3.4. Надзвичайні ситуації, спричинені

аваріями з викидом хімічних та біологічних

небезпечних речовин

3.4.1. Аварії з викидом СДОР

Однією із причин виникнення НС регіонального масштабу є аварії на виробництвах з викидом СДОР.

207

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

На хімічно небезпечних виробництвах СДОР можуть бути по­чатковою сировиною, проміжними та побічними продуктами, кінцевим продуктом, а також розчинниками та засобами оброб­ки.

Запаси СДОР зберігаються у цистернах, інших вмістищах, тех­нологічній апаратурі, транспортних засобах.

Аварії з викидом СДОР відбуваються при їх виробництві, пе­реробці, зберіганні (переховуванні) та при транспортуванні.

Крім того, деякі хімічні речовини за певних умов (при по­жежі, вибухах тощо) внаслідок хімічних реакцій можуть утворю вати СДОР.

Великі запаси СДОР розміщені на підприємствах хімічної, целюлозно-паперової, оборонної, нафтопереробної промисло­вості, кольорової та чорної металургії.

Характер можливих хімічно небезпечних аварій залежить від таких чинників:

— фізико-хімічні властивості сировини, напівфабрикатів та продуктів;

- характер технологічного процесу;

— умови зберігання та транспортування;

- ефективність запобіжних профілактичних засобів. Аварії можуть відрізнятися масштабами поширення, уражаючими влас­ тивостями, тривалістю дії. Особливі ускладнення виникають у випадках транспортних аварій при пошкодженнях та руйнуванні вмістищ, що пов'язане з труднощами своєчасного виявлення ви­ киду чи витоку, а також наступної дегазації.

У народному господарстві великого поширення набуло вико­ристання таких СДОР, як хлор (для знезараження води; при ви­робництві целюлози на виробництво 1 т целюлози потрібно 40 кг хлору), аміак (при виробництві добрив; як холодоагент у холо­дильних установках), сірководень, сірковуглець та ін.

Об'єкти, які виробляють СДОР, використовують їх у про­цесі виробництва, здійснюють їх зберігання, поділяють на 3 сту­пені хімічної небезпеки. Ступінь хімічної небезпеки визначаєть­ся видом СДОР та його сумарною кількістю (табл. 13).

Ступінь хімічної небезпеки дає змогу оцінити його з точки зору хімічної небезпеки для населення, сільськогосподарських тварин і навколишнього середовища та розробити засоби їх за­хисту. На території України у 140 містах та 46 населених пунк-

208

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

тах розташовано 877 хімічно небезпечних об'єктів та 287 000 об'єктів використовують у своєму виробництві СДОР чи їх похідні.

Таблиця 14

Вид СДОР	Ступнь небезпеки об'єкта, т
	3	2	1
Хлор Аміак	250 2500	30-250 500-2500	0,68-50 10-250

Внаслідок аварій із СДОР утворюється зона хімічного-зара-ження та осередок хімічного зараження.

Зона хімічного зараження СДОР включає територію, на яку поширюється хмара СДОР. Площі хімічного зараження СДОР визначаються напрямком і швидкістю вітру та іншими парамет­рами.

Осередок хімічного ураження включає територію, на якій відбулися масові ураження людей, тварин та рослин.

У системі цивільної оборони розроблена «Методика прогно­зування масштабів зараження СДОР при аваріях». Методика дає змогу розрахувати можливу площу хімічного зараження та оці­нити можливі втрати людей.

Існують різноманітні способи та засоби захисту населення при аваріях із СДОР.

3.4.2. Застосування хімічної зброї (ХЗ)

Уперше хімічна зброя була застосована під час першої світової війни. Наприкінці вересня 1914 р. німецька армія (порушивши угоди Гаагських конференцій 1899 та 1907 pp.) використала арти­лерійські хімічні снаряди із подразнювальними отруйними речо­винами (ОР). За час Першої світової війни промисловістю всіх воюючих держав було вироблено близько 180 тис. т ОР, викори­стано на полі бою 125 тис. т. Загальна кількість уражених стано­вила близько 1 млн 300 тис. осіб.

Згодом хімічну зброю використали італійці в Ефіопії у 1935— 1936 pp., де серед усіх 50 тис. загиблих втрати від ОР становили

209

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

15 тис. Використовувалась хімічна зброя у Китаї у 1937-1943 pp., у В'єтнамі у 1951-1952 pp.

Розрізняють наступні специфічні особливості впливу хімічної зброї на життєдіяльність людини:

• біохімічний характер уражаючої дії ХЗ на живий організм:

• здатність ОР проникати в укриття, техніку, будинки, спо­руди та уражати людей, котрі там перебувають;

• тривалість впливу ОР завдяки їх здатності зберігати пев­ний час свої уражаючі властивості на місцевості, техніці та в ат­мосфері;

• труднощі щодо своєчасного виявлення ознак використан­ня ХЗ;

• необхідність використання для захисту людей та ліквідації наслідків застосування ОР великого та різноманітного комплек­су спеціальних засобів.

ОР можуть потрапляти до організму багатьма шляхами: , — через дихальний апарат;

• крізь шкірний покрив;

• безпосередньо у травний тракт;

• у кров при пораненнях, порізах.

Це зумовлює великі уражаючі властивості ОР. ХЗ зберігається та застосовується у вигляді хімічних боєприпасів:

• артилерійські хімічні снаряди та міни, обладнані рідинни­ми та твердими ОР;

• авіаційні хімічні бомби та касети;

- хімічні фугаси, шашки, гранати та набої. Ефективнішим є використання хімічних приладів - засобів

багаторазового використання: виливних авіаційних пристроїв та механічних генераторів аерозолю. Останнім досягненням на­уки та техніки стали бінарні хімічні боєприпаси та пристрої. В цих боєприпасах є два компоненти ОР, кожен із яких нетоксич-ний.

Хімічні боєприпаси мають спеціальне забарвлення, маркуван­ня та кодування. В армії США - забарвлення темно-сіре, марку­вання включає тип ОР, модель, шифр та інші відомості. Коду­вання здійснюється за допомогою кольорових кілець: зеленими кільцями позначені боєприпаси, обладнані смертельними ОР (нервовопаралітичні) - 3 кільця; шкірно-наривні - 2 кільця; за-

210

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

гальноотруйні та задушливі - 1 кільце; 1 червоне кільце — боє­припаси, обладнані ОР подразнювальної дії; 2 червоних кільця — хімічні боєприпаси і ОР, які тимчасово виводять людину з ладу. ХЗ може застосовуватися такими засобами:

• вогневі нальоти та прицільний вогонь артилерії і мінометів;

• залпи реактивної артилерії;

• окремі та групові пуски ракет;

• одиночне та групове бомбометання;

• виливання ОР із поливальних пристроїв;

• випуск ОР за допомогою аерозольних генераторів;

• кидання гранат та набоїв;

• застосування хімічних фугасів.

При дії хімічних боєприпасів чи пристроїв виникає хмара ОР, яка називається первинною хмарою. Вміст хмари залежить від типу ОР та засобу його переведення у бойовий стан. Первинна хмара може складатися із парів (ОР типу АС чи СВ), аерозольних часток (для УХ, В, О). Із хмари випадають краплі ОР, які, опуска­ючись, заражають місцевість, техніку, джерела води, людей тощо.

