9.5.2. Інформаційне забезпечення єдапс
Основними складовими інформаційного забезпечення ЄДАПС є уніфіковані первинні документи, передбачені законодавчими актами; система класифікації і кодування; проблемно орієнтована база даних; нормативно-довідкова інформація; технічна, нормативно-методична документація та інструкції.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 28.09.1996 р. № 1182 «Питання паспортизації громадян» у рамках впровадження ЄДАПС передбачається виготовлення паспорта громадянина України у вигляді картки розміром 54,0 × 85,6 або 74,0 × × 105,0 мм. Паспорт-картка повинен мати такі самі елементи даних, як і паспорт громадянина України: Державний герб України, оцифровану фотографію власника і його персональні дані (прізвище, ім’я, по батькові, стать, місце і дата народження, ідентифікаційний номер, дата видачі і код органу, що його видав), особистий підпис, найменування установи, що видала картку, і підпис посадової особи. Також на паспорт-картку (на чіп) заносяться машинозчитувані дані (місце мешкання, відношення до військової служби, група крові, сімейний стан, дані про дітей та ін.). У зоні розміщення ідентифікатора особи можуть бути розміщені інші дані біометричної ідентифікації або елементи захисту за умов, що вони не будуть затемнювати ідентифікатор особи.
Виготовлення/заповнення паспорта-картки здійснюється за спеціальними технологіями із застосуванням багатокольорового лазерного друку на попередньо задрукованому синтетичному матеріалі та термоламінації.
|
|
ЄДАПС — паспорт громадянина України Паспортна система — комплекс заходів з обліку населення за місцем проживання та забезпечення видачі паспортів. Положення про паспорт громадянина України затверджено постановою Верховної Ради України від 2.09.1993 р. № 3423. Бланки паспортів виготовляються за єдиними зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України: у формі паспортної книжечки — 4.06.1994 р. № 353 та 30.12.1997 р. № 1489-74 (нова редакція); у формі паспортної картки — 30.06.1998 р. № 986-40. Видачу паспортів громадянина України у вигляді паспортної книжечки розпочато у травні 1995 року і на сьогодні завершено. Термін впровадження паспортів громадянина України у вигляді картки буде визначено Кабінетом Міністрів України у міру створення ЄДАПС. Паспорти у формі картки впроваджуватимуться шляхом введення нового бланка паспорта, а не шляхом обміну паспортів. Нині існує низка міжнародних стандартів на машинозчитувані паспорти і паспортні картки. Ще у 1968 році в рамках діяльності Міжнародної організації цивільної авіації було розглянуто пропозиції щодо запровадження машинозчитуваного паспорта або паспортної картки, які у наступному могли б замінити традиційний паспорт з метою прискорення перевірки, що здійснюється при паспортному контролі. З 1.01.1985 р. за рішенням Ради ЄС запровадже- но єдиний європейський паспорт, в якому відомості наводяться так само, як і в документі Міжнародної організації цивільної авіації Dос 9303. Досвід використання таких документів свідчить, що ви- |
|
|
датки на їх виготовлення не набагато більші, ніж на звичайні. Додаткові витрати на спеціальне зчитувальне обладнання компенсуються зростаючим ступенем безпеки, швидкістю та точністю перевірки і гнучкістю оброблення персональних даних. В Україні запроваджено сім машинозчитуваних документів (шість типів паспортних документів та машинозчитувана візова етикетка). Постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 р. № 636 затверджено порядок заповнення машинозчитуваної зони документів, що посвідчують особу. |
У БД ЄДАПС зберігаються такі основні реквізити:
текстова інформація:
ідентифікаційний номер;
прізвище, ім’я та по батькові (державною мовою з обов’язковою транслітерацією за допомогою літер англійського алфавіту та за бажанням особи — мовою легалізованих національних меншин);
дата народження;
місце народження;
стать;
дата реєстрації та адреса місця постійного проживання;
прізвища, ім’я та по батькові, що використовувалися раніше;
відомості щодо перебування раніше в іноземному громадянстві;
відомості про видачу паспорта та його дублікатів;
відомості про місце роботи/навчання;
відомості про сімейний стан — відомості про дружину/чоловіка та дітей;
відомості про освіту;
відомості про видачу документів, що посвідчують особу, та про документи для виїзду за кордон (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка) — серія і номер, орган і дата отримання, термін дії;
відомості про відношення до військової служби;
відомості про вибуття;
відомості про смерть або про зникнення безвісти;
службова інформація (потреба особливої допомоги, пов’язаної з інвалідністю, тимчасові обмеження у праві виїзду за кордон);
графічна інформація — ідентифікатор особи; дані біометричної ідентифікації; зразок особистого підпису.
|
|
ЄДАПС — два ідентифікатори Ідентифікатор особи — відтворений у паспорті (документі) відцифрований образ особи. Ідентифікаційний номер особи — цифровий код, що складається із десяти символів і присвоюється кожній особі згідно з визначеною системою кодування, на підставі даних про дату народження та стать особи. |
Крім цього у базі містяться дані про паспорти, посвідчення та інші документи, що були видані в установленому порядку: тип документа, номер документа, дата видачі власникові, термін дії, орган, що видав документ, стан документів (виготовлений, транспортування, обмежене використання, вилучений, загублений, знищений), системна службова інформація.
База даних нормативно-довідкової інформації складається з:
класифікаторів (словників-кодифікаторів) і довідників — одиниць адміністративно-територіального устрою; паспортних відділень України; органів РАГС; судів загальної юрисдикції; військових комісаріатів; країн світу, дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном; поштових відділень; пунктів пропуску через державний кордон; прізвищ, імен, по батькові (чоловічих і жіночих); статі, освіти, сімейного стану, відношення до військової служби; причин отримання і заміни паспорта; причин відмови в отриманні або заміні паспорту; причин прибуття і вибуття громадян; цілей і обмежень виїзду за кордон та ін.;
таблиці транслітерації назв і власних імен;
інформаційно-пошукових тезаурусів.
Цільовий банк даних створюється на центральному рівні. Передбачається також ведення резервного банку даних, територіально віддаленого від центрального вузла з міркувань безпеки.