32. Вплив легуючих елементів на умови проведення термічної обробки сталей.

Всі легуючі елементи підвищують міцність.

Легуючі елементи, які утворюють карбіди, подрібнюють зерно при кристалізації.

Корозійної стійкості, жаростійкості (окалиностійкості), жароміцності, теплостійкості легуючі елементи надають лише при значній кількості в сталях (хром 8-13%, нікель 8-12%, вольфрам, молібден понад 5%).

Окремі хімічні елементи:

Хром — при кількості більше ніж 13% надає корозійної стійкості, понад 5% — жаростійкості.

Нікель — одночасно з міцністю підвищує ударну в'язкість, а також жароміцність (понад 8%).

Кремній — в ресорно-пружинних сталях надає пружності, а у високотемпературних сталях — жаростійкості.

Марганець — сприяє росту аустенітного зерна при перегріві.

Вольфрам і молібден — утворюють важкорозчинні карбіди і за значної кількості (понад 5%) надають сталі теплостійкості.

Титан і ванадій — переважно для подрібнення зерна і стримання його росту при нагріванні.В корозійно-стійких сталях титан запобігає міжкристалітній

корозії, алюміній підвищує твердість при азотуванні, а також жаростійкість.

33,Характеристика нікелевих, хромистих, і хромо нікелевих сплавів

Здатність нікелю розчиняти в собі значну кількість інших металів зберігаючи при цьому пластичність привела до створення великого числа нікелевих сплавів. Корисні властивості нікелевих сплавів певною мірою обумовлені властивостями самого нікелю, серед яких поряд із здатністю утворювати тверді розчини з багатьма металами виділяються феромагнетизм, висока корозійна стійкість в газових і рідких середовищах, відсутність алотропічних перетворень.

35, Корозія сталей. Корозостійкі і нержавіючі сталі. Легуючі елементи і маркування.

Коро́зія мета́лів — процес хімічного руйнування металів і сплавів при їх взаємодії з зовнішнім середовищем: повітрям, водою, розчинами електролітів тощо. До основних видів корозії відносять хімічну, електрохімічну, а також біологічную

Хімічна корозія відбувається в середовищах, які не проводять електричного струму.

Електрохімічна корозія більш поширена і завдає значно більшої шкоди, ніж хімічна. Вона виникає при контакті двох металів у середовищі водних розчинів електролітів. 

Нержавіючі сталі за хімічним складом поділяють на дві основні групи: хромисті та хромонікелеві.

Неіржавні сталі мають високу корозійну стійкість у хімічно активних газових і рідких середовищах. Висока корозійна стійкість цих сталей забезпечується великим вмістом хрому, нікелю і мангану. Неіржавна сталь, яка добре протистоїть корозії та окисненню, містить приблизно 13...19% хрому і 8... 13 % нікелю.

Хромисті неіржавні сталі 08X13, 12X13, 20X13 Сталі марок XI7, Х28, Х25Т належать до феритного класу, а тому термообробкою зміцнити їх не можна. Призначені в основному для виготовлення деталей штампуванням.

Хромонікелеві неіржавні сталі додатково легують титаном, молібденом, ніобієм і деякими іншими елементами (Х18Н9Т, Х16Н15МЗ та інші).

Сталі марок 10Х17Н13М2Т, 10Х17Н13МЗТ застосовують у середовищах підвищеної і високої агресивності для виготовлення зварних виробів, які працюють в азотних, кислотних і азотнокислих середовищах за підвищених температур.