47. Допит: види, порядок проведення. Проведення допиту у режимі відеоконференції під час досудового розслідування.

Допит (ст. 224 КПК України) – це слідча (розшукова) дія, спрямована на отримання у встановленому законом порядку показань від осіб (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта) про відомі їм обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Види допиту:

– допит свідка, потерпілого (статті 224, 225, 352, 353 КПК України);

– допит підозрюваного (ст. 224 КПК України);

– допит обвинуваченого (ст. 351 КПК України);

– допит експерта в суді (ст. 356 КПК України);

– допит малолітньої або неповнолітньої особи (статті 226, 354 КПК України).

Місцем провадження допиту може бути:

– місце проведення досудового розслідування;

– інше місце за погодженням із особою, яку мають намір допитати;

– судове засідання в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого, відповідно до ч. 1 ст. 225 КПК України.

Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

Допит не може продовжуватися без перерви понад 2 години, а в цілому – понад 8 годин на день.

Перед допитом встановлюється особа, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий – за давання завідомо неправдивих показань.

За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.

У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.

Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

Особа має право не відповідати на запитання:

– з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо);

– з приводу тих обставин, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення;

– щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування (ст. 224 КПК України).

Запитання при допиті, вироблені практикою:

– доповнюючі (про обставини, про які свідок забув розповісти);

– уточнюючі (деталізація окремих фактів);

– нагадуючі (щоб допомогти відновити в пам’яті забуті події і факти);

– контрольні (перевірка правильності інформації).

Відповідно до ст. 232 КПК України допит осіб може бути проведений у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення у випадках:

1) неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування;

5) наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми.

КПК України 2012 року не виділяє як окрему слідчу (розшукову) дію – очну ставку. Проте, у ч. 9 ст. 224 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.

Мета одночасного допиту: з’ясування причин розбіжностей у показаннях раніше допитаних осіб та встановлення істини у кримінальному провадженні.

Розбіжностями у показаннях є:

1) протиріччя, які не дозволяють дійти до однозначної відповіді про обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні;

2) мають в собі протилежні оцінки зібраних у кримінальному провадженні доказів;

3) компрометують джерела отримання цих доказів;

4) мають в собі заперечення з приводу засобів отримання окремих зібраних у кримінальному провадженні доказів.

На початку одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою.

Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з’ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставленні запитання.

Особи, які беруть учать у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після давання ними показань.

Одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним у кримінальних провадженнях щодо:

– злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

– злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Допит осіб під час досудового розслідування можуть бути проведені у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування) у випадках:

1) неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування;

5) наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми.