- •1. Поняття та завдання кримінального процесу України.
- •2. Кримінальна процесуальна форма та її значення. Уніфікація та диференціація кримінально-процесуальної форми.
- •3. Кримінальні процесуальні норми: поняття, види, структура.
- •4. Джерела кримінального процесуального права України.
- •5. Правила дії кримінального процесуального закону.
- •6. Кримінальні процесуальні функції, їх види та характеристика.
- •7. Поняття стадій кримінального процесу, їх система, зміст і завдання.
- •8. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
- •9. Засада мови, якою здійснюється кримінальне провадження.
- •10. Засада гласності у кримінальному процесі.
- •11.Змагальність і диспозитивність у кримінальному процесі.
- •12. Недоторканність житла чи іншого володіння особи, невтручання у приватне життя громадян, таємниця спілкування.
- •13. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність у кримінальному провадженні.
- •14. Забезпечення права на захист.
- •15. Публічність як засада кримінального провадження.
- •16. Розумні строки як засада кримінального провадження.
- •17. Суд (суддя) у кримінальному процесі.
- •18. Слідчий суддя і його повноваження.
- •19. Прокурор у кримінальному процесі. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
- •20. Слідчий та його процесуальне становище. Керівник органу досудового розслідування.
- •21. Підозрюваний і його процесуальне становище.
- •22. Захисник, його права та обов’язки у кримінальному процесі. Залучення захисника. Обов’язкова участь захисника.
- •23. Потерпілий і його представник, їх повноваження.
- •24. Цивільний позивач і цивільний відповідач у кримінальному провадженні, їх права та обов’язки.
- •25. Свідок у кримінальному провадженні. Права та обов’язки свідка. Особи, які не можуть бути допитані як свідки.
- •26. Експерт і спеціаліст у кримінальному процесі, їх права та обов’язки.
- •27. Суб’єкти доказування у кримінальному процесі, їх класифікація.
- •28. Поняття доказів та їх класифікація.
- •29. Способи збирання доказів у кримінальному процесі.
- •30. Оцінка доказів, її відмінність від перевірки.
- •31. Недопустимість доказів.
- •32. Предмет і межі доказування у кримінальному провадженні.
- •33. Показання як джерело доказів, особливості їх оцінки.
- •34. Висновок експерта. Види експертиз за процесуальною ознакою.
- •35. Речові докази у кримінальному провадженні.
- •36. Документи як джерело доказів.
- •37. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про них.
- •38. Фіксування кримінального провадження.
- •39. Процесуальні строки і витрати.
- •40. Відшкодування (компенсація) шкоди. Цивільний позов у кримінальному провадженні.
- •41. Початок досудового розслідування.
- •42. Підслідність: поняття, види.
- •44. Строки досудового розслідування. Порядок їх продовження.
- •45. Відомчий процесуальний контроль за провадженням досудового розслідування.
- •46. Загальні процесуальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій.
- •47. Допит: види, порядок проведення. Проведення допиту у режимі відеоконференції під час досудового розслідування.
- •48. Пред’явлення для впізнання: види, підстави та порядок проведення. Проведення впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування.
- •49. Обшук: види, підстави та порядок проведення.
- •50. Огляд: види, підстави та порядок проведення.
- •51. Слідчий експеримент.
- •52. Освідування особи.
- •53. Проведення експертизи у кримінальному провадженні. Отримання зразків для експертизи.
- •54. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії.
- •55. Повідомлення про підозру.
- •56. Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, види, загальні правила застосування.
- •57. Запобіжні заходи: види, мета, підстави та загальні правила їх застосування, зміни чи скасування.
- •58. Домашній арешт.
- •59. Застава як запобіжний захід.
- •60. Тримання під вартою. Строки тримання під вартою та порядок їх продовження.
- •61. Затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
- •62. Тимчасовий доступ до речей і документів.
- •63. Тимчасове вилучення майна.
- •64. Зупинення та відновлення досудового розслідування.
- •65. Форми закінчення досудового розслідування.
- •66. Закриття кримінального провадження.
- •67. Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •68. Звернення до суду з обвинувальним актом.
- •69. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
- •70. Підготовче провадження.
- •71. Судовий розгляд: етапи, загальні положення.
- •72. Судове провадження з перегляду судових рішень: загальна характеристика.
- •73. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
- •74. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.
- •75. Кримінальне провадження на підставі угод.
- •76. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
- •77. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.
- •78. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
- •79. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
- •80. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу.
77. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами КПК України з урахуванням особливостей, передбачених гл. 38 КПК України.
Особливості проваджень щодо неповнолітніх у кримінальному процесі визначено положеннями ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, згідно з якою “стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню”.
Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (“Пекінські правила”, 1985 р.) спрямовують на те, щоб кримінальні провадження щодо неповнолітніх здійснювались швидко і без будь-яких затримок; вимагають, щоб особи, які ведуть ці провадження, мали відповідну кваліфікацію; наказують поважати право неповнолітнього на конфіденційність, щоб уникнути заподіяння шкоди через непотрібну гласність; передбачають можливість закриття провадження за нереабілітуючими підставами для того, щоб обмежити негативні наслідки судового розгляду і вироку; рекомендують при виборі запобіжних заходів враховувати тяжкість, мотиви, причини вчинення злочину та особливості підлітка і виходити при цьому з принципу “мінімальної достатності”. Правила рекомендують створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх.
Види проваджень щодо неповнолітніх:
– щодо кримінальних правопорушень, вчинених особами, які не досягли 18 річного віку (статті 484–497 КПК України);
– щодо застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечне діяння після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (статті 498–502 КПК України).
Особливості кримінального провадженнях щодо неповнолітніх:
1) здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх (ч. 2 ст. 484, ч. 1 ст. 499 КПК України);
2) особливий предмет доказування. Крім обставин, передбачених ст. 91 КПК України, підлягають встановленню також обставини, визначені в ст. 485 КПК України. Під час досудового розслідування кримінальних проваджень щодо застосування до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, примусових заходів виховного характеру з’ясовуються обставини вчинення суспільно небезпечного діяння та особа неповнолітнього (ч. 2 ст. 499 КПК України);
3) кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється за участю:
– захисника – обов’язкова його участь (п. 1 ч. 1 ст. 52, ч. 3 ст. 499 КПК України);
– батьків або інших законних представників (ст. 488 КПК України);
– при допиті – педагога чи психолога, а у разі необхідності – лікаря (ст. 226, ч. 1 ст. 491 КПК України);
– у судовому розгляді – представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей (ст. 496 КПК України);
4) окрім запобіжних заходів, визначених в ст. 176 КПК України, до неповнолітніх може застосовуватися такий спеціальний запобіжний захід як передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, – передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 493 КПК України);
5) до неповнолітніх (після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність), які вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може застосовуватися спеціальний вид заходів забезпечення кримінального провадження – поміщення у приймальник-розподільник для дітей на строк до 30 днів, який може бути продовжено ще на строк до 30 днів (ч. 4 ст. 499 КПК України).
6) досудове розслідування щодо неповнолітнього обвинуваченого може закінчуватися направленням до суду клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 497, ч. 5 ст. 499 КПК України);
7) розгляд кримінального провадження щодо неповнолітньої особи здійснюються суддею, уповноваженою згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів” на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх (ч. 10 ст. 31 КПК України).