grotakres1[1]
.pdfрозрахунків, що їх виконує одна установа банку за дорученням і на кошти іншої установи банку на підставі укладеного кореспондентського договору. Кореспондентські розрахунки здійснюються між: 1) комерційними банками; 2) Національним банком і комерційними банками; 3) вітчизняними та іноземними банками.
Субкореспондентський рахунок відкривається установі комерційного банку (філії, відділенню, управлінню тощо), що не є юридичною особою.
Кореспондентські рахунки з міжнародних розрахунків поділяються на два
види:
-рахунок "Ностро" - міжнародний кореспондентський рахунок даної установи банку в банку-кореспонденті; використовується для обліку доручень банку своїм закордонним кореспондентам;
-рахунок "Лоро" - міжнародний кореспондентський рахунок, відкритий банком-кореспондентом у даній установі банку; на цьому рахунку обліковуються доручення, одержані від закордонного кореспондента.
Рахунок "Ностро" і рахунок "Лоро" взаємопов'язані: рахунок "Ностро" в одному банку є рахунком "Лоро" в банку-кореспонденті.
Розрахунковий рахунок громадян - банківський рахунок, що відкривається фізичним особам для проведення безготівкових розрахунків у національній валюті між собою та з юридичними особами.
На розрахункові рахунки фізичних осіб можуть зараховуватися: заробітна плата, пенсії, допомоги, авторські гонорари; виплати страхових та викупних сум; орендна плата; відшкодування шкоди, заподіяної громадянам; кошти за реалізовані товарно-матеріальні цінності і за здану сільгосппродукцію та інші надходження, що не суперечать чинному законодавству.
З розрахункових рахунків фізичних осіб проводяться такі операції: розрахунки за надані послуги юридичними та фізичними особами; розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари; відрахування до державного і місцевого бюджетів обов'язкових та інших платежів; розрахунки за купівлю і продаж цінних паперів на біржовому та позабіржовому ринках, інші операції.
Вкладний рахунок громадян (ощадний вклад) - банківський рахунок, що відкривається на підставі окремого договору з видачею вкладникові вкладного документа. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред'явника); ощадний сертифікат тощо.
Кошти на вкладний рахунок можуть бути покладені готівкою або перераховані з розрахункового рахунка.
3. Порядоквідкриттяізакриттярахунківвустановахбанків
Порядок відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті регулюється чинним законодавством і нормативними документами НБУ, які є обов'язковими для виконання усіма господарськими суб'єктами та установами банків.
Для відкриття рахунків підприємства і організації подають до установ банків такі документи:
1)заяву встановленого зразка на відкриття рахунка. Заява підписується керівником та головним бухгалтером підприємства;
2)копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально;
3)документ про створення підприємства, організації (наказ, рішення, постанова тощо) у формі копії, засвідчений нотаріально чи органом, який видав наказ (рішення);
4)копію статуту (положення), засвідчену нотаріально. Установа банку, в якій відкривається рахунок, робить відмітку про його відкриття на тому примірнику статуту (положення), на якому стоїть відмітка державних податкових органів, після чого цей примірник повертається власникові рахунка;
5)картку із зразками підписів посадових осіб, що мають право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та інші розрахункові документи. У картці має бути також зразок відбитка печатки підприємства.
Право першого підпису, що наводиться у картці із зразками підписів та відбитком печатки, належить керівникові
підприємства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, уповноваженим керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим особам. Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, що мають право другого підпису. Право другого підпису не може бути надано особам, які користуються правом першого підпису.
У разі заміни чи доповнення хоча б одного з підписів у банк повинна бути подана нова картка із зразками підписів на всіх осіб, що мають право першого та другого підпису.
Картка із зразками підписів та відбитком печатки подається в установу банку в двох примірниках. У картці вказується номер рахунка, а також ідентифікаційний код (номер) власника рахунка, що проставляється на підставі відповідних довідок статистичних чи податкових органів.
Адреса, вказана у картці із зразками підписів та відбитком печатки, має відповідати адресі, вказаній у статуті. Саме ця адреса є юридичною адресою власника рахунка. Про зміну юридичної адреси власник рахунка, крім органу державної реєстрації та податкової адміністрації, зобов'язаний
утижневий строк повідомити в письмовій формі установу банку, в якій знаходиться його рахунок.
