Освітологія хрестоматія
.pdfРОЗДІЛ ІV. Управління освітою
Сьогодні існують два принципово різні підходи до того, що вкладається в поняття та зміст управління. Перший – це як управлінська діяльність, другий – як процес. Управлінська діяльність являє собою відношення суб’єкта до об’єкта управління, що завжди і скрізь конкретно задане. Якщо розглядати управління як процес, зміст цього поняття можна з’ясувати за допомогою характеристик процесу управління, при цьому досліджуються дані, структурні особливості процесу, послідовність зміни стадії розвитку, сукупність послідовних дій з метою досягнення певного результату. Ці дії називаються управлінськими функціями і вони спрямовані на об’єкт управління.
Будь-яке управління можна представити як циклічний процес послідовного звертання до трьох операторів – ідентифікації, прийняття рішень і дія суб’єктів управління за відповідними функціями (дії).
Під функціями управління розуміється певний вид управлінської діяльності, об’єктивно необхідний для забезпечення цілеспрямованого впливу на об’єкт управління.
Функції управління відповідають на питання, що потрібно зробити в підсистемі управління, щоб процес управління був найбільш ефективним. Таким чином функція – це ще не сама діяльність, а лише потенційна можливість діяльності, визначення необхідного змісту діяльності.
Вибір функції має важливе значення для вирішення теоретичних і практичних питань управління навчальним закладом. <...>
Досить важливим є включення в процес управління навчальних закладів фахівців різних рівнів та замовників, які є споживачами випускників цих навчальних закладів. <...> Замовник міг би сформулювати, які показники якості він хотів би отримати від випускника вищого навчального закладу, але, на жаль, дуже рідко вони задають конкретні вимоги та пропозиції, і лише через деякий час роботи випускника на підприємстві замовники оцінюють якість навчання. Тому, в основному, відповідальність за якість підготовки фахівців покладається на управлінських працівників навчальних закладів, їх здібності та володіння сучасними методами управлінської діяльності.
501
ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
Методи управління освітнім закладом
<…> Кожен етап розвитку суспільства зумовлює відповідні йому особливості управління внутрішнім життям. На сучасному етапі до таких особливостей належать:
1.Зміна підходів при оцінюванні діяльності навчального закладу.
Означає створення національної системи діагностики й оцінювання діяльності, орієнтацію на оцінювання лише за результатами навчання, вивчення рівня розвитку особистості, оцінювання результатів роботи окремих педагогів, а також зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти.
2.Демократизація управління передбачає створення належних умов для реалізації мети діяльності, пріоритетність вирішення питань макротехнології (цілісної системи роботи навчального закладу і внутрішнього управління) над мікротехнологіями, (методиками проведення педрад, вчених рад, нарад, написання наказів тощо).
3.Зміна кадрової ситуації. Поява в навчальних закладах психологів, соціальних педагогів, наукових і методичних працівників вимагає вирішення нових управлінських завдань, регулювання нових управлінських відносин, зв’язків, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, атмосфери творчого пошуку, взаємодопомоги і т.д.
4.Варіативність управління означає використання різноманітних моделей, систем, змісту управлінської діяльності, моделювання навчальної і виховної роботи;
5.Зміна методів управління означає перехід від прямого впливу на методи, пов’язані з ефективністю роботи навчального закладу, до моделювання педагогічних систем, способів їх реалізації від жорстко регламентованих вимог до різноманіття форм, змісту. Це означає вільний вибір технології планування та організації роботи, відповідно до цілей та завдань колективу.
6.Зміна методологічних засад управління. Сьогодні на зміну філософії «впливу» в управління навчальним закладом йде філософія створення умов для взаємодії, співробітництва, партнерства. На передній план висуваються системний підхід, моделювання цілісних педагогічних та управлінських структур, використання діалогових
502
РОЗДІЛ ІV. Управління освітою
форм взаємодії, впровадження способів самоорганізації, децентралізації управління тощо.
Головним у змісті управлінської діяльності стає вироблення цілісної системи діяльності, яка б відповідала вимогам часу.
Особливість управлінської діяльності на сучасному етапі визначається сукупністю традиційних та появою нових керівних функцій. До останніх слід віднести оновлення змісту навчання, завдяки впровадженню: державних стандартів освіти, концепції виховання, профілізації та індивідуалізації освітнього процесу, авторських навчальних програм, посібників, застосуванню нових освітніх та інформаційних технологій (розвиваюче, модульне, диференційоване навчання), удосконаленню форм і методів навчання та контролю знань і вмінь (кредитно-модульне навчання, рейтингова система оцінювання). Підвищується значущість управлінської функції, з’являються нові моделі навчальних закладів: ліцеї, гімназії, коледжі, навчально-науково-виробничі комплекси. Демократизація управління супроводжується створенням дорадчо-адміністративних форм управління, які поділяються на: колегіальні – Вчена (Педагогічна) рада, нарада при директорові, Адміністративна рада, Методична рада, Рада засновників, Студентська рада, та індивідуальні – ректори, голови ради комплексу, президенти, а також керівники структурних підрозділів: декани, зав. відділів, лабораторій тощо. <…>
Методи управлінської діяльності – це засоби, до яких вдаються керівники навчального закладу з метою цілеспрямованого впливу на учасників навчально-виховного процесу – педагогів, студентів, інших працівників.
У практиці управління склалася система з чотирьох основних груп методів:
1. Організаційно-педагогічні методи – регламентують навчальнометодичну і виховну роботу навчального закладу, при цьому виділяють:
–вербальні методи: індивідуальні (консультація, бесіда); групові (інструктаж, нарада, забори);
–дослідницькі методи: вивчення передового досвіду, атестація педагогічних кадрів, анкетування та інтерв’ювання, підготовка та
503
ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
друкування матеріалів (газет, збірників, статей, методичних рекомендацій) про діяльність педагогічного колективу;
–ілюстративно-показові методи: моделювання структури організації навчально-виховного процесу, художнє та інформаційне оформлення окремих аспектів навчання студентів, роботи кафедр, факультетів, професійної підготовленості викладачів до творчої праці;
–техніко-технологічні методи: застосування технічних засобів і пристроїв (комп’ютери, телебачення, радіо, селектор тощо). Створення естетичних умов праці викладача, асистента, лаборанта.
2.Організаційно-розпорядницькі (адміністративні) – до них належать: накази, розпорядження, вказівки, дисциплінарні санкції, спрямовані на припинення порушень. Ці методи відіграють допоміжну роль в управлінні, використовуються при наборі кадрів, виробленні єдиного режиму роботи навчального закладу.
3.Соціально-психологічні методи. Ця група методів сприяє формуванню здорового морально-психологічного клімату в колективі, регулюванню соціальних відносин.
4.Економічні, фінансово-господарські методи покладені в основу господарського розрахунку, самофінансування, матеріального стимулювання.
Загальною особливістю розглянутих методів управління освітнім процесом є те, що всі вони спрямовані на забезпечення динамічного розвитку навчального закладу шляхом запровадження нових взаємовідносин між керівними і керованими підсистемами, відповідно до мети їх спільної діяльності з досягнення поставлених цілей. <…>
Особливості управління вищим навчальним закладом
Система управління вищим навчальним закладом охоплює всі основні всі основні етапи підготовки спеціалістів, а саме:
− врахування потреб народного господарства та основних вимог
до фахівців;
−організацію прийому в вищий навчальний заклад, систему профорієнтаційних та рекламних заходів;
−навчання у вищому навчальному закладі;
−стажування випускників, включаючи систематичне опрацювання статистичних даних про їх працевлаштування в народному господарстві;
504
РОЗДІЛ ІV. Управління освітою
−аспірантуру, підготовку наукових кадрів;
−підвищення кваліфікації спеціалістів за профілем навчального закладу.
Ці етапи забезпечують повний замкнутий цикл у системі неперервної підготовки фахівців.
Процес управління вищим навчальним закладом у межах реалізації зазначених завдань передбачає класифікацію об’єктів управління за чотирма групами:
1.Кадри навчального закладу та студенти;
2.Об’єкти управління навчально-виховним процесом, методичною діяльністю;
3.Об’єкти управління адміністративною діяльністю;
4.Об’єкти управління господарською діяльністю, фінансовоекономічною діяльністю.
Кожна з цих груп має свої підгрупи. <…> Отже, вищий навчальний заклад є складною системою з
відповідною організаційною структурою управління – складом управлінських підрозділів та їх взаємозв’язків. Для здійснення управління в навчальному закладі створюється апарат управління та його окремі органи, які виконують певні функції і підпорядковані одному керівнику (ректору, директору, президенту). Саме йому належить особлива роль в управлінні, його знання, уміння і організаційна діяльність докорінно впливають на результати праці колективу. <…>
Сухомлинський В.О.
РОЗМОВА З МОЛОДИМ ДИРЕКТОРОМ ШКОЛИ138
<…> Директор школи має бути знаючим, досвідченим педагогом і психологом. Але досвідченим директор стає не відразу. <…> Для переважної більшості молодих керівників шкіл серйозну трудність становить передавання свого задуму вчителеві, збудження творчої ініціативи. <…>
138 Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5-ти. / В. О. Сухомлинський. – К.: «Радянська школа», 1976. –
Т. 4. – 640 с. – С. 394 – 626.
505
ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
Навчально-виховний процес має, з мого погляду, три джерела – науку, майстерність і мистецтво. Добре керувати навчально-виховним процесом – це означає досконало володіти наукою, майстерністю і мистецтвом навчання і виховання. <…> Якщо ви хочете бути хорошим директором, прагніть передусім бути хорошим педагогом – хорошим учителем – дидактом і хорошим вихователем не лише щодо тих дітей, яких ви навчаєте на своїх уроках, але й щодо всіх вихованців школи, довіреної вам суспільством, народом, батьками. Якщо ж ви, зайнявши посаду директора, вважаєте, що успіх залежить від якихось особливих адміністративних талантів, прощайтеся з думкою стати хорошим директором. <…>
Тільки вчитель учителів і є справжнім керівником. <…> Керівництво без конкретного прикладу, без вашого власного джерела творчості неможливе. <…>
Керувати педагогічним колективом, бути вчителем учителів – це означає керувати розумовою працею школярів, робити на неї певний вплив. <…>
Найважливіша місія директора і завуча – відкрити перед учителем один дуже важливий і водночас важковловимий бік педагогічної діяльності: вчитель повинен думати про теоретичний матеріал, який він викладає, і одночасно спостерігати за розумовою працею школяра.
<…>
Даниленко Л.І.
УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ В ШКОЛІ139
Сучасні тенденції, закони та закономірності управління інноваціями у загальноосвітньому навчальному закладі
До сучасних тенденцій управління інноваціями у загальноосвітніх навчальних закладах ми відносимо:
139 Освітній менеджмент: навчальний посібник / за ред. Л. І. Даниленко, Л. М. Карамушки. – К.:
Шкільний світ, 2003. – 400 с. – С.102 – 105.
506
РОЗДІЛ ІV. Управління освітою
•активізацію суспільних і державних зусиль для виведення загальноосвітніх навчальних закладів на рівень міжнародних стандартів і досягнень;
•перехід до принципів інноваційної педагогіки;
•прагнення керівників опанувати технології професійного менеджменту і реалізовувати їх в управлінській діяльності;
•орієнтація на самофінансування, підприємницьку діяльність, залучення інвестицій;
•прагнення керівників та педагогів підвищити конкурентоспроможність навчального закладу.
До сучасних законів, що характеризують управління інноваціями у загальноосвітніх навчальних закладах ми відносимо:
•закон обов’язкового впливу інновації на кінцевий результат освітньої діяльності (впровадження будь-якої освітньої інновації обов’язково якісно змінює кінцевий результат освітнього процесу);
•закон обов’язкового впливу інновації на інтелектуальні, матеріальні та часові затрати учасників освітнього процесу
(здійснення будь-якої інновації обов’язково передбачає застосування додаткових інтелектуальних, матеріальних і часових ресурсів учасниками освітнього процесу).
Закономірності в управлінні інноваціями виокремлено такі: прямо пропорційна залежність між здійсненням інноваційної діяльності та якістю управління загальноосвітнім навчальним закладом; оберненопропорційна залежність між здійсненням інноваційної діяльності та затратами часу учасників навчально-виховного процесу на виконання своїх функціональних обов’язків.
Згідно з першою закономірністю, під час здійснення інноваційної діяльності зростають: рівень професійної майстерності педагогів і керівників; рівень навчальних досягнень учнів та їх творчого потенціалу; кількість творчих (проектних) груп учителів і учнів у школі; кількість структурних компонентів загальноосвітнього навчального закладу; кількість управлінських функцій керівника загальноосвітнього навчального закладу (додаються модернізовані функції); обсяги матеріально-фінансових інвестицій, спрямованих на розвиток загальноосвітнього навчального закладу.
507
ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
Відповідно до другої закономірності, завдяки здійсненню інноваційної діяльності, зменшуються: час, витрачений учнями на опанування теоретичних знань, практичних умінь і навичок, час, витрачений керівником та педагогічними працівниками на виконання своїх функціональних обов’язків.
Таким чином, управління інноваціями у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється на основі принципу інноваційності і передбачає істотну зміну завдань управлінської діяльності керівника, мети, змісту, форм та методів його роботи. Зокрема, метою управління загальноосвітнім навчальним закладом, що здійснює інноваційну діяльність, вважається постійне оновлення освітнього процесу, що дає позитивні результати; змістам – виконання керівником модернізованих управлінських функцій: функції прогнозування, політико-дипломатичної, консультативної, менеджерської, представницької функцій, запровадження нових форм і методів управління, колективних і колегіальних форм управління; технікотехнологічних та економічних методів управління тощо.
Реалізуючи принцип інноваційності, керівник загальноосвітнього навчального закладу спільно з учасниками навчально-виховного процесу вносить постійні зміни у його діяльність і тим самим покращує її результати.
Вищезазначені сучасні тенденції, закони й закономірності, принципи управління загальноосвітнім навчальним закладом в умовах здійснення інноваційної діяльності покладені автором (Л. І. Даниленко) в основу теорії інноваційного освітнього менеджменту –
науки про управління людськими і матеріальними ресурсами на засадах інвестицій та інновацій, внаслідок якого покращуються результати освітньої діяльності навчального закладу.
Фактори впливу на інноваційний процес
На процес упровадження інновацій у загальноосвітньому навчальну закладі впливають такі фактори:
•зовнішнє середовище школи (система освіти країни і регіону, її реформування, соціально-економічна ситуація в країні та у регіоні, де розташована школа, сусідні школи, батьки тощо);
•кадровий склад школи, учні, їхні мотиви, цінності, культура і можливості;
508
РОЗДІЛ ІV. Управління освітою
•особливості змісту освіти в школі;
•культура школи;
•система внутрішкільного управління.
Найбільш впливовим є фактор зовнішнього середовища школи. Впровадження певної інновації у закладі залежить від багатьох учасників навчально-виховного процесу.
Умови впровадження освітніх інновацій у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу визначають такі <…>:
•соціально-педагогічні;
•організаційно-педагогічні;
•психолого-педагогічні.
Соціально-педагогічні умови впровадження освітніх інновацій забезпечуються шляхом реалізації принципів демократизації та гуманізації навчально-виховного процесу й управління ним; розвитку творчого потенціалу вчителів, учнів, членів адміністрації за допомогою залучення їх до експериментально-дослідницької діяльності.
Забезпечення організаційно-педагогічних умов можливе в разі відповідного фінансування інноваційної діяльності навчального закладу; створення системи спеціальних стимулів для реалізації педагогічних нововведень; встановлення наукових, юридичних та економічних зв’язків із науковими установами, організаціями, вищими навчальними закладами власної країни та зарубіжжя; пропагування та розповсюдження продуктів інноваційної діяльності; налагодження взаємовигідних в’язків із інноваційними центрами, фондами та іншими трансферними, інфраструктурними організаціями, що сприяють впровадженню нових освітніх технологій.
Психолого-педагогічні умови гарантуються систематичним інформуванням працівників навчального закладу з науковопедагогічних питань; входженням закладу в інноваційну інфраструктуру; забезпеченням безперервного систематичного зв’язку працівників закладу з вітчизняними та зарубіжними науковцямипсихологами, педагогами, соціологами; науково-теоретичним ознайомленням працівників навчального закладу з основами експериментально-дослідницької діяльності; інституційним забезпеченням процесу навчання та підвищення фахового рівня суб’єктів інноваційного процесу; готовністю працівників закладів
509
ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
освіти працювати в інноваційному режимі; формуванням у них «інноваційної культури».
Ващенко Л.М.
УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ140
<…> Саме з піднесенням ролі інноваційного розвитку освіти, особливого значення в системі управління школою набуває питання організації функціонування й розвитку навчального закладу на науковій основі. Пріоритетними напрямами управління школою виступають пошуки шляхів організації освітніх, педагогічних та управлінських нововведень. Відтак нові напрямки педагогічного пошуку дозволили розширити функції внутрішкільного управління.
<…>
Ефективність реалізації нововведень значною мірою залежать від інноваційного потенціалу школи. Під інноваційним потенціалом школи розуміють здатність створювати, сприймати та реалізовувати нововведення. Здатність до реалізації конкретного нововведення <…> виявляється у наявності матеріально-технічної, фінансової бази, особистісно-мотиваційної підтримки педагогічних ініціатив, особливостей школи як організаційної системи щодо створення інноваційного середовища тощо. <…>
Особистісно-мотиваційне забезпечення інноваційних процесів у школі передбачає: наявність професійних можливостей педагогічного колективу, шкільної адміністрації та узгодженість інноваційного пошуку з освітніми інтересами учнів та їх батьків. Характерним для перших двох є наявність (чи відсутність) творчого спрямування у професійній діяльності адміністрації та вчителів школи. При цьому враховуються досвід авторитетних педагогів, існуючий досвід використання нововведень, доброзичливий психологічний клімат у колективі. Важливими є професійно-
140 Ващенко Л. М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону / Л. М.
Ващенко. – К. : ВПЦ «Тираж», 2005. – 379 с. : іл., табл. – Бібліогр.: с. 332 – 365.
510