Тема 1. Історія перекладу

Навчальний елемент 1.1. Переклад як інтелектуальна діяльність

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про: ^ Переклад як різновид інтелектуальної діяльності. > Різні визначення перекладу.

Порядок опрацювання навчального елемента

I. Опрацювати теоретичний матеріал.

II Дати відповіді на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю наведені в кінці навчального елемента.

III. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці навчального елемента.

Теоретичний матеріал

Переклад являє собою один з найважливіших видів мовної діяльності (МД ), володіння ним необхідно для повноцінної роботи представників найрізноманітніших спеціальностей. Переклад сьогодні є найбільш перспективним засобом подолання існуючих мовних бар'єрів. Очевидна зростаюча роль перекладу в удосконалюванні міждержавної комунікації, в обміні різною інформацією, що представляється на різних мовах. Про це свідчить постійне розширення ринку перекладу, масштаби підготовки перекладачів у різних країнах, а також розробка і впровадження автоматичних перекладацьких систем, практичні потреби багато в чому сприяють розвитку науки про переклад. Переклад - це передача змісту усного або писемного мовлення на одній мові засобами іншої мови. Професор Бархударов Л. С. визначає переклад як " процес заміни мовленнєвого твору (тексту ) на одній мові мовленнєвим твором (текстом) на іншій мові при збереженні незмінного плану змісту ". Це

значить , що при перекладі відбувається заміна одиниць мови, але зберігаються незмінним план змісту, тобто передана текстом інформація. Звідси випливає , що найважливішою задачею перекладача у процесі здійснення перекладу є пошук у вихідному тексті мінімальної мовної одиниці, що підлягає перекладу, тобто такої одиниці, якій повинна бути підібрана відповідність у мові, на яку перекладають (ПМ ), але складові частини якої окремо не передаються засобами ПМ . Таку одиницю прийнято називати одиницею перекладу.

Отже , одиниця перекладу - це найменша одиниця вихідної мови (ВМ), що має відповідність у ПМ та складну будову, але частини її, взяті окремо, "неперекладні ", тобто в тексті перекладу їм ніяких відповідностей встановити неможливо.

У коло діяльності перекладу входять :

художня література (проза , поезія ) ;

• публіцистика;

• наукова література;

• документи;

• ораторська мова;

• ділові папери;

• кінофільми.

Переклад - це процес , що розпадається на два етапи:

1. Психічний акт (твір, створений на одній мові, перетворюється у твір на іншій

мові);

2. Результати перекладу (новий текст на іншій мові) .

Перекласти - значить найвірніше виразити те, що було створено засобами іншої мови ( у цьому міститься відмінність перекладу від переказу, адаптації та ін.). Переклад повинен бути зрозумілим і доступним читачеві, відповідати нормам тієї мови, на яку перекладається текст.

Перш ніж приступити до перекладу, необхідно :

а ) Самому собі усвідомити в точності і проаналізувати, що перекладається (

історія, культура, ментальність, жанр, стиль).

б ) Обрати відповідні засоби вираження (лексика, граматика, художні засоби ).

Переклад наукової, технічної, ділової, правової документації з однієї мови на іншу є невід'ємною частиною науково-технічного прогресу. Річні обсяги перекладів, що виконуються у промислово розвинених країнах, досягають астрономічних цифр і продовжують постійно зростати. Уже на початку 80-х років обсяг матеріалів Європейського Економічного Співтовариства перевищив 20 млн. слів на рік. Для

типового, нормально функціонуючого науково-дослідного інституту річний обсяг релевантної науково-технічної інформації складає не менше, ніж тисячу документів, причому біля половини з них - іншомовні документи. І якщо врахувати, що максимальна продуктивність праці перекладача складає 4-5 авторських аркушів на місяць, а середній обсяг документу - 0,7 - 8 авторського аркуша, то неважко побачити, що для задоволення попиту на переклад тільки НТІ, що надходить (без урахування перекладу на іноземні мови), локальній інформаційній службі необхідно мати штат перекладачів не менше 20 чоловік, які працюють з максимальною продуктивністю і не виконують жодних інших видів аналітично-синтетичної переробки інформації, крім перекладу.

У спеціальних закладах обсяг замовлень на переклад такий, що кожне замовлення задовольняється звичайно протягом 2-3 місяців, причому установа не може дозволити собі замовити переклад усіх потенційно релевантних документів з фінансових міркувань, тим більше, що далеко не кожний такий документ виявляється насправді релевантним інформаційним потребам установи.

Більше того, в епоху міжнародних контактів, що поширюються, завданням особливої важливості стає переклад різноманітної технічної та комерційної документації на мови країн - імпортерів продукції. Це завдання ускладнюється як специфікою перекладу на іноземні мови, так і жорсткими вимогами до якості такого перекладу, що має в цих випадках справді міжнародне значення.

В 90-і роки, у зв'язку з включенням держав колишнього СРСР у структуру міжнародного інформаційного ринку, великого значення набув переклад повідомлень світових інформаційних агентств на мови країн, котрі приймають цю інформацію, а також із цих мов - на мови міжнародного спілкування, в першу чергу англійську та німецьку. Яскравим прикладом може служити сумісна діяльність російського концерну "Известия" і одного з провідних світових інформаційних агентств "УЖО (Німеччина): щодобовий обсяг інформації, що її одержує російський концерн на англійській і німецькій мовах, складає майже 1,5 Мгб, тобто близько 80 авторських аркушів, причому чимала частина цієї інформації підлягає перекладу в режимі реального часу. Будучи фактично двомовною країною, що в якійсь мірі зближує її з такими державами, як Канада, Люксембург, Швейцарія, Україна мусить вирішити як мінімум 2 комплекси проблем у галузі перекладу інформації:

• переклад з мов міжнародного спілкування на українську та російську мови, а також з української та російської - на мови міжнародного спілкування;

• російсько-український і українсько-російський переклад.

В промислово розвинених країнах індустрія машинного перекладу (МП) - галузь комп'ютерної лінгвістики, що формувалася з початку 70-х років (хоча перші кроки в цьому напрямі були зроблені в середині 50-х років у США і СРСР), утворилась у відповідь на шалений соціальний попит щодо перекладу величезної кількості інформації. Індустрія МП характеризується такими ознаками:

• постійно зростаючим числом користувачів і виробників систем МП, широким залученням МП до реальних інформаційних процесів;

• різноманітністю підходів до побудови систем МП і, відповідно, опрацюванням великого числа оригінальних пакетів прикладних програм для МП;

• використанням для реалізації систем МП передової обчислювальної техніки, в тому числі персональних комп'ютерів.

Оцінюючи актуальність автоматизації перекладу, Дж. Слокум пише, що фахівця, який бажає бути в курсі подій у своїй науковій, технічній галузі, цілком задовольняє недорога система МП, яка здійснює швидкий, хоча й недосконалий переклад великих обсягів інформації. В найгіршому випадку, тобто при одержанні від машини перекладу недостатньо високої якості, фахівець міг би, тим не менше, вирішити, чи потрібний йому більш точний інтелектуальний переклад. Що ж стосується перекладу інформації на іноземні МОВИ,то Дж. Слокум вважає, що вигідніше користуватися системами машинного перекладу, які допускають інтелектуальне постредагування, ніж робити повністю "ручний" переклад.

Рекомендована література(див. "Список використаної і рекомендованої літератури"):Основна:2, 10, 11, 12.Додаткова:2, 5, 8, 11.

Питання для самоконтролю:

1. Які вам відомі визначення перекладу?

2. Які вчені займалися питаннями теорії перекладу?

3. Чи є переклад різновидом інтелектуальної діяльності? Відповідь поясніть.

4. Чи можна назвати переклад одним із найскладніших видів інтелектуальної діяльності людини? Чому?

5. Які основні вимоги до особистості перекладача?

Практичне завдання (виконати письмово):

1. Знайти десять висловлювань відомих людей про переклад і прокоментувати ці висловлювання.

Теми рефератів

1. Переклад на іноземну мову: мистецтво неможливого.

2. Професія - перекладач.

3. Переклад чи інтерпретація?

4. Етика перекладацької праці.

Навчальний елемент 1.2. Історія перекладацькоїдіяльностіз часівКиївськоїРусі

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про: ^ Історію перекладацької діяльності. ^ Перших перекладачів Київської Русі. > Перші професійні організації перекладачів.

Порядок опрацювання навчального елемента

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Дати відповіді на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю наведені в кінці навчального елемента.

3. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці навчального елемента.

Теоретичний матеріал

Переклад - це один з найдавніших видів людської діяльності. Неможливо назвати дату зародження перекладу, проте численні факти свідчать про те, що переклад має тисячолітню історію. Вже серед клинописних шумерських текстів, написаних за 3000 років до н. е., вчені знайшли двомовні словники. У Давньому Єгипті була спеціальна школа, де готували професійних перекладачів для контактів із сусідніми народами. Про цей факт розповідається в Біблії в притчі про Прекрасного Іосифа. Перекладацька діяльність в Україні та Росії має багату історію, початок якої сягає часів Київської Русі - першої держави східних слов'ян. Уже в IX ст. водночас на Русі виникають писемність, література й переклад. Першими перекладачами можна вважати братів-ченців Кирила й Мефодія, які були послані константинопольським імператором з метою християнізації

Русі в 864 р. Вони переклали декілька релігійних текстів з грецької на церковнослов'янську мову, серед них слід назвати такі: Новий Заповіт, Псалтир, Молитовник. Після прийняття християнства з'явилася велика кількість перекладів (переважно з грецької мови), оскільки переклад став необхідним засобом спілкування церкви з паствою. Поряд з буквальними перекладами церковної літератури з'явилися і перші переклади текстів світської і наукової літератури ("Житіє Андрія Юродивого", "Бджола", "Космографія", "Іудейська війна" Йосипа Флавія). Християнська доктрина забороняла вказувати ім'я перекладача, тому імена перекладачів залишилися невідомими. Отже, переклад у Київській Русі відігравав досить значну роль.

За часів Київської Русі існувало багато зв'язків із сусідніми країнами (політичні, культурні, торгові), з Візантією, слов'янськими державами, Францією, Німеччиною, східними країнами. Це вимагало великої кількості перекладачів (толмачів) з грецької, латинської, аравійської, німецької, скандинавської та тюркської мов. Окрім усних існували писемні переклади.

ХІУ-ХУІІ ст. - більшу частину займають переклади релігійної літератури.

Максим Грек - вчений-монах, був викликаний у Москву в XIV ст. і заснував школу перекладачів. Перші перекладачі на Русі: Власій, Дмитро Курмятів, Ніл Герасимов. Максим Грек - перший професійний російський перекладач. Преподобний Максим Грек увійшов у російську історію, перш за все, як видатний письменник і публіцист, а також як великий діяч і святий.

Його ім' я у звичайному житті - Михайло Триволист. Народився він близько 1470 року в місті Арті і належав до видатного візантійського роду. У 1480 році Михайло опиняється на острові Корфу, що належав Венеції. Тут він отримує класичну освіту. Пізніше їде до Італії, щоб продовжити освіту. Після падіння Візантійської імперії Італія стала центром грецької освіченості, тут знайшли притулок тисячі греків.

В Італії Михайло провів десять років. Спочатку він оселився у Флоренції, що у той час була " другими Афінами " .

За висловом Г. Флоровського, Максим Грек " не був гуманістом у західному розумінні цього слова, але його можна назвати "візантійським гуманістом ". Він негативно ставився до Аристотеля, відкидав західну схоластику і латинство. Перебування в Італії зумовило найвищий рівень Максима Грека як вченого - енциклопедиста.

Після того, як Михайло два роки провів у католицькому монастирі, він круто змінює своє життя. У 1504 році він лишає Італію і їде до Греції, на Афон.

На Афоні створюються і перші власні твори інока Максима. Безпосереднім його послуханням стає збір коштів для афонських монастирів. Задля цього преподобний мандрує містами та селищами Греції. Так минає близько десяти років, після чого життя преподобного знову різко змінюється. У 1515 році великий князь Московський Василь III відправив на Афон послів з проханням прислати йому видатного перекладача книг.

Спочатку мова йшла про старця Савву, але той вже був дуже старий, тож іноки Афону вирішили послати замість нього Максима, який також був "видатний у Божому Писанні та придатний до тлумачення та перекладу усіляких книг " . Максим отримує грамоту від константинопольського патріарха до митрополита Московського Варлама і разом з двома іншими Афонськими монахами, Неофітом та Лаврентієм, їде спочатку у Феодосію, а звідти - на Русь.

4-го березня 1518 року Максим разом зі своїми супутниками приїхав до Москви, де був щиро прийнятий Василем III. Афонським гостям призначили для перебування Чудів монастир у Кремлі.

Першою книгою, яку йому запропонували перекладати, став Тлумачний Псалтир.

Преподобний опинився у важкій ситуації . Справа в тому, що він у той час ще не знав словенської мови. Йому в помічники було призначено Дмитра Герасимова і Василя Ігнатова, які були перекладачами з латинської та німецької мов. Переклад здійснювався так: Максим перекладав з грецької на латинську, а його помічники - вже на російську мову. Зі слів перекладачів тексти записували писарі - інок Троїце - Сергіїва монастиря Сілуан та відомий письменник того часу Михайло Медоварцев.

Роботу було закінчено через рік та п'ять місяців. Переклад було відправлено на розгляд митрополиту Варламу, який відзначив його дуже високо. Великий князь щедро обдарував Максима та доручив йому новий переклад, на цей раз тлумачення Діянь Апостольських. Максим Грек залишився на Русі за наполяганням російських князів. Тут він як і раніше займався перекладацькою діяльністю. Незабаром Максим вивчив російську мову. Серед його перекладів перше місце займають книги Священного писання, їхнє тлумачення, твори Отців церкви. Максим займався і виправленням перекладів, що вже існували. У російських книгах він знайшов численну кількість помилок і навіть нісенітниць, які рішуче виправляв. Максимові належать також численні оригінальні твори.

Максим став першим на Русі дійсно енциклопедично освіченим вченим. Його вплив на книжкову культуру древньої Русі того часу був дуже великим. Максима звинувачували у недостатній повазі до місцевих чудотворців, у засудженні російських священних книг. "Тут на Русі книги не відверті ", - казав Максим, - " інші книги зіпсували перекладачі, але і їх треба перекладати ". У 1525 році Максима було притягнуто до суду церкви - вже за звинуваченням у єресі.

Головним обвинувачем на суді був митрополит Даніїл. У провину преподобному були поставлені "єретицькі" (а насправді лише не зовсім вдалі або помилкові) вислови, які опинилися в його перекладах через недостатнє знання слов'янських мов. За вироком суду преподобний був засланий до Йосипо- Воло камського монастиря. Лише пізніше, у 1551 році преподобний Максим був визволений за наказом царя Івана Грозного та переведений з Твері до Троїце- Сергієвого монастиря.

У 1553 році Троїцю відвідав цар Іван Грозний, що прямував на богомілля у Кирилів монастир. До цього часу ставлення до Максима у колі царя діаметрально змінилося; вченого афонця знову оточили пошана і повага. Цар мав бесіду із Максимом Греком.

Преподобний Максим помер у 1556 році. Тіло святого було поховано у північно-західної стіні Свято- Духовського храму Троїце - Сергієвої лаври .

У 1591 році за благословенням патріарха Іова мощі преподобного були освічені і знайдені цілими. У день відкриття мощів біля труни святого зцілилися шістнадцять людей.

У 1988 році на Помісному соборі Руської Православної Церкви, присвяченому ювілею тисячоліття Хрещення Русі Максим Грек названий святим. Заслуга М. Грека у перекладознавстві полягає в тому, що він перший показав вагомість граматичної будови мов, що перекладаються і фактично утворив граматичну школу.

На Русі перекладалися і вітчизняні твори, твори ораторського мистецтва (анонімно), лицарські романи, книги з географії, медицини, алхімії (тільки проза).

XVII ст. - перші спроби віршованих перекладів ( псалми ). Московські бояри замовляли твори сучасного німецького поета Флемінга.

Починаючи з XVII ст., до нас дійшли імена деяких перекладачів передусім нерелігійних творів, серед яких слід виділити Єпіфанія Славінецького, який створив "Лексіконь латинскій", а пізніше разом з Арсенієм Корецьким-Сатановським уклав "Лексіконь словено-латінскій", що були розраховані на професійних перекладачів. Утім, усе XVII ст. відзначено активізацією лексикографічної діяльності: створювалися не тільки двомовні словники, але й тримовні перекладні словники.

Перекладачів XVIII ст. умовно можна поділити на 4 групи:

1. штатні перекладачі різних відомств (переважно поляки, німці, голландці),

2. учені ченці, які перекладали лише релігійні тексти з латинської та грецької мов (Е.Славінецький, Максим Грек та Арсеній Грек),

3. найчисленніша група - "перекладачі за сумісництвом" - є авторами одного-двох перекладів,

4. перекладачі, які перекладали тексти лише з прихильності до мистецтва, серед них були й наближені до царя аристократи (Андрій Матвєєв, князь Кропоткін та інші).

У Петровську добу переклад набуває великого значення. Петро Великий навіть видав спеціальний наказ про переклади, вимагаючи від перекладачів чіткої передачі змісту тексту, що перекладається. Переважно на ниві поетичного перекладу працювали М.В.Ломоносов, О.П.Сумароков, В.К.Тредіаковський.

XVIII ст. - для Російської Імперії переламне та перехідне століття. Перестає відчуватися потреба в релігійній літературі. Петро I забороняв перекладати релігійні тексти, негативно ставився до дослівного перекладу.

На початку XVIII століття перекладалися книги практичного змісту: з військової справи, техніки, точних наук, питань права, збільшується цікавість до художньої літератури. Перекладали і античну літературу, філософів, істориків, сучасних французьких поетів.

У другій половині XVIII ст. характерний оптимістичний пафос (це відобразилося в теорії перекладу - перекладачі розуміють труднощі перекладу, але вважають можливим їх подолати). Тредіаковський стверджував : "Це дійсно важко , але не вище за людські можливості".

"Перекладач від творця тільки ім'ям різниться. Якщо творець був вигадливим, то перекладач має бути ще вигадливішим".

Як і на Заході, в епоху класицизму була вимога великої свободи у виборі перекладацьких засобів, визнання за перекладачем такої ж ролі, як за автором (можливість спрощувати , скорочувати).

Протягом XVIII ст. у оригінальній та перекладеній літературі йшов процес створення літературної мови. Поети є водночас і перекладачами (Ломоносов, Державін, Тредіаковський, Сумароков). Між ними проводилися творчі змагання (кожен з них пропонував свою версію перекладу од Горація і псалмів, до Руссо). Ці переклади передбачалися для вузького кола читачів.

Також у XVIII ст. з'явилися перекладачі - професіонали. Було створено організацію "Зібрання, що намагається перекладати іноземні книги" (складалося зі 114 чоловік).

Основні риси перекладацької діяльності XVIII ст.:

1. перекладацька діяльність набула нових організаційних форм: перекладачі почали отримувати грошову винагороду за свою роботу;

2. змінився характер книг, що перекладалися: перше місце стали посідати переклади прагматичних (наукових) текстів;

3. усвідомлення соціального значення перекладу: переклад став вважатися особливим різновидом творчості.

XIX століття. продовжило традиції перекладу XVIII століття. На перше місце вийшов поетичний переклад, репутація буквального перекладу стала невисокою.

XIX ст. - це "золота доба" російського перекладу. Якщо в попередню епоху переклад набув статусу професійної діяльності, то в XIX ст. він піднявся до рівня високого мистецтва. Історик М.М.Карамзін та поет В.А.Жуковський вважаються фундаторами російської школи перекладу.

Почесне місце в історії перекладу посідають О.С.Пушкін та М.Ю.Лєрмонтов. Завдяки їм відбулося ствердження основного принципу російського перекладу: гарний художній переклад повинен бути невід'ємною частиною національної літератури.

Пушкін Олександр Сергійовичдуже сильно вплинув на переклад. Він перекладав небагато текстів, але у різні періоди життя він обирав залежно від своїх смаків різні тексти. В залежності від тексту він по-різному перекладав (епіграми-вільно, фольклор та видатних поетів - зберігаючи риси місцевого та історичного колориту). Пушкін був супротивником дослівного перекладу, його переклади межують з оригінальною творчістю.

В'яземський Петро Андрійович (1792-1878)мав протилежні погляди. Свої принципи втілив у перекладах кримських сонетів Адама Міцкевича (перекладав їх прозою) , дотримуючись форм польської мови , але цей шлях не став популярним.

Лєрмонтов М.Ю.- перекладав Байрона, Шиллера , Гейне, Гьоте, згідно з вимогами романтизму (варіації на задану тему). Його переклади видатні як внесок в оригінальну творчість, як і російські вірші, які стали класичними.

Середина XIX століття - у літературі характерна жорстока боротьба між двома тенденціями: мистецтво для мистецтва, та мистецтво для народу. З 1840 по 1860 рр. - найбільша у XIX ст. -кількість віршових перекладів.

Плещеєв та Михайлов (мистецтво для народу)- перекладали сатиричні вірші Гейне, Шевченко Т., філософську поезію Гьоте та Беранже.

Фет, Майков, Мей, А.К. Толстой (мистецтво для мистецтва) - перекладали любовну лірику Гейне, його історичні балади, філософську поезію Гьоте, Беранже, балади Гьоте.

Інтереси обох груп пересіклися. Спільне у перекладачів обох груп - прагнення передати художню своєрідність оригіналу та створити близький до нього ефект.

40-60 рр. XIX століття - із перекладачів прози найбільш яскрава фігура - Іринарх Введенський (перекладав Ч. Дікенса та Текерея). Він довгий час вважався зразком у перекладі та ввійшов в енциклопедію Брокгауза та Ефона. Він вважав, що перекладав так, як висловився б автор, живучи в Росії.

Кінець XIX-початок XX ст. - у літературному процесі час кризи реалізму та підготовка до сприймання модернізму. Кількість перекладів зростає , а їхня якість знижається .

Переклад як вид професійної діяльності з'являється на теренах України після приходу в Київську Русь візантійської книжності. Переклад як сфера діяльності розвивався тут дуже повільно через об'єктивні перешкоди, серед яких слід виділити такі:

1. несприятливі культурно-політичні умови;

2. порівняно пізнє формування норм української літературної мови (кінець XVIII

ст.);

3. мовна ситуація в Україні характеризувалася фактичною двомовністю у період XVI-XVIII ст., адже одночасно на одній території функціонували два типи книжної писемної мови: "руська мова", яка була близькою до розмовної української мови, та церковнослов'янська мова;

4. заборонна політика у сфері книгодрукування українською мовою, що проводилася з початку XVIII ст. (Указ Петра І і Синоду 1721 року "Про заборону друку на Україні оригінальних нових творів") тощо.

Отже, про переклад українською мовою можемо говорити лише починаючи з XIX ст., коли відбувається інтенсивний розвиток художнього перекладу. Українські поети- романтики перекладають найкращі зразки польської та російської літератур українською мовою: Л.Боровиковський перекладає віршовані твори В.Жуковського, А.Метлинський перекладає поезію А.Міцкевича. Проте ці перші переклади українською мовою не можна назвати повноцінними, адекватними, вони є швидше перекладами-переспівами, де виразно проявляється особистість перекладача. З'являються перші переклади з української на англійську (Тереза Якоб переклала "Наталку Полтавку" І.Котляревського, а пізніше, у 1868 році в Лондоні був опублікований перший переклад поезій Т.Шевченка англійською мовою).

