- •1. Поняття та завдання кримінального процесу України.
- •2. Кримінальна процесуальна форма та її значення. Уніфікація та диференціація кримінально-процесуальної форми.
- •3. Кримінальні процесуальні норми: поняття, види, структура.
- •4. Джерела кримінального процесуального права України.
- •5. Правила дії кримінального процесуального закону.
- •6. Кримінальні процесуальні функції, їх види та характеристика.
- •7. Поняття стадій кримінального процесу, їх система, зміст і завдання.
- •8. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
- •9. Засада мови, якою здійснюється кримінальне провадження.
- •10. Засада гласності у кримінальному процесі.
- •11.Змагальність і диспозитивність у кримінальному процесі.
- •12. Недоторканність житла чи іншого володіння особи, невтручання у приватне життя громадян, таємниця спілкування.
- •13. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність у кримінальному провадженні.
- •14. Забезпечення права на захист.
- •15. Публічність як засада кримінального провадження.
- •16. Розумні строки як засада кримінального провадження.
- •17. Суд (суддя) у кримінальному процесі.
- •18. Слідчий суддя і його повноваження.
- •19. Прокурор у кримінальному процесі. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
- •20. Слідчий та його процесуальне становище. Керівник органу досудового розслідування.
- •21. Підозрюваний і його процесуальне становище.
- •22. Захисник, його права та обов’язки у кримінальному процесі. Залучення захисника. Обов’язкова участь захисника.
- •23. Потерпілий і його представник, їх повноваження.
- •24. Цивільний позивач і цивільний відповідач у кримінальному провадженні, їх права та обов’язки.
- •25. Свідок у кримінальному провадженні. Права та обов’язки свідка. Особи, які не можуть бути допитані як свідки.
- •26. Експерт і спеціаліст у кримінальному процесі, їх права та обов’язки.
- •27. Суб’єкти доказування у кримінальному процесі, їх класифікація.
- •28. Поняття доказів та їх класифікація.
- •29. Способи збирання доказів у кримінальному процесі.
- •30. Оцінка доказів, її відмінність від перевірки.
- •31. Недопустимість доказів.
- •32. Предмет і межі доказування у кримінальному провадженні.
- •33. Показання як джерело доказів, особливості їх оцінки.
- •34. Висновок експерта. Види експертиз за процесуальною ознакою.
- •35. Речові докази у кримінальному провадженні.
- •36. Документи як джерело доказів.
- •37. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про них.
- •38. Фіксування кримінального провадження.
- •39. Процесуальні строки і витрати.
- •40. Відшкодування (компенсація) шкоди. Цивільний позов у кримінальному провадженні.
- •41. Початок досудового розслідування.
- •42. Підслідність: поняття, види.
- •44. Строки досудового розслідування. Порядок їх продовження.
- •45. Відомчий процесуальний контроль за провадженням досудового розслідування.
- •46. Загальні процесуальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій.
- •47. Допит: види, порядок проведення. Проведення допиту у режимі відеоконференції під час досудового розслідування.
- •48. Пред’явлення для впізнання: види, підстави та порядок проведення. Проведення впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування.
- •49. Обшук: види, підстави та порядок проведення.
- •50. Огляд: види, підстави та порядок проведення.
- •51. Слідчий експеримент.
- •52. Освідування особи.
- •53. Проведення експертизи у кримінальному провадженні. Отримання зразків для експертизи.
- •54. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії.
- •55. Повідомлення про підозру.
- •56. Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, види, загальні правила застосування.
- •57. Запобіжні заходи: види, мета, підстави та загальні правила їх застосування, зміни чи скасування.
- •58. Домашній арешт.
- •59. Застава як запобіжний захід.
- •60. Тримання під вартою. Строки тримання під вартою та порядок їх продовження.
- •61. Затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
- •62. Тимчасовий доступ до речей і документів.
- •63. Тимчасове вилучення майна.
- •64. Зупинення та відновлення досудового розслідування.
- •65. Форми закінчення досудового розслідування.
- •66. Закриття кримінального провадження.
- •67. Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •68. Звернення до суду з обвинувальним актом.
- •69. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
- •70. Підготовче провадження.
- •71. Судовий розгляд: етапи, загальні положення.
- •72. Судове провадження з перегляду судових рішень: загальна характеристика.
- •73. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
- •74. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.
- •75. Кримінальне провадження на підставі угод.
- •76. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
- •77. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.
- •78. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
- •79. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
- •80. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу.
23. Потерпілий і його представник, їх повноваження.
Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України).
Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням – потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо особа не подала такої заяви, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою.
Потерпілий має право:
–бути повідомленим про свої права та обов’язки;
–знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
–подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
–заявляти відводи та клопотання;
–за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
–давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
–оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
–мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
–давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
– на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
– знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення;
– застосовувати технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь;
– одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
– користуватися іншими правами, передбаченими ст. 56 та іншими нормами КПК України.
Потерпілий зобов’язаний:
–прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття – завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
–не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
–не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.
За невиконання покладених на нього обов’язків потерпілий несе передбачену законом відповідальність:
– за злісне ухилення від явки до суду чи органів досудового розслідування, прокурора – відповідно до ч. 1 ст. 1853 і ст. 1854 КУпАП;
– за дачу завідомо неправдивих показань – за ст. 384 КК України, за розголошення даних досудового розслідування – за ст. 387 КК України.
Представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача – це особа, через яку потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач можуть реалізувати свої процесуальні права.
Представництво – це юридичні відносини, на підставі яких одна особа (представник) виконує згідно з законом або договором процесуальні дії в інтересах іншої особи.
Представниками потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні можуть бути:
–особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником;
– для юридичних осіб – керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи.
Підставою для допуску особи як представника є (ч. 3 ст. 58, ч. 2 ст. 63 КПК України):
– для адвоката – свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер, договір із захисником або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги;
– для керівника юридичної особи чи іншої уповноваженої законом або установчими документами особи – копія установчих документів юридичної особи;
–для працівника юридичної особи, яка є потерпілою, цивільним позивачем чи цивільним відповідачем – довіреність.
Представники користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.
Представник не вправі використовувати свої повноваження на шкоду інтересам особи, яку він представляє.
Законний представник – це особа, яка залучається до участі у кримінальному провадженні постановою слідчого, прокурора, або ухвалою слідчого судді, суду для представництва прав і законних інтересів неповнолітнього або особи, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною.
Законні представники можуть представляти інтереси:
– підозрюваного, обвинуваченого (ст. 44 КПК України);
– потерпілого (ст. 59 КПК України);
– цивільного позивача ( ст. 64 КПК України).
Законними представниками можуть бути (ч. 2 ст. 44 КПК України):
– батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи;
– інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї;
– представники органів опіки і піклування;
– представники установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.
Підставою для допуску особи як законного представника є документ, що підтверджує його відносини з особою, яку він представляє.
Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, цивільним позивачем і не може бути доручена представнику.
У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим.