5. Поясніть зміст понять «легітимність влади» та «легальність влади». Наведіть приклади

Позитивна оцінка прийняття влади населенням, визнання ним її права управляти та згода підкорюватися означає легітимність влади. Така влада характеризується як справедлива та правомірна. Вона має авторитет. Більшість населення впевнена, що існуючий порядок є найкращим з можливих для цього суспільства. Легітимність влади супроводжується наявністю консенсусу щодо основних цілей і цінностей розвитку. Необхідно розрізняти легітимність влади та її легальність. Перше поняття носить етичний характер, друге – юридичний. Легальною є влада, яка юридично правомірна, тобто отримана законним шляхом. При цьому вона може бути не легітимною (наприклад, коли населення знаходиться в пасивній або активній опозиції до влади). У цьому випадку легальна влада часто вдається до примусу і насилля як по відношенню до окремих членів суспільства, так і суспільства загалом. Залежно від мотивів підкорення М. Вебер виділив три типи легітимності влади: традиційний, харизматичний та легальний. Традиційна влада ґрунтується на переконанні у святості традицій і законності репрезентованих ними органів. Ця влада має дві модифікації:

• базується на патріархальному пануванні, визначається примітивною згодою з продиктованим владою перебігом суспільних процесів і пріоритетною значущістю при цьому патріарха як володаря;

• базується на становому пануванні з притаманною йому ієрархією, яка виражається у моральній та майновій нерівності станів при повазі до існуючих звичаїв і володаря.

Харизматична влада (від грец. сharisma – божий дар) передбачає безумовну та ірраціональну віру в надприродні якості володаря. Термін «харизма» запозичений з історії християнської церкви, де його використовують для позначення проповідників, котрі мали дар безпосереднього спілкування з божеством і обминали при цьому офіційні релігійні інституції. В політичній практиці під харизмою розуміють виняткові якості керівника і оратора.

Легальна влада (або раціонально-правова) базується на раціонально зрозумілому інтересі. Для цього типу характерна переконаність у законності встановлених порядків. Для забезпечення такого типу панування необхідний професійний апарат. Основою цієї влади є визнання важливості законів. Люди підкорюються не особистості, а законам, у межах яких обираються і діють представники влади. Така форма легітимності є характерною, як правило, для політичної влади в державах з демократичними політичними режимами.

Описані М. Вебером типи легітимності влади є «ідеальними», які в реальній політичній практиці в чистому вигляді не зустрічаються. У різних політичних системах завжди існує кілька типів панування влади з перевагою певного типу легітимності. Від міри підтримки і схвалення влади залежить її ефективність (результативність). Низький рівень легітимності призводить до кризи влади. Отже легітимність виступає обов’язковою передумовою ефективного функціонування політичної влади.