Питання для самоконтролю:

1. З яких ланок складається скелет вільної кінцівки свійських тварин?

2. Які кістки входять до кожної ланки скелета вільних відділів кінцівок свійських тварин?

3. Які кістки входять до складу кісток передпліччя та гомілки?

4. Назвіть характерні особливості будови променевої кістки.

5. Назвіть характерні особливості будови ліктьової кістки.

6. Назвіть характерні особливості будови великогомілкової кістки

7. Які характерні ознаки будови мають вирішальне значення під час визначення видової приналежності кісток передпліччя?

8. Які характерні ознаки будови мають вирішальне значення під час визначення видової приналежності великогомілкової кістки?

9. Чим відрізняються кістки передпліччя великої рогатої худоби, коня, свині та собаки?

10. Чим відрізняється великогомілкова кістка великої рогатої худоби, коня, свині та собаки?

11. Чим відрізняється малогомілкова кістка великої рогатої худоби, коня, свині та собаки?

Заняття 13.

Тема. Автоподій грудної і тазової кінцівок. Будова, видові та вікові особливості кісток зап’ястка, заплесна, п’ястка, плесна та пальців.

Мета заняття. Забезпечити засвоєння загальних закономірностей будови кісток третьої ланки вільної кінцівки. Вивчити будову кісток базиподію, метаподію та акроподію кисті і стопи. З’ясувати видові та вікові особливості будови кісток зап’ястка, заплесна, п’ястка, плесна та фаланг пальців свійських тварин.

Матеріальне забезпечення. Автоподії грудної і тазової кінцівок різних видів свійських тварин. Скелети грудних і тазових кінцівок. Скелети свійських тварин. Схеми і таблиці.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

Автоподій грудної кінцівки (скелет передньої лапи, скелет кисті) – ossa manus – остання, третя ланка грудної кінцівки, яка побудована за п’ятипроменевим типом. Проте тип може змінюватися в бік редукції променів, тобто лапа може формуватися, залежно від характеру роботи кінцівок, меншою кількістю променів і, навіть одним.

Зап’ясток – представляє собою основу лапи. В ссавців він має в проксимальному ряду, як правило, три короткого типа кістки: променеву, проміжну і ліктьову (схема 11). До трьох опорних кісточок з латерального боку приєднується ще одна додаткова – як маленький важіль для закріплення мускулатури, що згинає суглоб. Серед свійських тварин лише в собаки променева і проміжна кістки зап’ястка злилися в одну.

В центральному ряду кісточки злилися: одна – з променевою кісткою зап’ястка, друга – з проміжною кісткою зап’ястка.

В повністю вираженому дистальному ряду повинно бути п’ять кісток, залежно від кількості променів у метаподії. Елементи цього ряду отримують свої назви в чисельному порядку, починаючи з медіального краю: 1-а, 2-а, 3-а, 4-а і 5-а кістки зап’ястка. В свійських тварин 4-а і 5-а кістки зап’ястка зазвичай зливаються в одну. Крім того, в жуйних 1-а кістка зап’ястка відсутня, а 2-а і 3-а також зливаються в одну кістку, в коня – 1-а кістка зап’ястка зустрічається не часто.

Схема 11.

Схема будови кісток базиподію

Вид тварин	Кістки зап’ястка	Кістки заплесна
Кінь	Cr Ci Cu Ca* І˚ ІІ ІІІ ІV+V**	Tal' Calc'' Cent''' І + ІІ ІІІ ІV+V''''
Велика рогата худоба	Cr Ci Cu Ca ІІ+ІІІ ІV+V	Tal Calc Сent І ІІ+ІІІ IV+V
Cвиня	Cr Ci Cu Ca І ІІ ІІІ ІV+V	Tal Calc Cent І ІІ ІІІ IV+V
Собака	Cr +Ci Cu Ca І ІІ ІІІ ІV+V	Tal Calc Cent І ІІ ІІІ IV+V

Примітка: * Cr – os carpi radiale; Ci – os carpi intermedium; Cu – os carpi ulnare; Ca – os carpi accessorium;

