50% Вартості поставленого товару імпортер сплачує грошима, а ще 50% -

зустрічною поставкою товарів, але цю зустрічну поставку він здійснює

авансом, попередньо, тобто до основної поставки.

Авансові закупки дають можливість експортеру спочатку одержати,

наприклад, матеріали, комплектувальні вироби (зустрічна поставка), а

потім виготовити товар та здійснити експортні поставки.

Контракти на основну поставку та на попередню поставку зв'язані між

собою таким чином, що закінчення виконання зобов'язань по зустрічній

авансовій поставці товарів е початком виконання зобов'язань по основній

поставці.

Експортер захищає свої інтереси включенням в основний контракт

зобов'язання імпортера надати фінансові гарантії виконання зустрічних

поставок (банківські гарантії, резервні акредитиви). Імпортер захищає

свої інтереси тим, що авансові поставки товарів по додатковому контракту

здійснюються тільки проти банківської гарантії належного виконання

зобов'язань на всю суму авансових поставок.

У деяких випадках набір товарів, які поставляються по авансових

закупках, може бути довільним. Сторона, зацікавлена в продажу своїх

товарів партнеру, спочатку закуповує у нього якісь товари, після чого

поставляє на цю суму свої товари.

8.Угода типу "офсет ", або джентльменська угода

Ці угоди не передбачають юридичного оформлення, тобто це свого роду , тобто це свого роду

"джентльменські" угоди. Це означає, що хоча угоди такого роду не містять

зобов'язання експортера, яке має законну силу відносно зустрічної

закупівлі, вони передбачають, що експортер згоден купувати товари в

імпортера у невстановленій кількості, причому ця частка відносно

експортної поставки часто перевищує 100%. Набір товар, які поставляються

за цими угодами, не ? довільним.

Угоди типу "офсет" зв'язані із дороговартісними урядовими програмами

закупівель військової техніки, літаків, обладнання для атомних станцій.

9.Угоди типу "світч", або угоди з передаванням фінансових зобов'язань

Змістом угод типу "світч" є передача експортером своїх зобов'язань із

зустрічної закупівлі третій стороні, як правило, спеціалізованій

торговій фірмі. Мета цих операцій:

1. Звільнити експортера від необхідності реалізації непотрібних йому

товарів, які йдуть за зустрічною закупкою.

2. Збалансування торгівлі між двома країнами, які мають двосторонні

клірингові угоди.

Таким чином, операції типу "світч" - це чисто фінансові реекспорт™

операції, зміст яких полягає у звільненні фірми від створення власного

збутового підрозділу для реалізації товарів, які не відповідають її

основному профілю.

Операції типу "світч" не е самостійною формою торгівлі, і тому вони

застосовуються у поєднанні з іншими операціями зустрічної торгівлі (крім

бартерної),

У розглянутих вите комерційних операціях немає жодного виробничого чи

технологічного зв'язку між товарами, якими обмінюються контрагенти.

Товарне наповнення зустрічних поставок ніяк не ув'язувалось із

специфікою товарі в первісного експорту і залежало від чисто ринкових

факторів. Наведені нижче операції з викупу застарілої продукції,

поставки на комплектацію та операції на давальницькій сировині створюють

передумови для появи тривалих стійких зв'язків між партнерам».

50. Ще глибоші та триваліші зв'язки між партнерами виникають, якщо зустрічна торгівля є частиною промислового співробітництва. У такому разі вона безпосередньо позв'язується із виробничо-збутовою сферою та утворює особливі види зустрічних поставок, до яких можна віднести:

• співробітництво на компенсаційній основі, яке включає прості та складні компенсаційні операції;

• виробниче кооперування, яке виступає у трьох основних формах - підрядного кооперування, договірної спеціалізації або розподілу виробничих програм та спільного , виробництва;

• франчайзинг товарів та послуг.

51. Міжнародна виробнича кооперація - це похідна форма міжнародного поділу праці, яка полягає в розвитку міжнародних виробничих зв'язків, що виникають та існують між міжнародно-спеціалізованими суб'єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих процесів.

