Заняття 4-2013

3. Число омилення – кількість їдкого калію (в мг), що йде на нейтралізацію вільних і звязаних з гліцерином жирних кислот в 1 г олії

Соняшник

культурний

Helianthus cultus Wenzl.

Фенологічні фази росту соняшнику

•проростання насіння

•сходи

•утворення листя

•диференціація (конуса наростання)

•бутонізація

•цвітіння

•формування насіння

•наливання насіння та дозрівання

Морфологічні

особливості

соняшнику

•коренева система

•стебло

•листки

•суцвіття

•квітки

•плід

Коренева система.

Основа кореневої системи - стрижневий головний корінь, який розвивається з первинного зародкового коріння (гіпокотиля) і проникає вертикально в ґрунт на глибину 2-3 м. Від стрижневого відходять досить міцні і сильно розгалужені бічні корінці, які утворюють 2-3 яруси.

Перший ярус розміщується близько від поверхні ґрунту (нижче кореневої шийки), спочатку горизонтально, а на відстані 10-40 см від головного кореня заглиблюється і йде майже паралельно йому на глибину до 50-70 см.

Другий ярус бічних, дуже розгалужених коренів відходить від стрижневого кореня на відстані 30-50 см від поверхні ґрунту. Вони заглиблюються у ґрунт під кутом і утворюють міцне сплетіння великої кількості дрібних корінців на глибині 90-100 см і більше.

Крім стрижневого кореня і його розгалужень соняшник утворює стеблові корінці, які відростають від підсім'ядольного коліна у вологому шарі ґрунту. Вони ростуть спочатку горизонтально і під невеликим кутом до вертикальної осі рослини, а на відстані 15-40 см заглиблюються та сильно розгалужуються. В суху погоду вони відмирають, а після навіть невеликих дощів знову відростають.

Коренева система соняшнику дуже “мобільна” і добре пристосована до використання вологи та поживних речовин з глибоких шарів ґрунту (150250 см). На будь-яке поліпшення агротехніки, зокрема внесення добрив, розпушення міжрядь, зрошення тощо,

він реагує збільшенням бічних коренів.

Стебло та поперечний переріз стебла соняшнику

Стебло. Культурні форми соняшнику мають пряме, дерев'янисте, нерозгалужене, зелене, кругле або ребристе стебло, вкрите жорсткими волосками. Висота стебла є сортовою ознакою, здебільшого 1,2-1,5 м, хоча може коливатись від 0,4 до 3,0 м і більше (у сортів силосного типу). Середина його виповнена губчатою тканиною.

Товщина стебла біля поверхні ґрунту найбільша (від 1,0 до 7,0 см в залежності від сортових особливостей) і поступово зменшується вгору (у 2 та більше разів у порівнянні з основою).

Умолодих рослин дуже чітко виражена геліотропічна реакція, тобто верхівка стебла, з фази “зірочки” і до появи перших язичкових квіток

укошика, повертається впродовж доби за сонцем. Ця реакція зберігається і в похмурі дні. З початком цвітіння геліотропічна реакція зникає, але майже усі квітучі рослини орієнтовані на схід.

Убільшості сортів під час достигання верхня частина стебла разом з кошиком нахиляється, проте по мірі висихання насіння стебло частково розпрямляється.

Листки рослин соняшника прості, черешкові без прилисників. Нижні 2-3 пари листків розташовані супротивно, решта - почергово. В межах одного сорту зустрічаються листки різні за характером поверхні листкової пластинки, конструкцією і навіть формою.

Пластинки листків цілокраї у нижніх та з зубчастими або пильчастими краями у решти листків. Жилкування листка перисто-петльовидне з трьома головними жилками.

Черешки більшості листків за довжиною приблизно дорівнюють довжині листкової пластинки. Усі листки вкриті короткими жорсткими волосками.

Суцвіття соняшника - багатоквітковий кошик у вигляді плескатого, випуклого або ввігнутого диска з обгорткою із декількох рядів змінених верхівкових листочків.

Кількість квіток, що закладається в суцвіттях, залежить, в значній мірі, від агроекологічних умов вже у перші 2-3 тижні після з'явлення сходів. За сприятливих умов закладається 1500-3000 квіток.