При відкритті субрахунків для філій та інших відособлених підрозділів підприємств подаються такі ж документи цих підрозділів, як і для відкриття рахунка підприємства чи організації (крім копії свідоцтва про державну реєстрацію відособленого підрозділу). Крім того, подається заява юридичної особи, яка створила відособлений підрозділ, про відкриття субрахунка з визначенням обсягу та характеру операцій, що проводитимуться на цих рахунках.
Підприємцям, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, розрахунковий та інші рахунки відкриваються на їхнє ім'я. Для відкриття цього рахунка в установу банку подаються:
-заява про відкриття рахунка, підписана підприємцем;
-копія свідоцтва про державну реєстрацію підприємця;
-картка із зразком підпису, засвідчена нотаріально.
За довіреністю підприємця, що засвідчена нотаріально, рахунком підприємця можуть розпоряджатися інші особи.
Розрахункові рахунки громадянам у національній валюті відкриваються на підставі заяви громадянина; документа, що засвідчує особу (паспорт або документ, що замінює його); договору на відкриття та обслуговування рахунка між установою банку та громадянином; картки із зразком підпису, який подається в присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером банку.
Розрахунковий рахунок громадянина закривається на підставі його заяви, у разі смерті та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Для відкриття розрахункового рахунка в іноземній валюті юридична особа надає уповноваженому банку ті ж документи, що і для відкриття розрахункового рахунка в національній валюті. У разі, якщо розрахунковий рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкрито рахунок у національній валюті, подання відповідних документів не обов'язкове.
Фізичні особи можуть відкривати анонімні рахунки в іноземній валюті.
Уразі переоформлення рахунка у зв'язку з реорганізацією підприємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділення) подаються такі ж документи, як і при відкритті банківського рахунка. У разі зміни найменування в установу банку подається заява власника рахунка, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів, оформлені належним чином. Нова копія свідоцтва про реєстрацію має бути подана установі банку протягом трьох днів з дня видачі свідоцтва.
Розрахункові та поточні рахунки закриваються в установах банку на підставі заяви власника рахунка; рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства; рішення суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом. Закриття банківського рахунка можливе на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунка.
Уразі закриття рахунка його власник у заяві вказує, що після відкриття рахунка в іншому банку він повідомить номер цього рахунка для перерахування залишків коштів з попереднього банку або коштів, які в майбутньому надходитимуть на його ім'я. Після цього власникові рахунка надається довідка про закриття рахунка з переліком заборгованості власника рахунка, а також у триденний строк закривається рахунок та посилається повідомлення в податкову адміністрацію про його закриття.
Банк, у який власник рахунка перейшов на обслуговування, повідомляє банк, у якому рахунок закрито, та відповідні податкові органи про дату відкриття рахунка.
Залишки коштів мають бути перераховані банку, в який власник рахунка перейшов на обслуговування, протягом 3 днів після отримання повідомлення про відкриття нового рахунка. При надходженні коштів на ім'я власника рахунка в
майбутньому вони перераховуються на новий рахунок не пізніше наступного дня. Усі ці процедури мають важливе значення у зв'язку з тим, що у вітчизняній економіці набула поширення практика, коли суб'єкти підприємницької діяльності, припинивши свою діяльність і не погасивши заборгованості перед бюджетом, реєструють нові підприємства (фірми) і відкривають нові розрахункові рахунки. Необхідно зробити жорсткішою процедуру реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, які були зареєстровані раніше і не погасили
заборгованості перед бюджетом.
Закриття банківського рахунка можливе при прийнятті рішення про ліквідацію банку або з дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство банку. Власник рахунка у цьому разі відкриває розрахунковий рахунок в іншому банку на підставі довідки про припинення операцій на кореспондентському рахунка банку, що ліквідовується, яка надається відповідним обласним управлінням НБУ.
4. Розрахунково-касовеобслуговуваннябанківськогорахунка
Розрахунково-касове обслуговування рахунків - одна з найважливіших функцій банків, що здійснюється на договірній основі у порядку виконання розпоряджень власників рахунка про безготівкове перерахування грошових коштів або видачу (прийом) готівки з рахунка. Укладення договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування банками своїх клієнтів відповідає принципам ринкової економіки та правової держави, ставить на законну основу економічні відносини між підприємством і банком.
Договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування включає такі розділи.
1.Предмет договору: відкриття банком рахунка та його розрахунково-касове обслуговування.
2.Права та зобов'язання банку і клієнта. Банк отримує право використовувати кошти клієнта, одночасно гарантуючи їх постійну наявність; клієнт має право вчасно і повно здійсню вати всі свої розрахунки. Банк зобов'язаний забезпечувати вчасне зарахування коштів на рахунок клієнта, вчасно
здійсню вати розрахункові операції, приймати та видавати готівку; клієнт бере на себе зобов'язання дотримуватись правил організації безготівкових розрахунків та касових операцій.
3.Відповідальність сторін. У договорі визначаються штрафи і пеня за недотримання зобов'язань банку та клієнта.
4.Форми та порядок розрахунків.
5."Форс-мажор".
6.Порядок змін та розірвання договору. Сторона, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилає пропозиції другій стороні. Сторона, що одержала пропозицію про розірвання договору, повинна відповісти не пізніше 20 днів після отримання пропозиції.
7.Порядок розгляду спорів.
8.Особливі умови.
9.Строк дії договору.
10.Порядок закриття рахунків.
11.Юридичні адреси сторін.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом невизначеного часу. Всі спірні питання розглядаються згідно з чинним законодавством України.
Серед підстав, за якими банк має право порушити питання про розірвання договору, може бути відсутність операцій на рахунку протягом певного строку, за винятком бюджетних установ, рахунки яких не закриваються. Власник рахунка має право порушити питання про розірвання договору в разі відсутності коштів на кореспондентському рахунку.
Операції на рахунках в установах банків можуть бути тимчасово призупинені рішенням державних податкових адміністрацій, судовими, правоохоронними та іншими органами у разі, якщо це передбачено законодавством України.
Банк здійснює комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта, приймаючи до виконання всі розрахункові і касові документи з дотриманням чинного законодавства України і діючих банківських правил при наявності коштів на його розрахунковому рахунку.
Клієнт зобов'язується надавати банку розрахунково-касові документи, оформлені належним чином, згідно з діючим законодавством. Клієнт повинен повідомляти банк про неправильне зарахування грошової суми на свій рахунок.
Банк проводить нарахування відсотків за залишками на розрахункових і поточних рахунках клієнтів. У разі зміни кредитної політики банк має право в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку - збільшувати або зменшувати її.
Надання інших послуг, що не належать безпосередньо до розрахунковокасового обслуговування (кредитування, факторинг, лізинг, купівля, розміщення і зберігання цінних паперів, довірчі та інші операції), здійснюється банком на основі окремих договорів з клієнтом.
Обслуговування клієнтів у банку відбувається, як правило, в строго визначений час, крім суботи, неділі та святкових днів. Розрахункові і касові операції за дорученням клієнтів здійснюються у відповідності з діючими правилами, за дорученням або за згодою клієнтів, крім випадку безакцептного та безспірного списання коштів з рахунка.
Банк бере на себе зобов'язання щоденно надавати довіреним особам клієнта виписки розрахункового рахунка з додатком необхідних документів. Банк гарантує таємницю операцій за розрахунковими рахунками клієнтів. Без згоди клієнта довідки третім особам з даного питання можуть бути надані тільки у випадках, спеціально передбачених чинним законодавством. Банк консультує клієнтів з питань розрахунків, банківських технологій, правил документообороту та з інших питань, що мають безпосереднє відношення до розрахунково-касового обслуговування.
Банк забезпечує схоронність ввірених йому грошових засобів. При явній
сумнівності щодо справжності розрахунково-касових документів банк зобов'язаний відмовити у здійсненні операцій, повідомивши про це посадових осіб клієнта, що мають право першого та другого підписів.
Банк повинен контролювати дотримання власником рахунка діючих інструкцій, правил та інших нормативних актів з питань здійснення розрахунково-касових операцій.
Значно підвищує ефективність розрахунково-касового обслуговування банківського рахунка використання електронних систем (безпаперових) платіжних документів на базі програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" та засобів телекомунікаційного зв'язку.
