Тема № 3. Митні процедури. Митний режим та особливості оподаткування товарів, які переміщаються через митний кордон

Лекція – 2 години.

Семінарське заняття –1 година.

1. Поняття митних процедур та їх види.

2. Поняття, сутність, види і значення митних режимів. Характеристика митних режимів.

3. Вибір і зміна митного режиму.

4. Особливості оподаткування товарів, які переміщаються через митний кордон, пов’язані зі змістом митних режимів.

Теми рефератів

1. Митні режими та умови їх застосування.

Перелік ключових термінів та понять до теми

1. ГАТТ/СОТ – Міжнародна організація – Генеральна угода з тарифів і торгівлі (General Agreement on Tarіffs and Trade – GATT – ГАТТ) створена в 1948 р., у 1995 р. перетворилася на Світову організацію торгівлі (СОТ). З 1.01.96 – ГАТТ/СОТ.

2. Митний тариф – система ставок за якими стягується плата за перевіз товарів дерез державний кордон.

3. Адвалерне мито – нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом.

4. Специфічне мито – нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару або інших предметів, що обкладаються митом.

5. Комбіноване мито – поєднує обидва види митного обкладання: адвалерне і специфічне.

6. Тарифні пільги, преференції – на умовах взаємності або в односторонньому порядку надаються товарам, що переміщуються через митний кордон України. Можуть бути у вигляді повернення раніше сплаченого мита, звільнення від сплати ввізного мита, зниження ставки мита, встановлення тарифних квот на преференційне ввезення (вивезення) товарів.

7. Зона вільної торгівлі – країни – учасники угоди про взаємну вільну торгівлю ліквідують між собою торговельні бар’єри, але зберігають при цьому кожна свої торговельні обмеження щодо третіх країн. У цій зоні зберігається митний контроль на всіх кордонах країн-учасниць. Метою такого контролю є оподаткування або заборона імпорту з третіх країн, який міг проникнути через низький митний тариф якоїсь з держав-учасниць. Подібне стосується і експорту з країн-учасниць союзу.

8. Митний союз – країни-учасниці не тільки ліквідують обмеження на взаємну торгівлю, але засновують єдину систему зовнішніх торговельних бар’єрів. У даному разі відпадає необхідність утримання підрозділів митної служби на спільних, внутрішніх кордонах.

9. Спільний ринок – учасники, крім вільної торгівлі, користуються свободою переміщення між собою всіх факторів виробництва – міграції робочої сили і капіталу.

10. Повний економічний союз – країни-учасниці узгоджують та уніфікують взаємну економічну політику, в тому числі фінансово-грошову, податкову, соціальну та політику відносно торгівлі, міграції робочої сили, руху капіталів.

11. Нетарифні засоби регулювання – це законодавчо встановлені обмежувально-заборонні заходи, які перешкоджають переміщенню товарів та інших предметів через митний кордон України з метою захисту інтересів вітчизняного виробника та споживача.

12. Паратарифні інструменти (заходи) – це платежі і збори з товару, що перетинає митний кордон, за винятком митного податку. Ці збори і платежі є оплатою праці митників, компенсацією витрат митниці у процесі митної очистки імпорту.

13. Заходи контролю за цінами – впроваджуються з метою стабілізації внутрішніх цін, попередження і відвернення збитків, які можуть бути заподіяні нечесною конкуренцією іноземних постачальників імпорту.

14. Впровадження мінімальних імпортних цін – уряд країни–імпортера встановлює, як правило, нижню межу ціни імпортного товару. Це зобов’язує імпортера сплачувати митні податки з ціни товару не нижче за офіційно встановлену мінімальну ціну імпорту. В той же час вітчизняна продукція, аналогічна імпортній, може продаватися дешевше. Таким способом створюються сприятливі умови для вітчизняного товару отримати конкурентні переваги над імпортом.

15. “Добровільне” обмеження експортних цін – це добровільне зобов’язання експортера не знижувати ціну експортного товару нижче за певний узгоджений рівень.

16. Сезонні збори – це додаткові платежі, завданням яких є вирівнювання ринкових цін імпортних сільгосппродуктів і продуктів харчування з цінами на аналогічні вітчизняні товари.

17. Множинність валютних курсів – це механізм державного регулювання, за допомогою якого встановлюються різні валютні курси для оплати різних категорій товарів. Офіційний же курс використовується для придбання найнеобхідніших товарів. Для оплати інших товарів застосовуються комерційні курси валют або закуповується іноземна валюта через аукціон.

