Офіційні золотовалютні резерви світу
Фізичні особи, компанії, організації і держава частину своїх фінансових ресурсів звертають в резерви, т. Е. Активи, зберігаючі для можливих майбутніх витрат. При аналізі світових фінансів увагу приділяють насамперед резервам, які складаються переважно з іноземної валюти та золота, і особливо тим з них, що належать державі, т. Е. Офіційним золотовалютним резервам. Вони зберігаються в центральних банках, інших фінансових органах країни і в МВФ (як внесок країни).
Офіційні золотовалютні резерви (ЗВР) призначені для забезпечення платоспроможності країни за її міжнародним фінансовим зобов'язанням, насамперед у сфері валютно-розрахункових відносин. Інше важливе завдання ЗВР - вплив на макроекономічну ситуацію в своїй країні, для чого на внутрішньому валютному ринку держава продає і купує іноземну валюту. Такі угоди називаються валютними інтервенціями і призначені для зміни ринкового попиту та пропозиції на національну та іноземну валюту і підтримки (зміни) на цій основі їх обмінного курсу.
Існує загальноприйнятий мінімум офіційних ЗВР - тримісячний обсяг імпорту товарів і послуг. У Росії золотовалютні резерви в останні роки коливаються в діапазоні 12-24 млрд. Дол., А до середини 2001 вони досягли 33 млрд USD, т. Е. Дорівнюють двох-тримісячної величиною російського імпорту товарів і послуг.
Величина всіх ЗВР світу становить 1,7 трлн дол. Приблизно половина їх зосереджена в розвинених країнах, насамперед у США (понад 70 млрд дол.), Японії (понад 225 млрд дол.), Німеччини (понад 80 млрд дол.). З країн, що розвиваються найбільш великі ЗВР є у Бразилії (приблизно 50 млрд. Дол.) І Мексиці (близько 25 млрд дол.). Одними з найбільших ЗВР в світі в своєму розпорядженні Китай, до його власних 140 млрд дол. Перейшли 80 млрд дол. ЗВР Гонконгу. Великі ЗВР Тайваню (близько 90 млрд дол.) І Сінгапуру (більше 80 млрд дол.).
Близько 31 тис. Тонн чистого золота становить така частина ЗВР, як монетарне золото, т. Е. Золото в державних сховищах. Цей офіційний золотий запас повільно скорочується в останні десятиліття, так як золото майже витіснене із міжнародних валютно-розрахункових відносин, хоча і залишається високоліквідним товаром, який швидко можна звернути в будь-яку валюту. Якщо на початку XX ст. ЗВР світу складалися переважно з золота, то зараз на нього припадає незначна частина офіційних ЗВР світу. Найбільший золотий запас традиційно мають США, однак і він зменшився з 15 тис. Т в 1961 р до приблизно 8 тис. Т в останні роки. Золотий запас в 2,5-3,5 тис. Т мають Німеччина, Франція, Швейцарія. У Японії та Китаї він набагато менше - кілька сотень тонн.
Зменшився і золотий запас Росії. Якщо в 1953 р він становив 2050 т, в 1985 г.-719,5 т (СРСР), то в 90-і роки він становив у середньому 300 т.
Ще менша частина ЗВР складається з особливою міжнародної валюти - спеціальних прав запозичення (SDR) і так званої резервної позиції в МВФ. Спеціальні права запозичення були емітовані МВФ для країн - учасниць Фонду як спеціальної міжнародної валюти для розрахунків між державами. Однак SDR не змогли потіснити долар та інші ключові валюти в міжнародних валютно-розрахункових відносинах і в офіційних резервах, тому їх було випущено в 1970-1980 рр. на суму, приблизно рівну 30 млрд дол., а потім їх випуск взагалі припинився. Більш вузькі цілі переслідує резервна позиція в МВФ, т. Е. Право на одержання від нього кредиту на першу вимогу в рахунок частки країни у резервах Фонду. Загальна величина цієї резервної позиції близька до 70 млрд дол.
Таким чином, офіційні ЗВР світу на 3/4 складаються з іноземних валют. Частина цієї валюти зберігається без руху, частина вкладена в високоліквідні іноземні державні цінні папери або на депозити в іноземних банках, що приносить додатковий дохід власникам і розпорядникам офіційних ЗВР (зазвичай це центральні банки і (або) міністерства фінансів). У Росії основна частина офіційних ЗВР знаходиться в розпорядженні Центрального банку РФ, менша - у розпорядженні Міністерства фінансів РФ (переважно це монетарне золото).
У разі нестачі фінансових ресурсів в країні, в тому числі через негативного сальдо платіжного балансу (т. Е. Коли країна переводить за кордон більше коштів, ніж заробляє там), держава воліє не витрачати свої ЗВР, а запозичувати за кордоном позичковий капітал (позики, кредити, позики, гранти). Подібні запозичення складають значну частину міжнародного руху капіталу. Вони здійснюються на комерційних або пільгових умовах. В останньому випадку говорять про фінансову допомогу (зовнішньої допомоги). До неї вдаються переважно розвиваються, і держави з перехідною економікою, хоча фінансова криза кінця 1990-х змусив вдатися до такої допомоги і нову індустріальну країну - Південну Корею.