Oformlennya_tehnichnoyi_dokumentatsiyi

Схеми, що виконуються в електронній формі, рекомендується виконувати на одному аркуші із забезпеченням поділу цього аркуша на необхідніформати длязабезпеченнядруку.

На схемах, як правило, використовують стандартні умовні графічні позначення. Якщо необхідно застосувати нестандартні позначення деяких елементів, то на схемі роблять відповідні пояснення.

Слід добиватися якнайменшої кількості зламів і взаємних перетинів ліній зв'язку, зберігаючи між сусідніми паралельними лініями взаємозв’язку відстань не менше 3 мм. Відстань між окремими умовними графічними позначеннями повинна бути не менше 2 мм.

На схемах допускається розміщувати різні технічні дані, що характеризують схему в цілому та окремі її елементи. Ці відомості розміщують або біля графічних позначень, або на вільному полі схеми, як правило, над основним написом.

4.3 Вимоги до розмірів умовних графічних позначень

Відповідно до ГОСТ 2.701 – 2008 стандартні умовні графічні позначення елементів виконують за розмірами, вказаними у відповідних стандартах. Умовні графічні позначення, співвідношення розмірів яких наведені у відповідних стандартах на модульній сітці, повинні зображатися на схемах у розмірах, визначених по вертикалі і горизонталі кількістю кроків модульної сітки. При цьому крок модульної сітки для кожної схеми може бути будь-яким , але однаковим для всіх елементів цієї схеми.

Якщо розміри стандартом не задані, то графічні позначення на схемі повинні мати такі ж розміри, як їх зображення в стандартах.

При виконанні ілюстративних схем на великих форматах можна всі умовні графічні позначення пропорційно збільшувати в порівнянні з приведеними в стандартах. З метою підвищення компактності схеми допускається розміри умовних графічних позначень пропорційно зменшувати.

Розміри умовних графічних позначень, а також товщини їх ліній повинні бути однакові на всіх схемах для даного виробу.

Графічні позначення слід виконувати лініями тієї ж товщини, що і лінії зв'язку.

31

4.4 Орієнтація умовних графічних позначень

Згідно ГОСТ 2.701 – 2008 рекомендується зображати умовні графічні позначення елементів в положенні, вказаному відповідними стандартами або оберненими на кут, кратний 90 , за винятком випадків, обумовлених в стандартах. Допускається повертати умовні графічні позначення на кути, кратні 45 в порівнянні з їх зображеннями в стандарті.

При цьому кваліфікуючі символи зміни ємності, випромінювання і поглинання в позначеннях приладів (світловий потік, рентгенівське випромінювання і таке інше) не повинні змінювати своєї орієнтації щодо горизонтальної осі схеми, як показано на рисунку 4.1.

Рисунок 4.1 – Зображення умовних графічних позначень елементів

Якщо при обертанні умовних графічних позначень може порушитися смисл або легкість для читання, то такі позначення повинні бути зображені в положенні, вказаному відповідними стандартами.

Умовні графічні позначення, що містять літерні, цифрові або літерно – цифрові позначення допускається повертати проти годинникової стрілки тільки на кут 90 або 45 , як показано на рисунку 4.2.

0 7 8 15

SM

15
7 8	SM
0

Рисунок 4.2 – Умовні графічні позначення, що містять літерні, цифрові або літерно - цифрові позначення

32

4.5 Типи і основне призначення ліній

Лінії на схемах всіх типів виконують відповідно до правил, встановлених ГОСТ 2.701 – 2008 і ГОСТ 2.721 – 74.

Лінії взаємозв’язку виконують товщиною від 0,2 до 1,0 мм залежно від форматів схеми і розмірів умовних графічних позначень. Рекомендована товщина ліній b – від 0,3 до 0,4 мм.

В схемах застосовуються такі типи ліній:

– суцільна тонка ( b )

лінія електричного зв'язку; провід; кабель; шина; лінія групового зв'язку; лінії умовних графічних позначень. Допускається для ліній групового зв'язку застосовувати потовщені (2b) і товсті (3b – 4b) лінії;

– штрихова ( b )

лінія екранування;механічного зв'язку;

– штрихпунктирна ( b )

лінія для виділення на схемі груп елементів, що становлять пристрій або функціональну групу; лінії умовних графічних позначень елементів, а також їх лініївзаємозв'язку, які вказані в абзаці «Примітка.» підрозділу 4.1;

– штрихпунктирна з двома крапками ( b )

лінія роз'єднувальна ( для графічного поділу частин схеми ).

Лінії взаємозв'язку повинні складатися із горизонтальних та вертикальних відрізків. В окремих випадках допускається застосовувати похилі відрізки ліній взаємозв'язку, довжину яких необхідно обмежити.

4.6 Лінії групового зв'язку

Відповідно до ГОСТ 2.702 – 75 та ГОСТ 2.721 – 74 для зменшення кількості ліній, що зображаються на схемі, рекомендується застосовувати умовне графічне злиття окремих ліній, які не мають між собою електричного зв'язку, в групові лінії. При застосуванні групових ліній повинні виконуватися наступні вимоги:

33

–кожна лінія, що зливається, в місці злиття повинна бути позначена умовним порядковим номером. Допускається позначати лінії літерами або поєднанням літер та цифр;

–лінії, що зливаються не повинні мати розгалужень, тобто кожний умовний номер повинен зустрічатися на лінії групового зв'я- зку двічі. За наявності розгалужень їх кількість указують після порядковогономера лінії через дробову риску;

–умовні порядкові номери не присвоюють, якщо лінії, що зливаються вже мають позначення, наприклад, номери дротів;

–лінії, що зливаються, на всіх схемах комплекту документації зображають одним із двох способів: під прямим кутом; зі зламом

під кутом 45 до групової лінії.

Приклад оформлення групових ліній показаний на рисунку

4.3.

1/3					3		1/3				4	5						3
	4	5														1
							2
2					1					5								2
	5					або	3					4
					2
3
		4														1
					1
			1										1

Рисунок 4.3 – Приклад оформлення групових ліній

4.7 Переривання ліній зв'язку

Згідно ГОСТ 2.701 – 2008 лінії взаємозв’язку повинні бути показані, як правило, повністю.

Допускається обривати лінії зв'язку в межах одного аркуша, якщо вони перешкоджають читання схеми. Обриви ліній закінчують стрілками. Біля стрілок указують місця позначень перерваних ліній, наприклад, підключення або необхідні характеристики кіл ( полярність, потенціал і таке інше), як показано на рисунку 4.4.

34

V1

BQ3

R7

SA8

+10 В

+10 В

R8

+10 В

Рисунок 4.4 – Фрагмент електричноїпринципової схеми

4.8 Текстова інформація на схемах

Відповідно до ГОСТ 2.701 – 2008 на схемах допускається розміщувати технічні дані, характер яких визначається призначенням схеми. Такі відомості вказують або біля умовних графічних позначень (справа або зверху), або на вільному полі схеми.

Текстові дані приводять на схемі тоді, коли відомості, що містяться в них, недоцільно або неможливо виразити графічно або умовними позначеннями.

Текстові дані залежно від їх змісту та призначення можуть розташовуватися:

а) поряд із графічними позначеннями (справа або зверху) або усередині графічних позначень;

б) над лініями, в розриві ліній або в кінці ліній; в) на вільному полі схеми.

Таблиці, що розміщуються на вільному полі схеми, повинні мати найменування, що розкриває їх зміст, наприклад: «Таблиця комутації перемикачів».

4.9Правила виконання електричних структурних схем (код Э1)

Структурна схема визначає основні функціональні частини виробу, їх взаємозв’язки та призначення. Згідно ГОСТ 2.702 – 75 на схемі зображають всі основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої, функціональні групи), а також основні взаємозв'язки між ними. Дійсне розташування складових частин виробу не враховують та спосіб зв'язку не розкривають. Напрям ходу процесів, що відбуваються у виробі, позначають стрілками на лініях взаємозв'язку.

35

Функціональні частини на схемі зображують прямокутниками або умовними графічними позначеннями. При зображенні частин прямокутниками їх найменування, типи і позначення вписують усередину прямокутників як показано на рисунку 4.5.