Міжнародна виробнича кооперація об'єднує ресурси виробництва в єдиному організаційно-технічному процесі. Здійснення такого процесу у міжнародному масштабі передбачає' укладання відповідних контрактів та угод, котрі регламентують виробничо-технічні та торгово-економічні питання, а також вироблення адекватних форм і методів співробітництва.

Виділяють такі основні ознаки міжнародної виробничої кооперації:

- попереднє узгодження сторонами умов спільної діяльності;

- головним методом співробітництва є координація діяльності партнерів різних країн;

-  наявність промислових фірм, що належать різним країнам, в безпосередньому виробничому кооперуванні;

- закріплення в угоді головних об'єктів кооперування: готових виробів, компонентів та відповідних технологій;

- розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення  за  ними  виробничої спеціалізації,  виходячи  з основних цілей коопераційних домовленостей;

- безпосередній зв'язок здійснюваних партнерами взаємних чи односторонніх постачань товарів з реалізацією  виробничих програм у межах кооперування, а не як наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу.

52. Під торгово-посередницькими операціями у ЗЕД розуміють операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, що здійснюються за дорученням експортера чи імпортера незалежним посередником на основі спеціальних угод чи окремих доручень. Посередники - це особи, що з'єднують сторони, які бажають укласти угоду. Самостійна торгівля на зовнішніх ринках часто буває не під силу самим виробникам, тому вони й використовують посередників. В ролі останніх можуть виступати спеціалізовані посередницькі фірми або такі форми продажу, як торги, аукціони, біржі. Торгово-посередницькі фірми в юридичному відношенні не залежать від виробників і споживачів товарів. До них не відносяться дочірні підприємства, філіали і представництва іноземних компаній. Функції, які виконують посередницькі фірми, різноманітні. Вони пов'язані не тільки зі збутом і покупкою товару, але й охоплюють широке коло операцій і послуг, частково такі: -    пошук іноземних партнерів; -    вивчення ринку збуту; -    транспортування і страхування; -    кредитно-фінансове обслуговування учасників угоди; -    оформлення документів при укладенні угод; -    виконання митних формальностей; -    проведення рекламних та інших заходів для руху товару на зовнішні ринки; -    технічне обслуговування після продажу.

Головна мета залучення посередників полягає в підвищенні економічності зовнішньоторгових операцій.

В залежності від характеру взаємовідносин між продавцем чи покупцем і торговим посередником, а також від функції, яку виконує торговий посередник, можна виділити декілька видів торгово-посередницьких операцій: - операції по перепродажу, - комісійні, - агентські - брокерські.

Операції по перепродажу. Здійснюються торговими посередниками від свого імені і за свій рахунок. Це означає, що торговий посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем і стає власником товару після його оплати. У світовій торговій практиці розрізняють два види операцій по перепродажу.

Комісійні операції. Суть даних операцій полягає у здійсненні одною стороною, названої комісіонером, за дорученням другої сторони, названої комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер не купляє товарів комітента, а лише укладає угоди по купівлі-продажу товарів за рахунок комітента. Це означає, що комітент залишається власником товару до його передачі в користування кінцевого споживача.Таким чином, комісіонер являється посередником тільки з погляду комітента. Для третьої особи (покупця), з якою він за дорученням комітента укладає угоду, комісіонер являється стороною договору купівлі-продажу.

Агентські операції. Полягають в дорученні одною стороною, названої принципалом, незалежній від неї другій стороні, названій торговим чи комерційним агентом, здійснення фактичних і юридичних дій, пов'язаних з продажем чи покупкою товару на оговореній території за рахунок і від імені принципала. Агентські операції носять більш чи менш тривалий характер. Мінімальний термін агентської угоди, як правило, два роки. В ролі агентів можуть діяти навіть фізичні особи, але в більшості випадків - це юридичні особи, зареєстровані в торговому реєстрі. Незалежність агента виражається в тому, що він не знаходиться в трудових відносинах з принципалом і може здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду. Взаємовідносини між принципалом і агентом визначаються укладеною між ними агентською угодою, яка регулює загальні умови їх співробітництва, а поставка товару здійснюється за самостійними контрактами купівлі-продажу, підписаними з урахуванням посередницьких договорів.