** І, ІІ, ІІІ, ІV і V кістки зап’ястка – os carpale primum, secundum, tertium, guartum et guintum;

' Tal – talus; '' Calc – calcaneus; ''' Cent – os tarsi centrale; '''' І, ІІ, ІІІ, ІV і V кістки заплесна – os tarsale primum, secundum, tertium, guartum et guintum;

˚– перша кісточка невелика, горохоподібна (може бути відсутня);

Кістки п’ястка представляють середню, найдовшу ділянку лапи. У класичному вигляді вона має п’ять кісток, рахунок яких ведеться, як і в дистальному ряду зап’ястка, з медіального боку: 1-а, 2-а, 3-а, 4-а і 5-а кістки п’ястка.

Для п’ястка характерно, що кістки, які лежать поряд, з’єднані одна з одною суглобовими поверхнями лише на проксимальних кінцях. Дистальні (пальцеві) кінці вільні, лише при редукції спостерігаються часткові зростання (кінь) і навіть повне злиття сусідніх кісток між собою (жуйні).

Дистальний кінець, який з’єднується з відповідним пальцем і сезамоподібними кістками, має суглобовий валик, поділений сагітальним гребенем на дві площадки. Гребінь простягається або по всьому суглобовому валику на його середині (свиня, жуйні, кінь), або розвинутий лише в його задній частині, передня ж вільна від нього і в розігнутому стані пальця не заважає руху в латеральний і медіальний боки (собака).

Явища редукції променів п’ястка спостерігаються як у пальцеходячих, так і копитоходячих тварин. У собаки на кисті є всі п’ять кісток, з яких 3-я і 4-а найдовші, 1-а – дуже коротка і зростається з 1-ою фалангою пальця. У свині розвинуті чотири кістки, причому 3-а і 4-а потовщені, довгі, 2-а і 5-а – дуже короткі, тонкі. В жуйних сильно розвинуті і зливаються в одну суцільну кістку 3-а і 4-а кістки п’ястка, внаслідок чого цей своєрідний масивний промінь називають «біговою» кісткою. Вона лише на дистальному кінці має два самостійних епіфіза 3-ї і 4-ї кісток, 1-а і 2-а кістки п’ястка зникли, а 5-а – представляє дуже короткий рудимент, з’єднаний з проксимальним кінцем 4-ї кістки. В коня сильно розвинута лише 3-а кістка п’ястка, 1-а і 5-а – відсутні, 2-а і 4-а – рудиментарні та прилягають, а з віком зростаються з 3-ю. Вони опускаються від проксимального кінця 3-ї кістки вниз, поступово тоншають і протилежного кінця її ніколи не досягають.

У типово побудованої кінцівки в ділянці пальців буває до п’яти кісток, які є продовженням променів п’ястка і рахунок їх ведуть також з медіального краю до латерального: 1-й, 2-й, 3-й, 4-й та 5-й пальці. У ссавців кожний палець, за винятком першого, складається з трьох члеників, які називаються фалангами: 1-а, 2-а і 3-я.

Далеко не всі ссавці опираються повністю всіма пальцями лапи. При явищах редукції більш масивні і довгі пальці та їх окремі фаланги, які повністю розвинуті та функціонують під час опори називаються основними, або опорними. Інші пальці, значно коротші та тонші основних, землі вже не досягають, їх називають редукованими, або висячими.

У великої рогатої худоби два основних пальця – 3-й та 4-й, а 2-й і 5-й – редуковані до маленьких висячих залишків (схема 12). У коня з п’яти залишився лише 3-й палець, його фаланги порівняно масивні. В свині є чотири пальця на грудній кінцівці, причому 1-й палець зник, 2-й і 5-й – висячі, не досягають землі, лише 3-й та 4-й – сильно розвинуті, останніми фалангами опираються об землю і є основними пальцями. В собаки, як пальцеходячої тварини, на грудній кінцівці розвинуто зазвичай п’ять пальців, причому 1-й – найкоротший, висячий, так як не досягає землі під час опори. Він має лише дві фаланги (2-у і 3-ю), а 1-а – зливається з 1-ю кісткою п’ястка.

Схема 12.