Антена		Коливальний		Детектор		Підсилювач		Телефон
		контур

Джерело

живлення

Рисунок 4.5 – Зображення функціональних частин на схемі

За великої кількості функціональних частин замість найменувань, типів та позначень допускається проставляти порядкові номери, які наносять праворуч від зображення або над ним відповідно до рисунка 4.6. Порядкові номери мають бути розшифровані у таблиці, яка розміщується на схемі.

1	3	5	7
2	4	6	8
ПУСК

9

10

до ЕОМ

Рисунок 4.6 – Зображення функціональних частин на схемі за великої їх кількості

4.10Правила виконання електричних функціональних схем (код Э2)

Згідно ГОСТ 2.702 – 75 на схемі зображають всі функціональні частини, функціональні групи, пристрої, елементи, необхідні для

36

роз'яснення певних процесів, що відбуваються у виробі загалом чи в його окремих функціональнихколах та показують зв'язки між ними.

Функціональні частини, пристрої, елементи зображують умовними графічними позначеннями, які встановлені у стандартах ЕСКД, або прямокутниками як показано на рисунку 4.7.

При зображенні частин прямокутниками їх найменування, типи іпозначення вписують усередину прямокутників.

При зображенні частин умовними графічними позначеннями на функціональній схемі повинно бути вказано для кожного елемента його позиційне позначення, яке присвоєне на принциповій схемі.

			VD1
	Антена	Коливальний	Підсилювач	Телефон
		контур
			С1
			R1
			Джерело
			живлення

Рисунок 4.7 – Зображення функціональних частин, пристроїв, елементів

В схемі допускається наводити необхідні пояснення, діаграми, таблиці та параметри фізичних величин в характерних точках.

4.11Правила виконання електричних принципових схем (код Э3)

Згідно ГОСТ 2.702 – 75 електрична принципова схема визначає повний склад елементів і зв’язків між ними і, як правило, дає детальне уявлення про принцип роботи виробу. На схемі зображають також елементи зовнішньої комутації, якими закінчуються вхідні та вихіднікола.

Електричні елементи на схемі зображають умовними графічними позначеннями (УГП), зображення та розміри яких встановлені в стандартах ЕСКД.

Елементи, що використовуються у виробі частково, допускається зображати не повністю, а тільки ті частини, що використовуються. Схеми виконують для виробів, що знаходяться у вимкненому стані.

37

В деяких стандартах розміри УГП елементів схем показані на модульній сітці. Крок модульної сітки вибирається із такого ряду: 0,5; 0,7; 1,0; 1,4; 2,0; 2,8; 4,0 мм.

В таблиці 4.1 вказані розміри (на модульній сітці) умовних графічних позначень деяких електричних елементів.

Різні мікрозбірки (блоки резисторів та конденсаторів, випрямні блоки, транзисторні блоки, діодні матриці тощо) зображуються згідно з рисунком 4.8.

1	2			D2
		3	4	5
				D1
9	8		7	6

	D3
1	12
2	11
3	10
4	9
5	8
6	7

Рисунок 4.8 – Зображення мікрозбірок

УГП елементів та пристроїв виконують суміщеним або рознесеним способом відповідно до ГОСТ 2.702 – 75.

При суміщеному способі складові частини елементів або пристроїв зображають на схемі так, як вони розташовані у виробі, тобто в безпосередній близькості один до одного як показано на рисунку

4.9.

К7

Рисунок 4.9 – Зображення складових частин елементів при суміщенному способі

38

	Таблиця 4.1
	Найменування	Позначення
1	Діод
	ГОСТ 2.730 – 73
2	Тиристор діодний
	ГОСТ 2.730 – 73
3	Транзистор
	ГОСТ 2.730 – 73
4	Транзистор польовий
	ГОСТ 2.730 – 73
5	Транзистор польовий з ізо-
	льованим затвором
	ГОСТ 2.730 – 73

39

Продовження таблиці 4.1
Найменування	Позначення
6 Світлодіод
ГОСТ 2.730 – 73
7 Елемент п’єзоелектричний:
а) з двома електродами
б) з трьома електродами
ГОСТ 2.736 – 68
8 Вимикач:
а) контакти замикаючі
б) контакти розмикаючі
ГОСТ 2.755 – 87
9 Перемикач
ГОСТ 2.755 – 87

40