Брокерські операції. Даний вид операцій полягає у встановленні через посередника-брокера контакту між продавцем і покупцем. Інакше кажучи, вони зводять зацікавлених продавців і покупців, самі при цьому не являються стороною в договорі і не приймають участі в ньому своїм капіталом. На відміну від агента брокер не являється представником, не знаходиться в договірних відносинах ні з одною із сторін і діє на основі окремих доручень. Брокер готує проект договору і направляє його сторонам для підписання, а потім передає кожній стороні належно підписаний екземпляр договору. Брокеру можуть бути доручені контроль за виконанням укладеного контракту і надання рекламацій. Він не стає власником товару і не уповноважений на одержання платежів. За свої послуги брокер одержує обумовлену, часто встановлену торговим звичаєм, винагороду. Брокери не мають права представляти інтереси другої сторони угоди і приймати від другої сторони комісію чи винагороду.

Суть орендної операції полягає в наданні одною стороною (орендодавцем) іншій стороні (орендатору) об'єкта оренди у виняткове користування на встановлений період за відповідну винагороду. Орендна операція здійснюється на основі орендного договору. На відміну від договору купівлі-продажу; при якому право власності на товар переходить від продавця до покупця, договір оренди зберігає за орендодавцем право власності на майно, здане в оренду, надаючи орендатору лише право на тимчасове користування цим майном. Міжнародні орендні операції поділяються на експортні й імпортні. Орендна операція, в якій орендодавець купляє об'єкт оренди в національної фірми і віддає в оренду іноземному орендатору, вважається експортною орендною операцією. Орендна операція, під час якої орендодавець купляє об'єкт оренди в іноземної фірми і здає в оренду національному орендатору, називається імпортною орендною операцією. Таким чином, характерною рисою міжнародної орендної операції являється участь в ній іноземного контрагента (чи орендодавця, чи орендатора, чи виробника-поставщика об'єкта оренди). Інакше кажучи, міжнародною орендною операцією являється така операція, сторони якої знаходяться в різних країнах. Що може бути об'єктом міжнародної оренди? Це: -    обладнання загального промислового призначення (стандартне й унікальне); -    транспортні засоби (вантажні автомобілі, літаки, вертольоти, судна, контейнери, спецвагони і т.д.); -    підйомно-транспортне та будівельне обладнання (навантажувачі, будівельні машини, підйомні крани та ін.); -    засоби обчислювальної техніки й обробки інформації; -    офісне й поліграфічне обладнання; -    товари споживчого призначення (автомобілі, холодильники, телевізори, відеотехніка і т.д.).

Суть орендних операцій полягає в тому, що: -    вони дозволяють одержати додаткові об'єми збуту продукції в умовах жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках; -    дають можливість орендатору застерегти себе від швидкого морального старіння обладнання: це особливо важливо для малих і середніх підприємств; -    дозволяють орендаторам одержати сучасне обладнання, не роблячи попередніх великих затрат. В міжнародній практиці існують різні види міжнародної оренди. В залежності від термінів розрізняють три види оренди: 1) довготривалу з терміном від 3-х до 5-ти років, інколи до 15 років, що отримала назву "лізинг"; 2) середньотривалу - від 1 до 2-3 років, названу "хайринг"; 3) короткотривалу з терміном від кількох годин до 1 року, що одержала назву "рентинг".

Об'єктом лізингу являються, як правило, офісне обладнання, будівельно-монтажні комплекси, технологічні системи, промислові підприємства. Страхування й технічне обслуговування здійснюється орендатором. Об'єктом хайрингу зазвичай являються транспортні засоби, дорожньо-будівельні та сільськогосподарські машини, монтажне обладнання, спортивні товари та ін. Страхування і технічне обслуговування здійснюється за домовленістю чи орендатором, чи орендодавцем. Об'єкт рентингу - це транспортні засоби, туристичні і спортивні товари короткотривалого користування. Страхування й технічне обслуговування при даному виді оренди входить в обов'язки орендодавця. Найбільше поширення в міжнародній торгівлі одержали лізингові операції.

