4. Конституційні форми демократії в Україні

Народовладдя в Україні здійснюється на основі Конституції через інститути безпосередньої чи представницької демократії. До інститутів безпосередньої демократії належать референдум та вибори..

Референдум – це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Враховуючи світовий і національний політичний досвід та теоретичні здобутки науки конституційного права можна класи­фікувати референдуми:

• за територіальною ознакою;

• за предметом;

• за змістом предмету.

За територіальною ознакою розрізняють референдуми:

• всеукраїнський – призначається Верховною Радою Ук­раїни або Президентом України відповідно до їх повноважень. Згідно зі статтями 73, 85 Конституції виключно Верховна Рада призначає всеукраїнський референдум з питання про зміну території України; Президент, згідно з п.6 статті 106 Консти­туції, призначає всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції України, і, відповідно до статті 156 Консти­туції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою.

• місцевий — призначають відповідні ради з питань, що на­лежать до їх компетенції:

а) референдум, що проводиться у межах автономної Респуб­ліки Крим;

б) референдум, що проводиться у межах інших адміністра­тивно-територіальних одиниць.

Залежно від предмета розрізняють референдуми:

• обов'язковий (має місце у випадках, коли з певних питань рішення не може бути прийняте іншим шляхом);

• факультативний (проведення якого можливе, але не обов'язкове).

За змістом предмету всеукраїнські референдуми поділяються на:

• конституційні, коли шляхом референдуму вирішуються питання прийняття, затвердження або зміни Конституції;

• законодавчі, коли народним голосуванням вирішуються питання, пов'язані з прийняттям, затвердженням, зміною за­конів. До останніх належать, як правило, також референдуми щодо прийняття, зміни або скасування інших правових актів.

Проведення всеукраїнських та місцевих референдумів скла­дається з таких етапів:

• призначення референдуму;

• підготовка і проведення референдуму;

• голосування і визначення підсумків;

• опублікування і введення в дію законів та інших рішень, прийнятих референдумом.

У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право бра­ти участь громадяни України, які на день проведення референ­думу досягли 18-річного віку, дієздатні і постійно проживають на території України або області, району, міста, району в місті, селища, села.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального чи майнового стану, расової чи національної на­лежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду і характеру занять забороняється. Громадяни беруть участь у референдумі на рівних засадах. Кожний громадя­нин має один голос, бере участь у референдумі безпосередньо. Голосування під час референдуму є таємним: контроль за воле­виявленням громадян не допускається. Підготовка і проведен­ня референдумів здійснюється на демократичних засадах, відкрито і гласно.

Підготовка і проведення всеукраїнського референдуму про­водиться за рахунок державного бюджету, а місцевих – за раху­нок відповідних місцевих бюджетів.

Вибори – це форма безпосередньої демократії через формування представницьких органів державної вла­ди та органів місцевого самоврядування шляхом го­лосування.

Залежно від підстав у сучасній правовій науці розрізняють кілька класифікацій видів виборів. Так, колектив авторів підруч­ника “Конституційне право України” за редакцією В. Ф. Погорілка пропонує таку класифікацію.

За територіальною ознакою вибори бувають:

• загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори до Верховної Ради України, вибо­ри Президента України;

• місцеві (іноді їх називають локальними, комунальними, адміністративними) вибори до представницьких органів місце­вого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних та міських голів).

За об'єктом, що передбачає органи або посади, до яких вхо­дять або на які обираються представники народу, вибори мож­на класифікувати як:

• вибори парламенту – вибори до Верховної Ради України;

• вибори на посаду Президента України;

• вибори представницького органу територіальної автономії вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

• вибори представницьких органів місцевого самоврядування – міських, селищних, районних у містах, районних, обласних рад;

• вибори на посади сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяються на:

• чергові вибори, що проводяться в період закінчення стро­ку повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного виду виборчого органу або посади;

• позачергові, або дострокові вибори, що проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією України для функціонування певного виду ви­борчого органу або посади;

• повторні вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не від­булися;

• вибори замість вибулих депутатів, голів (сільських, селищ­них, міських рад);

• вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністра­тивно-територіальної одиниці.