18. Терміни і перенесення платежів – це такі заходи, коли держава застосовує мінімально можливі терміни від дати доставки товару в державу до завершення розрахунків за імпорт. Самі терміни можуть бути різними: 90, 180 або 360 днів – для споживчих товарів і промислової сировини; від 2 до 5 років – для інвестиційних товарів.

19. Квотування – це кількісне обмеження як фізичного обсягу імпорту, так і його вартості. Основна мета квотування полягає в тому, щоб обмежити імпортно-експортні поставки певних товарів або повністю припинити імпорт-експорт деяких з них або всіх з певних країн чи з усіх країн.

20. Квота – це фіксована кількість товарів, що визначає максимальний обсяг або вартість дозволеного імпорту шляхом здійснення індивідуальних, тарифних, сезонних, глобальних та інших обмежень.

21. Індивідуальні квоти – це розподіл загальної дозволеної кількості імпорту товарів по країнах – постачальниках цих товарів.

22. Ліцензування – це дозвіл на здійснення експортно-імпортних операцій у рамках визначених квот.

23. Генеральна ліцензія – це виданий відповідним державним органом постійно діючий дозвіл будь-якій персоналії, фізичній або юридичній особі на здійснення імпорту товарів без обмеження їх обсягу і вартості з перелічених у ліцензії країн.

24. Індивідуальна ліцензія – одноразовий дозвіл для здійснення однієї торговельної операції з конкретним видом товару.

25. Контингентування – встановлення державою централізованого контролю за експортом та імпортом товарів шляхом обмеження номенклатури товарів у межах, визначених державою кількісних і вартісних квот протягом фіксованого періоду.

26. Митний режим – це сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

27. Імпорт – митний режим, за якого товари, ввезені на митну територію, залишаються постійно на цій території без зобов’язання про їх вивіз з цієї території. Даний режим передбачає сплату мит, податків і зборів і вжиття заходів економічної політики.

28. Експорт товарів – митний режим, за якого товари вивозяться за межі митної території країни без зобов’язання повернення їх на цю територію.

29. Реімпорт товарів – митний режим, за якого вітчизняні товари, вивезені раніше з митної території країни відповідно до режиму експорту, зворотньо ввозяться у встановлені терміни без стягнення мит і податків, а також без вжиття щодо них заходів економічної політики.

30. Реекспорт товарів – митний режим, за якого іноземні товари вивозяться з митної території без стягнення або з поверненням ввізних мит і податків і без вжиття заходів економічної політики (ліцензування і квотування).

31. Транзит товарів – митний режим, за якого товари переміщуються під митним контролем між двома митними органами країни, в тому числі через територію іноземної держави, без стягування мит, податків, а також без вжиття щодо товарів заходів економічної політики.

32. Митний склад – це митний режим, за якого завезені товари зберігаються під митним контролем без стягування мит і податків і без вжиття до товарів заходів економічної політики в період зберігання.

33. Магазин безмитної торгівлі (duty free)– митний режим, за якого товари перебувають і реалізуються в роздріб під митним контролем на митній території країни без стягнення мит, податків і без вжиття щодо товарів заходів економічної політики.

34. Переробка на митній території – митний режим, за якого іноземні товари використовуються у встановленому порядку для переробки на митній території країни без вжиття заходів економічної політики і з поверненням сум ввізного мита і податків за умови вивезення відповідно до митного режиму експорту продуктів переробки за межі митної території країни.

35. Переробка за межами митної території – митний режим, за якого вітчизняні товари вивозяться без вжиття щодо них заходів економічної політики і використовуються поза митною територією країни з метою їх переробки і наступного випуску продуктів переробки у вільний обіг на митній території країни з повним або частковим звільненням від мита і податків, а також без вжиття до товарів заходів економічної політики.

36. Тимчасове ввезення (вивезення) товарів – митний режим, за якого користування товарами на митній території країни або за її межами припускається з повним або частковим звільненням від мит, податків і без вжиття заходів економічної політики.

37. Вільна митна зона і вільний склад – митні режими, за яких іноземні товари розміщуються і використовуються у відповідних територіальних межах або приміщеннях (місцях) без стягування мит, податків, а також без вжиття до зазначених товарів заходів економічної політики.

38. Відмова від товару на користь держави – митний режим, за якого особа відмовляється від товару без стягнення мит, податків, а також без вжиття заходів економічної політики.

39. Знищення товарів – митний режим, за якого іноземні товари і транспортні засоби знищуються під митним контролем, без стягування мита, податку з доданої вартості, акцизів, інших податків, стягування яких покладено на митні органи, а також без вжиття заходів економічної політики.