- •Міністерство освіти та науки України
- •Розділ 3
- •Запам’ятайте паралельні форми закінчень деяких слів (-а/-у):
- •Орудний відмінок однини
- •Кличний відмінок однини
- •Форми невідмінюваних іменників
- •Творення ступенів порівняння
- •Без порівняння велика міра якості передається:
- •Зміни суфіксів при утворенні прикметників
- •Творення і вживання присвійних прикметників
- •Правопис складних слів
- •Через дефіс пишуться:
- •Особливості використання іменників у професійному мовленні
- •Особливості використання прикметників у професійному мовленні
- •Проблема родових іменників та займенників
- •Особливості використання займенників у професійному мовленні
- •Особливості використання граматичних форм
- •Активні дієприкметники
- •Способи дієслова
- •Особливості використання дієслів та дієслівних форм у професійному мовленні
- •Найуживаніші дієприкметники та дієприслівники у діловому мовленні
- •Особливості використання граматичних форм числівників у професійному мовленні
- •Відмінювання числівників
- •Написання числівників і відчислівникових слів
- •Сполучення числівників з іменниками в називному відмінку
- •Особливості використання службових частин мови у професійному мовленні
- •Розділ 4 Синтаксичні особливості професійних текстів
- •Складні випадки узгодження у професійному спілкуванні
- •Складні випадки керування у професійному спілкуванні
- •Запам’ятайте!
- •Зведена таблиця розділових знаків
- •Рекомендована література
Особливості використання граматичних форм
дієслова у професійному мовленні
Дієслово – самостійна частина мови, що означає дію або стан.
Форми дієслова:
Неозначена форма, або інфінітив, або початкова (що робити?) – різати, формувати
Безособова форма (на –но, -то, -ло)– нарізано, сформовано, світало
Способові форми (дійсний, умовний та наказовий способи) – ріжу, наріж, нарізав би
Дієприкметник (який? чий? котрий?) – нарізаний, сформований
Дієприслівник (що роблячи? що зробивши?) – ріжучи, сформувавши.
Безособові форми на –но, -то
Незмінювана форма дієслова твориться від пасивних дієприкметників шляхом закінчення на суфікс –о: написаний – написано, зроблений – зроблено.
Ця форма, як і безособові дієслова, уживається в ролі присудка в безособових реченнях. При ній не буває підмета, але є прямий додаток, виражений знахідним або родовим відмінками без прийменника: рішення прийнято, помилок не помічено.
Використовувати форму на –но, -то треба замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці. Від форм пасивних дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують тільки предикативну функцію: виступають головним членом безособового речення (Усім надано рівні можливості).
Безособова форма виражає дію, минулу недавно (Останній урок, закінчено, книжки здано). Якщо ідеться про дію, яка відбулася дуже давно, то додають ще й допоміжне дієслово (На нашому подвір’ї було посаджено кущі калини).
Активні дієприкметники
Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією самого предмета: молодь працює – працююча молодь, дерево розквітло – розквітле дерево.
Активні дієприкметники в українській мові творяться не від усіх дієслів і вживаються (особливо дієприкметники недоконаного виду) рідко. Натомість використовують різні інші способи, а саме:
А) підрядні означальні речення (имеющий – який має / неправильною є форма маючий)
Б) пасивні дієприкметники (под сырой кучей полуразвалившихся построек – під вогкою купою напіврозвалених будівель...)
В) прикметники (трепещущий - тремтливий)
Г) дієприслівники (успокоившееся за ночь – заспокоївшись за ніч)
Д) дієслово в дійсному способі (колеблющееся звено – коливалася ланка).
Способи дієслова
Умовний спосіб (що робив би? що робила б?) виражаю дію ірреальну, тобто не ту, що вже відбулася або відбудеться, а лише бажану чи можливу. Твориться додаванням до форми минулого часу частки б/би (частки пишуться окремо) – взяв би, хотіла б.
Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувається чи буде відбуватися. Дієслова дійсного способу мають час: теперішній, минулий, майбутній (читатиму, читаю, читав).
Наказовий спосіб виражає наказ, заклик, прохання, спонукання до якоїсь дії. Твориться від основи теперішнього часу. Для цього від 3-ї особи однини (що робить?) відкидаємо закінчення: пиш(е), сид(ить) – і до одержаної основи додаємо закінчення наказового способу.
Під наголосом та після збігу приголосних додаємо:
а) у 2-й особі однини –и: пиши, сиди, підкресли
б) у 1-й особі множини –імо: пишімо, сидімо, підкреслімо
в) у 2-й особі множини –іть: пишіть, сидіть, підкресліть.
Ці закінчення зберігаються й тоді, коли префікс ви- перетягає на себе наголос: пиши – випиши, випишімо, випишіть.
2. В інших випадках:
а) у 2-й особі однини кінцевий приголосний, де це можливо, пом’якшуємо: стань, сядь, але постав, повір
б) у 1-й особі множини додаємо закінчення –мо: станьмо, сядьмо
в) у 2-й особі множини додаємо закінчення –те: станьте, сядьте.