Громадянство України

Громадянство України — це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Питання громадянства в Україні регулюється Законом України “Про громадянство України” від 18. 01. 2001 року. Зазначений закон визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дїй чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Законодавство України про громадянство грунтується на таких принципах:

• єдиного громадянства — громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України на­був громадянства (підданства) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадя­нином України. Якщо іноземець набув громадянства України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише гро­мадянином України;

• запобігання виникненню випадків безгромадянства;

• неможливості позбавлення громадянина України громадян­ства України;

• визнання права громадянина України на зміну громадянства;

• неможливості автоматичного набуття громадянства Укра­їни іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладан­ня шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припи­нення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України іншим з подружжя;

• рівності перед законом громадян України, незалежно від під­став, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

• збереження громадянства України незалежно від місця прожи­вання громадянина України.

Згідно з чинним законодавством, громадянами України є:

• усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголо­шення незалежності України (24.08.91р.) постійно проживали на території України;

• особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13.11.91 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

• особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13. 11. 91 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено запис "громадянин України", а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

• особи, які набули громадянства України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є:

• паспорт громадянина України;

• свідоцтво про належність до громадянства України;

• паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

• тимчасове посвідчення громадянина України;

• проїзний документ дитини;

• дипломатичний паспорт;

• службовий паспорт;.

• посвідчення особи моряка;

• посвідчення члена екіпажу;

• посвідчення особи на повернення в Україну.

Громадянство України набувається:

• за народженням;

• за територіальним походженням;

• унаслідок прийняття громадянства;

• унаслідок поновлення у громадянстві;

• унаслідок усиновлення;

• унаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

• унаслідок встановлення над особою, визнаною судом не­дієздатною, опіки;

• у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

• унаслідок встановлення батьківства;

• за іншими підставами, передбаченими міжнародними до­говорами України.

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх кло­потанням прийняті до громадянства України за таких умов:

• визнання і дотримання Конституції та законів України;

• подання декларації про відсутність іноземного громадянства або зобов'язання іноземця припинити іноземне громадянство;

• безперервне проживання на законних підставах на тери­торії України протягом останніх п'яти років;

• отримання дозволу на імміграцію;

• володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування;

• наявність законних джерел існування.

До громадянства України не приймається особа, яка:

• вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

• засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяж­ кого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

• вчинила на території іншої держави діяння, яке визнане законом України як тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Громадянство України припиняється:

• унаслідок виходу з громадянства України;

• унаслідок втрати громадянства України;

• за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Так, зокрема, підставами для втрати громадянства України є:

• добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повно­ліття;

• набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих до­кументів;

• добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військо­вим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Президент України наділений широким колом повноважень щодо питань громадянства. Так, згідно з Законом, Президент України:

• приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України та чинного законодавства про прийняття і припинення громадянства України;

• визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень;

• затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.

Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушу­ють порядок та строки розгляду справ про громадянство і вико­нання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку.