Тема 2. Жанри і різновиди перекладу Навчальний елемент 2.1. Принципи перекладу

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

• Принципи перекладу

• Трансформаційну модель перекладу.

• Денотативну модель перекладу..

Порядок опрацювання навчального елемента

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Дати відповіді на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю наведені в кінці навчального елемента.

3. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці навчального елемента.

Теоретичний матеріал

Принципи перекладу можна звести до двох основних підходів, трансформаційного й денотативного.

Трансформаційний підхід розглядає переклад як перетворення об'єктів і структур однієї мови в об'єкти й структури іншої мови за певними правилами. У ході трансформації перетворюються об'єкти й структури різних мовних рівнів - морфологічного, лексичного, синтаксичного.

Так, на лексичному рівні ми перетворюємо слова й словосполучення вихідної мови в слова й словосполучення мови перекладу. Тобто заміняємо одні структури іншими за певними правилами .

Однак не можна забувати, що слова в складі словосполучень можуть перетворюватися інакше, ніж окремо взяті слова. Словосполучення - це вже маленький

контекст, а контекст змінює значення слів і впливає на вибір еквівалента в мові перекладу.

Таким чином, трансформації ми робимо під управлінням контексту.

Наприклад, якщо трансформувати окремо взяте англійське слово "Ьоок", то можна з повною підставою замінити його головними словниковими еквівалентами - іменником "книга" і низкою дієслів "замовляти", "бронювати", "резервувати". Ці ж еквіваленти слова "Ьоок" залишаться і при перекладацьких трансформаціях більшості словосполучень із цим словом: "іпіегезііпд Ьоок" - "цікава книга", "Ьоок ііскеіз" - "замовляти квитки" тощо.

Однак, якщо ми трансформуємо, наприклад, словосполучення "Ьоок уаіие", те одержимо зовсім інший російський еквівалент "балансова вартість", у якому немає російських еквівалентів окремо взятого слова "Ьоок".

Одна з проблем трансформаційного методу полягає в тому, щоб при перекладі за допомогою трансформацій відокремити зв'язані словосполучення від окремих слів, об'єднаних лише граматично, і зробити трансформацію відповідно до результатів такого поділу.

Надійного формального методу виділення зв'язаних словосполучень не існує, тобто, скажемо, для систем машинного перекладу, які здебільшого базуються на трансформаційному підході, більш тісний зв'язок між словами "Ьоок" і "уаіие" у словосполученні "Ьоок уаіие" не помітний- для них таке словосполучення нічим не відрізняється, наприклад, від сполучення слів "Ьоок зіоге"(книгарня). Людина ж виділяє словосполучення такого роду на основі складного аналізу змісту, а відповідний еквівалент зберігає в пам'яті або знаходить у словнику.

На синтаксичному рівні в процесі перекладу здійснюються трансформації синтаксичних конструкцій вихідної мови у відповідні конструкції мови перекладу.

Трансформаційний метод перекладу можна порівняти з розшифровкою зашифрованого тексту за допомогою "книги кодів", роль якої виконує двомовний словник, і "зводу правил дешифрування", викладених у граматичному довіднику.

Другий підхід до процесу перекладу, що використовується поряд із трансформаційним, називається денотативним. Це ще один розповсюджений підхід до теоретичного тлумачення перекладацького процесу.

Відповідно до цього підходу, переклад здійснюється як трьохетапний процес, що складається з наступних етапів:

• Етапу сприйняття повідомлення вихідною мовою.

• Етапу формування розумового образу (концепту) цього повідомлення.

• Етапу інтерпретації цього образу засобами мови перекладу.

На відміну від трансформаційного, денотативний підхід не встановлює прямий зв'язок між словами й словосполученнями двох мов - переклад за денотативним механізмом припускає вільний вибір засобів мови перекладу для передачі змісту повідомлення вихідною мовою.

Назва цього методу походить від слова денотат, тобто фрагмент об'єктивної реальності, з яким співвідноситься як вихідне повідомлення, так і його переклад.

Найбільш наочно цей підхід ілюструє переклад ідіом. У наведених нижче прикладах відсутність прямого зв'язку між вихідним текстом і його перекладом очевидна, вони зв'язані лише загальним змістом:

"Сап Іке іеорагд скапде кіз зроІз?" - "Горбатого могила виправить".

"Ткеге аге тапу ^ауз Іо зкіп а саІ" - "Є багато засобів це зробити".

"Боп'І ІгоиЬіе ІгоиЬіе ЬеГоге ІгоиЬіе ІгоиЬіез уои" - "Не буди лиха, поки лихо спить".

Схеми процесу перекладу за трансформаційним та денотативним принципами наведені на Рис. 2.1.

Трансформації

Морфологічні

Лексичні Синтаксичні

Вихідний

текст (оригінал)

Переклад за трансформаційним механізмом

Образ вихідного тексту (концепт)

а

Вихідний текст

Переклад за денотативним механізмом

Переклад за трансформаційним механізмом вимагає менше "розумових зусиль" і, як правило, перекладачі використовують його у своїй рутинній роботі, перекладаючи слово за словом, поки не натраплять на таке слово або на таку граматичну конструкцію, які змусять їх змінити порядок слів, перефразувати переклад або взагалі відмовитися від трансформацій і піти по шляху інтерпретації змісту оригіналу (тобто застосувати денотативний підхід).

При синхронному перекладі на інтерпретацію просто немає часу, тому синхроністи, як правило, переводять за трансформаційним механізмом, найчастіше жертвуючи стилістичною "гладкістю".

При усному послідовному перекладі, коли потрібно запам'ятати і перекласти відразу кілька речень, природно, переважає денотативний підхід, тобто інтерпретація, і переклад рідко буває структурною копією оригіналу.

На вибір підходу, безумовно, впливає й жанр оригінального тексту - у загальному випадку при перекладі художньої літератури, особливо поезії, переважає денотативний підхід, тому що завдання такого перекладу не тільки й не стільки передати зміст, скільки створити адекватний образ, викликати в читача відповідні емоції й асоціації, а засоби для цього в різних мовах бувають різні.

При перекладі наукової і технічної літератури, навпаки, важливіше всього точно передати зміст і тут природно переважають трансформації.

Ці два підходи, трансформаційний і денотативний не такі і різні.

Адже й денотативний переклад, тобто вільну інтерпретацію даного відрізка тексту оригіналу, теж можна вважати трансформацією, тобто структурним аналогом цього відрізка тексту в іншій мові. Це, безумовно, так, але дві істотних відмінності все-таки існують.

Перша відмінність кількісна: трансформації використовуються багаторазово або, як прийнято говорити, є регулярними.

Щоб переконатися в цьому, досить взяти який-небудь окремий вираз, наприклад, "8іаГГ опіу" -"Стороннім вхід заборонений" .

Легко переконатися, що слово "зіаГГ" навряд чи ще де-небудь може мати значення "сторонній", або "вхід", або "заборонений".

Ще одна відмінність трансформаційного методу від денотативного полягає в тому, що переклад, виконаний шляхом трансформацій, легко перетворити у зворотний, на відміну від перекладу, зробленого за денотативним механізмом, наприклад, зворотний переклад "ТЬе АгаЬіап МдЬіз" дасть нам "арабські" або "аравійські ночі", але ніяк не "тисяча й одна ніч".

Рекомендована література(див. "Список використаної і рекомендованої літератури"):Основна:10, 11, 12.Додаткова:2, 5.

Питання для самоконтролю:

1. Які основні моделі перекладу ви знаєте?

2. Дайте визначення трансформаційної моделі перекладу.

3. Дайте визначення денотативної моделі перекладу.

4. Які основні відмінності денотативної та трансформаційної моделей перекладу? Практичне завдання (виконати письмово):

1 .Перекладіть текст та підкресліть у перекладі ті фрагменти, які можна перекласти трансформаційним методом .

We will apply this approach first to the challenge of cleaning the air that Americans breathe. Today, I call for new Clean Skies legislation that sets tough new standards to dramatically reduce the three most significant forms of pollution from power plants, sulfur dioxide, nitrogen oxides and mercury. We will cut sulfur dioxide emissions by 73 percent from current levels. We will cut nitrogen oxide emissions by 67 percent. And, for the first time ever, we will cap emissions of mercury, cutting them by 69 percent. These cuts will be completed over two measured phases, with one set of emission limits for 2010 and for the other for 2018.

2.Перекладіть текст та підкресліть у перекладі ті фрагменти, які можна перекласти денотативним методом .

The greatest speech of the minus-first millennium was the Lord's voice from the whirlwind in the Book of Job, the most extended direct quotation of God in the Bible. The poet-rabbi who wrote it used vivid word-pictures to mock the challenge to His fairness by the unjustly afflicted Job. In a savagely sarcastic rhetorical interrogation, He demanded, "Where were you when I laid the foundation of the earth ... while the morning stars sang together, and all the gods exulted?"

The first millennium began with its best speech: in the Sermon on the Mount, as reported by St. Matthew, Jesus began with the Beatitudes, a series of attention-riveting blessings, and opened a world of metaphor for speakers to come, like "Ye are the salt of the earth . . . the light of the world. A city that is set on a hill cannot be hid."

Теми рефератів

1. Трансформаційний і денотативний підходи до перекладу.

2. Алгоритми перекладу.

3. Рівні обробки тексту при перекладі.

Навчальний елемент 2.2. Жанри перекладу: усний послідовний переклад, синхронний переклад, письмовий переклад

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

• Класифікації перекладу.

• Жанри перекладу

^ Послідовний переклад.

• Синхронний переклад.

• Письмовий переклад.

Порядок опрацювання навчального елемента

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Дати відповіді на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю наведені в кінці навчального елемента.

3. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці навчального елемента.

Теоретичний матеріал

Психолінгвістична класифікація перекладів, щовраховує спосіб сприйняття оригіналу й створення тексту перекладу, підрозділяє перекладацьку діяльність на письмовий переклад і усний переклад.

Письмовим перекладомназивається такий вид перекладу, при якому мовні добутки, поєднувані в акті міжмовного спілкування (оригінал і текст перекладу), виступають у процесі перекладу у вигляді фіксованих текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися. Це дає можливість перекладачеві повторно сприймати відрізки перекладного тексту, зіставляти їх з відповідними відрізками перекладу, вносити в текст перекладу будь-які необхідні зміни до пред'явлення перекладу замовнику, тобто до завершення процесу перекладу. Класичним прикладом письмового перекладу є такий переклад, коли перекладач сприймає оригінал зорово у вигляді письмового тексту й створює текст перекладу також у вигляді письмового тексту. (Звідси й сама назва - письмовий переклад.)

Усний переклад -це вид перекладу, при якому оригінал і його переклад виступають у процесі перекладу в нефіксованій формі, що визначає однократність сприйняття перекладачем відрізків оригіналу й неможливість наступного зіставлення або виправлення перекладу після його виконання. Класичним прикладом усного перекладу є такий переклад, коли перекладач сприймає оригінал в акустичній формі («на слух») і в усній формі пред'являє свій переклад. При усному перекладі створення тексту перекладу може відбуватися або паралельно сприйняттю оригіналу, або після того, як завершиться сприйняття оригіналу. Відповідно розрізняються два підвиди усного перекладу: синхронний переклад і послідовний переклад.

Усний послідовний переклад- це такий переклад, що виконується не одночасно зі сприйняттям тексту на тій мові, з якої перекладають, а слідує за ним. Найчастіше це усний текст - перекладач слухає текст вихідною мовою і, потім перекладає. Але часто це буває і письмовий текст - його спочатку читають, а потім перекладають. Звичайно такий переклад називають "перекладом з аркуша", однак це теж є різновидом послідовного перекладу. Можна сказати, звичайно, що іноді послідовний переклад не пов'язаний з інтересами конкретного користувача, наприклад, переклад лекцій, доповідей і т.п. Але це не так - він пов'язаний з інтересами конкретної групи користувачів (слухачів), і перекладач постійно взаємодіє з ними. Крім того, послідовний переклад є неповним за визначенням. По-перше, навіть унікальна пам'ять навряд чи здатна зберегти всі деталі тривалого виступу, не кажучи вже про пам'ять "простих смертних". По-друге, послідовний переклад виконується в основному за денотативним механізмом, тобто це не послівно-пооборотна трансформація вихідного тексту, а його більш-менш вільна інтерпретація. Це теж допускає розходження й неповноту.

Для того, щоб зрозуміти, яка інформація зберігається і яка може втрачатися (або видозмінюватися) при перекладі, потрібно сказати кілька слів про так зване "актуальне членування тексту".

Актуальне членування - це структура тексту на логіко-комунікативному рівні, у якій кожне висловлення складається з теми (того, про що говориться), перехідного елемента й реми (того, що говориться про тему).

Звичайно рема попереднього висловлювання стає темою наступного, тобто по мірі розгортання тексту спостерігається так звана тематична прогресія(розвиток подій). Наприклад: Він зненацька з'явився на порозі. Його поява всіх здивувала. Подив незабаром змінився радістю. Радість була викликана тим, що він привіз подарунки. На відміну від граматичної структури тексту, яка в різних мовах є різною, логіко- тематична структура тексту залишається майже незмінною при перекладі, і саме на неї спирається перекладач при послідовному перекладі. Із сказаного випливає,що:

• Текст послідовного перекладу організується у вигляді дворівневої структури - перший, головний рівень якої становить логіко-тематична прогресія, а другий - перехідні елементи й елементи, що доповнюють логіко-тематичний рівень.

• У послідовному перекладі можуть бути пропуски і неточності передачі змісту, але в ньому відсутні "логічні провали".

• Підготовка до послідовного перекладу й запис у ході перекладу повинні спиратися на логіко-тематичну структуру тексту

Виробляти навички послідовного перекладу, реєструючи письмово "канву" вихідного тексту, як уже зазначалося вище, треба мовою перекладу. Слухаючи вихідний текст, перекладач повинен записувати насамперед те, про що говориться і що про це говориться.

Бажано при послідовному перекладі не перекладати по реченнях, дати мовцеві можливість дійти до логічної паузи, не копіювати виступаючого, а в більш природній для слухачів формі точно передати суть сказаного. При послідовному перекладі варто спиратися:

1. На як можна більше широкий і універсальний набір еквівалентів.

2. На контекст.

3. На максимально повну загальну і спеціальну базу знань(власні фонові знання).

Ну і звичайно, потрібно добре знати ситуацію й уміти правильно її використовувати у своїх інтересах.

При підготовці до послідовного перекладу потрібно насамперед з'ясувати для себе тему перекладу і на її основі знайти в словниках і в спеціальній літературі терміни і їхні еквіваленти, що відносяться до цієї теми. Покладатися треба в основному на спеціальну літературу з предмету перекладу, тому що словник дає еквіваленти у відриві від контексту.

Цю попередню роботу треба обов'язково проробити ретельно - дуже часто очевидні дослівні еквіваленти термінів виявляються неправильними.

Таким чином, усний послідовний переклад виконується головним чином за денотативною моделлю, тобто переважає інтерпретація вихідного тексту. При послідовному перекладі основну роль грає контекст. Послідовний переклад знаходиться в прямій залежності від користувача і є неповним за визначенням.

Професійний синхронний переклад- це такий вид усного перекладу , що здійснюється одночасно зі сприйняттям на слух пропонованого однократно усного

повідомлення вихідною мовою в кабіні, що ізолює перекладача від аудиторії і у процесі якого - в екстремальних умовах діяльності - у будь-який відрізок часу переробляється інформація строго обмеженого обсягу. Перекладати синхронно без спеціального устаткування неможливо (та й небажано - будеш заглушати того, кого перекладаєш). Потрібні спеціальні навушники, в ідеалі потрібна кабіна (або, як говорять синхроністи, "будка") і найбільше потрібні особливі навички й прийоми перекладу, про які й піде мова в цьому розділі. Під час синхронного перекладу виступаючий говорить або читає свій виступ у мікрофон на одній мові, а перекладач чує цей виступ у навушниках і, говорячи одночасно з виступаючим, синхронно перекладає його виступ на іншу мову. Перекладач говорить у свій мікрофон, і в слухачів, які чують у навушниках його переклад, повинне створюватися враження, начебто виступаючий говорить на їхній мові. У гарного синхроніста збігаються з виступаючим навіть ораторські паузи, а жести, якими виступаючий супроводить свої слова, точно повторюються у перекладі (деякі синхроністи жестикулюють у кабіні, повторюючи жести доповідача). Складність такого перекладу очевидна навіть неспеціалісту. Фахівці ж звертають увагу на наступні фактори, що визначають складність синхронного перекладу:

• Психофізіологічний дискомфорт, викликаний необхідністю слухати й говорити одночасно. Звичайно ми спочатку вислухаємо те, що нам говорять, а потім відповідаємо. Важко говорити навіть тоді, коли вас перебивають або коли кілька людей говорять одночасно.

• Психічна напруга, пов'язане з "необоротністю" сказаного доповідачем у мікрофон. Доповідача не зупиниш і не попросиш повторити.

• Психічна напруга, пов'язана з "необоротністю" перекладу й великою аудиторією слухачів. Не вибачишся й не виправиш.

• Психофізіологічна напруга, викликана швидким темпом мовлення. Синхроніст повинен завжди говорити швидко, без пауз - інакше відстанеш, але ж паузи в мовленні несуть не тільки значеннєве, але й психофізіологічне навантаження (щоб перевести подих, зібратися з думками).

• Складне лінгвістичне завдання "ув'язування" при синхронному перекладі висловлювань на мовах, що мають різну структуру, при вкрай обмеженому контексті і гострому дефіциті часу на переклад. Наприклад, структурна "ув'язування" висловлень на мовах з вільним і детермінованим порядком слів (скажемо, українська і англійська).

• Складне лінгвістичне завдання "мовної компресії", покликаної компенсувати відставання перекладу на мову з більшою довжиною слів і багатослівною

риторикою. Наприклад, слова російської мови на 7-8% довше англійських, крім того деякі досить розповсюджені поняття, передані в англійському одним словом, вимагають декількох слів у російській або українській мові. Це особливо стосується нових понять.

Перераховані фактори переконливо доводять складність синхронного перекладу. Але це, як говориться, півбіди. Ці фактори діють в ідеальному випадку, коли доповідач говорить у нормальному темпі, на зрозумілій літературній мові, коли в нього стандартна вимова й він розуміє, що його перекладають і зацікавлений у тому, щоб аудиторія його зрозуміла. На жаль, так буває дуже рідко.

Додаткову складність синхронного перекладу, що надзвичайно утрудняє й без того непросте завдання синхроніста, можна пояснити тим, що більшість людей зовсім не розуміє специфіку перекладу, особливо синхронного. Синхроніст повинен бути завжди морально і професійно підготовлений до того, що виступаючий буде говорити дуже швидко або читати текст свого виступу (при читанні швидкість значно вище); що вимова доповідача буде нечіткою або нестандартною (особливо складно розуміти англомовців із країн Африки, з Індії, а також японців і французів); що виступаючий буде використовувати у своєму мовленні нестандартні, попередньо не уведені скорочення або слова і вирази професійного жаргону.

Без певного набору вроджених психофізіологічних характеристик стати синхроністом неможна. І ці вроджені риси обов'язково повинні доповнюватися придбаними якостями. Психофізіологічні характеристики:

• Зосередженість, здатність концентрувати увагу, здатність "відключатися" від зайвих «шумів».

• Здатність розподіляти увагу на кілька завдань одночасно.

• Швидкість реакції.

• Швидкість мовлення.

• Психічна й фізична витривалість. Придбані якості:

• Широта кругозору, енциклопедичні знання.

• Вільне володіння рідною мовою, багатство словника.

• Здатність вільно сприймати на слух будь-яке мовлення на іноземній мові.

