Oformlennya_tehnichnoyi_dokumentatsiyi

5 ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ КРЕСЛЕНЬ

5.1 Загальні вимоги до робочих креслень

Відповідно до ГОСТ 2.109 – 73 на кресленнях застосовують умовні позначення (знаки, лінії, літерні та літерно – цифрові позначення) встановлені в державних стандартах без роз'яснення їх на кресленні та без вказівки номера стандарту.

На робочому кресленні виробу указують розміри, граничні відхилення, шорсткість поверхонь та інші дані, яким він повинен відповідати перед складанням.

На робочих кресленнях виробів, що підлягають покриттю указують розміри та шорсткість поверхні до покриття. Допускається указувати одночасно розміри та шорсткість поверхні до і після покриття.

На кожний виріб виконують окреме креслення.

На кожному кресленні розміщують основний напис та додаткові графи до нього відповідно до вимог ГОСТ 2. 104 – 2006 (форми 1 та 2а)(див. додаток А). В основному написі креслення найменування виробу повинне відповідати прийнятій термінології і бути по можливості коротким. Найменування виробу записують в називному відмінку однини. В найменуванні, що складається з декількох слів, на першому місці розміщують іменник, наприклад, «Плата друкована».

Написи та знаки, що наносяться на плоску поверхню виробу, зображають, як правило, на відповідному вигляді повністю, незалежно від способу їх нанесення. На кресленні повинен бути вказаний спосіб нанесення написів та знаків (гравірування, карбування, фотографування тощо), покриття всіх поверхонь виробу, покриття фону лицьової поверхні та покриття написів та знаків, щонаносяться.

5.2 Вимоги до креслень деталей

Відповідно до ГОСТ 2.109 – 73 робочі креслення розробляють на всі деталі, що входять до складу виробу.

На кресленнях деталей умовні позначення матеріалу повинні відповідати позначенням, встановленим стандартами на матеріал. Позначення матеріалу повинне містити найменування матеріалу, марку та номер стандарту, наприклад: «Сталь 45 ГОСТ 1050 – 88», «Склотекстоліт СФ–1Н–35Г–1,5 1с ГОСТ 10316 – 78». В основному написі креслення деталі указують не більше одного виду матеріалу.

61

Якщо для виготовлення деталі передбачається використання замінників матеріалу, то їх указують в технічних вимогах креслення.

Деталі з прозорих матеріалів зображають як непрозорі. Якщо деталь повинна бути виготовлена з матеріалу, що має

певний напрям волокон, основи і таке інше (металева стрічка, папір, дерево), то на кресленні, при необхідності, допускається показувати напрям волокон як показано на рисунку 5.1.

Напрям прокату

Рисунок 5.1 – Напрям волокон

5.3 Вимоги до складальних креслень (код СБ)

Згідно ГОСТ 2.109 – 73 складальне креслення повинне місти-

ти:

–зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розташування і взаємний зв'язок складових частин, що з’єднуються за цим кресленням, і забезпечує можливість здійснення складання та контролю складальної одиниці;

–розміри, граничні відхилення та інші параметри і вимоги, які повинні бути виконані і проконтрольовані за цим складальним кресленням;

–вказівки про характер спряження і методи його виконання, якщо точність спряження забезпечується підбиранням, підганянням тощо;

–номери позицій складових частин виробу;

–габаритні розміри виробу;

–установчі, приєднувальні та інші необхідні довідкові розмі-

ри;

–технічну характеристику виробу (за необхідності);

–координати центру мас (за необхідності).

На складальному кресленні всі складові частини складальної одиниці нумерують відповідно до номерів позицій, які вказані в специфікації цієї складальної одиниці. Номери позицій наносять на поличках ліній – виносок, що проводяться від зображень складових частин відповідно до рисунка 5.2.

62

2

3

4

1

80

Рисунок 5.2 – Нанесення номерів позицій

Номери позицій розташовують паралельно основному напису креслення поза контурами зображення таким чином, щоб вони розміщались на одній горизонтальній (рядок) або вертикальній (колонка) лінії, шрифтом, розмір якого на один – два номери більший, ніж у розмірних чисел на тому ж кресленні. Номер позиції наносять на кресленні, як правило, один раз. Допускається повторно указувати номери позицій однакових складових частин.