54. Договір комісії – це двосторонній договір, тобто кожна сторона (комісіонер i комітент) має певні права та обов’язки. Сторонами за договором комісії виступають комітент, з одного боку, і комісіонер – з іншого. Згідно зі ст. 1011 нового ЦК, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Правочин – новий і поки що незвичний термін вітчизняного законодавства, визначення якого міститься у ст. 202 нового ЦК, відповідно до якого правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, фактично всі дії, здійснені на підставі цивільного законодавства, іменуватимуться правочинами (за «старим» цивільним законодавством, ці дії називаються угодами), але слід зазначити, що новела не є простою термінологічною заміною ключового позначення цивільно-правового інституту, а передбачає законодавчу зміну його змісту.

Як вчинення правочину, так і укладення угоди є поняттями значно ширшими, ніж укладення угод купівлі-продажу, але враховуючи те, що договір комісії в більшості випадків використовується у відносинах торгового посередництва, ми аналізуватимемо суттєві умови договору комісії на купівлю-продаж майна.

Договір комісії є консесуальним, адже він вважається укладеним з того часу, коли відповідно до закону сторони виявили взаємну згоду щодо всіх істотних умов договору. Права та обов’язки сторін за договором комісії виникають ще до передачі майна комітентом комісіонерові. Новий ЦК, на відміну від ЦК УРСР, чітко зазначає істотні умови договору комісії на купівлю-продаж майна. Так, згідно зі ст. 1012, це досягнення згоди щодо майна й ціни, за якою комісіонер має продати або купити товар.

Що до форми договору комісії, то слід звернути увагу, що в розд. 69 нового ЦК прямо не передбачено обов’язковість письмової форми договору комісії.

Але якщо звернутися до ст. 208 нового ЦК, то в ній зазначено, що в письмовій формі мають бути укладені:

1. правочини між юридичними особами;

2. правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 нового ЦК (правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення).

Договір комісії є оплатним. За надані комітенту послуги комісіонер одержує комісійну плату (раніше винагороду), розмір і порядок якої встановлюється договором. Відповідно до нового ЦК, право на винагороду в комітента виникає незалежно від того, чи було воно спеціально передбачено договором. Так, згідно з ч. 2 ст. 1013 нового ЦК, якщо договором комісії розмір плати не визначено, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи зі звичайних цін за такі послуги.

55. Консигнація (англ. “consignment”) – це операція з реалізації товарів, відповідно до якої одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту. Відповідно до цього визначення виконання договору консигнації здійснюється двома особами: консигнантом, який поставляє товар на склад для продажу, і консигнатором, який здійснює його продаж зі складу.

За загальними правилами юридичної практики договір консигнації застосовується при продажу машин, обладнання, запасних частин і вузлів, товарів широкого вжитку в тих випадках, коли важливо не пропустити оптимальний момент для продажу з точки зору ефективності угоди або коли важливе значення має фактор миттєвої поставки (наприклад, термінова поставка запасних частин для обладнання, яке вже знаходиться в експлуатації). Доречно також консигнаційним договором оформляти продаж товарів, які потребують попереднього огляду, ознайомлення потенційних покупців з правилами їх користування та застосування. На сучасному ринку машин і обладнання велику увагу приділяють технічному обслуговуванню, тому використання консигнаційних угод у таких випадках є досить ефективним, оскільки з консигнаційних складів продаються запчастини, й консигнатор нерідко організовує станції техобслуговування, ремонтні майстерні, консультації спеціалістів з експлуатації проданих машин, обладнання й засобів транспорту.

Як правило, за договором консигнації, крім зобов’язання реалізувати товар консигнанта, на консигнатора покладаються й інші обов’язки:

– проводити демонстрації й покази товару консигнанта;

– – якщо товаром є обладнання, то проводити його монтаж, наладку, організацію експлуатації;

– – надавати технічну допомогу особам, які придбали обладнання;

– – надавати консультації з питань експлуатації;

– – забезпечувати ремонт, заміну частин і вузлів проданої техніки;

– – систематично рекламувати товар;

– – інформувати консигнанта про стан і кон’юнктуру ринку.

– Консигнант же забезпечує консигнатора технічною та іншою документацією (перелік документів фіксується в договорі), рекламними матеріалами, надає кваліфікованих спеціалістів, а також проводить навчання.