grotakres1[1]

плату за касове обслуговування у розмірі фактичних витрат, але не вище 0,5 відсотка від виданої суми. В окремих випадках видача готівки може здійснюватися безплатно: для виплати пенсій, обслуговування бюджетних установ та військових частин тощо.

Плата з комерційних банків, що здають в управління НБУ надлишки кас, зношені банкноти і банкноти, що вилучаються з обігу, не стягується.

Комерційні банки можуть безплатно обміняти в регіональному управлінні НБУ зношені банкноти, не придатні до обігу, повними пачками на однакову суму.

Установи банків, що мають надлишки готівки, можуть також передавати її іншим комерційним банкам, які мають потребу в підкріпленнях, за погодженням з регіональним управлінням НБУ.

Підкріплення операційних кас установ банків і здача надлишків готівки проводяться з одночасним відображенням цих операцій (списанням і зарахуванням коштів) на кореспондентських рахунках. При касовому підкріпленні установа банку надсилає в операційний відділ відповідного управління НБУ платіжне доручення (перераховує електронною поштою) для сплати готівки з кореспондентського рахунка.

9. Прогнозування і облік касових оборотів установ банків

Комерційні банки повинні здійснювати контроль за рухом готівкових коштів. У цьому плані важливе значення має прогнозування готівкового обігу на основі розробки прогнозу касових оборотів установи банку. Прогнозування касових оборотів банки здійснюють відповідно до Інструкції НБУ №4 про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Прогнозні розрахунки касових оборотів банків поряд з прогнозом балансу грошових доходів і витрат населення є найважливішими складовими загального прогнозу готівкового обігу.

Баланс грошових доходів та витрат населення - це балансова форма відображення процесів утворення грошових доходів населення і їх використання за певний період часу. Розробляються: 1) прогнозний баланс грошових доходів та витрат населення - на перспективу; 2) звітний баланс - за минулий період.

Показники прогнозного балансу грошових доходів і витрат населення використовуються регіональним управлінням НБУ для складання прогнозів касових оборотів готівки.

Прогнози касових оборотів складаються комерційними банками щоквартально на підставі показників економічного розвитку на регіональному рівні з урахуванням основних напрямів і особливостей державної грошово-кредитної політики. Прогноз встановлює розмір і джерела надходжень готівки до кас банків, а також розмір і цільове спрямування видач готівки з кас банків.

У кожній частині прогнозу касових оборотів - прибуткування і видатки - виділяються статті відповідно до каналів руху готівки.

Прогнозні розрахунки касових оборотів установ банків складаються за такими джерелами надходжень і напрямами видач готівки:

ПРИХОД:

- надходження торгової виручки;

-надходження виручки від усіх видів транспорту;

-надходження квартирної плати і комунальних платежів;

-надходження виручки видовищних підприємств;

-надходження виручки підприємств побутового обслуговування;

-надходження на рахунки колективних сільськогосподарських підприємств;

-надходження на рахунки за вкладами громадян;

-надходження від підприємств Міністерства зв'язку;

-інші надходження (включно з поверненням заробітної плати);

-купівля готівки комерційними банками;

-підкріплення оборотної каси з резервних фондів.

ВИДАТКИ:

-видачі на оплату праці, грошові виплати і заохочення;

-видачі на закупівлю сільськогосподарських продуктів;

-видачі з рахунків колективних сільськогосподарських підприємств;

-видачі на виплату пенсій, допомог і страхових відшкодувань;

-видачі з рахунків за вкладами громадян;

-видачі підкріплень підприємствам Міністерства зв'язку;

-видачі на інші цілі;

-продаж готівки комерційними банками;

-перерахування з оборотної каси до резервних фондів.

Для складання прогнозів готівкового обігу установи банків до початку кварталу, що прогнозується, у встановлені ними строки одержують від підприємств (організацій, установ), а також від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що мають рахунки у даній установі банку, касові заявки - звітні і прогнозні матеріали.

Робота з готівкового обігу (розгляд одержаних від підприємств, організацій і установ прогнозних і звітних матеріалів, складання прогнозів касових оборотів) проводиться в установах банків економістами.

Прогнози касових оборотів подаються установами комерційних банків регіональним управлінням НБУ, а останніми - Національному банку України.

Перевищення прибуткової частини прогнозних розрахунків касових оборотів установи банку над видатковою означатиме, що в касу установи банку надходить грошей більше, ніж є потреба на них у готівці. Навпаки, перевищення видаткової частини над прибутковою означатиме, що в касу установи банку надійде грошей менше, ніж необхідно видати за квартал, що планується.

Основним джерелом надходження готівки в касу установ банків є торгова виручка підприємств, що мають рахунки в даному банку. Вихідною базою для прогнозування цієї статті приходу є прогноз роздрібного товарообороту торговельних організацій.

У видатковій частині прогнозного розрахунку касових оборотів установ банків центральне місце займають видачі грошей на оплату праці. В основу прогнозування цієї статті має бути покладена реальна величина фонду споживання підприємств, що обслуговуються даним банком. Фонд оплати праці (споживання) визначається за касовими заявками цих підприємств.

Установи комерційних банків ведуть щоденний облік касових оборотів на

основі первинних касових документів. Облік касових оборотів здійснюється за статтями приходу і видатків за певною номенклатурою символів, тобто умовних цифрових позначень статей. На основі підсумків щоденного обліку касових оборотів установи банків складають звіти про касові обороти за п'ятиденками і за місяць для подання їх у регіональні управління НБУ.

Символи звіту про касові обороти за прибуткуванням визначаються за вказаним у кожному прибутковому касовому документі джерелом створення готівкових коштів, наприклад, торгова виручка, квартирна плата, повернення заробітної плати і т. ін. Символи звіту за видатками визначаються за вказаним клієнтами на звороті грошових чеків цільовим призначенням грошових сум, що одержуються в банку.

Звіти про касові обороти установ комерційних банків у регіональному розрізі й в цілому по країні дають важливу статистичну інформацію (у порівнянні з прогнозними розрахунками касових оборотів) щодо емісійних завдань НБУ з додаткового випуску готівки в обіг чи вилучення готівкового надлишку з обігу. Через механізм оперативного моніторингу касових оборотів установ банків НБУ справляє вплив на рух готівкових коштів в грошовій сфері України.

Рівень керованості грошовою системою країни буде тим вищий, чим повніше забезпечуватимуться єдині підходи до управління всіх складових готівковогрошового обігу.

10. Емісійно-касова діяльність НБУ

Проблема емісійних операцій і забезпечення найефективнішого їх впливу на розвиток національної економіки є однією з центральних у діяльності НБУ. В сучасних умовах у світовій практиці діють дві основні моделі центрального емісійного банку:

-англосаксонська (Великобританія і США);

-континентальна модель (більшість європейських країн).

В англосаксонській системі грошова емісія здійснюється ок ремим від центрального банку органом, який передає потім емісійні банківські білети банківським установам. У США це відбувається в рамках Федеральної резервної системи. У континентальній системі рішення про грошову емісію приймає безпосередньо центральний банк у межах визначених правових норм.

НБУ згідно з чинним законодавством належить виключне право здійснення емісійних операцій - випуску грошей в обіг та їх вилучення з обігу відповідно до функцій резервної системи. Емісійна діяльність НБУ - це операції НБУ, пов'язані з випуском і вилученням грошей з обігу.

Для здійснення емісійних операцій, тобто забезпечення грошового обороту білетами і монетою різних номіналів, створюються і використовуються резервні фонди грошових білетів і монет у грошових сховищах установ НБУ. Резервні фонди - це запаси грошових знаків. Установи НБУ зобов'язані вчасно вживати заходи щодо: по-перше, поповнення резервних фондів, якщо в цьому виникає необхідність; подруге, вивезення до центрального сховища НБУ надлишків резервних фондів, якщо надлишки грошей постійно накопичуються; по-третє, встановлення контролю за тим,

щоб у резервних фондах були грошові білети і монети всіх номіналів, необхідних для грошового обігу.

Грошові знаки, що знаходяться в резервних фондах установ НБУ, є лише потенціальними грошима; вони стають реальними грошима, коли із сховища будуть перераховані в оборотні каси регіональних управлінь НБУ і випущені в обіг.

