19. Соціальний конфлікт в драмі м. Старицького «не судилось» («панське болото»)

Основним конфліктом п’єси «Не судилося» є конфлікт між «панським болотом» – поміщицькою мораллю, і чесними, високоморальними, духовно багатими простими селянами. Він має соціально-психологічний характер і розвертається декількома лініями. Найголовніша з них – це трагічна історія любові між чистою душею, щирою в почуттях сільською красунею Катериною й паничем Михайлом. Другою сюжетною лінією є зображення конфлікту між батьком Михайла, багатим паном Іваном Андрійовичем, і селянською громадою. Зрештою, важливим є й розбіжність між показним народолюбством Михайла, його фальшивим, поверхневим українофільством і теперішньою суттю панича, для якого власні егоїстичні інтереси вище за все. Спостерігаючи, як розвертаються події, як дозволяється конфлікт, особлива увага звертається на мову багатіїв: на те, як у ній розкриваються характери героїв, їх індивідуальні й типові риси, внутрішній світ, теперішня, глибинна сутність. У п’єсі основна увага відведена образу панича Михайла. Саме він повніше всього представляє «панське болото», розкрити сутність якого й була мета автора. М. Старицький майстерно побудував язикову партію Михайла. Кожна репліка, а часто й окреме слово характеризують цієї людини. Вдумаємося, наприклад, у першу ж репліку Михайла: «Славно покачатися в траві після купання й затягтися сигарою! Чорт його знає, якось мене лінощі обсіли: сьогодні вже й у школу не пішов. І із цією дрібнотою нудно… ». Здається, небагато й сказано. Але придивитеся, як виразно окреслюється, нехай поки що й пунктиром, характер панича – «народолюба».

20. Образ івана барильченка як розвиток теми творчої інтелігенції в українській літературі. На основі п’єс «житейське море» і «суєта» і. Карпенка-карого

Провідна ідея трилогії - заклик до трудового, «натурального» життя, позбавленого штучних умовностей, відстоювання здорової моралі, засудження паразитизму і «суєтних» прагнень.

У «Суєті» Карпенко-Карий гостро і дотепно висміює мораль буржуазної інтелігенції, що, потрапивши в полон кар’єристських прагнень, втратила «натуральність» своєї поведінки, відірвалась від народу. В такому плані розкриваються образи вчителя гімназії Михайла Барильченка і його брата, кандидата прав, Петра.

Але моральних покручів драматург бачить не лише серед освічених людей. Невіглас і хвалько унтерофіцер Тарас Гупаленко, заможний селянин Терешко Сурма, який прагне вивести свого Матюшу «в пани», - також захоплені нікчемною житейською суєтою: намагаються показати себе не такими, якими вони є насправді.

Сила «Суєти» - в її гострій комедійності, в майстерному використанні засобів соціальної сатири.

Проблема мистецтва, частково порушена в «Суєті», стала основною в комедії «Житейське море», де показано сценічну діяльність одного з персонажів першої частини трилогії - талановитого актора Івана Барильченка. Використовуючи власні спостереження, драматург зумів глибоко розкрити залежність митця в буржуазному суспільстві від «грошового мішка». В комедії засуджується розтлінний вплив буржуазної моралі акторів. Автор показує, як чесні, талановиті митці, до яких належить і сам Іван Барильченко, пориваються звільнитись від пут деморалізуючого оточення і присвятити свої сили служінню справжній красі і правді життя.

«Суєта» і «Житейське морс» - останні завершені твори Карпенка-Карого. Чимало інших творчих задумів письменника не були здійснені.