6. Політика: основні елементи, структура, функції

До основних елементів структури політичної системи належать:

– держава. Це ядро політичної системи. Вона становить сукупність установ і організацій, що здійснюють управління суспільством. Основні ознаки держави: система органів та установ, які виконують функції державної влади, наявність певної території, права, яке закріплює систему державних норм;

– партії і партійні системи. Партія – це організація, що об'єднує громадян одного політичного спрямування. Визначальними рисами партій є їх місце і роль в політичній системі, внутрішня структура та методи діяльності, соціальна база, ідеологія.

– громадські організації і рухи. Це соціальні групи, об'єднані певними інтересами, які не прагнуть до участі в діяльності органів державної влади. Але вони прагнуть контролювати прийняття важливих державних рішень, наприклад питань екології, охорони здоров'я, забезпечення належного рівня народжуваності та якісного стану населення тощо;

– політична свідомість та політична культура, які відображають політичне життя суспільства в поглядах, ідеях, традиціях, уявленнях, правилах та нормах поведінки людини, соціальної групи чи нації;

– засоби масової інформації.

Структура

• політичні відносини, що відображають стійкий характер взаємозв'язків суспільних груп між собою і з інститутами влади; взаємозв'язки соціальних суб'єктів, у яких виражаються їхні інтереси та здійснюється політична діяльність. Формою політичних відносин можуть бути: вибори, референдуми, мітинги, зібрання, пікети, страйки, політичні перемовини тощо.

• політичну свідомість, яка характеризує залежність політичного життя від усвідомленого ставлення людей до своїх інтересів;

• політичний інтерес, що являє собою внутрішнє, усвідомлене джерело політичної поведінки, яке спонукає людей до постановки певних політичних цілей і до дій, направлених на втілення цих цілей у життя;

• політична діяльність суб'єктів політики; суб'єктами політики виступають переважно: держава, політичні партії,громадські організації, або ж політичний індивід, дії якого чітко окреслені законами та моральними нормами; іноді і соціальні інститути, які покликані виконувати переважно неполітичні завдання, нерідко справляють досить суттєвий вплив на політику: церква, університети, асоціації тощо;

• політичний процес як сукупність видів діяльності суб'єктів політики, які охоплюють усі стадії функціонування політичної системи і спрямовані на досягнення політичних цілей;

• політична організація, що відображає роль інститутів публічної влади як центрів управління системними процесами. Це сукупність органівзаконодавчої, виконавчої і судової влади, партійних і громадських організацій, груп тиску, що представляють політичні інтереси різних верств суспільства в цілому, становлять організаційний кістяк політики. Політична організація концентрує владне волевиявлення народу, включаючи прийняття і організацію управлінського рішення, задаючи тим самим певну спрямованість всьому політичному процессу Функції

• керівництво та управління суспільством, збереження організованості й загального порядку;

• забезпечення захисту основних прав людини;

• управлінська (політичне керівництво суспільством);

• інтегруюча, що забезпечує консолідацію суспільства, досягнення стабільності суспільства в цілому і складових його частин, систем;

• регулятивна, що сприяє упорядкуванню, регламентації політичної поведінки та політичних відносин;

• теоретико-прогностичну, мета якої — вироблення концепції, курсу розвитку суспільства;

• сприяння виявленню інтересів різних груп суспільства та узгодження цих інтересів;

• нормативна, пов'язана з виробленням і затвердженням системи норм і цінностей у суспільстві;

• соціалізації особистості — функція залучення, включення індивіда в суспільне життя, певне політичне середовище;

• забезпечення суспільства дієвим принципом розподільчої справедливості;

• забезпечення наступності та інноваційності соціального розвитку як суспільства в цілому, так і окремої особи;

• гарантування як усередині самої держави, так і поза її межами безпеки для всіх груп і верств суспільства.

11.

Як Ви вважаєте, який вплив має політика на Ваше життя та професійну діяльність, якою Ви збираєтесь займатися?

Вплив політики держави у галузі освіти

Соціально-економічні й політичні процеси, які відбуваються у нашому суспільстві, не можуть не відбитись і на діяльності школи. У нинішніх умовах розвитку нашої школи існують об’єктивні протиріччя суспільного розвитку, боротьба нового зі старим, з елемантами застійних явищ, командно-бюрокатичним стилем керівництва, деформацією процесів. Сучасність вимагає розглядати виховний процес через призму розвитку національної самосвідомості, гуманізації і демократизації освіти й виховання. 

На думку В.М. Оржеховської, унаслідок особливостей колишньої радянської системи, при якій формувалася звичка до однорідної реакції на ту чи іншу конфліктну ситуацію, пропагувалась і адекватна система поглядів на виховання. Педагогіка розглядала учня як „чорний ящик”, на виході якого має з’явитися певна властивість в залежності від системи „вхідних” виховних впливів. Якщо ж бажаної властивості в результаті системи педагогічних впливів не виходило, то учень потрапляв до категорії „важких”, його поведінка оцінювалась як поведінка з відхиленнями. Навішування „ярлика” нерідко і стає причиною тієї важковиховуваності учнів, яка завдає так багато клопоту сучасному вчителю, сім’ї. Для проблемних дітей важливо розробити систему управління поведінкою за допомогою ненасильницьких методів, застосування так званої “педагогіки ненасильництва”. При насильстві поведінка вихованця набуває захисного характеру, що може проявлятися в асоціальних діях школяра. Сучасні дослідження засвідчують панування примусових заходів то такої категорії осіб, що застосовуються як вчителями, так і батьками.