Регіональні управління НБУ здійснюють контроль за правильністю і обґрунтованістю прохань установ комерційних банків про підкріплення їхніх операційних кас. Регіональні управління НБУ визначають на кожний місяць прогнозну емісійну позицію за установами комерційних банків на підставі затверджених прогнозів касових оборотів (суми випуску грошей в обіг або вилучення грошей з обігу), враховуючи фактичний емісійний результат, який склався за попередні місяці поточного кварталу. При цьому береться до уваги можливість збільшення надходжень грошей до кас банків, економії у витратах тощо.

Резервні фонди грошових білетів і монети перебувають у виключному віданні НБУ і можуть витрачатися лише на підставі його письмових вказівок про випуск грошей в обіг.

Підкріплення резервних фондів установ НБУ здійснюється в кожному окремому випадку за письмовим розпорядженням управління емісійно-касових операцій НБУ з Центрального сховища при НБУ.

Випуск грошей в обіг здійснюється через оборотну касу установи НБУ. Оборотна каса - структурний підрозділ установи НБУ, який здійснює касове обслуговування комерційних банків. Залишок грошей в оборотній касі лімітується. Надлишок готівки понад ліміт вилучається з оборотної каси до резервного фонду. У випадку нестачі готівки (незаповненості ліміту) оборотна каса підкріплюється з резервного фонду. Отже, емісія грошей здійснюється шляхом підкріплення оборотної каси.

Підкріплення оборотних кас установ НБУ здійснюється з резервних фондів згідно з відповідними емісійними дозволами НБУ. При цьому складається відомість на підкріплення оборотних кас установ НБУ. Емісійні дозволи на перерахування грошей з резервних фондів в оборотну касу можуть бути використані регіональними управліннями НБУ повністю або частково до кінця місяця, в якому ці дозволи видані.

Якщо протягом строку дії дозволу потреба в підкріпленні оборотної каси відпала, невикористана сума дозволу за рішенням керівника установи НБУ анулюється. Про анулювання емісійного дозволу робиться відповідний запис у журналі реєстрації емісійних дозволів.

У разі необхідності операційні відділи регіональних управлінь НБУ проводять обмін зношених грошових білетів, які знаходяться в оборотній касі, на придатні грошові білети і монети з резервних фондів, а також обмін придатних грошових білетів одного номіналу на придатні грошові білети іншого номіналу.

Регіональні управління НБУ проводять і організують конкретну роботу з готівкового обігу в регіоні: систематизують показники, що характеризують стан готівкового обігу, вивчають і аналізують його, контролюють хід виконання прогнозів касових оборотів; вивчають територіальне розміщення емісії грошей, шляхи і причини міграції грошової маси, пропорції між грошовими доходами і витратами

населення в областях, містах і районах; здійснюють у встановленому порядку регулювання касових ресурсів, маючи на увазі забезпечення вчасних розрахунків готівкою в народному господарстві, прискорення обіговості касових ресурсів; контролюють роботу установ комерційних банків з готівкового обігу.

Робота з готівкового обігу в регіональних управліннях НБУ проводиться відділами готівкового обігу і емісійно-касових операцій (емісійно-касової роботи і резервних фондів).

Регіональні управління НБУ проводять значну роботу з аналізу звітності комерційних банків щодо касових оборотів. У регіональних управліннях НБУ звіти установ комерційних банків (і п'ятиденні, і місячні) узагальнюються і в зведеному вигляді подаються до Правління НБУ. НБУ використовує ці звіти для управління грошовим обігом і регулювання емісійних операцій в цілому по Україні і по регіонах.

У більшості країн світу врегульовано не тільки технічні принципи емісії та вилучення з обігу банківських білетів, а й розміри емісії. Визначені конкретні види та форми покриття емітованої грошової маси: золото, векселі Державного казначейства, державні цінні папери, поручительства у міжнародних фінансових організаціях, валюта тощо. В Україні сьогодні необхідно розробити і прийняти вітчизняні законодавчі основи здійснення грошової емісії. Раціональні обсяги цільової емісії можуть створювати необхідний стимулюючий механізм для розвитку національного виробництва.

Емісійно-касова діяльність НБУ, у кінцевому підсумку, спрямована на підтримання стабільності і зміцнення грошової системи України.

