56. Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, види, загальні правила застосування.

Заходи забезпечення кримінального провадження (заходи кримінально-процесуального примусу) − це передбачені кримінальним процесуальним законом процесуальні засоби державно-правового примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами, які здійснюють кримінальне провадження, у чітко визначеному законом порядку стосовно осіб, які залучаються до кримінально-процесуальної діяльності, з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Кримінально-процесуальний примус характеризується такими ознаками:

– застосовується лише у сфері кримінального провадження;

– виступає у формі правовідносин;

– виражається у зовнішньому моральному, психічному та фізичному впливі на суб’єктів, їх діяльність або майно;

– має характер особистого, майнового чи організаційного обмеження прав і свобод учасників процесу.

Види заходів забезпечення кримінального провадження перераховані в ст. 131 КПК України. Ними є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід (статті 133−143 КПК України);

2) накладення грошового стягнення (статті 144−147 КПК України);

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (статті 148−153 КПК України);

4) відсторонення від посади (статті 154−158 КПК України);

5) тимчасовий доступ до речей і документів (статті 159−166 КПК України);

6) тимчасове вилучення майна (статті 167−169 КПК України);

7) арешт майна (статті 170−175 КПК України);

8) затримання особи (статті 188−192 КПК України, статті 207−213 України);

9) запобіжні заходи (глава 17 статі 176–213 КПК України).

Під час кримінального провадження застосовуються й інші заходи забезпечення кримінального провадження, а саме:

– видалення обвинуваченого з зали засідання (ст. 330 КПК України);

– поміщення у приймальник-розподільник для дітей осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння у віці від 11 років і до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 499 КПК України).

Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України (ч. 1 ст. 132 КПК України).

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження подається слідчим за погодженням з прокурором, чи прокурором до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. В окремих випадках таким правом наділені сторони кримінального провадження (наприклад, ч. 1 ст. 160 КПК України передбачає, що з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів звертаються сторони кримінального провадження).

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання (ч. 6 ст. 132 КПК України).

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні надати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

– існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

– потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора;

– може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).