19. Мовленева надмірність і недостатність як вада тексту.

Точність вираження думки є однією з важливих ознак культури мови.

Невміння автора точно висловити свою думку виявляється також у таких вадах, як мовленнєва надмірність (або багатослів'я) і мовленнєва недостатність.

Іншими формами мовленнєвої надмірності є плеоназм і тавтологія.

Плеоназмом -називають частковий збіг значень слів, що утворюють словосполучення: пам'ятний сувенір (сувенір — "подарунок на пам'ять"), вільна вакансія (вакансія — "вільна, незайнята посада"),

Тавтологія — змістові повтори, які виникають у випадках, коли в реченні вживаються поряд спільнокореневі слова, наприклад (Тривалість пари у нашому вузі триває 1 годину 20 хвилин.)

Досить поширеною помилкою є мовленнєва недостатність, яка виявляється у випадковому пропущенні слів, необхідних для точного вираження думки. Ця вада найчастіше трапляється в усній мові,

20. Лексика. Лексикологія. Лексикрграфія.

Лексика— це словниковий склад мови з фразеологією включно

Розділ науки про мову, який вивчає лексику в усьому її обсязі, називається лексикологією.

Лексична система є найрухливішою, наймобільнішою складовою частиною мови: у ній постійно виника­ють нові слова, нові значення в існуючих словах, а окремі слова стають застарілими, рідковживаними, а то й зовсім за­буваються, залишаючись тільки в писемних пам'ятках. Коли ми говоримо про те, що мова пов'язує минулі покоління із сучасними, зберігає й передає минулий досвід, то маємо на увазі насамперед слова, лексику.

Лексикогра́фія — теорія і практика створення словників; сукупність словників певної мови. Тлумачний, фразеологічний, перекладні, орфографічний, синонімів, антонімів, архаїзмів та ін.

21. Стилістичне розщарування лексики.

Склад лексики сучасної української мови є стилістично неоднорідним. Залежно від сфери спілкування, мети висловлювання, мовленнєвого рівня співрозмовника ми обираємо різні мовні засоби, найбільш придатні для конкретної ситуації.

Залежно від сфери використання прийнято виділяти дві групи слів:

1. лексика стилістично нейтральна, чи міжстильова; до неї належать слова, не закріплені за яким-небудь стилем. Вони можуть уживатися будь-де: у підручнику, у виступі на нараді чи науковій конференції, у художньому творі чи в особистому листі, у невимушеній бесіді чи радіопередачі тощо. Нейтральні зі стилістичного погляду слова можуть називати конкретні предмети {стіл, автомобіль), явища (дощ,), абстрактні поняття (увага, краса,), ознаки предметів (червоний, дії

Нейтральні слова становлять основу словникового запасу української мови. Вони переважають у тексті будь-якого стилю.

2. лексика стилістично маркована ("позначена"). Остання поділяється, у свою чергу, на книжну (наукову, ділову, газетно-публіцистичну) і розмовну. До книжної лексики входять слова, що вживаються переважно в писемних різновидах літературної мови. Книжні слова мають відтінок офіційності, урочистості.

Розмовна -це слова, що мають знижене (порівняно з нейтральною лексикою) стилістичне забарвлення і використовуються в усних різновидах мови - невимушеній бесіді, побутовій розмові тощо.

Розмовні слова надають мові неофіційного звучання, отже, вони є неприпустимими для офіційно-ділового та наукового стилів, але можуть використовуватися в публіцистиці та в художній літературі.