Валютні котирування
Встановлення валютного курсу, визначення співвідношення двох валют називається валютним котируванням.
На валютному ринку діють два методи валютної котирування: пряма і непряма (зворотна). У більшості країн застосовується пряме котирування, при якій курс одиниці іноземної валюти виражається в національній валюті.
Котирування валют може бути офіційною і ринковою.
Офіційну валютну котирування здійснює держава (центральний банк). Офіційний валютний курс використовується у валютних операціях держави, для митних цілей, при складанні платіжного балансу.
У країнах з жорсткими валютними обмеженнями офіційний валютний курс встановлюється або чисто адміністративним шляхом по відношенню до однієї або декількох валют, або на рівні біржового курсу із зазначенням меж відхилення біржового курсу від офіційного (валютний коридор). При загрозі відхилення біржового курсу від офіційного за встановлені межі ЦБ проводить валютну інтервенцію, т. Е. Продає або купує іноземну валюту за національну на валютній біржі.
У країнах, де валютні обмеження відсутні або незначні, центральні банки просто фіксують курси, що складаються на ринку і в результаті валютної інтервенції (при керованому плаванні). У країнах, де функціонують валютні біржі, офіційні валютні котирування щодня встановлюються на основі зіставлення наявних заявок на купівлю-продаж валют на даній біржі та інших валютних біржах. Незважаючи на те, що більшість операцій здійснюється поза біржами на міжбанківському валютному ринку, офіційні біржові котирування зберігають своє значення як орієнтир для всього валютного ринку.
Ринкове котирування здійснюється на позабіржовому валютному ринку в країнах, де валютні обмеження відсутні або незначні, найбільшими комерційними банками (маркет-мейкерами). Всі інші банки звертаються за котируванням до них. Міжбанківський валютний курс коливається навколо біржового.
У країнах з жорсткими валютними обмеженнями ринкової котирування не існує, і всі операції проводяться за офіційними курсами.
Банк Росії визначає офіційний курс рубля до долара США за результатами торгів на ММВБ. Офіційні курси інших валют встановлюються на основі співвідношення цих валют з доларом і курсу рубля до долара (т. Е. Курси рубля до інших валют є крос-курсами). Час від часу Банк Росії здійснює купівлю-продаж доларів США на ММВБ з метою стабілізації курсу рубля. Особливість валютного ринку Росії полягає в існуванні ринкового міжбанківського курсу при наявності безлічі валютних обмежень. Валютні операції в Росії здійснюють тільки уповноважені комерційні банки, т. Е. Кредитні установи, що мають ліцензії ЦБ РФ на проведення валютних операцій.
В операціях на міжбанківських валютних ринках переважає котирування по відношенню до долара США. Для торгово-промислової клієнтури котирування валют банками зазвичай базується на крос-курсі. Крос-курс означає певне співвідношення двох валют, яке випливає з їх курсу по відношенню до третьої валюти (зазвичай до долара США).
Банки котирують курси продавця і покупця. Курс продавця - це курс, за яким банк готовий продати котирувану валюту, а за курсом покупця банк готовий її купити. При прямій котирування курси продавців завжди вище, ніж курси покупців. Різниця між ними (маржа) становить прибуток банку. Чим менше обсяг угоди і більше ризик, тим більше маржа.
В офіційних бюлетенях можуть публікуватися обидва курсу, один з них, середні курси. Середній курс - це середньоарифметичне курсів продавця і покупця. Середній курс продавця - це середньоарифметичне середнього курсу і курсу продавця. Середній курс покупця продавця - це середньоарифметичне середнього курсу і курсу покупця.
На валютний курс рубля впливають багато чинників:
Темп інфляції, при цьому чим вище темп інфляції, тим нижче курс рубля. У зв'язку з цим розрізняють номінальний і реальний валютні курси;
Купівельна спроможність валют. Чим вона вища, тим вище валютний курс;
Стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, пасивний - її зниження;
Різниця процентних ставок у різних країнах. Підвищення процентних ставок стимулює приплив капіталів у країну, зниження процентних ставок - відплив капіталів;
Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. Якщо курс валюти знижується, то банки намагаються її позбутися, що ще більше погіршує позиції ослабленої валюти;
Ступінь використання валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках. Рубль є частково конвертованою валютою. Він конвертується всередині країни. У червні 1996 р введена конвертованість рубля по поточних операціях;
Прискорення або затримка світових платежів. Якщо очікується зниження курсу національної валюти, то імпортери прискорюють платежі в іноземній валюті; при зростанні курсу національної валюти імпортери затримують платежі в іноземній валюті;
Ступінь довіри до валюти на світовому та національному ринках; вона залежить від стану економіки, політичної обстановки в країні; ступінь довіри до рубля низька, про що говорить доларизація економіки;
Валютна політика, т. Е. Державне регулювання валютного курсу. У Росії проводилася політика жорсткої стабілізації курсу рубля за допомогою валютних інтервенцій і валютного коридору. Штучне стримування падіння курсу рубля проводилося за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик і супроводжувалося різким скороченням золотовалютних резервів Центрального банку. Логічним завершенням цього процесу стали девальвація рубля і відмова від валютних інтервенцій. Курс рубля став плаваючим.
Низький курс валюти характерний для відносно небагатих країн. Він є частиною стратегії швидко наздоганяючого зростання, оскільки дозволяє стимулювати експорт, створювати валютні резерви, збільшувати заощадження, що при правильній політиці повинно призвести до зростання інвестицій в економіку. Такої стратегії дотримуються Японія, Сінгапур, Гонконг, Китай, Південна Корея.