Заняття 3-2013

Соя культурна

Glycine max (L.)

Морфологічні

особливості

сої

•коренева система

•стебло

•листки

•квітки

•суцвіття

•плід

•насіння

За сприятливих погодних умов соя проростає за 8-12 діб. У цієї культури зоною швидкого росту є підсім'ядольна частина зародкового стебельця (гіпокотиль), тому сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту. Вони розкриваються, набувають зеленого кольору і здійснюють фотосинтез. Це дає можливість з'явитися парі супротивно розташованих примордіальних простих листків.

Корінь сої

Бульбочки

азотфіксуючих

бактерій

Коренева система сої стрижнева, з коротким головним коренем і великою кількістю довгих бічних коренів, які проникають в ґрунт до 2 м. Основна маса коріння залягає в орному шарі. За умов наявності в ґрунті відповідних видів бактерій та при спеціальній передпосівній інокуляції насіння активними штамами, на коренях сої утворюються бульбочки, що містять бактерії.

Завдяки симбіотичної активності останніх засвоюється азот з атмосфери, внаслідок чого в ґрунті залишається до 60 кг/га азоту.

Стебло опушене

Стебло без опушення (голе)

Стебло сої грубе, округлої (у більшості сучасних сортів) форми, але є сорти із фасційованим стеблом.

В залежності від генотипу сорту і умов вирощування висота стебла може бути від 25 см до 2 м . Діаметр стебла 4-22 мм, визначає схильність сорту до вилягання. Сорти з товстим стеблом, як правило, зернового напряму використання, з тонким -кормового.

Стебло сої має опушення різного кольору - від сірого до буро-коричневого, але зустрічаються сорти і без опушення, які більш уражуються хворобами і шкідниками.

У сої виділяють три типи росту стебла: індетермінантний (необмежений), напівдетермінантний, детермінантний (обмежений).

Стебло сої має бічні гілки, які утворюються із бруньок, розташованих у пазухах трійчастих та примордіальних листків, а у разі загибелі верхньої частини стебла - із сім'ядоль. Кількість гілок на рослині та висота їх прикріплення обумовлюється сортовою специфікою та густотою стояння рослин.

Листки сої складні, трійчасті, рідко з п'ятьма листочками, по стеблу розташовані почергово, крім перших двох - примордіальних, які є простими, супротивними.

Взалежності від сортової специфіки і умов вирощування кількість листків на одній рослині змінюється від 15 до 170 шт.

За кольором листки зеленого забарвлення, різних відтінків. Опушення листа густе. Довжина та забарвлення волосків опушення

різні та залежать від генотипу.

Форма листків досить різноманітна - від овальної до ланцетоподібної. Форма листочків може незначно змінюватися по ярусах рослини.

У більшості сортів при достиганні листя опадає. У окремих сортів відмічається достигання бобів при зеленому листі.

Всої відмічається геліотропізм листя - за допомогою особливого зчленування листочки роблять круговий рух.

Складні (трійчасті) листки сої

Суцвіття -

китиця з різною кількістю квіток - від 2-4 (малоквіткові) до 25 (багатоквіткові), які розташовані по одній (іноді попарно) у пазухах листків.

Квітки сої дрібні, зовні непривабливі, майже без запаху. В залежності від сорту вінчик квітки має біле, світлофіолетове або фіолетове забарвлення.

Для сої характерним є опадання квіток під час вегетації, що негативно впливає на урожай насіння. Ступінь опадання квіток залежить від генотипу сої та умов вирощування.

Соя належить до групи самозапильних рослин.

Плід сої – біб. Боби за формою прямі, зігнуті або проміжні. Довжина їх 2,5-7 см, ширина

0,5-1,5 см.

Кількість насінин в бобі залежить від сорту і складає 1-4, найчастіше 2-3 насінини. В межах одного сорту, як правило, формуються боби з однаковою кількістю насінин, але відмічають і виключення.

Забарвлення бобів може бути сірим, бурим, коричневим та чорним різної інтенсивності. Під впливом погодних умов

Боби сої зелені забарвлення може змінюватись (при дощовій погоді боби темнішають, при сухій - світлішають).

Боби на рослині розташовуються більшменш рівномірно.

Висота прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту коливається від 2-3 см до 20-25 см, в залежності від сорту та умов і технологій його вирощування.

Оптимальна висота прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту -10-15 см, що забезпечує ефективне механізоване збирання урожаю.

Боби сої стиглі

Насіння сої за формою може бути кулясте, округло-випукле, овальне, овальновидовжене, овально-плескате.

За основним забарвленням насіннєвої оболонки - жовте, жовтозелене, зелене, світло-коричневе, коричневе, темно-коричневе, чорне.

Насіння сої, крім основного забарвлення насіннєвої оболонки, може мати плямистість різної форми і кольору.

Насінина сої складається з зародка (2 % ваги насіння), двох сім'ядолей (90 % ваги насіння) та насіннєвої оболонки (8 % ваги насіння).

Місце прикріплення насінини з сім'яніжкою називають рубчиком.