Наприкінці того ж XIX ст. підвищується інтерес до українського фольклору у світі, тому в 1894 році англійський фольклорист Роберт Бейн публікує переклади українських казок із збірок П.Куліша та М.Драгоманова (27 казок).

Друга половина XIX ст. взагалі була дуже плідною для українського перекладознавства: на ниві поетичного перекладу працюють М.Старицький, І.Франко, Леся Українка, П.Грабовський.

Не згасає популярність художнього перекладу і в радянський час. Найвідомішим перекладачем тієї доби слід вважати М.Рильського, який перекладав з російської, білоруської, польської, чеської, французької, грузинської та інших мов. Серед перекладів ще одного талановитого літератора М.Бажана можна назвати переклади "Витязя в тигровій шкурі" Ш.Руставелі та поеми О.Пушкіна "Моцарт і Сальєрі".

Значний внесок у розвиток українського художнього перекладу зробили Б.Тен (переклав "Іліаду" Гомера, "Прометея закутого" Есхіла), Є.Дроб'язко (переклав "Божественну комедію" Данте), В.Мисик (переклав сонети Дж.Кітса, поезії Омара Хаяма), О.Кундзич (переклав "Війну і мир" Л.Толстого та "Героя нашого часу" М.Лермонтова) та інші.

Переклад з однієї мови на іншу - це ремесло , яке існувало з давніх часів. Багато тисяч років тому племена, що говорили різними мовами , спілкувалися одне з одним , і вже тоді виникла потреба у перекладачах. Спочатку були перекладачі - аматори , потім з'явилися професіонали. Спочатку перекладали , довго не мудруючи , потім виникли теорії перекладу. З розквітом художньої літератури почали говорити про переклад як про мистецтво. Як перекладати? Дискусія на цю тему триває вже не перше тисячоліття. Одні вимагали дослівного перекладу тексту на шкоду мові, якою перекладали.

Інші намагалися донести до читача лише зміст тексту. А Дідро взагалі зневажив оригінал. Він прочитував книгу двічі, "проникався її духом", потім закривав й починав перекладати. Сервантес не вірив у силу перекладу і вклав у слова Дон-Кіхота скептичне порівняння його зі зворотною стороною килима.

Французькі перекладачі ще у XVII столітті написали багато статей на захист буквального й вільного перекладу. Із властивою французам грайливістю один із них порівняв переклад з жінкою і говорив, що від перекладу, як і від жінки, неможливо вимагати, щоб він був одночасно і красивим і вірним.

Невірність перекладу нерідко була причиною дипломатичних конфліктів. В Італії навіть була приказка: " Перекладачі-зрадники".

Колись переклад вважали справою, яка потребує великих спеціальних знань, але мало поважали. Філософ Монтеск'є, наприклад, відмовився вважати переклад творчою роботою.

Зараз невичерпне старання перекладачів отримало загальне визнання. Переклад, і як мистецтво, і як ремесло, надзвичайно удосконалився. І вже немає тієї галузі, в якій не потребувалися би послуги перекладачів.

Переклад опинився у центрі людських проблем.

Рекомендована література(див. "Список використаної і рекомендованої літератури"):Основна:7, 16, 17.Додаткова:2, 5.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть перших перекладачів Київської Русі.

2. Кому належать перші дослідження з питань перекладу за часів Київської Русі?

3. Кого О.С. Пушкін називав "генієм перекладу"?

4. Назвіть першу організацію перекладачів в Росії. Коли вона була заснована?

5. Колиз'явилися перші "штатні" перекладачі?

Практичне завдання (виконати письмово):

1. Проаналізувати перекладацьку діяльність Максима Грека.

Теми рефератів

1. Історія перекладацької діяльності в Україні.

2. Перекладацька діяльність О.С. Пушкіна.

3. Перекладацька діяльність В.А. Жуковського.

4. Перекладацька діяльність Лесі Українки.

Навчальний елемент 1.3. Історія розвитку машинного перекладу

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про: ^ Історію машинного перекладу.

^ Перші експериментальні демонстрації машинного перекладу. > Вітчизняні школи машинного перекладу.

Порядок опрацювання навчального елемента

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Дати відповіді на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю наведені в кінці навчального елемента. III. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці навчального елемента.