Аерозолі та краплі, які перебувають на поверхні, з часом ви­паровуються. Внаслідок цього виникає повторна хмара, яка скла­дається лише із парів ОР. Хмара під впливом вітру поширюється, а з часом розсіюється. Методика оцінки ступеня небезпеки зара­ження місцевості розроблена вченими Робертсом та Сетоногл з використанням методу джерел, котрий базується на статистичній теорії. Ознаками застосування ХЗ є:

• поява на місцевості туману, диму у момент застосування ОР;

• у місці вибуху боєприпасів, що містять ОР, з'являється біла чи злегка підфарбована хмара диму, туману чи пари;

• у випадку застосування ОР за допомогою авіації за літаком з'являється темна смуга, яка швидко розсіюється й осідає на землю.

• на поверхні землі, рослин, будівель ОР осідають у вигляді олійних крапель, плям чи потоків;

- зелена трава змінює свій колір, листя жовкне та буріє. Зона хімічного зараженння ОР включає територію, яка підлягала безпосередньому впливу ХЗ, та територію, на яку поширилася хмара із уражаючими концентраціями ОР.

Розміри зони залежать від типу ОР та метеорологічних умов. При слабкому вітрі хмара здатна поширитися на велику глибину

211

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

(до 10 км). Сильний вітер сприяє випаровуванню та зменшен­ню тривалості дії ОР. Тривалість дії ОР зменшується також при збільшенні температури повітря та грунту. Дощ змиває краплі ОР, сприяє їх проникненню всередину ґрунту та гідролізу. При випаданні снігу на заражену ділянку ОР зберігається тривалі­ший час.

Рослинність сприяє застою повітря і збільшує тривалість за­раження. Заражене повітря довший час застоюється у кварталах щільної забудови населених пунктів.

Захист від застосування ХЗ досягається застосуванням засобів індивідуального та колективного захисту.

3.4.3. Застосування біологічної зброї

Біологічна зброя (БЗ) — це спеціальні боєприпаси та пристрої, обладнані біологічними засобами. Можуть застосовуватися для масового ураження людей, тварин, рослинності, посівів, а також для пошкодження деяких видів матеріалів, майна та продоволь­ства.

Уражаюча дія БЗ базується на використанні властивостей мікробів та токсичних продуктів іх життєдіяльності. Основу ура­жаючої дії БЗ становлять біологічні засоби — спеціально відібрані біологічні агенти, які здатні викликати у людей, тварин, рослин масові важкі ураження. До них нележать патогенні мікроорганіз­ми:

• бактерії (розмір від 0,5 до 8-Ю мкм): чума, холера, сибірсь­ка виразка тощо;

• віруси (розмір від 0,08 до 0,35 мкм): віспа, жовта лихоман­ка;

• рікетсії (розмір між вірусом та бактерією від 0,3 до 0,5 мкм): сипний тиф, плямиста лихоманка;

• грибки (розмір від 3 до 5 мкм та більше): гістоплазмоз, бла-стиплазмоз та ін.

До комах, які можуть бути використані з метою зараження сільськогосподарських рослин, належать сарана, колорадський жук та геленська муха (шкідник пшениці та жита).

Ураження людей може виникнути при проникненні БЗ в організм:

• з повітрям через органи дихання;

• з їжею та водою через органи травлення;

212

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

• крізь шкіру внаслідок укусів;

• через слизові оболонки рота, носа, очей;

• через рани, порізи, садна. Існують такі способи застосування БЗ:

• аерозольний (основний);

• трансмісійний (укуси комах);

• диверсійний засіб.

Розроблено біологічні бомби, міни, ентомологічні боєпри­паси.

Ознаками застосування БЗ є:

• поява крапель рідини чи порошкоподібних речовин на ґрунті, рослинах та на різних предметах після вибуху боєприпасів;

• утворення легкого диму, туману;

• поява за пролітаючим літаком смуги, котра поступово осі­дає та розсіюється;

• скупчення комах та гризунів, незвичне для даної місце­вості;

• поява масових захворювань. Внаслідок застосування БЗ з'являється зона біологічного зараження та осередок біологічно­го зараження (визначення аналогічні зоні та осередку при-засто-суванні хімічної зброї). Засоби захисту — карантин та обсервація.