11. Особливості касового виконання державного бюджету

Виконання бюджету, тобто забезпечення повного і вчасного надходження всіх передбачених доходів та спрямування коштів на фінансування видатків, є основною стадією бюджетного процесу. Касове виконання державного бюджету - це фінансові операції з надходження доходів у бюджет і здійснення видатків бюджету.

До утворення Державного казначейства України, створеного за Указом Президента України від 27 квітня 1995 року № 335, касове виконання державного бюджету здійснювалося на основі багатоканального механізму, до якого залучалися комерційні банки. Установи комерційних банків виконували весь комплекс операцій за доходами і видатками державного бюджету: здійснювали операції із зарахування на рахунки бюджету надходжень доходів, проводили їх на рахунки відповідних бюджетних організацій. Установи комерційних банків відкривали відповідним фінансовим органам рахунки для обліку доходів державного бюджету на балансовому рахунку № 100 "Доходи державного бюджету" за підрозділами бюджетної класифікації і символами щомісячного звіту з виконання державного бюджету.

Подібна внутрішньо суперечлива ситуація, коли бюджетними державними коштами розпоряджаються комерційні банківські структури, призводила до серйозних порушень ходу бюджетного процесу. Правилами стали затримки надходження коштів до державного бюджету, невчасність розрахунків з бюджетом,

порушення принципів розмежування доходів між державним та місцевим бюджетами тощо.

Зутворенням Державного казначейства України радикально змінюється сам порядок касового виконання державного бюджету.

Найважливіша функція казначейства - проведення платежів на користь бюджетних установ безпосередньо на місцях. Оплата при цьому здійснюється з єдиного казначейського ра хунка в НБУ. Тим самим значно зростає роль НБУ і його регіональних управлінь у веденні касового порядку виконання державного бюджету.

Реалізація принципу єдиного казначейського рахунку в НБУ дає змогу мати точну інформацію про стан державних фінансів, забезпечує можливість маневру державними грошовими ресурсами. При цьому акумуляцію коштів держбюджету, їх зберігання та перерахування за дорученням органів казначейства, а також прийняття, зберігання та видачу готівки здійснюють установи НБУ. Право розподілу асигнувань за напрямками видатків, затверджених Державним бюджетом України, залишається за галузевими міністерствами і відомствами.

З1 квітня 1996 р. всі поточні бюджетні рахунки за коштами Державного бюджету, які раніше були відкриті в установах комерційних банків, переведені до установ НБУ. Це значно підвищило контроль з боку Державного казначейства за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів.

У цих умовах НБУ, по суті, виконує роль державного касира, офіційного і безплатного охоронця фондів поточних рахунків Державного казначейства.

У деяких країнах касове виконання державного бюджету здійснюється через спеціальний бюджетний банк.

Головне управління Державного казначейства може укладати угоди з відповідними комерційними банками на здійснення розрахунково-касового обслуговування коштів державного бюджету та позабюджетних фондів. Предметом таких угод є здійснення комерційним банком за дорученням Державного казначейства України функцій щодо касового виконання Державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування органів державної влади, підприємств, організацій та установ, які використовують кошти державного бюджету та державних позабюджетних фондів. Банківські установи зобов'язані здійснювати вчасне зарахування бюджетних коштів та забезпечувати сувору відповідність здійснення видатків їх цільовому призначенню.

Державне казначейство проводить в установах банків перевірки фінансовобухгалтерських документів про зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів.

ТЕМА 6. БАНКИ І ЇХНІ ФУНКЦІЇ

1.ПОНЯТТЯ І ВИДИ БАНКІВ

2.ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПРИСТРІЙ БАНКУ

4.ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ БАНКІВ

Сучасні кредитно-банківські системи мають складну, багатоланкову структуру. Якщо за основу класифікації прийняти характер послуг, наданих клієнтам, то можна виділити три найважливіших елементи сучасної кредитної системи:

-центральний банк

-комерційні банки

спеціалізовані фінансові установи (страхові, іпотечні, ощадні).

Комерційні банки є багатофункціональними установами, що оперують у різних секторах ринку позичкового капіталу. Великі комерційні банки надають клієнтам повний спектр послуг, включаючи кредити, прийом депозитів розрахунків і т.д. Цим вони відмінні від спеціалізованих установ, що обмежені визначеними функціями. Комерційні банки традиційно відіграють роль базової ланки кредитної системи. Переплетення функцій різних видів кредитних установ і популярність універсального типу банка створює відомих труднощів для визначення понять банк і банківська діяльність. Найчастіше головною ознакою банківської діяльності вважається прийом депозитів і видача кредитів.

Поняття «банк» має економічне і юридичне значення. У строгому юридичному змісті банк по визначенню закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції від 20 березня 1991 р. є «кредитна організація, що має виключне право здійснювати в сукупності наступні банківські операції: залучення у внески коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених засобів від свого імені і за свій рахунок на умовах зворотності, платності, терміновості, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб».

Банківськими операціями по законодавству є операції, що можуть здійснювати винятково банки й ін. кредитні організації. До таких операцій закон України «Про банки і банківську діяльність» відносить: 1) залучення коштів

фізичних і	юридичних	осіб у внески	(до запитання і на	певний строк);	2)
розміщення	зазначених вище притягнутих засобів від свого імені і за свій рахунок;
3) відкриття	і ведення	банківських	рахунків фізичних	і юридичних осіб; 4)

здійснення розрахунків з доручення фізичних і юридичних осіб, у тому числі банківкореспондентів, по їхніх банківських рахунках; 5) інкасація коштів, векселів, платіжних і розрахункових документів і касове обслуговування фізичних і юридичних осіб; 6) купівля-продаж іноземної валюти в наявній і безготівковій

формах; 7) залучення у внески і розміщення дорогоцінних металів; 8) видача банківських гарантій.

При цьому тільки банки мають виключне право здійснювати в сукупності наступні банківські операції: залучення у внески коштів фізичних і юридичних осіб,

розміщення зазначених засобів від свого імені	і за свій рахунок на умовах
зворотності, платності, терміновості, відкриття і	ведення банківських рахунків
фізичних і юридичних осіб.
З економічної точки зору комерційні банки	відносяться до особливої

категорії ділових підприємств, що одержали назву фінансових посередників. Вони

залучають капітали, заощадження населення й	інші грошові кошти, що
вивільняються в процесі господарської діяльності,	і надають них у тимчасове

користування іншим економічним агентам, що мають потребу в додатковому капіталі. Банки створюють нові вимоги і зобов'язання, що стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи внески клієнтів, комерційний банк створює нове зобов'язання - депозит, а видаючи позичку - нова вимога до позичальника. Цей процес створення нових зобов'язань складає сутність фінансового посередництва. Ця трансформація дозволяє перебороти складності прямого контакту ощадників і позичальників, що виникають через розбіжність пропонованих і необхідних сум, їхніх термінів, прибутковості, і т.д.

Варто мати на увазі, що банки не просто сховища грошей і каси для їхньої видачі і надання в кредит. Вони представляють могутній інструмент структурної політики і регуляції економіки, здійснюваної шляхом перерозподілу фінансів, капіталу у формі банківського кредитування інвестицій, необхідних для підприємницької діяльності, створення і розвитку виробничих і соціальних об'єктів. Банки можуть направляти кошти, фінансові ресурси у виді кредитів у ті галузі, сфери, регіони, де капітал знайде краще, ефективне застосування.

2. ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Першим і основним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів.

Робота в межах реально наявних ресурсів означає, що комерційний банк повинний забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів. Насамперед це відноситься до термінів тих і інших. Так якщо банк залучає засобу головним чином на короткі терміни, а вкладає їхній переважно в довгострокові позички, те його ліквідність виявляється під погрозою. Наявність в активах банку великої кількості позичок з підвищеним ризиком жадає від банку збільшення питомої ваги власних засобів у загальному обсязі його ресурсів.

Другим найважливішим принципом, на якому базується діяльність комерційних банків, є економічна самостійність, що припускає й економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність припускає волю розпорядження власними засобами банку і притягнутих ресурсів,

вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами банку.

Чинне законодавство надає всім комерційним банкам економічну волю в розпорядженні своїми фондами і доходами. Прибуток банку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Воно встановлює норми і розміри відрахувань у різні фонди банку, а також розміри дивідендів по акціях.