Згідно з Порядком організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин, що складаються з цього приводу між установами НБУ та комерційними банками (затверджено постановою Правління НБУ № 166 від 30.03.1995 р.), взаємовідносини між комерційними банками і їхніми клієнтами будуються на договірних засадах і здійснюються на платній основі. Взаємні платіжні зобов'язання між банком і клієнтом щодо користування коштами і банківськими послугами при розрахунково-касовому обслуговуванні передбачають:
-користування банком тимчасово вільними коштами клієнта;
-здійснення розрахункових операцій;
-касове обслуговування;
-транспортне обслуговування перевезень готівки. Плата за кожен вид розрахунково-касового обслуговування повинна встановлюватися окремо.
Комерційні банки платять своїм клієнтам за користування їхніми тимчасово вільними коштами у розмірах, визначених у договорі між банком і клієнтом.
За невчасне (пізніше наступного дня після отримання відповідного документа) чи неправильне списання з вини банку суми з рахунка клієнта, а також за невчасне чи неправильне зарахування суми, яка належить власнику рахунка, банк сплачує клієнту штраф за кожен день прострочення.
За касове обслуговування комерційний банк стягує плату з клієнта у розмірі фактичних витрат банку на відповідне обслуговування, але не вище 1,0 відсотка від виданої суми готівки. Витрати комерційних банків на касове обслуговування клієнтів складаються з таких витрат: оплата праці касових працівників з нарахуваннями; технічне обладнання та утримання касових вузлів; виготовлення і перевезення пакувальних матеріалів для здійснення касових операцій; амортизаційні відрахування на оновлення основних фондів, які використовувались у технологічному процесі; охорона; загальногосподарські витрати; транспортні витрати на перевезення готівки в межах банківської системи.
У договорі на розрахунково-касове обслуговування визначається, чиїм транспортом перевозитиметься готівка з банку до клієнта. При перевезенні готівки транспортом банку транспортні послуги оплачується в межах фактичних витрат банку і визначаються в договорі. При перевезенні готівки транспортом клієнта ці витрати здійснюються клієнтом, і плата за транспортні послуги банком не стягується.
5. НормалізаціяплатіжноїдисциплінивнародномугосподарствіУкраїни
Платіжний механізм є важливою структурою ринкової економіки. Від його чіткої та неперервної роботи залежить загальна ефективність функціонування національної грошової системи. Платіжний механізм повинен бути надійним, дешевим і передбачуваним щодо термінів отримання платежів. Порушення платіжної дисципліни навіть в окремих ланках народногосподарського обороту підриває засади ринкового господарства
Платіжна дисципліна передбачає додержання всіма господарськими суб'єктами строків і порядку погашення своїх грошових зобов'язань. Платіжна дисципліна є системою організаційних відносин між господарськими суб'єктами, що забезпечує узгодженість їхніх дій у грошовій сфері народного господарства. Всі підприємства, організації та установи зобов'язані чітко дотримуватись вимог платіжної дисципліни, вчасно перераховувати у встановлені строки платежі за поставлену продукцію, виконані роботи чи надані послуги, вчасно і повно сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі та внески.
До господарських суб'єктів, які порушують платіжну дисципліну, мають застосовуватись відповідні санкції.
Реальний стан платіжної дисципліни в народному господарстві України зумовлений складним комплексом об'єктивних та суб'єктивних факторів, що проявляються як на макротак і на мікрорівні. Платіжна дисципліна безпосередньо залежить від рівня жорсткості грошово-кредитної політики, обсягу та структури грошової маси, стану міжгосподарських коопераційних зв'язків між підприємствами (макроекономічні фактори); фінансового стану і платоспроможності господарських суб'єктів, рівня професійної підготовленості та компетентності керівництва підприємств, організацій і установ (мікроекономічні фактори).
Масове порушення платіжної дисципліни та зростання взаємної дебіторської і кредиторської заборгованості - характерна ознака кризи платежів у народному господарстві.
Центральне місце в системі платіжного механізму належить банкам. Банки не просто виконують чисто технічні операції з розрахунково-касового обслуговування своїх клієнтів. їхнє головне завдання - найефективніше обслуговувати систему розрахунків і платежів. Банки повинні забезпечувати своєчасність надходжень грошей на рахунки, стежити за вчасністю платежів з рахунків. Однак порушниками платіжної дисципліни часто бувають самі банки, затримуючи зарахування на рахунки клієнтів коштів, списаних з рахунків платників, використовуючи їх у внутрібанківському обігу.
