79. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.

Загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків

Суд за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, має право розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.

Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні

1.Суд у п’ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

2. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

3. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, який надійшов з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

4. Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

5. Вирок за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

80. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу.

Забезпечення безпеки суб’єктів кримінального провадження – це діяльність відповідних державних органів щодо досягнення стану безпеки суб’єктів провадження, яким загрожує небезпека.

Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають:

– особа, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення або в іншій формі брала участь чи сприяла виявленню, попередженню, припиненню або розкриттю кримінальних правопорушень;

– потерпілий та його представник у кримінальному провадженні;

– підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники;

– цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

– свідок;

– експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

– члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених вище осіб, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

Основні заходи забезпечення безпеки (відповідно до Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”):

– особиста охорона, охорона житла й майна;

– видання спеціальних засобів індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку;

– використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

– заміна документів і зміна зовнішності;

– зміна місця роботи чи навчання;

– переселення в інше місце проживання;

– поміщення до дошкільної виховної установи чи установи органів соціального захисту населення;

– забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

– закритий судовий розгляд;

– інші заходи безпеки.