Теоретичний матеріал

Історія машинного перекладу на даному етапі нараховує майже п'ятдесят років розвитку. Біля джерел машинного перекладу стояв радянський технік-винахідник П.П. Смирнов-Троянський, який у 1939 році повідомив про те, що розробив спосіб машинного перекладу з однієї мови на іншу. Слід зазначити, що у той час його винахід був сприйнятий мовознавцями з глибоким скептицизмом, він вважався нездійсненним і непотрібним. У результаті дослідна модель перекладної машини зі словниковим табулятором у 1000 слів так і не була побудована.

Важливим етапом для розвитку МП було створення і широке використання електронно-обчислювальних машин, призначення яких полягає в опрацюванні інформації за визначеними правилами, чи як говорять за визначеними "алгоритмами".

У 1946 році, у дискусії про застосування електронно-обчислювальних машин, Уоррен Уівер висловив думку про можливість машинного аналізу мови і машинного перекладу, а через три роки був опублікований його видатний меморандум "Переклад", що зацікавив широкі кола вчених. Ще через три роки, навесні 1952 року, у Массачусетському технологічному інституті була скликана перша конференція з теоретичних проблем машинного перекладу, у вересні цього ж року 40 лінгвістів взяли участь в обговоренні питань МП на Сьомому Міжнародному конгресі лінгвістів. У 1954 р. був проведений перший публічний експеримент МП (так званий "експеримент Достерта"). У березні 1954 р. почав виходити в світ спеціальний журнал "Машинний переклад" (МесЬапісаі Тгапзіаііоп), що випускається Массачусетським технологічним інститутом. На території колишнього Радянського Союзу перші переклади були здійснені в 1955-1956 рр. В інституті точної механікита обчислювальної технікибув проведений переклад англійського науково-технічного тексту російською мовою . У 1956 р. у Москві було створене Об'єднання з МП, яке почало випускати своє видання "Бюлетень об'єднання з проблем машинного перекладу", пізніше перейменоване в "Машинний переклад і прикладну лінгвістику". Це видання зіграло велику роль в об'єднанні всіх зусиль у цій галузі. Літом 1958 р. у Москві була проведена 1-а Всесоюзна конференція з МП, у якій взяли участь науковці Києва, Єревана, Тбілісі та інших міст.

У середині минулого сторіччя Уорреном Вівером вперше була висловлена думка про переклад текстів за допомогою машин, процес цей він порівнював з процесом

криптографічної дешифровки текстів, який вже на той час почав механізуватися. За більш ніж п'ятдесят років було багато зроблено в цій галузі, витрачені великі гроші, але остаточно проблему перекладу на цей час ще не вирішено.

За свідоцтвом біографів, видатний математик 19-го сторіччя, Чарльз Беббідж намагався переконати британський уряд в необхідності фінансування його дослідження по розробці "обчислювальної машини". Крім іншого він обіцяв, що ця машина зможе колись перекладати розмовну мову. Але хоча сьогодні він і вважається автором багатьох ідей , які лежать в основі роботи комп'ютера, але він так і не зміг ні побудувати свою машину, ні виконати обіцянки з приводу машинного перекладу.

На теренах колишнього Радянського Союзу існували дві філософії машинного перекладу (МП), які умовно можна назвати "прагматичною" та "глобальною". Перша була представлена керівником всесоюзної групи "Статистика мови" професором Р.Г.Піотровським, директором ВЦП професором Ю.М. Марчуком, їх учнями та однодумцями. Згідно з їх розмірковуваннями МП може бути тільки "чорновим" і реалізувати його можна лише методами поверхово-синтаксичного аналізу без поглиблення у тканину вхідного тексту. Інший підхід відстоювала школа одного з провідних вітчизняних лінгвістів - професора Ю.Д. Апресяна. Ця група вчених намагалась побудувати систему МП, яка була б орієнтована на отримання перекладу високого рівня відповідно до мовної моделі "зміст-текст" професора І.А.Мельничука.

Обидва ці підходи, при всій їх відмінності, виявились дуже плідними для інженерної лінгвістики. Системи, створені колективом Ю.Д. Апресяна , представляють велику наукову цікавість, тому що спираються на більш глибокий опис мови, ніж системи, розроблені прагматиками. У той же час менш досконалі з лінгвістичної точки зору, комерційно орієнтовані системи МП користуються більшою популярністю у широкого кола власників ПК завдяки зручності та легкості в користуванні.

Системи машинного перекладу (СМП) текстів з одних природних мов на інші моделюють роботу людини-перекладача. їх ефективність залежить, насамперед, від того, в якій мірі в цих системах ураховуються об'єктивні закони функціонування мови та мислення. На жаль, ці закони ще не досить детально вивчені. Вирішуючи проблему МП, необхідно ураховувати багатий досвід міжнаціонального спілкування та досвід, накопичений людством. А цей досвід говорить про те, що в процесі перекладу в якості основних одиниць змісту розглядаються, насамперед, фразеологічні словосполучення, які виражають цілісні поняття, а не окремі слова.