За своїми обов'язками комерційний банк відповідає всіма приналежними йому способами і майном, на які може бути накладене стягнення. Весь ризик від своїх від своїх операцій комерційний банк бере на себе.

Третій принцип полягає в тім, що взаємини комерційного банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позички, комерційний банк виходить насамперед з ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності.

Четвертий принцип роботи комерційного банку полягає в тім, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає лише "правила гри" для комерційних банків, але не може давати їм наказів.

3. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПРИСТРІЙ БАНКУ

Організаційний пристрій комерційних банків відповідає загальноприйнятій схемі керування акціонерного товариства. Вищим органом комерційного банку є загальні збори акціонерів, що повинні проходити не рідше одного разу в рік. На ньому присутні представники всіх акціонерів банку на підставі доручення. Загальні збори правомочні вирішувати винесені на його розгляд питання, якщо в засіданні бере участь не менш трьох чвертей акціонерів банку.

Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада банку. На нього покладаються також спостереження і контроль за роботою правління банку. Склад ради, порядок і терміни виборів його членів визначає загальні напрямки діяльності банку, розглядає проекти кредитних і інших планів банку, затверджує плани доходів і витрат і прибутку банку, розглядає питання про відкриття і закриття філій банку й інших питань, зв'язані з діяльністю банку, його взаєминами з клієнтами і перспективами розвитку.

Безпосередньо діяльністю комерційного банку керує правління. Воно несе відповідальність перед загальними зборами акціонерів і радою банку. Правління складається з голови правління (президента), його заступників (віце-президентів) і інших членів.

Засідання правління банку проводяться регулярно. Рішення приймаються більшістю голосів. При рівності голосів голос голови є вирішальним. Рішення правління проводяться в життя наказом голови правління банку. При правлінні банку звичайно створюються кредитний комітет і ревізійна комісія.

У функції кредитного комітету входять: розробка кредитної політики банку, структури приваблюваних засобів і їхнього розміщення; розробка висновків по наданню найбільш великих позичок (перевищуючих установлені ліміти); розгляд питань, зв'язаних з інвестуванням, веденням трастових операцій.

Ревізійна комісія обирається загальними зборами учасників і підзвітна раді банку. До складу ревізійної комісії не можуть бути обрані члени ради і правління комерційного банку. Правління банку надає в розпорядження ревізійної комісії всі необхідні для проведення ревізії матеріали. Результати проведених перевірок комісія направляє правлінню банку.

Зметою забезпечення гласності в роботі комерційних банків і приступності інформації про їхнє фінансове становище їхні річні баланси, затверджені загальними зборами акціонерів, а також звіт про прибутки і збитки повинні публікуватися в печатці (після підтвердження вірогідності представлених у них зведень аудиторською організацією).

Зметою оперативного кредитно-розрахункового обслуговування підприємств

іорганізацій - клієнтів банку, територіально вилучених від місця розташування комерційного банку, він може організовувати філії і представництва. При цьому питання про відкриття філії або представництва комерційного банку повинний бути погоджений з ГУ ЦБ України по місцю відкриття філії або представництва.

4. ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Однієї з важливих функцій комерційного банку є посередництво в кредиті,

що вони здійснюють шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Особливість посередницької функції комерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їхнього використання позичальником. Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталі господарських зв'язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без участі проміжних ланок в особі вищестоящих банківських структур, на умовах платності і зворотності. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції позикових засобів. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, що відповідає ринковому типові відносин.

Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони своєю діяльністю зменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі. Грошові кошти можуть переміщатися від кредиторів до позичальників і без посередництва банків, однак при цьому різко зростають ризики втрати коштів, що віддаються в позичку, і зростають загальні витрати по їхньому переміщенню, оскільки кредитори і позичальники не інформовані про платоспроможність один одного, а розмір і терміни пропозиції коштів не збігається з розмірами і термінами потреби в них. Комерційні банки залучають засобу, що можуть бути віддані в позичку, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованості своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених у банку.

У практиці банків проводиться розмежування між комерційними позичками і персональними кредитами. Цим категоріям відповідають різні види кредитних угод, що визначають умови надання позики, його погашення і т.д.

Кредити комерційним підприємствам можна розділити на двох груп: