Загальна

характеристика

орально для щурів 5000 мг/кг, ΙV гр.г.к.). Гарантований строк при- датності при дотриманні правил зберігання — до двох років з часу виготовлення.

Призначення та механізм дії. Санмайт — специфічний акари- цид контактної дії. Використовується для знищення рослиноїдних кліщів. Препарат можна змішувати з іншими пестицидами і агро- хімікатами, що не мають лужної реакції.

Санмайт зареєстрований і дозволений для використання в Укра- їні лише на яблуні. Норма витрати препарату — 0,5 – 0,9 кг/га. Ма- ксимальна кратність обробок — одна.

5.3. РОДЕНТИЦИДИ

Родентициди (зооциди) (від франц. rat — пацюк і лат. caedo — убиваю; від грец.

zoon — тварина, жива стать і лат. caedo — убиваю) — хімічні сполуки, що використовуються для знищення шкідливих гризунів.

Найбільше економічне значення має боротьба з пацюками, ми- шами, ховрахами та іншими гризунами, які завдають значної шко- ди сільськогосподарським культурам і запасам продукції протягом усього року. Високорозвинена нервова система робить їх поведінку цілеспрямованою, а значна рухливість визначає певну незалеж- ність від умов навколишнього середовища. Ведення сільського гос- подарства змінило характер життя гризунів і забезпечило їх достат- ньою кількістю корму.

У складських приміщеннях, трюмах суден пацюків і мишей мож- на знищити за допомогою фумігації з використанням відповідних препаратів. На фермах та у помешканнях їх знищують за допомо- гою отруєних принад. Більшість препаратів, які використовуються для знищення пацюків і мишей, — високотоксичні для інших теп- локровних тварин і людини.

Як родентициди використовуються неорганічні (фосфід цинку) та органічні сполуки. Найпоширеніші препарати синтетичного похо- дження. Їх перевага полягає в тому, що промисловість може виготов- ляти їх у вигляді стандартних препаративних форм.

Першим синтетичним органічним родентицидом була нафтилтіо- сечовина (анту, або крисид). У 50-х роках ХХ ст. було винайдено ро- дентициди — антикоагулянти крові. До цієї групи належали зооку- марин, неозорокес, ратиндан та інші. Протягом тривалого часу в Україні використовувалися варфарин, гліфтор, дифенакум, броди- фенакум, раток, ціанплав, білий миш’як (арсен) та ін.

Ідеальний родентицид має бути для гризунів приємним на смак і запах, не викликати у них ніякої підозри і пересторог, якщо для поглинання летальної дози необхідне повторне поїдання принади.

201

Із санітарно-гігієнічного погляду бажано викликати у гризуна ба- жання покинути приміщення до настання летального моменту. Токсична дія ротентициду має бути не дуже швидкою, щоб симп- томи отруєння не виникли у гризунів до поглинання летальної дози. Він має бути менш токсичним для домашніх тварин, особли- во для котів і собак, які можуть з’їсти мертвих гризунів. Сьогодні жоден із сучасних родентицидів не відповідає цим вимогам, тому необхідно враховувати не тільки механізм їх дії, а й біологічні осо- бливості гризунів.

Всі синтетичні родентициди об’єднані у дві групи, кожна з яких характеризується специфікою і механізмом дії препаратів на тва- рин. Це препарати гострої і хронічної дії (антикоагулянти). Препа- рати гострої дії характеризуються відносно швидким розвитком па- тологічного процесу в організмі при потраплянні до нього разової дози препарату. Перші симптоми отруєння можуть виявлятися вже через кілька годин після поглинання отруєної принади. Часто з швидким розвитком патологічного процесу у гризунів може виявля- тися настороженість і небажання повторного поїдання принади. До деяких швидкодіючих родентицидів у гризунів формується рези- стентність, у зв’язку з чим препарат стає малоефективним у зни- щенні тих чи інших їх видів.

Родентициди хронічної дії характеризуються тривалим (латент- ним, прихованим) патологічним процесом, уповільненим розвитком отруєння при регулярному поїданні принад, виготовлених на основі препаратів цієї групи. Діюча речовина таких препаратів кумулю- ється в організмі тварин і поступово, досягаючи летальної дози, спричинює їх загибель. При одноразовому введенні в організм, на- віть у значних кількостях, препарати цієї групи не виявляють пато- логічного ефекту, тим більше смертності.

Через тривалий латентний період ці препарати не викликають настороженості у гризунів і тому принади поїдаються декілька ра- зів, майже до повного відмирання особин. Біологічна ефективність боротьби з гризунами визначається не тільки токсичністю роденти- цидного препарату, а й багатьма іншими умовами, які тісно пов’язані з біологічними особливостями розвитку гризунів.

Всі родентициди є препаратами кишкової дії. Механізм токсич- ного впливу препаратів цієї групи різний і визначається діючими речовинами, на основі яких вони виготовлені.

Для знищення мишей у приміщеннях принади бажано виготов- ляти із різних зернових продуктів із додаванням до них прилипача, 2 – 3 % соняшникової олії. Доцільно застосовувати препарати, виго- товлені на основі кумарину, через те що миші, які мешкають у при- міщеннях, є більш стійкими до антикоагулянтів. Така принада приваблює мишей смаковими якостями, проста у виготовленні, збе- рігає тривалий час пестицидну токсичність і без застережень поїда-

202

ється ними. Для ймовірнішого знаходження гризунами отруєних принад їх необхідно розкладати в багатьох місцях приміщення. Міс- ця розкладання принад мають бути постійними, щоб гризуни звик- ли до них і регулярно їх відвідували.

При заселенні овочевих приміщень сірими пацюками (волого- любні) принади необхідно виготовляти із свіжорозпареної пшенич- ної каші з додаванням 2 – 3 % риб’ячого жиру або соняшникової олії і відповідного родентициду. Місця розкладання вибирають так, як і при боротьбі з мишами.

Протягом року отруєні принади використовуються двічі: восени, після завантаженням приміщень продуктами харчування і закін- чення міграції гризунів з відкритих місць, і навесні, до початку розмноження і розселення гризунів. Вибір продуктів для виготов- лення принад визначається залежно від видового складу гризунів, виду продукції, пори року.

Улітню пору як принада використовуються овочеві та гарбузові культури або водяні принади. У зимовий період у неопалюваних приміщеннях перевагу віддають принадам, що мають незначний вміст вологи і не замерзають. Хлібні принади можна використову- вати протягом цілого року. Препарати додаються до принад після того, як принаджувальний продукт буде повністю підготовлений до застосування. До принад, які виготовляються на основі кумарино- вих родентицидів, соняшникова олія не додається, тому що наявний

волії та зелених рослинах вітамін К сприяє розкладанню кумари- нових речовин на нетоксичні сполуки.

Усвійських тварин (свині, собаки) при найменшому подразненні хімічними речовинами, які потрапляють у шлунок, починається блювання, у зв’язку з чим вони разом з їжею викидаються з органів травлення і тварини не отруюються. Тривале збереження отруєної їжі в передшлунку жуйних тварин спричинює зниження токсичної дії хімічних речовин або вони повністю її втрачають. У пацюків і мишей блювальний акт відсутній.

У«Переліку» в Україні дозволені для використання такі роден- тициди: ракумін — 0,75 % п., ракумін — 0,0375 % принада, ратин- дан — 0,5 % п., ратиндан П-супер — 2,5 % п., ратиндан 0,5-супер — 2,5 % п., фосфід цинку — 80 % п., шторм — 0,005 % воскові брикети.

Поряд із родентицидами для захисту від гризунів широко вико- ристовуються препарати бактеріального походження (бактероден- цид) та деякі інші речовини.

5.3.1. Антикоагулянти крові

Препарати, які входять до складу цієї групи, виготовляються із сполук кумарину та індандіону. Вперше вони були створені і впро- ваджені в США. Механізм токсичної дії цих речовин полягає в по-

203

траплянні їх з отруєними принадами в організм гризунів, де вони інгібують утворення протромбіну, який спричинює згортання крові. Одночасно уражуються кровoносні судини тварин, а отруєні особини гинуть від внутрішнього кров’яного виливу, виходячи з приміщення у пошуках води.

Захисні реакції у тварин не формуються. Родентициди антикоа- гулянтної дії спричинюють типові хронічні отруєння. Токсична дія на гризунів сильніше виявляється при надходженні в організм ма- лих кількостей (доз) протягом тривалого часу, але одноразове по- глинання отруєних принад навіть з високою дозою препарату не спричинює їх смертність. Препарати цієї групи не придатні для ви- користання в польових умовах. Токсична дія антикоагулянтних препаратів інгібується вітаміном К, що міститься в зелених росли- нах, якими живляться гризуни в літній період.

		Діюча речовина — куматетраліл. Хімічна
	Ракумін
		назва діючої речовини — 4-гідрокси-3-

(1,2,3,4-тетрагідро-1-нафталеніл)-2Н-1-бензопіран-2-он. Виготовля- ється у формі 0,0375 % п. і 0,75 % п.

Технологія приготування отруєних принад і їх використання. Препарат є сумішшю зерна з діючою речовиною, яка становить 0,0375 % маси принади. Вимоги до виготовлення і використання — аналогічні родентициду ракумін — 0,75 % п.

Принади, виготовлені на основі кумарину, не мають репелент- них властивостей, тому у гризунів не виникає настороженості і при- нада поїдається тривалий час, що спричинює смертність особин че- рез 5 – 10 діб після потрапляння препаратів в організм. Діюча ре- човина впливає на процеси кровотворення. Зменшується кількість еритроцитів і гемоглобіну крові, що спричинює кисневе голодування тканин (аноксія), підвищується проникність стінок капілярів. З’їдання трупів гризунів, які загинули під впливом дії кумаринових препаратів, не спричинює отруєння у свійських тварин. Більшу чут- ливість до великих доз отрути виявляють свині і собаки.

При потраплянні кумаринових діючих речовин до організму лю- дини і свійських тварин антиотрутою проти них є вітамін К і препа- рати на його основі.

Зареєстрований і дозволений для використання в Україні.

		Діюча речовина — дифенацин. Хімічна
	Ратиндан
		назва діючої речовини — дифенілацетил-

індандіон. Виготовляється у формі 0,5 % п. Препарат не має смаку і запаху, у воді не розчиняється, добре розчиняється в органічних розчинниках. Температура плавлення — 146 – 147 °С. Має сильно виражені кумулятивні властивості. Гарантований строк придатності при дотриманні правил зберігання — до двох років з часу виготов- лення. Порівняно з принадами на основі кумаринових діючих речо- вин він менш токсичний для свиней, одноразова доза 20 мг/кг не

204

спричинює зовнішніх ознак отруєння. Кури легко переносять дозу 900 мг/кг. Найбільш чутливими до ратиндану є собаки і коти. При виготовленні принад не додається соняшникова олія та зелені рос- лини. Як антиотруйні речовини використовується вітамін К і пре- парати на його основі.

Технологія приготування отруєних принад і їх використання. Як принади використовують залишки хліба, висівки, борошно і різні види каш з додаванням 5 % препарату. Принади дозволено викори- стовувати у сховищах, коморах, житлових приміщеннях, тваринни- цьких фермах, кормоцехах, закритому ґрунті, господарських будів- лях.

Отруєні принади розміщують у місцях найбільшої активності гризунів, з мінімальною відстанню між місцями розкладання при- над 2 м, а порції поповнюють у міру їх з’їдання протягом 20 – 30 діб. Смертність настає після систематичного з’їдання отруєних принад через 5 – 10 діб. Якщо протягом 10 років використовувалися анти- коагулянтні препарати, дозу ратиндану підвищують до 8 %. Препа- рат токсичний тільки для мишей. Отруєні принади доцільно засто- совувати з листопада до квітня, коли умови існування для мишей є несприятливими і в продуктах живлення мінімальний вміст вітамі- ну К.

У літній спекотний період ратиндан можна використовувати для виготовлення водяних принад. Для цього в низькі плоскі посудини наливають води (не вище 5 см) і рівномірно розсівають препарат по поверхні води із розрахунку 3 г на 10 см2. З метою збільшення при- наджувальної дії до води додають цукор.

		Діюча речовина — дифенацин. Викорис-
	Ратиндан П-супер
		товують принади із вмістом діючої речо-

вини 2,5 % до маси принаджувального продукту. Механізм пести- цидної дії препарату і технологія приготування принад аналогічні 0,5 % п. ратиндану. Принади розкладаються порціями: для мишей – 10 – 20 г, для пацюків — 80 – 100 г. Додаткові порції принади дода- ються протягом 20 – 30 діб у міру їх з’їдання.

Зареєстрований і дозволений для використання в Україні.

		Діюча речовина — флокумафен. Хімічна
	Шторм
		назва діючої речовини — 4-гідрокси-3-

[1,2,3,4-тетрагідро-3-[4-[4-(трифлуорометил)фенілметокси]феніл]-1- нафталеніл]-2Н-1-бензопіран-2-он. Препарат представлений у ви- гляді готових воскових брикетів 0,005 % в.б. Їх дозволено використо- вувати у складах, сховищах, погребах, кормоцехах, теплицях, оран- жереях. Препарат знищує пацюків і мишей. Проти мишей окремі брикети розкладають на відстані близько 2 м один від одного в міс- цях активності гризунів, щоб забезпечити недоступність для людей і свійських тварин. Брикети поповнюють до трьох разів протягом 20 –

205

30 діб. Проти пацюків брикети розкладають по одному в кожну нору та по два – три брикети на відстані 5 м один від одного в місцях значного заселення. Принади поповнюють у міру їх з’їдання три – чотири рази з тижневим інтервалом.

У польових умовах використовується для знищення мишей. Бри- кети розкладають на відстані 10 – 15 м один від одного та по одному в кожну нору. Брикети поповнюють через 7 – 10 діб до досягнення бажаного ефекту. Гризуни гинуть через 3 – 10 діб.

Зареєстрований і дозволений для використання в Україні.

5.3.2. Похідні інших хімічних груп

		Діюча речовина — фосфід цинку. Хімічна
	Фосфід цинку
		формула діючої речовини Zn3P2. Виготов-

ляється у формі 80 % п.

Фізико-хімічні властивості і токсикологічно-гігієнічна характе- ристика. Фосфід цинку — порошок сіро-чорного кольору з характер- ним запахом часнику. Не розчиняється у воді, органічних розчин- никах, слабо розчиняється в маслах і лужних розчинах. У кислому середовищі (навіть слабкому) розчиняється з виділенням вибухоне- безпечного фосфіду гідрогену (водню). Під впливом вологи, соняч- ного світла фосфід цинку практично не руйнується.

Для теплокровних тварин — сильнодіюча речовина (СДР), яка має вибіркову токсичність (ЛД50 орально для мишей — 50, сірих

пацюків — 15 – 30, кролів і собак — 20 – 25 мг/кг). Гарантований строк придатності при дотриманні правил зберігання — до трьох років з часу виготовлення.

Сам фосфід цинку вогнебезпечний. Однак фосфід гідрогену (вод- ню), що виділяється при його розкладанні, в суміші з повітрям і ко- нтакті з нагрітими предметами здатний самозайматися і вибухати. Повільний розпад препарату відбувається під впливом вологи та вуглекислоти повітря, а також при змочуванні його водою, насиче- ною вуглекислотою. Фосфід гідрогену — газоподібна речовина, яка не має кольору і запаху, при вдиханні може спричиняти токсичні явища у тварин і людей. Тривале дихання отруєним повітрям в концентрації 10 мг/м3 може спричинити швидку загибель, а в кон- центрації 1500 мг/м3 — через 5 – 10 хв.

Призначення та механізм токсичної дії. Фосфід цинку — типо- вий родентицид. На гризунів (щурів, мишей, ховрахів, вовчків) діє через органи травлення як типовий шлунковий пестицид. Механізм дії фосфіду цинку полягає в тому, що, потрапивши з принадою до шлунку гризунів, він розкладається під впливом кислої реакції шлу- нкового соку з виділенням отруйного фосфіду гідрогену. Схематич- на реакція розкладання фосфіду цинку має вигляд

206

Zn3P2 + 6HCl → 2PH3 + 3ZnCl2.

При повному розкладі з 1 г фосфіду цинку виділяється близько 260 мг фосфіду гідрогену. Останній порушує в організмі обмін речо- вин, токсично впливає на нервову систему, печінку, нирки і кров тварин. Пацюки, що мають більш кислий шлунковий сік, гинуть значно швидше, ніж миші, кислотність шлункового соку яких ниж- ча. Смертельна доза його для сірого пацюка дорівнює 15 – 20 мг на 1 кг живої ваги або ж відповідно 2,5 – 3 мг на одну тварину. Фосфід цинку не має неприємного присмаку. Своїм характерним запахом він навіть приваблює гризунів, які з’їдають отруєні принади актив- ніше, ніж неотруєні.