5.4 Оформлення специфікацій на вироби

Форму і порядок заповнення специфікацій встановлює ГОСТ 2.106 – 96. Специфікацію складають на окремих аркушах на кожну складальну одиницю, комплекс ікомплект на формах 1 та 1а.

В специфікацію вносять складові частини, що входять увиріб,

атакож конструкторські документи, щовідносяться доцьоговиробу. Специфікація в загальному випадку складається з розділів,

які розташовують в наступній послідовності:

–документація;

–комплекси;

–складальні одиниці;

–деталі;

–стандартні вироби;

–інші вироби;

–матеріали;

–комплекти.

Найменування кожного розділу указують у вигляді заголовка в графі «Найменування» і підкреслюють.

Допускається поєднання специфікації зі складальним кресленням за умови їх розміщення на аркуші формату А4. В цьому випадку специфікацію розташовують над основним написом.

63

5.5Вимоги до виконання креслення загального вигляду (код ВО)

Креслення загального вигляду виконують згідно ГОСТ 2.119

–73 і в загальному випадкуповинне містити:

–зображення виробу, текстову частину і написи, необхідні для розуміння конструктивної будови виробу, взаємодії його складових частин і принципу роботи виробу;

–найменування, а також позначення тих складових частин виробу, для яких необхідно вказати дані (технічні характеристики, кількість, вказівки про матеріал, принцип роботи тощо);

–розміри та інші дані, що наносяться на зображення;

–схему, якщо вона потрібна, але оформляти її окремим документом недоцільно;

–технічну характеристику виробу, якщо це необхідно для зручності зіставлення варіантів по кресленню загального вигляду.

Зображення виконують з максимальними спрощеннями, передбаченими стандартами ЕСКД для робочих креслень. Окремі зображення складових частин виробу розміщуються на одному загальному аркуші із зображеннями всього виробу або на окремих (наступних) аркушах креслення загального вигляду.

Найменування і позначення складових частин виробу на кресленнях загального вигляду указують одним із наступних способів:

–на поличках ліній – виносок;

–в таблиці, яка розміщується на тому ж аркуші, що і зображення виробу;

–в таблиці, яку виконують на окремих наступних аркушах формату А4.

За наявності таблиці на поличках ліній – виносок указують номери позицій складових частин, які внесені в таблицю. Таблиця в загальному випадку складається з граф: «Поз.», «Позначення», «Кіл.», «Додаткові вказівки».

Запис складових частин в таблицю рекомендується проводити в наступному порядку:

–вироби, що запозичають;

–куповані вироби;

–вироби, що знову розробляються.

64

5.6Правилавиконаннявідомостітехнічногопроекту(кодТП)

Форми і правила виконання відомості технічного проекту (відомості курсового проекту, відомості дипломного проекту) встановлює ГОСТ 2.106 – 96. ТП складають на формах 8 і 8а. Приклад оформлення відомості технічного проекту (відомості дипломного проекту) наведений у додатку Е.

Увідомість технічного проекту записують всі конструкторські документи, що увійшли до технічного проекту.

Документи записують по розділах в такому порядку:

– документація загальна;

– документація по складальних одиницях;

– документація по деталях.

Кожен розділ повинен складатися з підрозділів:

– знову розроблена;

– застосована.

Найменування розділів та підрозділів записують в графу «Найменування» у вигляді заголовків. Найменування розділів підкреслюють.

Урозділ «Документація загальна» записують документи, що відносяться до основного комплекту документів виробу.

Урозділи «Документація по складальних одиницях» та «Документація по деталях» записують документи, що відносяться до складових частин проектованого виробу.

Уграфі «Найменування» указують:

–у розділі «Документація загальна» найменування документа, наприклад: «Складальне креслення», «Пояснювальна записка»;

–у розділі «Документація по складальних одиницях» найменування складової частини та найменування документа, наприклад: «Блок живлення. Складальне креслення»;

–у розділі «Документація по деталях» найменування деталі, наприклад: «Плата друкована».

5.7 Правила виконання креслень друкованих плат

Відповідно до ГОСТ 2.417 – 91 креслення друкованих плат повинні мати найменування «Плата друкована».