Нормалізація платіжної дисципліни без сумніву дозволить значно скоротити суму неплатежів, а в перспективі подолати платіжну кризу в цілому. Важливе значення для справжньої нормалізації платіжної дисципліни та стабілізації фінансового стану господарських суб'єктів має скорочення їхньої взаємної заборгованості та підвищення відповідальності за виконання договірних зобов'язань.
Платіжна дисципліна невіддільна від надійного інституціального забезпечення майнової відповідальності господарських суб'єктів за оплату
поставок. Так, важливо, наприклад, щоб зміна форм власності на відвантажені товари відбувалася лише після їх оплати, тобто постачальник мав право повернути товари у разі невчасних розрахунків. Важливе значення має також розробка чітких судових процедур для вирішення позовів між підприємствами і механізму виконання рішень судів, інших гарантій погашення заборгованості аж до перерозподілу прав власності.
Загальний принцип дотримання платіжної дисципліни - здійснення календарної черговості платежів відповідно до строків надходження у банк платіжних документів. Якщо на розрахунковому рахунку платника недостатньо коштів для проведення платежів, то вони здійснюються в подальшому в міру надходження коштів на рахунок. Банк веде картотеку
розрахункових документів, не оплачених у строк. До картотеки заносяться неоплачені розрахункові документи тих господарських суб'єктів, розрахункові рахунки яких банк обслуговує.
Вумовах платіжної кризи значного поширення набуло використання попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей та послуг. Попередня оплата рекомендується як засіб, що гарантує своєчасність безготівкових розрахунків.
З метою поліпшення стану справ з платежами в національній економіці Указом Президента України № 227/95 від 16.03.95 р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" було встановлено черговість перерахування платежів при виконанні банками доручень підприємств, установ і організацій усіх форм власності.
Слід підкреслити, що процедура регулювання черговості платежів завжди була одним із головних інструментів грошової політики держави. В колишньому СРСР у липні 1987 р. у зв'язку з прийняттям нового закону про державне підприємство було введено порядок календарної черговості платежів: усі платежі з рахунків об'єднань, підприємств, організацій, включно з відрахуванням до бюджету і виплатою заробітної плати, здійснювались у порядку черговості надходження до банку розрахункових документів (настання термінів платежів). До цього перевага надавалася виплаті заробітної плати.
Воснову порядку черговості платежів, за якими банки виконують платіжні доручення клієнтів, покладена певна шкала пріоритетності здійснення платежів. Одне з центральних місць у цій шкалі відводиться коштам на потреби підприємства (КПП).
У разі використання КПП для виплати заробітної плати водночас здійснюється перерахування всіх сум, утриманих із зарплати, включаючи прибутковий податок з громадян та профспілкові внески.
Встановлення примусової черговості платежів, безумовно, не є ринковим заходом. Така процедура обмежує економічну самостійність господарських суб'єктів, змушує комерційні банки виконувати невластиві їм функції контролю за дотриманням черговості платежів.
За умов ринкової економіки всі розрахунки мають здійснюватись виключно за розпорядженнямособи-власникарахунка.
Нормалізація платіжної дисципліни передбачає також прискорення проходження платіжних документів в установах банків. Постановою Верховної Ради України від 25
червня1993 року№3324-ХИ"Пронормативобігуплатіжнихдокументів" буловизначено що, для проходження платіжних документів з перерахування коштів у межах України надається 7 днів, у межах внутріобласних розрахунків - 3 дні.
Банк відправника повинен забезпечити зарахування або списання коштів за отриманими платіжними документами з обов'язковим зазначенням дати їх одержання: в день надходження, якщо вони надійшли в операційний час; наступного дня, якщо вони надійшли після операційного часу. Банк одержувача повинен зарахувати кошти на рахунок клієнтів непізніше наступного робочого дня після отримання інформації від розрахункової палати.
У разі перевищення нормативного терміну проходження платежів з банку, що обслуговує відправника коштів, здійснюється безакцептне списання пені за кожен день затримки.
