Питання до самоконтролю:

1. На які групи поділяються м’язи голови за функцією?

2. Які м’язи голови відносяться до сфінктерів? В чому полягають особливості їх закріплення на скелеті?

3. Назвіть короткі та довгі дилататори ротового та носового отвору та точки їх фіксації на черепі?

4. Перерахуйте змикачі та розмикачі нижньощелепного суглоба, назвіть дорсальні та вентральні точки їх закріплення на черепі?

5. На які групи умовно поділяються м’язи, що прикріплюють грудну кінцівку до тулуба й голови, залежно від місця їх закріплення на кістках осьового скелета та кінцівок?

6. Які м’язи дорсального закріплення на тулубі вентрально закріплюються на лопатці, а які – на плечовій кістці?

7. Назвіть точки фіксації на скелеті грудних кінцівок м’язів проміжного та вентрального закріплення на тулубі?

8. Який м’яз є основним серед м’язів, що утримують тулуб між грудними кінцівками?

9. Який м’яз формує дорсальний край яремного жолоба?

Заняття 18.

Тема. М’язи хребетного стовпа. Вентральні м’язи шиї. Видові особливості будови та розташування м’язів хребта та вентральних м’язів шиї.

Мета заняття. Забезпечити засвоєння загальної схеми розподілу за функціональними групами мʼязів хребетного стовпа та вентральних мʼязів шиї. Вивчити особливості будови, фіксації до скелета та топографії мʼязів хребетного стовпа (дорсальних і вентральних) і вентральних мʼязів шиї.

Матеріальне забезпечення. Цілі дрібні трупи телят, собак, свиней з відпрепарованими мʼязами хребетного стовпа (дорсальні та вентральні) та вентральними мʼязами шиї (з одного боку грудна кінцівка частково відокремлена шляхом перерізання поверхневого і глибокого мʼязів грудної клітки та зубчастого вентрального мʼязу на відстані 3-5 см від місця їх фіксації на скелеті кінцівок, грудна клітка розітнута за реберно-хрящовою лінією); скелети, муляжі, схеми закріплення мʼязів.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

Акцентувати увагу, що мʼязи хребетного стовпа, насамперед, поділяються на два великих тяжа – дорсальний та вентральний. Підкреслити, що дорсальний мʼязовий тяж у ділянках шиї та попереку розташований між поперечнореберними та остистими відростками відповідних хребців, а в ділянці грудної клітки – між поперечними та остистими відростками грудних хребців і проксимальними кінцями реберних кісток. Вентральний тяж знаходиться на вентральній поверхні тіл хребців та їх поперекових відростків у ділянках шиї, попереку та хвоста. Звернути увагу на функціональне значення мʼязів дорсального та вентрального тяжів: дорсальні мʼязи підіймають шию та голову, розгинають, вигинають убік та обертають хребет, фіксують хребетний стовп, а вентральні – згинають та фіксують хребет.

Окрім того, для зручності вивчення мʼязів хребта, в окремі групи виділяють дрібні мʼязи, які розташовані в найбільш рухливих відділах хребетного стовпа –короткі мʼязи голови, атланта та хвоста, короткі міжостисті та міжпоперечні мʼязи. Підкреслити, що короткі мʼязи голови й атланта забезпечують роботу атланто-потиличного та атланто-осьового суглобів, короткі мʼязи хвоста – різноманітність рухів останнього, міжостисті та міжпоперечні мʼязи – рухливість окремих хребців. Нагадати, що в найменш рухливих відділах хребта – грудному і поперековому – міжостисті та міжпоперечні мʼязи в деяких видів тварин (кінь, велика рогата худоба) перетворюються на звʼязки.

Відмітити, що враховуючи напрям ходу мʼязових волокон, мʼязи дорсального тяжу можна умовно поділити на дві групи – латеральну та медіальну (схема 4.4).

Підкреслити, що мʼязи латеральної групи розташовані більш поверхнево – безпосередньо під шкірою та шкірними мʼязами або мʼязами, що прикріплюють грудну кінцівку до голови, шиї та тулуба. Вони, як правило, починаються від остистих відростків, їх волокна прямують краніовентрально та закінчуються на поперечних відростках хребців попередніх сегментів. Деякі мʼязи цієї групи (наприклад, клубово-реберний мʼяз) розташовані між поперечними відростками та проксимальними ділянками реберних кісток або лише на поперечних відростках. При цьому, краніовентральний напрям ходу їх волокон зберігається, як і в інших мʼязах цієї групи.

Схема 4.4.