На кресленні друкованої плати (ПД) розміри зазначають однимз наступних способів:

65

–за ГОСТ 2.307 – 68 (розмірними числами);

–нанесенням координатної сітки у прямокутній або полярній системі координат;

–комбінованим способом за допомогою розмірних та виносних ліній і координатної сітки у прямокутній або полярній системі координат;

–увиглядітаблицікоординат елементіврисункапровідників. При нанесенні розмірів за допомогою координатної сітки лі-

нії сітки повинні нумеруватися. Крок нумерації визначається конструктивно з урахуванням насиченості і масштаба зображення і може бути виражений в міліметрах або в кількості ліній сітки.

Допускається наносити на кресленні окремі лінії координатної сітки, що чергуються через певні інтервали, при цьому в технічних вимогах креслення слід поміщати вказівки типу: «Лінії координатної сітки нанесені через одну».

Координатну сітку залежно від способу виконання документації слід наносити на все поле креслення або на частину поверхні ПД, або штрихами по периметру контура ПД.

За початок відліку в прямокутній системі координат на головному вигляді креслення ПД слід приймати:

–центр крайнього лівого або правого нижнього отвору;

–лівий або правий нижній кут ПД;

–ліву або праву нижню точку, створену лініями побудови. Отвори близькі по діаметру, зображають колом одного діа-

метра з обов'язковим позначенням умовного знаку згідно ГОСТ 2.307

– 68. Діаметр отвору, його умовний знак, діаметр контактної площадки, наявність металізації, кількість отворів слід зазначати у таблиці на кресленні.

Провідники на кресленні повинні позначатися однією суцільною лінією, яка збігається з віссю симетрії провідника. Дійсна ширина провідників вказується у технічних вимогах. Провідники можуть зображатися двома лініями, при цьому, якщо вони співпадають з лініями координатної сітки, числове значення ширини на кресленні не указують.

Окремі друковані елементи (провідники, екрани тощо) допускається штрихувати або чорнити.

На зображенні ПД допускається наносити написи, знаки тощо, які можуть бути відсутні на самих виробах, про що повинен бути

66

запис в технічних вимогах креслення. В місцях нанесення написів на кресленні допускається не показувати координатну сітку.

Приклад оформлення креслення друкованої плати наведений

удодатку Ж.

5.8Основні розміри друкованих плат

Згідно ГОСТ 10317 – 79 основний крок координатної сітки в прямокутній системі координат повинен бути 2,50 мм. При використанні кроку координатної сітки менше основного слід застосовувати крок, який дорівнює 1,25 або 0,625 мм.

Центри отворів повинні розташовуватися у вузлах координатної сітки.

При застосуванні навісних (дискретних) елементів з кроком виводів, не кратним кроку координатної сітки, необхідно у вузлі координатної сітки розташувати один з отворів, прийнятий за основний, як показано на рисунку 5.3.

Розміри кожної сторони ПД повинні бути кратними: а) 2,5 – при довжині до 100 мм; б) 5,0 – при довжині до 350 мм;

в) 10,0 – при довжині більше 350 мм.

Максимальний розмір будь-якої сторони повинен бути не більше 470 мм. Співвідношення лінійних розмірів сторін друкованої плати повинне бути не більше 3 : 1.

2,54

7?2,54 = 17,78

Крок координатної сітки 2,50 мм

Рисунок 5.3 – Фрагмент креслення друкованоїплати

67

5.9Правила виконання креслень друкованого вузла (складальне креслення та специфікація)

Друкований вузол це друкована плата з приєднаними до неї електричними та механічними елементами і з виконаними всіма процесами обробки (паяння, покриття тощо).

Оформлення креслень друкованого вузла проводиться відповідно до вимог ГОСТ 2.413 – 72. Стандарт встановлює правила виконання складальних креслень та специфікацій в конструкторській документації виробів всіх галузей промисловості, що виготовляються із застосуванням електричного монтажу.

Конструкторську документацію виробу з електромонтажем виконують по одному із чотирьох варіантів: А, Б, В, Г.

По варіанту Г для виготовлення виробу випускають складальне креслення для механічної збірки відповідно до вимог ГОСТ 2.109 – 73; в технічних вимогах креслення наводять посилання на документ, яким слід керуватися при електромонтажі: на електричну схему з'єднань або принципову. Складові частини, які встановлюють при електромонтажі, заносять в специфікацію виробу в додаткових розділах.

Приклад оформлення складального креслення виробу з електромонтажем (друкованого вузла) наведений у додатку И.

Якщо складова частина є елементом електричної принципової схеми виробу, то на його зображенні або біля нього (зверху або справа) наносять позиційне позначення надане цьому елементу в принциповій схемі, як показано на рисунку 5.4.

50

	1
	R2
1	С1
2	п.4
3	R1
4	C2

80

Рисунок 5.4 – Нанесення позиційних позначень складових частин, що є елементами електричної принципової схеми виробу

68

Якщо складова частина, що є елементом електричної принципової схеми виробу, повинна бути підібрана при його регулюванні, то на кресленні позиційне позначення цього елемента наносять зі знаком * (наприклад R10*), а в технічних вимогах креслення поміщають вказівку: «*Підбирають при регулюванні».

Допускається не наносити на кресленні номери позицій, під якими записані в специфікації:

–встановлювані при електромонтажі складові частини, що є елементами електричної принципової схеми виробу і внесені в його специфікацію в розділах «Стандартні вироби» та «Інші вироби»;

–проводи та кабелі, занесені до специфікації в розділ «Мате-

ріали».

При внесенні в специфікацію складової частини, що є елементом електричної принципової схеми виробу, в графі «Примітка» указують позиційне позначення, надане цьому елементу в схемі, на-

приклад, С1; С2…С5; С6,С8,С10.

Додатковими розділами специфікації виробу з електромонтажем в загальному випадку є:

–«Складальні одиниці»;

–«Деталі»;

–«Стандартні вироби»;

–«Інші вироби»;

–«Матеріали».

Додаткові розділи розміщують у специфікації, починаючи з нового (окремого) аркуша, під загальним заголовком: «Встановлюють при електромонтажі». Всім складовим частинам (у тому числі і матеріалам), внесеним у специфікацію в додаткових розділах, присвоюють номери позицій. Нумерація позицій повинна бути наскрізною в межах всієї специфікації.

Номер аркуша, на якому починаються додаткові розділи, указують записом «Див. арк.» в графі «Примітка» в рядку, в якому записаний документ, що використовується при електромонтажі, тобто відповідна схема.

Запис в специфікацію складових частин, що є елементами електричної принципової схеми і застосованих за стандартами або технічними умовами, проводять відповідно до вимог ГОСТ 2.106 – 96 з урахуванням наступних доповнень та змін:

69

–їх записують на початку відповідного розділу групами в порядку розташування літерних позиційних позначень, наведених в ГОСТ 2.710 – 81 (латинський алфавіт);

–усередині групи складові частини записують в порядку зростання основних параметрів.

Приклад оформлення специфікації виробу з електромонтажем (друкованого вузла) наведений у додатку К.

6 ПРОГРАМИ ТА ПРОГРАМНІ ДОКУМЕНТИ

6.1 Програми

Відповідно до ГОСТ 19.101-77 програми підрозділяють на

види:

–компонент;

–комплекс.

Компонент – цілісна програма, що виконує закінчену функцію тазастосовується самостійноабоускладікомплексу.

Комплекс – програма, що складається з двох або більше компонентів і (або) комплексів, що виконують взаємозв'язані функції, та застосовується самостійно або у складі іншого комплексу.

Документація, що розроблена на програму, може використовуватися для реалізації і передачі програми на носіях даних, а також для виготовлення програмного виробу.

6.2 Титульний аркуш програмного документа

Правила оформлення титульного аркуша встановлює ГОСТ 19.104 – 78.

Титульний аркуш оформляється на папері формату А4 згідно

зрисунком 6.1 і заповнюється в наступному порядку:

–поле 1 – найменування міністерства або відомства, в систему якого входить організація, що розробила даний документ;

–поле 2 – повне найменування програми або програмного виробу (великими літерами), найменування і вид документа. Найменування документа може бути вилучено або об'єднано з найменуванням програми. Допускається указувати скорочене найменування програми або програмного виробу;

70