Посилення відповідальності платників та одержувачів грошових засобів за невчасне виконання своїх зобов'язань сприятиме нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України.
6. Міжбанківськірозрахунки
Міжбанківські розрахунки - це система здійснення і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами в процесі їхньої діяльності. Міжбанківські розрахунки - необхідний елемент платіжного механізму народного господарства України.
Головну роль в організації міжбанківських розрахунків відіграє система кореспондентських відносин. Кореспондентські відносини - договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку. З метою налагодження кореспондентських відносин банки відкривають кореспондентські рахунки. Банки таким чином стаютькореспондентами, тобто одночасно виступають клієнтами один щодо одного. За кореспондентськими рахунками установ комерційних банків проводяться розрахунки між різними банками. Банки-кореспонденти за характером своєї діяльності мають доповнювати один одного з метою найповнішого задоволення потреб своїх клієнтів у банківських послугах.
Кореспондентські відносини встановлюються: між комерційними банками (установами) і регіональними управліннями Національного банку; безпосередньо між комерційними банками (прямі кореспондентські відносини).
Міжбанківські розрахунки здійснюються на основі укладання відповідних договорів. Предметом договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування комерційного банку (установи) регіональним управлінням НБУ є встановлення кореспондентських відносин для здійснення комерційними банками міжбанківських розрахунків з іншими банками через систему електронних платежів НБУ та надання комплексу послуг розрахунково-касового обслуговування шляхом відкриття кореспондентського (субкореспондентського) рахунка за дорученням і на кошти банку. Договір визначає також конкретний порядок здійснення операцій на кореспондентському рахунку. У разі проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційний
банк відкриває прямий кореспондентський рахунок в іншому комерційному банку, який здійснює банківські операції за його дорученням на підставі укладеної між ними кореспондентської угоди. Кореспондентський договір може укладатися між банками як однієї країни, так і різних країн.
Встановлення кореспондентських відносин передбачає як перший крок відкриття кореспондентських рахунків для проведення міжбанківських розрахунків. Для відкриття кореспондентського рахунка комерційний банк подає регіональному управлінню Національного банку такі документи:
-копію банківської ліцензії;
-заяву на відкриття рахунка встановленого зразка;
-один з примірників належним чином оформленого статуту із зазначенням реєстраційного номера, засвідченого підписом уповноваженої особи НБУ та відбитком печатки;
-картку із зразками підписів та відбитком печатки встановленого зразка, засвідчену нотаріально.
При відкритті кореспондентського (субкореспондентського) рахунка регіональне управління Національного банку зобов'язане повідомити про це податкову адміністрацію, на території якої розташований комерційний банк (установа), у триденний строк.
НБУ здійснює контроль за дотриманням комерційними банками (установами) банківського законодавства та нормативних актів, що регламентують порядок здійснення міжбанківських розрахунків.
З розвитком комп'ютерної мережі створюються технічні передумови для постійного вдосконалення порядку здійснення міжбанківських розрахунків за кореспондентськими рахунками. Головне завдання, яке ставиться при цьому, — прискорити оборот грошей і платіжних документів шляхом скорочення часу проходження розрахункових документів через канали банківського і телеграфного зв'язку. Це досягається шляхом впровадження сучасних технологій переказу платежів (електронних пристроїв). Електронні міжбанківські розрахунки здійснюються із застосуванням електронних засобів приймання, передачі, обробки та захисту інформації.
На початку 1994 р. НБУ запровадив у промислову експлуатацію систему електронних платежів міжбанківських розрахунків (систему електронних платежів, далі - СЕП). СЕП - це комплекс програмно-технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розрахунків між її учасниками.
Функціонування СЕП у цілому організовує Центральна розрахункова палата як підрозділ НБУ. У регіонах для обслуговування СЕП відповідних комерційних банків та їхніх установ створюються регіональні розрахункові палати як підрозділи регіональних управлінь НБУ.
СЕП забезпечує значне прискорення міжбанківських розрахунків та обігу коштів, високий рівень безпеки і конфіденційності. Це досягається на основі використання електронних розрахункових документів - банківських повідомлень визначеного формату, які містять встановлені реквізити і несуть інформацію про перерахування коштів (списання та зарахування), приймають вигляд файлів при передачі електронною поштою та при зберіганні на магнітних носіях.