Терморецепція (температурна чутливість)

Температурні рецептори шкіри відігра­ють важливу роль у процесах пристосу­вання організму до перепадів температури зовнішнього середовища. Вони викликають переважно виникнення місцевих суди­норухових реакцій у шкірі, зумовлюють сприймання температури середовища і створення температурного відчуття. Участь у регуляції температури тіла беруть лише холодові рецептори, які в разі тривалого і значного охолодження шкіри можуть через терморегуляторний центр посилю­вати процеси теплотворення в організмі

Терморецептори розташовані у шкірі, а також у деяких внутрішніх ор­ганах та різних відділах ЦНС і забезпечують виникнення відчуття тепла чи холоду, беруть участь у регулюванні теплообміну.

Розрізняють два типи терморецепторів:

• холодові (Колби Краузе),

• теп­лові (тільця Руффіні).

Крім шкіри терморецептори розміщені також у внут­рішніх органах; вони сприймають темпе­ратуру "ядра" тіла. Холодових рецепторів більше, ніж теплових, до того ж розташовані вони в епідермісі і відразу під ним, а теплові - у верхніх і середніх шарах власне шкіри.

Терморецепцію здійснюють вільні нервові закінчення, тобто це первинночутливі рецептори. Механізм стимулювання терморецепторів пов'яза­ний зі зміною їхнього метаболізму в залежності від дії відповідної темпе­ратури (зміна температури на 10 °С у 2 рази змінює швидкість перебігу ензиматичних реакцій).

За тривалої дії температурного подразника терморецептори здатні адаптуватися, тобто їх чутливість поступово знижується. Розрізняльний поріг терморецепторів становить 0,2 °С, тобто терморецептор реагує зміною електричної активності вна­слідок зміни температури на 0,2 °С.

Центр терморегуляції.

Інформація від терморецепторів шкіри і внутрішніх орга­нів про температуру поверхні тіла чи його ядра через бічні спинномозково-таламічні провідні шляхи надходить до гіпоталамуса, де розміщений центр терморегуляції, і до соматосенсорної зони кори великого моз­ку, де формуються температурні відчуття.

В гіпоталамусі йде обробка цієї інформації, проте головну роль у формуванні команд на запуск реакцій теплотворення чи тепло­віддачі відіграють центральні терморецеи­тори — нейрони присереднього передзорового ядра гіпоталамуса, безпосередньо сприймаючи температуру ліквору, що їх омиває. Їх роль у підтри­манні сталої температури тіла у 8 —10 разів більша, ніж периферичних терморецепторів. Центральні терморецептори так само, як і периферичні, поділяються на теплові й хо­лодові.

Структурно-функціональна організація ноцицептивної (больової) та антиноцицептивної (протибольової) систем, рівні оброблення інформації та фізіологічна роль.

Особливе значення серед інших видів чутливості має больова рецепція.

Біль мало інформує про зовнішній світ, але попереджає про небезпеку, яка нам загрожує, сприяючи збереженню цілісності організму, а часом і життя. "Біль - сторожовий пес здоров'я" - говорили древні греки. Біль вик­ликають ноцицептивні (nосеs - шкідливий) подразники (тобто ті, що уш­коджують цілісність тканин )

Поки біль попереджає організм про небезпеку, яка йому загрожує, про порушення його цілісності, він потрібен. Але, з іншого боку, біль може пе­ретворюватися у страждання, і тоді його бажано усунути.

Розрізняють два види болю - фізичний і психогенний. Біль може бути соматичним і вісцеральним.

Соматичний біль ділиться на :

• поверхневий (ви­никає у шкірі),

• - глибокий ( в м'язах, кістках, суглобах та сполучній тканині).

Вісцеральний біль виникає у внутрішніх органах. Відрізняється від соматичного як за інтенсивністю, так і за механізмом розвитку. Вісцераль­ний, як і глибокий біль, часто буває дифузним чи тупим, погано ло­калізується і має тенденцію іррадіювати у прилеглі ділянки.

У внутрішніх органах біль виникає:

а) у разі різкого розтягування органа (наприклад, кишок, жовчного міхура, під час потягування за брижі);

б) за умови утруд­нення відтоку крові (ішемії);

в) на тлі спазму непосмугованих м'язів.

В окремих випад­ках відчуття болю може виникати не там, звідки виходить больове подразнення.

Відбитий біль виникає при захво­рюваннях внутрішніх органів. Це відчуття, яке викликається больовим подразненням внутрішніх органів, локалізується не лише в цьому органі, а й у віддалених ділян­ках — па поверхні тіла. Такий біль проек­тується завжди на ті ділянки шкіри, які іннервуються від того самого сегмента спин­ного мозку, що й ушкоджений внутрішній орган (мал. 198). Оскільки більшість органів іннервується від кількох спинно­мозкових сегментів, то відбитий біль відчу­вається у кількох дерматомах — зонах Захар'їна-Геда

Так, за наявності захво­рювань серця людина відчуває біль у лівій руці, лопатці, епігастральній ділянці, захворювань шлунка - в ділянці пупка, якщо уражена діафрагма ­у потилиці або лопатці. За наявності ниркової кольки біль відчувається у яєчках і в ділянці груднини. Захворювання печінки, шлунка і жовчного міхура нерідко супроводжуються зубним болем. Подібний відбитий біль відіграє важливу роль у діагностиці різних захворювань.

Фантомний біль. Людина, у якої ам­путовано кінцівку, тривалий час і на­віть усе життя продовжує відчувати в ній біль. Причиною фантомного болю можуть бути механічні подразнення кінців пере­різаних нервів м'язами чи рубцями культі( кукси).