Стійкість гризунів до фосфіду цинку залежить від маси, фізіоло- гічного стану, віку і видових особливостей. Особини з високою жит- тєдіяльністю є більш стійкими до отруєння. Видова стійкість гризу- нів здебільшого пов’язана з особливостями їх живлення. Значна стійкість і відповідно невелика біологічна ефективність фосфіду цинку проти ховрахів пояснюється меншою кислотністю їх шлунко- вого соку. Кількість виділення у шлунок кислоти залежить від складу і якості корму, часу його надходження у шлунок. Встановле- но, що чим привабливіша для гризунів принада, тим вища кислот- ність у шлунку і тим швидше відбувається отруєння. Виготовлені принади не повинні мати кислого середовища.

Фосфід цинку дозволено використовувати в промислових об’єк- тах, у складських приміщеннях нехарчового призначення. Норма витрати фосфіду цинку — 25 г на 1 кг кормової суміші — принади. Для пацюків і мишей — 3 – 5 %, а ховрахів — 15 % маси принаджу- вального продукту. Препарат можна використовувати і у вигляді принад для обпилювання поверхні води із розрахунку 500 мг на

100 см2.

Поновлення отруєних принад на основі фосфіду цинку сприяє формуванню у гризунів захисних реакцій незалежно від заміни принаджувального продукту. Існує пряма залежність між триваліс- тю строків живлення і формуванням захисних реакцій у гризунів до препарату. В окремих інструкціях рекомендується поновлення от- руєних принад на основі фосфіду цинку проводити не раніше ніж через 100 діб.

Для більш тривалого збереження токсичної дії принади виготов- ляють на жировій основі. За принаджувальний продукт використо- вують зерно чи борошно. Враховуючи високу токсичність фосфіду цинку для ссавців, під час роботи з отруєними принадами необхідно суворо дотримуватися всіх вимог, передбачених спеціальними ін- струкціями.

Під час роботи з фосфідом цинку не можна вживати яйця, жири, молоко. При отруєнні препаратом необхідно пити 1%-й розчин мід-

207

ного купоросу (по чайній ложці через кожні 5 хв) до настання блю- вання. Після закінчення блювання слід випити сольовий розчин (одна столова ложка глауберової солі на одну склянку води). Забо- ронені олія, а також молоко, масло та інші жири, які тільки погір- шують стан потерпілого, бо прискорюють всмоктування препарату в організм через стінки шлунка.

При отруєнні вільним фосфідом гідрогену корисне вдихання кис- ню або ж, принаймні, чистого повітря, тепло, внутрішньовенне вве- дення 10 – 20 см3 40%-го розчину глюкози з 300 мг аскорбінової кислоти.

5.3.3.Санітарні правила та вимоги при виготовленні

ізастосуванні отруєних принад

Готувати і застосовувати отруєні принади дозволяється тільки спеціально підготовленим бригадам за приписами та Інструкцією Міністерства аграрної політики, погодженими з Міністерством охо- рони здоров’я України.

Пестициди, які використовують в отруєних принадах для гризу- нів, високоотруйні для людини і тварин і робота з ними потребує суворого дотримання заходів безпеки і норми витрати препарату.

Отруєні принади готують у спеціально виділеному приміщенні, обладнаному витяжною шафою, із цементною або вкритою кераміч- ною плиткою підлогою або на майданчиках із твердим покриттям на відкритому повітрі.

Поблизу майданчика повинен бути навіс або намет для збері- гання засобів індивідуального захисту, умивальник і шафа для ми- ла і рушників. Питну воду доставляють у спеціальному бачку з кра- ном і кришкою, закритою на замок.

Готування принад повинно проводитися в спеціальних змішува- чах або в пристосуваннях, допустимих для виготовлення на місцях.

Принади зсипають у паперові або поліетиленові мішки з напи- сом.

При приготуванні і після закінчення робіт всі особи, що мали кон- такт з пестицидами або отруєними принадами, повинні вимити ру- ки й обличчя з милом, рот прополоскати чистою водою.

Отруєні принади розкидають спеціальними наземними маши- нами й апаратурою (РПГ-100, СЕП-100 та ін.). Забороняється засто- сування фосфіду цинку авіаметодом. При розкиданні або розкла- данні принад вручну використовують дозувальні мірки (ложечки, кухлики тощо).

Невикористані отруєні принади здають під розписку в основний склад пестицидів на зберігання або передають іншому господарству, що проводить боротьбу з гризунами.

208