22. Терміни, професійна лексика.

Професіоналізми—словай мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише в царині того чи іншого фаху,ремесла, промислу, вони не завжди відповідаютьнормамлітературної мови.

Професіоналізми виступають як неофіційні синонімидотермінів. Вони ніби деталізують загальновідомі назви. З-поміж професіоналізмів можна вирізнитинауково-технічні,професійно-виробничі,просторічно-жаргонні.

. словатасловосполуки, притаманні мовіморяків: кок (кухар), камбуз (кухня), професіоналізми працівниківбанківсько-фінансової,торговельноїта подібних галузей: зняти кассу,тверда валюта (стабільний курс),

професіоналізми музикантів, наприклад: фанера (фонограма),ремікс(нова версія відомої мелодії),

Використання

Здебільшого професіоналізми застосовують в усному неофіційному мовленнілюдейпевногофаху.

У писемніймовіпрофесіоналізми використовують увиданнях, призначених дляфахівців(буклетах,інструкціях, порадах).

Професіоналізми використовують також письменники, щоб створити фаховий колорит, відтворити життєдіяльністьпевного фахового середовища у своїхтворах.

В офіційно-діловому стилі мовленняпрофесіоналізми вживають із певними застереженнями.

23. Синоніми, антоніми, омоніми,пароніми у професійному мовленні

Синоніми - це слова тієї ж самої частини мови, які означають те ж саме, але можуть відрізнятися одне від одного відтінками значення і вживання у мовленні. Синоніми бувають лексичні, морфологічні, синтаксичні, фразеологічні.

Омоніми - слова, однакові за звучанням і написанням, але зовсім різні за значенням: піщана коса - дівоча коса ( повні омоніми); про те - проте, мріяти - мрія ти, три(числівник) - три (дієслово) (неповні омоніми)

Пароніми- слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою. Мовна практика свідчить, що за недостатньої уваги до лексичних значень слів такі слова часто не розрізняють і вживають довільно одне замість іншого, створюючи зміст висловленого.Абонент - абонемент;

Антоніми це сло­ва, які мають протилежне значення. Наприклад: любов - ненависть, щастя - горе,

24. Лексика української мови за походженням.

У лексиці української мови за походженням виділяють слова: успадковані з попередніх періодів розвитку нашої мови, Серед  успадкованих найдавнішими є слова індоєвропейського походження. Вони поширені в певних фонетичних і словотворчих видозмінах майже в усіх європейських мовах. Це назви частин тіла, явищ природи, рослин, тварин, найнеобхідніших дій і процесів: мати, син, брат, сестра

власне українські Власне українська лексика — це слова, що утворилися в українській мові після спільнослов'янської мовної єдності й були засвідчені в історичних пам'ятках, художніх творах українського народу. Вони складають основу української лексики і формують національні ознаки мови. До них можна віднести: людина, держава, громада, приміщення, борщ, гай, линути, гопак, будинок, кучерявий, чоботи, свита,

та запозичені з інших мов. Запозичення йшли усним та писемним шляхом у різні історичні періоди. Тому багато запозичень уже втратили ознаки своєї первісної мови й стали цілком українськими словами. Такими є грецизми вишня, огірок, лиман, м'ята

Розділ мовознавства, що вивчає походження слів називається етимологією.

У етимологічних словниках можна побачити не лише нинішнє значення слова, а й дізнатися про те з якої мови слово було запозичене, або чи є воно питомо українським.