За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають:

• загальними, основними, коли в них за законом мають право брати участь усі виборці держави;

• частковими (додатковими), коли поповнюється склад Верховної Ради України, місцевих рад у разі дострокового вибуття деяких депутатів, або визнання виборів недійсними.

З огляду на правові наслідки вибори поділяють на:

• дійсні – це вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України і відповідному виборчому законі;

• недійсні – вибори, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, які вплинули на підсумки виборів.

Виборча система — це сукупність організаційних, юридичних та інших засобів формування представ­ницьких органів державної влади та місцевого само­врядування, здійснення громадянами своїх виборчих прав.

За порядком організації виборів та визначенням їх резуль­татів розрізняють такі виборчі системи:

• мажоритарна;

• пропорційна;

• змішана.

Мажоритарна система є найдавнішою серед виборчих систем. Мажоритарною вважається така система голосування за канди­дата по виборчому округу та визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отримали встановлену зако­ном більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються необра­ними. У 83 країнах світу застосовується мажоритарна система, в тому числі у США, Франції, Великобританії, Канаді.

При пропорційній системі депутатські мандати розподіляють­ся між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібра­них кожною з них у межах виборчого округу. При застосуванні цієї системи округи завжди багатомандатні. Вперше ця система була запроваджена 1889 р. в Бельгії, а тепер її використовують 57 країн світу, в тому числі Ізраїль, ФРН, Іспанія, Італія, Португалія.

Існує й змішана система, що застосовує переважно модифіковану пропорційну систему представництва. Найпростішим ва­ріантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування: певна частина представницького органу обирається за мажоритарним, інша – за пропорційним принципом (Болгарія, Грузія, Литва, Словенія).

Виборча система регулюється Конституцією та Законами України "Про вибори народних депутатів України", "Про вибо­ри Президента України", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

Виборче право – це сукупність правових норм, що регулюють реалізацію громадянами права обирати (активне виборче право) до представницьких органів влади та на посаду Президента і права бути обраним

(пасивне виборче право)

Активним виборчим правом володіють усі дієздатні громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років.

Пасивним виборчим правом володіють суб'єкти залежно від виду виборів, а саме:

а) народним депутатом України може бути громадянин Укра­їни, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річного віку, постійно проживає на території України протягом останніх п'яти років, не має непогашеної судимості за умисний злочин;

б) Президентом України може бути громадянин України, який на день проведення виборів досяг 35-річного віку, має право голосу, постійно проживає на території України протягом ос­танніх 10 років, володіє державною мовою, не має непогашеної судимості за умисний злочин;

в) депутатом місцевої ради може бути громадянин України, який на день проведення виборів досяг 18-річного віку, має право голосу і постійно проживає або працює на території відповідної ради.

Виборче право громадян України реалізується згідно прин­ципів:

• загальності;

• прямого виборчого права;

• рівності;

• таємності голосування;

• вільного волевиявлення;

• гласності;

• відкритості.

Виборчий процес - це врегульована законом діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на фор­мування органів державної влади та місцевого само­врядування.

Виборчий процес в Україні включає такі стадії:

• проголошення або призначення виборів;

• затвердження або утворення виборчих округів і виборчих дільниць;

• утворення виборчих органів, на які закон покладає керів­ництво всім виборчим процесом. Серед них розрізняють: тери­торіальні, включаючи Центральну, виборчі комісії, окружні та дільничні виборчі комісії.

• складання списків виборців;

• висування і реєстрація кандидатів на виборчі посади;

• проведення передвиборчої агітації;

• голосування;

• підрахунок голосів і визначення результатів виборів;

• підведення підсумків виборів.