- •2 Розробка проекту технології жирових сумішей для виробництва бутербродної продукції
- •2.1 Сучасні тенденції у виробництві бутербродної продукції
- •2.1.1 Загальна характеристика бутербродної продукції, класифікація, сучасні тенденції з формування асортименту
- •2.1.2 Діагностика технологічного процесу виробництва бутербродної продукції
- •2.1.3 Аналіз технологічного процесу виробництва паст та соусів, що використовуються в технології бутербродної продукції
- •2.1.4 Сучасні засоби, спрямовані на збереження якості та безпеки бутербродної продукції
- •2.2 Організація, предмети, матеріали та методи дослідження
- •2.2.1 Організація, предмети та матеріали дослідження
- •2.2.2 Методи дослідження
- •Де η − в'язкість матеріалу, Па.С;
- •2.3 Розробка проекту технології жирових сумішей
- •2.3.1 Дослідження товарознавчо-технологічних властивостей шпика та його зміни протягом зберігання
- •2.3.2 Дослідження реологічних властивостей жирових сумішей на основі шпика
- •2.3.3 Розробка рецептурного складу та технології виробництва жирових сумішей
- •2.3.4 Дослідження показників якості та безпечності жирових сумішей
- •2.3.5 Розробка рекомендацій з використання жирових сумішей в технології бутербродної продукції
Де η − в'язкість матеріалу, Па.С;
р − навантаження, Н;
S − площа пластини, м2;
(γ2 – γ1) – зміна деформації в інтервалі часу (τ2 – τ1).
(2.4)
де − загальна деформація;
−оборотна деформація.
(2.5)
де n − кількість поділок шкали мікроскопа;
k − ціна поділок шкали мікроскопа, м;
δ − товщина зразка, м.
Мікробіологічні показники визначали відповідно до ГОСТ 9958-81 [ ].
Органолептичну оцінку проводили за методикою, розробленою Д.Е.Тільгнером [ ]. Для проведення аналізу відбирали проби по 5 зразків. Якість готових виробів оцінювали за 5-ти бальною шкалою з урахуванням коефіцієнта важливості. 5-ти бальна шкала охоплювала шість основних показників: зовнішній вигляд, колір на розрізі, консистенція, смак, запах. За розробленою таблиці кожному показнику якості відповідала його характеристика.
В основу оцінки органолептичних характеристик шпику нами покладено метод, рекомендований Російським науково-дослідним інститутом м'ясної промисловості [ ].
Всі експериментальні дані обробляли методом математичної статистики на ПЕОМ ІВМРС.
Оцінка похибки експериментальних даних і вимірювальних величин здійснювалися за методикою [ ]. При зіставленні експериментальних даних враховували стандартні помилки дослідів (коефіцієнт варіантності). При цьому проводили не менше п'яти паралельних дослідів, з яких знаходили середнє арифметичне (X) за формулою:
(2.6)
де Xі − сумарне значення показника X;
n – число визначень;
Середнє відхилення знаходимо за формулою:
(2.7)
Достовірність відмінності середніх арифметичних двох порівняльних рядів розподілу визначали за допомогою коефіцієнта tрасч., Які порівнювали з табличними значеннями коефіцієнтів Стьюдента. Для прийнятого рівня значущості Р = 0,05 і відповідного (n-1) ступеня свободи.
2.3 Розробка проекту технології жирових сумішей
2.3.1 Дослідження товарознавчо-технологічних властивостей шпика та його зміни протягом зберігання
Існуючий досвід переробки та використання шпику в м'ясній промисловості та підприємствах масового харчування показав недостатність його використання через відсутність раціональних технологій. В даний час в світі в середньому на душу населення припадає 11,5 кг тваринних продуктів в рік, що становить близько 60% від норми, рекомендованої медициною. Але й ті жири, які надходять в торгівлю і підприємства харчування використовуються не в належній мірі, асортимент страв з жировими продуктами, а особливо з тваринними жирами, обмежений.
Дефіцит вершкового і рослинних олій можна замінити на більш поширене сировина − тваринні жири. Так як свинарство є найбільш скоростиглим тваринництвом, то при переробці худоби на м'ясокомбінатах найбільша кількість накопичується саме свинячого жиру.
Завдяки вмісту незамінних жирних кислот, свинячий жир найбільш близький до рослинних жирів, тому що володіє не тільки високою харчовою, але і біологічною цінністю.
Фізико-хімічні, структурно-механічні властивості, загальний вихід шпику з різних частин туші залежить від вгодованості свиней, породи, виду відгодівлі і раціону. Хімічний склад шпику з різних ділянок свинячої туші наведено в табл.3.1.
Таблиця 3.1 – Фізико-хімічні властивості шпика на різних ділянках свинячої туші
Найменування показника |
Ділянка туші | |
хребтовий |
боковий | |
Сухі речовини, % |
7,04±0,03 |
5,86±0,03 |
Білок, % |
1,38±0,05 |
0,99±0,004 |
Жири, % |
91,56±0,4 |
93,08±0,4 |
Зола, % |
0,02±0,001 |
0,07±0,003 |
Кислотне число, мг КОН |
0,48±0,02 |
0,48±0,02 |
Перекисне число, % І2 |
0,07±0,0004 |
0,06±0,0003 |
Йодне число, % І2 |
59,96±0,2 |
58,02±0,2 |
Неомиляємі речовини, % |
171,23±5 |
172,78±5 |
Температура плавлення, °С |
36,09±0,1 |
35,98±0,1 |
Дані фізико-хімічних показників шпику наведені в табл. 3.1. відповідають вимогам нормативно-технічної документації, що пред'являються до основних і додатковими показниками якості тварин жирів.
Аналіз даних загального хімічного складу сала шпик, наведений в таблиці свідчить про потенційні можливості його використання в складі жирових сумішей. Багаторазовість дослідження різної сировини дозволила встановити, що хімічний склад сала шпик характеризується відносною стабільністю, що дозволяє виробити до об'єкта вимоги, подаються контролю як за складом, так і за властивостями.
Для розробки нових технологій жирових сумішей на основі шпику використовували подрібнена жирова сировина, тому слід враховувати ймовірність зміни основних хімічних показників подрібненого шпику в процесі короткострокового зберігання (табл.3.2).
Таблиця 3.2 – Зміни якості подрібненого шпику при зберіганні
Найменування показника |
Тривалість зберігання, днів | ||
0 |
5 |
10 | |
Температура зберігання t = (4±2)°C | |||
Кислотне число, мг КОН |
0,48 |
0,35 |
0,45 |
Перекисне число, % І2 |
0,007 |
0,003 |
0,008 |
Температура зберігання t = (-17±2)°C | |||
Кислотне число, мг КОН |
0,48 |
0,43 |
0,50 |
Перекисне число, % І2 |
0,007 |
0,003 |
0,008 |
Згідно з даними табл.3.2. можна зробити висновки, що кислотне число зразків, що зберігалися протягом перших 5-ти днів при температурі (5 +2) °С і контрольних зразків, що зберігалися протягом 15 днів при температурі (-18 +1) °С зменшувалася, мабуть за рахунок утворення летких жирних кислот. Потім показники якості шпику стабілізувалися і в наступні 10 днів (-I = 5 +2) °С і 30 днів (= -18 +1) °С незначно зростала.