• Вільне володіння робочою іноземною мовою, особливо іі розмовним, ідіоматичним шаром.

• Винахідливість, " гнучкі стьрозуму".

Звичайно, всім комплексом цих якостей і характеристик у повному обсязі володіють лише рідкі люди - це синхроністи вищого класу, і їхні імена добре відомі в професійному, і не тільки професійному, середовищі. Звичайно у середнього синхроніста одні якості бувають виражені сильніше, інші - слабкіше, але кожний синхроніст- професіонал явище досить рідке. Досить сказати, що синхроністи є не в кожній країні, а в тих країнах, де вони є, справжніх професіоналів не більше десятка.

Отже, при синхронному перекладі "на вхід" надходить, як правило, усього кілька слів, тому що очікувати, поки надійде більше довгий відрізок тексту синхроніст не може - це призведе до неминучого відставання. Звичайно, синхроніст чекає закінчення синтаксичної конструкції або логічної паузи і після цього перекладає.

Таким чином, при синхронному перекладі контекст практично відсутній.

Синхронний переклад не є синхронним у точному значенні слова, а скоріше синхронним з відставанням на два-три слова, за винятком початку перекладу, коли синхроніст перші кілька слів просто слухає.

Звідси можна зробити висновок, що для успішного синхронного перекладу необхідно:

1. Мати якомога більший широкий і універсальний набір еквівалентів.

2. Мати гарну загальну і спеціальну "базу знань".

3. Добре знати ситуацію і уміти правильно її використовувати у своїх інтересах.

Існує два різних види синхронного перекладу.

Назвемо перший з них - "декоративним". Це переклад доповідей на більших науково- технічних або політичних конференціях.

Синхронний переклад на таких конференціях неповний по визначенню: переклад 80% уважається дуже гарним рівнем.

Сама ж головна відмінність - це те, що при "декоративному" синхронному перекладі в перекладача майже повністю відсутня зв'язок з аудиторією і якість перекладу визначає тільки самоконтроль. Інша справа синхронний переклад на семінарах, у робочих групах і на засіданнях так званих круглих столів. Сюди ж потрібно віднести й синхронний переклад прес-конференцій. Це переклад у режимі постійного діалогу між двадцятьома- тридцятьома учасниками, і тут якість вашого перекладу одержує негайну оцінку аудиторії - неточно перевели, і діалог не відбувся, його учасники один одного не зрозуміли. Переклад у таких випадках повинен бути точним, повним і представленим у зрозумілій для слухачів формі.

Можна сказати, що гарний синхронний переклад - це ілюзія його відсутності: люди як би говорять між собою, не помічаючи перекладача.

На закінчення нашого короткого нарису про синхронний переклад має сенс трохи розповісти про технічну сторону даного процесу

Перекладач-синхроніст під час перекладу перебуває в спеціальному приміщенні, обладнаному звукоізоляцією. У стаціонарних конференц-залах це невелика кімната, де є стіл з пультом і два стільці для синхроністів. Якщо зал невеликий, то кабіна синхроністів звичайно розташовується вище рівня крісел і обладнається вікном із широким оглядом, через які синхроністи можуть бачити доповідача й зал. У більших залах на столі синхроністів встановлюється телемонітор, у якому видний виступаючий. Візуальний контакт із доповідачем дуже важливий для перекладача, насамперед психологічно, тому так важко працювати, якщо доповідач не видний, а таке ще зустрічається.

У приміщеннях, тимчасово використовуваних для синхронного перекладу, у залі встановлюється тимчасова кабіна ("будка") з вікном. Кабіна забезпечує часткову звукоізоляцію, у ній також стоїть стіл з пультом і два стільці.

На пульті для синхронного перекладу є: перемикач мікрофонів (правий-лівий мікрофон); дві кнопки включення мікрофона й два регулятори гучності (для правої й лівої пари навушників). У деяких системах синхронного перекладу на пульті розташовується також перемикач каналів (мов), наприклад, канал 1 - український, канал 2 - англійський (слід зазначити, що це ускладнює роботу перекладача). До пульта підключається дві пари навушників, іноді це навушники разом з мікрофоном.

При синхронному перекладі в кабіні одночасно повинні перебувати два перекладачі - один з них перекладає, другий слухає переклад, допомагає першому . Третій перекладач у цей час відпочиває. У групі синхронного перекладу мабуть, щонайменше, три перекладачі.

Змінювати перекладачів-синхроністів треба через 10-15 хвилин. Перекладати синхронно більше 15 хвилин і відпочивати менше 30 хвилин не можна по нормах охорони праці.

Зміна перекладачів повинна провадитися в такий спосіб: перший починає й перекладає не більше 15 хвилин, другий його в цей час "страхує", потім вступає друг і перший його страхує, через кілька секунд (не відразу) першого змінює третій і перший відпочиває йт.д.

При порівнянні процесів письмового й усного перекладу ми будемо, як звичайно, спиратися на трансформаційну й денотативну моделі, що описують власне переклад і інтерпретацію, а також на комунікативну схему. Якщо застосувати такий підхід до письмового перекладу, то відразу з'ясується кілька цікавих фактів.

По-перше, письмовий переклад не прив'язаний до якої-небудь із відомих нам двох моделей. Не так, як, усний послідовний переклад, де переважає денотативна модель, або синхронний, у якому переважають трансформації. Перекладаючи письмово, перекладач користується то прямими міжмовними трансформаціями, то удається до вільної інтерпретації змісту вихідного тексту. Очевидно, наприклад, що в поезії можливість прямих відповідностей мінімальна, а, перекладаючи технічний або науковий текст, перекладач, навпаки, майже завжди користується прямими відповідностями. Переклад е художньої прози займає в цьому смислі проміжне положення: там, де можна, використовують трансформації, а інтерпретацію - в тих випадках, коли прямі трансформації неможливі.

Звідси виходить, що письмовий переклад істотно відрізняється від усного. І справа т не тільки в більш жорстких вимогах і більшій відповідальності, а насамперед у тім, що в процесі письмового перекладу враховуються всі фактори, що визначають вибір перекладного еквівалента.

При письмовому перекладі необхідно враховувати:

1. Значення, які дає загальний словник.

2. Що значить слово у відповідному спеціальному словнику.

3. Контекст усього джерела. Якщо це роман, треба його спочатку прочитати.

4. Вузький контекст - одне або кілька речень, що визначають значення слова або словосполучення.

5. Мовну ситуацію, що визначає стиль тексту. Якщо це діалог - то характер і освіту учасників діалогу й т.д.

6. Фонову інформацію. Її значення в перекладі дуже важливо: ерудиція перекладача - це внутрішній цензор, що допоможе зберегти в перекладі почуття міри й гармонії.

7. Сполучуваність слів у мові, на якій здійснюється переклад. Вона поряд з мовною ситуацією визначає стилістичну коректність, а іноді й просто грамотність.

Таким чином, письмовий переклад не прив'язаний до будь-якої із моделей перекладу - вибір власне перекладу або інтерпретації змісту залежить від жанру перекладного тексту й збігу мовної оформленості змісту, письмовий переклад не спрямований на конкретного користувача. При письмовому перекладі враховуються всі фактори, що визначають вибір еквівалента.

Рекомендована література(див. "Список використаної і рекомендованої літератури"):Основна:10, 11, 12, 19.Додаткова:3, 4, 5, 6, 8, 10, 11.

Питання для самоконтролю:

1. Які існують класифікації перекладу?

2. Які жанри перекладу вам відомі?

3. Назвіть основні характеристики усного послідовного перекладу?

4. Назвіть основні характеристики синхронного перекладу?

5. Назвіть основні характеристики письмового перекладу?

Практичне завдання (виконати письмово):

1. Проаналізуйте недоліки машинного перекладу наведеного уривку. Перерахуйте помилки електронного перекладача.

Еіесігопіс соттегсе оуєгіЬе Іпіегпеі із §гошп§ аі ап аішозі ехропепііаі гаїе. Ап Аргії 1998 герогі оГ іЬе Ипііед 8іа1ез Берагітепі оГ Соттегсе, епііііед ТЬе Етегдіпд Бідііаі Есопоту дезсгіЬез іЬе аітозі тіпд-Ьііп§ §го^іЬ оГ еіесігопіс соттегсе, апд оГ іЬе Іпіегпеі іізеїГ. 8оте оГ іЬе тоге Гапіазііс Гасіз іпсіидед іп іЬе герогі аге: Ву іЬе епд оГ 1997 тоге іЬап 100 тіїїіоп реоріе ^еге изіпд іЬе Іпіегпеі апд зоте ехрегіз ехресі іЬаі 1 Ьіїїіоп реоріе шіі Ье соппесіед іо іЬе Іпіегпеі Ьу 2005. ТгаШс оп іЬе Іпіегпеі із доиЬііпд еуегу 100 дауз.

Ву 2002, Іпіегпеі соттегсе Ьеі^ееп Ьизіпеззез шіі іікеїу зигразз $ 300 Ьііііоп. ТЬе питЬег оГ патез гедізіегед іп іЬе дотаіп пате зузіет §ге^ Ггот 26,000 іп Му оГ 1993 іо 1.3 тіїїіоп іп Му оГ 1997.

Переклад на російську мову:

Злектронная торговля по Интернету возрастает в почти показательную функцию (норма) (разряд). Апрель 1998 сообщение Отдела Соединенньїх Штатов Торговли, имея право Появляющейся Цифровой Зкономике (зкономия), описмвает почти ошеломляющий рост злектронной торговли и Интернета непосредственно. Некоторме из более фантастических фактов, включенннх в сообщение: К концу 1997 больше чем 100 миллионов людей использовали Интернет и некоторме зкспертн ожидают, что 1 миллиард людей будет связан с Интернетом 2005. Движение в Интернете удваивается каждне 100 дней. 2002, торговля Интернета между бизнесами вероятно превзойдет 300 миллиардов. Номер (число) названий (имена), зарегистрированннх в системе названия (имя) области рос от 26000 в июле от 1993 до 1.3 миллиона в июле 1997.

Теми рефератів

1. "Алгебра і гармонія"

2. Письмовий переклад

• жанри і різновиди перекладу.

• крок до творчості.

Навчальний елемент 2.3. Художній та науково-технічний переклад

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про: > Відмінності між художнім і науково-технічним перекладом. ^ Особливості кожного з видів перекладу.

Порядок опрацювання навчального елемента

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Дати відповіді на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю наведені в кінці навчального елемента.

3. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці навчального елемента.

Теоретичний матеріал

Жанрово-стилістична класифікаціяперекладів залежно від жанрово-стилістичних особливостей оригіналу обумовлює виділення двох функціональних видів перекладу: художній (літературний) переклад і інформативний (спеціальний) переклад.

Художнім перекладомназивається переклад творів художньої літератури. Твори художньої літератури протиставляються всім іншим мовним творам завдяки тому, що для них домінантною є одна з комунікативних функцій, а саме художньо-естетична або поетична. Основна мета будь-якого твору цього типу полягає в досягненні певного естетичного впливу, створенні художнього образу. Така естетична спрямованість відрізняє художню мову від інших актів мовної комунікації, інформативний зміст яких є первинним, самостійним.

Оскільки мова йде про переклад відрізків художньої мови, основною відмінністю художнього перекладу від інших видів перекладу варто визнати належність тексту перекладу до творів ПЯ, що володіють художніми цінностями. Іншими словами, художнім перекладоміменується вид перекладацької діяльності, основне завдання якого полягає в породженні на ПЯ художнього твору.

Аналіз перекладів літературних творів показує, що у зв'язку із зазначеним завданням для них типові відхилення від максимально можливої значеннєвої точності з метою забезпечення художності перекладу.

У художньому перекладі розрізняються окремі підвиди перекладу залежно від належності оригіналу до певного жанру художньої літератури. Як такі підвиди виділяються переклад поезії, переклад п'єс, переклад сатиричних творів, переклад художньої прози, переклад текстів пісень і т.д. Виділення перекладу добутків того або іншого жанру в особливий підвид перекладу носить умовний характер і залежить від того, наскільки істотний вплив робить специфіка даного жанру на хід і результат перекладацького процесу.

Інформативним перекладомназивається переклад текстів, основна функція яких полягає в повідомленні якихось відомостей,анев художньо-естетичному впливі на читача. До таких текстів відносяться всі матеріали наукового, ділового, суспільно-політичного, побутового та ін. характеру. Сюди ж варто віднести й переклад багатьох детективних (поліцейських) розповідей, описів подорожей, нарисів і тому подібних творів, де переважає чисто інформаційне оповідання. Розподіл на художній і інформативний переклад вказує лише на основну функцію оригіналу, що повинна бути відтворена в перекладі. Фактично, в оригіналі, що вимагає, у цілому, художнього перекладу, можуть бути окремі частини, що виконують винятково інформаційні функції, і, навпроти, у перекладі інформативного тексту можуть бути елементи художнього перекладу.

В інформативному перекладі підвиди перекладу виділяються на основі належності перекладних текстів до різних функціональних стилів ІМ. При цьому необхідно, щоб функціонально-стилістичні особливості оригіналів визначали й специфічні риси перекладу таких текстів. За цією ознакою виділяються в особливі підвиди переклад науково- технічних матеріалів, переклад офіційно-ділових матеріалів, переклад політико- публіцистичних матеріалів, переклад газетно-інформаційних матеріалів, переклад патентних матеріалів і ін.

Принципи художнього й науково-технічного перекладу абсолютно однакові, як однакові й ті сім факторів, які визначають вибір перекладних еквівалентів і, відповідно, якість перекладу. Для технічного перекладу потрібні інші фонові знання; йому властива інша стилістика й інші правила сполучуваності, але в іншому він настільки ж складний, як і переклад художній.

Крім того, при перекладі наукової й технічної літератури важливіше всього для перекладача якнайкраще знати предмет перекладу й володіти стилем, властивим цьому жанру. У той же час при перекладі художнього тексту важливіше всього здатність

мислити образами й уміння описати образ, користуючись всім багатством мовних засобів і прийомів, якими розташовує мова перекладу.

Тому технічному перекладу можна навчитися, а перекладачем художньої літератури може бути не кожний. Щоб перекладати поезію, треба бути поетом, але для того, щоб перекладати тексти, скажемо, по хімії, хіміком бути не обов'язково.

Це не означає, однак, що при перекладі науково-технічного тексту не зустрічаються складності, пов'язані із правильним вибором стилю викладення або сполучуваністю.

При перекладі технічного тексту необхідно повною мірою використати всі перераховані вище фактори, що визначають адекватність перекладу, але із всіх цих факторів, мабуть, найважливіший - це фонові (спеціальні) знання.

Думаю, що вже один той факт, що український переклад майже вдвічі довше за оригінал, говорить про необхідність, опираючись на спеціальні знання, пояснювати багато чого, пристосовуючи переклад до норм технічної термінології й стилістики.

У зв'язку із цим прикладом зручно розглянути роль словника. Я думаю зайве казати про те, що без спеціального словника переклад будь-якого технічного тексту навряд чи можливий. Однак словник сам по собі, без спеціальних предметних знань не дає гарантії правильного перекладу технічного тексту, і навіть окремих слів.

Подібну роль грає словник і в художньому перекладі. Однак якщо при перекладі технічного тексту словникові еквіваленти часто служать вихідним пунктом для правильного розуміння суті процесу або пристрої і їхні описи засобами мови перекладу, то, перекладаючи художній текст, ми на основі словникових еквівалентів будуємо значеннєву й стилістичну модель тексту й, відштовхуючись від неї, створюємо художній образ.

В цілому художній переклад використовує словникові еквіваленти як свого роду стартову площадку для створення образа. Недарма говорять, що переклад починається там, де кінчається словник.

Багато цікавих думок щодо художнього перекладу належить відомому письменнику і перекладачу Володимиру Набокову.

Набоков писав: «У вигадливому світі словесних перетворень існує три види гріхів. Перше і сама безневинне зло - очевидні помилки, допущені через незнання або нерозуміння. Це звичайна людська слабість - і цілком пробачна. Наступний крок у пекло робить перекладач, що свідомо пропускає ті слова й абзаци, у зміст яких він не потрудився вникнути або ж ті, що, на його думку, можуть здатися незрозумілими або непристойними уявлюваному читачеві. Він не гидує самим поверхневим значенням слова, що до його послуг надає словник, або жертвує вченістю заради удаваної точності: він заздалегідь готовий знати менше автора, вважаючи при цьому, що знає більше. Третє - і найбільше - зло в ланцюзі гріхопадінь наздоганяє перекладача, коли він приймається полірувати й пригладжувати шедевр, мерзенно прикрашаючи його, підладжуючись до смаків і забобонів читачів. За цей злочин треба піддавати найжорстокішим катуванням, як у середні віки за плагіат».

Недостатнє знання іноземної мови, вважав Набоков, може перетворити саму розхожу фразу в блискучу тираду, про яку й не думав автор. І наводить наступні приклади: 1) Вираз "Віеп-еіге депегаї" , який означає "загальне благоденство" було перекладено з французької як "Добре бути генералом ", причому в генерали це «благоденство» перетворив французький перекладач "Гамлета".

2. У перекладі Чехова на німецьку мову вчитель, тільки-но ввійшовши в клас, поринає в читання "своєї газети", що дало привід величному критикові журитися про жалюгідний стан шкільного навчання в дореволюційній Росії. При цьому Чехов мав на увазі звичайний класний журнал, у якому вчитель відзначав відсутніх учнів і ставив оцінки.

3. Невинні англійські вирази "Гігзі пі§Ьі" і "риЬІіс Ьоизе" перетворюються в російському перекладі в "першу шлюбну ніч" і "публічний дім".

В іншу категорію з тої ж групи промахів Набоков відносить лінгвістичні помилки не настільки явні й більш складні для перекладача. У цьому випадку неправильне значення, що від багаторазового перечитування може віддрукуватися в пам'яті перекладача, може додати несподіваний і часом досить витончений зміст самому безневинному виразу або простій метафорі.

Наприклад, німецький професор, із властивим йому національним гумором, що виник з омонімічної подібності дугоподібної стрілецької зброї й рослини, які по - російському називаються одним словом "лук", перевів пушкінське "У лукомор'я..." зворотом "на березі Цибульного моря".

Інший і набагато більш серйозний гріх перекладача, вважав Набоков, коли опускаються складні абзаци, все-таки пробачний, якщо перекладач і сам не знає, про що йде мова, але "до чого ж огидний самовдоволений перекладач, що прекрасно все зрозумів, але побоюється спантеличити або покоробити читача". Замість того, щоб радісно спочивати в обіймах великого письменника, він невпинно печеться про незначного читача, що віддається нечистим або небезпечним помислам». У підтвердження цієї думки Набоков приводить "зворушливий" зразок вікторіанського святенництва, що попався йому в старому англійському перекладі "Ганни Кареніної":

Вронський запитує Ганну, що з нею. "I ат Ьегетеппа" (курсив перекладача), - відповідає Ганна, надаючи іноземному читачеві змогу гадати, що за таємнича східна хвороба вразила її, а все тому, що, иа думку перекладача, вагітність могла збентежити якусь невинну душу й краще було написати російське слово латинськими літерами.

Рекомендована література(див. "Список використаної і рекомендованої літератури"):Основна:3, 5, 6, 8, 10, 11, 12, 13, 15.Додаткова:3, 4, 6, 8, 9, 11.

Питання для самоконтролю:

1. За якою моделлю переважно виконується художній переклад?

2. За якою моделлю переважно виконується науково-технічний переклад?

3. Які основні відмінності художнього та науково-технічного перекладу?

4. Що являє собою художній переклад: ремесло чи творчість? Обґрунтуйте відповідь.

5. Що такеінтерпретація?

Практичне завдання (виконати письмово):

1. Перекладіть текст пісні на українську мову користуючись денотативним методом (інтерпретацією).