5.Правовий захист інформації

Комп’ютерний злочин – злочин, який прямо чи опосередковано зв’язаний з ЕОМ, та включає у себе цілу серію незаконних актів, які здійснюються або за допомогою систем електронної обробки даних або проти таких систем. Інші джерела до комп’ютерної злочинності відносять будь-які дії, що тягнуть за собою незаконне втручання в майнові права, що виникають у зв’язку з використанням ЕОМ.

Виділяють наступні форми прояву комп’ютерної злочинності: маніпуляції з ЕОМ, викрадення машинного часу, економічне шпигунство, саботаж, комп’ютерне здирництво, діяльність „хакерів“.

Як показують численні дослідження,найчастіше загроза інформаційним системам виходить від самих співробітників підприємства, хоча великої шкоди також завдають „хакери“ та промисловий шпіонаж.

Рис. 6.5. Концептуальна модель безпеки особи

Рис. 6.6. Концептуальна модель безпеки продукції

Рис. 6.7. Концептуальна модель безпеки інформації.

Захищають і охороняють, як правило, не всю, чи не всяку інформацію, а найважливішу, цінну для власника, обмеження розповсюдження якої приносить йому якусь користь чи прибуток, можливість ефективно вирішувати поставлені перед ним задачі.

Під захищуваною інформацією розуміють відомості, на використання і розповсюдження яких введено обмеження їх власником і такі, що характеризуються поняттям „таємниця“.

Класифікація інформації стосовно її власника

Власник	Вид інформації
	Захищаєма		Запатентована		Відкрита
	Секретна	Конфі­денційна	Патент	Авторське право
Особа		– особиста таємниця; – персональні дані	Патент фізичної особи	Авторське право фізичної особи
Суспільство		Комерційна таємниця	Патент юридичної особи	Авторське право юридичної особи
Держава	Державна таємниця	Службові відомості	Державний патент

Захищають та охороняють, як правило, не всю чи не всяку інформацію, а найважливішу, цінну для власника, обмеження розповсюдження якої приносить йому якусь користь чи прибуток, можливість ефективно вирішувати поставлені перед ним задачі.

Відмінною властивістю інформації, яка захищається, є те, що засекречувати її може тільки її власник чи уповноважені ним на те особи.

Державна таємниця (також – секретна інформація) – вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визначені у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Засекречування інформації – це сукупність організаційно-правових заходів, регламентованих законами та іншими нормативними актами, по введенню обмежень на розповсюдження і використання інформації в інтересах її власника.

Персональні дані відносяться до категорії конфіденційної інформації. Не допускається збирання, зберігання та розповсюдження інформації про приватне життя, а також інформації, яка порушує особисту чи сімейну таємницю, таємницю переписки, телефонних переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень особи без її згоди, за виключенням випадку наявності рішення суду. Персональні дані не можуть бути використані з метою нанесення майнової та моральної шкоди громадянам, ускладнення реалізації їх прав та свобод.

Захисту підлягає будь-яка документована інформація, неправомірне використання якої може нанести збитки її власнику, користувачу чи іншій особі.

Власник документу, масиву документів, інформаційних систем забезпечує рівень захисту інформації відповідно до законодавства.

Під інформаційною безпекою України розуміється стан захищеності її національних інтересів в інформаційній сфері, який визначається сукупністю збалансованих інтересів особи, суспільства та держави.