мають:

а) безсуфіксні іменники твердої групи: друже, дяче, мосте, орле, голубе, Петре, Степане, козаче, чумаче, соколе;

б) іменники м'якої групи із суфіксом -ець: женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче, старче —стара людина Сале: бійцю, знавцю, старцю —жебрак);

в) іменники мішаної групи - власні назви з основою на шиплячий і загальні назви з основою на р, ж: Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре, Черемошу;

г) географічні назви із суфіксами вів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн): Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Алоєве, Лебедине, Люблене.

Примітки: 1. Обидва слова набувають форми Кл. відмінка:

а) у звертаннях, що складаються із загальної назви та імені: брате Петре, друже Миколо, колего Грицю, товаришу Віталію;

б) у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища: друже Карпенку, колего Петрове, добродію Комарю, товаришу Гармашу;

в) у звертаннях, що складаються з імені та по батькові: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.

2. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вжива­ються для підкреслення офіційності звертання.