Рекомендована література(див. "Список використаної і рекомендованої літератури"):

Основна:7, 14, 16.

Додаткова: 5.

Питання для самоконтролю:

1. Кому належить ідея машинного перекладу?

2. Коли відбулася перша експериментальна демонстрація машинного перекладу?

3. Який період називають "срібним віком" машинного перекладу?

4. Які вчені займалися розробкою теорії машинного перекладу?

Практичне завдання (виконати письмово):

1. Письмово перерахуйте та проаналізуйте помилки електронного перекладача з підключенням спеціального словника і без підключення останнього.

Оригінал:

Кокіа 9000і СоттипісаІог по^ зиррогІз зкогІ теззадез шІк ир Іо 2 280 скагасІегз, Іке сиггепІ зІапгїаггї Ьеіпд 160 скагасІегз. ^ІІк Іке ТехІ ^еЬ зегуісе Ьазегї оп 8шагІ Меззадіпд, Іке епгї-изег із аЬІе Іо оЬіаіп іпГогшаІіоп іп а зітріе ІехІ ГогшаІ шІкоиІ дгаркісз ог Іодоз іїот Іке МетеІ Ьу изіпд Іке зкогІ теззаде зегуісе. ТехІ ^еЬ іп&гтаІіоп сап іпсіигїе ЙідкІ зскегїиіез, ^еаІкег ог ІгаШс герогІз, ог Іке зІоск пе^з.

Переклад без підключення спеціалізованого словника: Кокіа 9000і комунікатор тепер підтримує короткі повідомлення з до 2280 характерів (знаків), поточного стандарту, що є 160 характерами (знаками). З обслуговуванням (службою) Тканини (мережі) Тексту, заснованим на Шикарному (сильному) Меззадіпд, кінцевий користувач здатний отримати інформацію в простому форматі тексту без графіки або емблем від МІете!;, використовуючи коротке обслуговування(службу) повідомлення. Інформація Тканини (мережі) Тексту може включати списки (графіки) рейса (польоту), погоду або повідомлення руху, або новини запасу (акції).

Переклад з підключеним словником "Телекомунікаціїі зв'язок": Кокіа 9000і Комунікатор тепер підтримує короткі повідомлення з до 2280 символів, поточного стандарту, що є 160 символами. З Текстовим обслуговуванням Мережі, заснованим на 8тагІ Меззадіпд, кінцевий користувач здатен отримати інформацію в простому текстовому форматі без графіки або емблем від !пІегпе1;, використовуючи систему передачі коротких повідомлень. Текстова інформація Мережі може включати

список рейса (польоту), погоду або повідомлення трафіку, або новини фондового ринку.

Теми рефератів

1. Українська школа машинного перекладу.

2. Наукова діяльність академіка Піотровського.

3. Аналіз різних напрямів у розвитку машинного перекладу.

Тестові питання до модуля 1

1. Кому належить ідея автоматизації перекладу?

   1. У. Віверу

   2. Р. Вінеру

   3. В. Глушкову

2. Хто були перші перекладачі Київської Русі?

   1. Кирило і Мефодій

   2. Максим Грек

   3. Михайло Ломоносов

3. Кому належать перші роздуми про мистецтво перекладу?

   1. Максиму Греку

   2. Василю Тредіаковському

   3. Михайлу Ломоносову

4. Кого О.С. Пушкін назвав "генієм перекладу"?

   1. Жуковського

   2. Тредіаковського

   3. Ломоносова

5. Коли була створена перша професійна організація перекладачів в Росії?

   1. в 1735 р.

   2. в 1835 р.

   3. в 1703 р.

6. Коли відбулася перша публічна демонстрація машинного російсько-англійського перекладу?

   1. в 1954 р.

   2. в 1949 р.

   3. в 1969 р.

7. Колу було проведено перший експеримент машинного російсько-англійського перекладу?

   1. в 1955 р.

   2. в 1954 р.

   3. в 1960 р.

8. Я кий період вважається "срібним віком" прикладної лінгвістки, зокрема машинного перекладу?

   1. 1956 - 1976 рр.

   2. 1976 - 1996 рр.

   3. 1986 - 2000 рр.

9. Який переклад слова "оггїег" у наступному реченні: ^е Ьауе Ьагї по оггїегз Ггот уои зіпсе 20.02.07?

   1. замовлення

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ 33

A short history of the remote control 106

A short history of the remote control 108

A short history of the remote control 109

A short history of the remote control 110

The robot most likely to... 110

The robot most likely to... 111

The robot most likely to... 111

How robots appeared 113

Переклад за трансформаційним механізмом 119

Образ вихідного тексту (концепт) 119

Вихідний текст 119

Переклад за денотативним механізмом 119

Теми рефератів 122

Virtually Human 144

МОДУЛЬ 3. Науково-технічний переклад 145